Рішення

від 27.12.2010 по справі 17/149-10

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

  

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

27.12.10

          Справа № 17/149-10.

за позовом: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м. Суми

до відповідачів: 1) Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1,  м.Суми;

                             2) Сумської міської ради, м. Суми      

про визнання договору про встановлення особистого строкового сервітуту недійсним та усунення перешкоду у користуванні земельною ділянкою

                                                                                            Суддя КОВАЛЕНКО О.В.

     Представники:

Від позивача            ОСОБА_3, довіреність від 02.11.2010 р..   

Від відповідачів       1); 2) не з‘явились.

     У засіданні брали участь: секретар судового засідання Котенко Н.М.

СУТЬ СПОРУ: позивач просить суд визнати недійсним договір №012/10 про встановлення особистого строкового сервітуту на користування місцем для розташування тимчасової споруди в м. Суми, укладений 01 вересня 2010 року між територіальною громадою міста Суми від імені якої діє Сумська міська рада в особі міського голови Мінаєва Г.М. та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1; усунути перешкоди у здійсненні ним права користування земельною ділянкою площею 0,0070 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, шляхом її звільнення, а також стягнути з першого відповідача на свою користь судові витрати по справі.

Представники відповідачів в судове засідання не з‘явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином тому відповідно до вимог ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В письмових поясненнях перший відповідач проти задоволення позову заперечував, посилаючись на те, що строк дії договору оренди земельної ділянки від 13.10.2006 р. позивача закінчився 12.07.2007 року, тому з цієї дати у нього припинилося право оренди земельної ділянки у АДРЕСА_1.

Представник другого відповідача в письмовому відзиві від 20.12.2010 р. позовні вимоги визнав у повному обсязі.

Від першого відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв‘язку з його хворобою.

Суд вважає клопотання необґрунтованим і таким, що задоволенню не підлягає, оскільки відповідачем не подано доказів на підтвердження неможливості з‘явитись в судове засідання особисто або забезпечити явку його представника.

Крім того, перший відповідач подав суду клопотання про призначення судової  експертизи з метою визначення в натурі місця розташування його малої архітектурної форми (торгівельного кіоску), що розміщений по АДРЕСА_1  та малої архітектурної форми (торгівельного кіоску) позивача, що розташований по АДРЕСА_2.

Представник позивача заперечує проти клопотання першого відповідача.

Суд дійшов до висновку про те, що в матеріалах справи міститься достатньо доказів на підтвердження розташування малих архітектурних форм позивача та відповідача, у зв‘язку з чим вважає за доцільне відмовити в задоволенні клопотання першого відповідача.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши докази по справі, суд встановив:

На підставі рішення Сумської міської ради від 24 лютого 2010 року №3479-МР «Про надання в оренду, поновлення терміну користування земельними ділянками підприємствам, установам, організаціям і підприємцям» Фізичній особі-підприємцю  ОСОБА_2 на 3 роки було поновлено термін оренди земельної ділянки, площею 0,0070 га (в т.ч. 0,0030 га – мала архітектурна форма, 0,0040 га – благоустрій), яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

06 липня 2010 р. на виконання вказаного рішення Сумської міської ради між Сумською міською радою і ФОП ОСОБА_2 був укладений договір оренди земельної ділянки, відповідно до умов якого другий відповідач надав, а позивач прийняв в оренду земельну ділянку, площею 0,0070 га ( в т.ч. 0,0030 га – МАФ, 0,0040 га – благоустрій), яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, яка виділена в натурі (на місцевості) у встановленому законом порядку.

Даний договір укладений на три роки, дійсний до 24.02.2013 р., посвідчений нотаріусом Сумського міського нотаріального округу Сумської області Сіряченко Н.Ю. 06.07.2010 року за реєстром №1690, затверджений рішенням Сумської міської ради від 04.08.2010 р. №4209-МР та зареєстрований у Сумському міському відділі Сумської регіональної філії Державного підприємства «Центр Державного земельного кадастру» 06.09.2010 року за №041063800224.   

Відповідно до п. 1.1. Договору оренди земельної ділянки другий відповідач гарантує, що зазначена земельна ділянка на момент укладення договору іншій особі не продана, не подарована, не відчужена іншим способом, не знаходиться в іпотеці, в спорі та під забороною (арештом) не перебуває, не обмежена правами третіх осіб та не обтяжена недоліками щодо її використання.  

Позивач мотивує свої вимоги тим, що з моменту укладення договору оренди земельної ділянки  постійно сплачує орендну плату та здійснює заходи щодо цільового призначення наданої йому в оренду земельної ділянки, проте йому стало відомо про те, що Управлінням архітектури та містобудування Сумської міської ради було погоджено ескізний проект кіоску на частину земельної ділянки, яку він орендує, особі, яка не має ніякого відношення до цієї земельної ділянки – першому відповідачу - Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1.

На звернення позивача перший відповідач не реагував, після чого позивач звертався до Інспекції державного архітектурно-будівельного контрою у Сумській області та Головного управління держкомзему у Сумській області, на що останнім була проведена перевірка дотримання вимог земельного законодавства  з боку першого відповідача, про що свідчить акт №318 від 08.09.2010 року.

З матеріалів справи вбачається, що 08.09.2010 року держземінспектором Головного управління держкомзему у Сумській області був виданий Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 припис №178, який є обов‘язковим до виконання, щодо усунення порушення земельного законодавства шляхом звільнення земельної ділянки в 30-ти денний термін. З даного припису вбачається, що перший відповідач самовільно зайняв земельну ділянку, площею 0,0034 га земель житлової та громадської забудови, що знаходиться у користуванні позивача згідно договору оренди землі та розпочав будівництво тимчасової споруди.    

