Рішення

від 28.12.2010 по справі 9/308-10

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

9/308-10

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

27.12.10р.

Справа № 9/308-10

За позовом  Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислова компанія - 2003", 

до  Відповідача-1 Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк", м. Дніпропетровськ

до   Відповідача-2  Приватного підприємства "Багратіон", м. Полтава  

про визнання недійсним договору

Суддя  Подобєд І.М.

При секретарі судового засідання Синяговська Є.С.

Представники:

  Від позивача - Данильченко Р.В., представник, довіреність б/н від 01.03.2010 р.  

Від відповідача 1 - представник не з'явився  

Від відповідача 2 - Задоркін В.В., представник, довіреність № 360 від 30.11.2010 р.  

СУТЬ СПОРУ:

ТОВ "Промислова компанія-2003" звернулося у листопаді 2010 року із позовом до Відповідача-1 - ПАТ КБ "Приватбанк" та до Відповідача 2 –ПП "Багратіон", в якому просить господарський суд визнати недійсним договір про забезпечення нагляду та охорони об'єктів від 14.03.2005 року, укладений між ПП "Багратіон" та ЗАТ КБ "Приватбанк". Обґрунтовує свої вимоги тим, що 14.03.2005 року між "Багратіон" та ЗАТ КБ "Приватбанк" був укладений договір про забезпечення нагляду та охорони об'єктів у м. Кременчук по вул. Флотській, 5. Вказує, що ці об'єкти були набуті ТОВ "Промислова компанія-2003" на підставі договору купівлі-продажу нерухомості №62 від 29.12.2003р.,  але ТОВ "Промислова компанія-2003" не укладало договорів охорони об'єктів за вказаною адресою та не передавало іншим особам повноважень на укладання договорів охорони цих об'єктів. Вважає, що оскільки відповідно до норм ст. 978 Цивільного кодексу України, плату за охорону мало сплачувати ТОВ «Промислова компанія-2003», а не ЗАТ КБ «Приватбанк», зазначений договір був укладений без наміру створення правових наслідків, які обумовлюються цим правочином. Вважає, що такі обставини, згідно ч. 5 ст. 203 та ч.1 ст. 215 Цивільного кодексу України, є підставою для визнання цього правочину недійсним. Наполягає на тому, що оскаржуваний договір безпосередньо стосується прав та обов'язків ТОВ «Промислова компанія-2003», оскільки предметом  цього договору є надання послуг з охорони об'єктів, які були придбані саме ТОВ «Промислова компанія-2003». Звертає увагу суду на те, що про існування оскарженого договору ТОВ «Промислова компанія-2003»стало відомо у квітні 2009 року, коли це товариство було залучено у судовій справі №41/18-10(5/517-07), яка розглядалась господарським судом Дніпропетровської області.

Відповідач-1 відзив на позов не надав. Уповноважений представник Відповідача-1 в судові засідання не з'явився.

Відповідач-2 у відзиві на позов вказує, що не згоден з позовом з наступних підстав, що  договір охорони об'єктів від 14.03.2005 року, який був укладений між ПП "Багратіон" та ЗАТ "Приватбанк", діяв до 10.10.2007 року і за цей час ТОВ "Промислова компанія-2003" не пред'явила жодної претензії. Вважає, що в своїх позовних вимогах ТОВ "Промислова компанія-2003" не вірно посилається на ст. 203 Цивільного кодексу України, тому що при укладанні договору вимоги цієї статті були додержані. Вказує, що згідно ст. 587 Цивільного кодексу України особа, яка володіє предметом застави зобов'язана вживати заходів необхідних для збереження предмету застави, а в даному випадку володілець застави є ЗАТ КБ "Приватбанк". Посилається на судові рішення, якими вже відмовлено ЗАТ КБ «Приватбанк»у визнанні оскаржуваного договору недійсним.

В судовому засіданні 27.12.2010р. оголошено вступну та резолютивну частину судового рішення, згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши надані докази, господарський суд –

ВСТАНОВИВ:

Між Приватним підприємством «Багратіон»(надалі –Відповідач-2) та Закритим акціонерним товариством Комерційний банк «ПриватБанк», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство Комерційний банк "ПриватБанк" (надалі –Відповідач-1) був укладений договір від 14.03.2005 року про забезпечення нагляду та охорони об'єктів, відповідно до умов якого Відповідач прийняв на себе зобов'язання по забезпеченню охорони об'єкту у м. Кременчук по вул. Флотській, 5-а (нерухомість, обладнання комунальних систем і інше майно, яке знаходиться на об'єкті та належить ЗАТ КБ «ПриватБанк»), а також нагляду за об'єктом по вул. Флотська, 5.

На дату укладення вказаного вище договору охорони власником цих об'єктів було Товариство з обмеженою відповідальністю «Промислова компанія-2003»(надалі –Позивач), що підтверджується договором купівлі-продажу нерухомості №62 від 29.12.2003р.

Як стверджує Позивач, він не передавав іншим особам повноважень на укладання договорів охорони цих об'єктів, у зв'язку із чим вважає, що зазначений договір про забезпечення нагляду та охорони об'єктів має бути визнаний недійсним, як такий, що був укладений без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались цим правочином, та безпосередньо стосується прав та обов'язків Позивача.

Проте такі позовні вимоги Позивача задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Відповідно до ч. 5 ст. 203 Цивільного кодексу України, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно ст. 978 Цивільного кодексу України, за договором охорони охоронець, який є суб'єктом підприємницької діяльності, зобов'язується забезпечити недоторканність особи чи майна, які охороняються. Володілець такого майна або особа, яку охороняють, зобов'язані виконувати передбачені договором правила особистої та майнової безпеки і щомісячно сплачувати охоронцю встановлену плату.

Як вказує Позивач, Відповідачі не могли виконати наведених вище положень законодавства щодо передачі охоронцю під охорону вказаних у оскаржуваному договорі охорони об'єктів, оскільки Позивач не передавав ці об'єкти під охорону.

Як вказує Відповідач-2, замовником послуг охорони виступав Відповідач-1, у заставі якого знаходилось майно, що було об'єктом охорони.

При цьому представник Відповідача-2 у судових засіданнях пояснив суду, що об'єкт за адресою по вул. Флотській, 5-а у дійсності був прийнятий в цілому під зовнішню охорону фізичними особами-охоронцями, а нагляд за об'єктом по вул. Флотській, 5 здійснювався також фізичними особами-охоронцями дистанційно.

Згідно п.п. 1 