В цей же день начальником відділу державного контролю управління Держземінспекції було складено протокол про адміністративне правопорушення №0031 відносно першого відповідача, який порушив вимоги статей 125, 126 Земельного кодексу України.

З матеріалів справи вбачається, що 10.09.2010 року першого відповідача було притягнуто до адміністративної відповідальності  за ст. 53-1 КУпАП, про що свідчить постанова про накладення адміністративного стягнення від 10.09.2010 р. №81.

Крім того, позивач зазначає, що лише 01.11.2010 р. йому стало відомо про існування договору №012/10 від 01.09.2010 р. про встановлення особистого строкового сервітуту на користування місцем для розташування тимчасової споруди в м. Суми, укладеного між територіальною громадою міста Суми в особі Сумської міської ради і Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1, відповідно до умов якого першому відповідачу передається об‘єкт благоустрою – земельна ділянка площею 30,0 кв.м., в АДРЕСА_1, на якій буде розміщуватись тимчасова споруда (кіоск) для провадження підприємницької діяльності строком на 5 років.

Статтею 99 Земельного кодексу України встановлений перелік земельних сервітутів, виходячи з якого земельний сервітут встановлюється для усунення перешкод, які може створювати власник або користувач земельної ділянки для інших осіб.

Розміщення малих архітектурних форм регулюється постановою Кабінету Міністрів України від 26.08.2009 р. №982 «Про затвердження Порядку розміщення малих архітектурних форм для провадження підприємницької діяльності».

Відповідно до ч. 1 ст. 210 ЦК України правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації.

Статтею 125 Земельного кодексу України передбачено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Згідно п. 2 ч.1 ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»  обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування, а саме:  право володіння; право користування (сервітут); право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис); право забудови земельної ділянки (суперфіцій); право господарського відання; право оперативного управління; право постійного користування та право оренди земельної ділянки; право користування (найму, оренди) будівлею або іншими капітальними спорудами, їх окремими частинами; іпотека; довірче управління майном.

Відповідно до перехідних положень цього Закону, до 01.01.2012 року таку державну реєстрацію проводить територіальний орган земельних ресурсів.

Крім того, в до п. 4 постанови Кабінету Міністрів України від 26.08.2009 р. №982 йдеться про межі земельної ділянки, яка використовується на підставі договору особистого строкового сервітуту.

Згідно ч.1 ст. 55 Закону України «Про землеустрій» встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється на основі технічної документації із землеустрою, якою визначається місцеположення поворотних точок знаками встановленого зразка, що здаються за актом прийому-передачі.

Таким чином, судом встановлено, що обов‘язковим додатком  до договору особистого строкового сервітуту для його державної реєстрації є технічна документація із землеустрою.

З матеріалів справи вбачається, що в договорі №012/10 серед додатків відсутня будь-яка технічна документація із землеустрою та будь-які акти прийому-передачі відповідних знаків. Крім того, в договорі відсутні будь-які позначки про його державну реєстрацію у відповідності до вимог чинного законодавства.

Відповідно до вимог ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу України. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлене законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно ч.ч. 1, 2, 5 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити діючому законодавству, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Таким чином, суд дійшов до висновку про те, що позивачем подано достатньо доказів наявності обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків та які є підставою для визнання договору №012/10  від 01.09.2010 р. про встановлення строкового сервітуту на користування місцем для розташування тимчасової споруди в м. Суми  недійсним, у зв'язку з чим позовні вимоги в цій частині є правомірними, обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Враховуючи те, що судом встановлено факт неправомірного користування фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 земельною ділянкою, розташованою за адресою: АДРЕСА_1, яка знаходиться в користуванні у Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на підставі договору оренди від 06 липня 2010 р., укладеного останнім з Сумською міською радою, суд вважає позовні вимоги в частині усунення перешкоди у здійсненні позивачем права користування земельною ділянкою, шляхом її звільнення, правомірними, обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.ст. 44, 49 ГПК України  витрати по сплаті держмита та  витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають стягненню в рівних частинах з відповідачів на користь позивача.

Керуючись ст. ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити.

2.          Визнати недійсним договір №012/10 про встановлення особистого строкового сервітуту на користування місцем для розташування тимчасової споруди в м. Суми, укладений 01 вересня 2010 року між територіальною громадою міста Суми від імені якої діє Сумська міська рада в особі міського голови Мінаєва Г.М. та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1.

3.          Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 (40000, АДРЕСА_3, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) усунути перешкоди у здійсненні Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 права користування земельною ділянкою площею 0,0070 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, шляхом її звільнення.

4.          Скасувати заходи забезпечення позову, застосовані ухвалою господарського суду Сумської області від 10.11.2010 р. у вигляді заборони Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 проводити будь-які будівельні роботи, а також розташовувати будь-які тимчасові споруди на земельній ділянці, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, м. Суми.     

5.          Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (40000, АДРЕСА_3, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (4009, АДРЕСА_4, ідентифікаційний номер НОМЕР_2) 85 грн. 00 коп. витрат по сплаті державного мита та 118 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

6.          Стягнути з Сумської міської ради (40030, м. Суми, пл. Незалежності, 2, код 23823253) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (4009, АДРЕСА_4, ідентифікаційний номер НОМЕР_2) 85 грн. 00 коп. витрат по сплаті державного мита та 118 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

7.          Видати накази після набрання рішенням законної сили.

    Суддя                                                                       Коваленко Олександр Вікторович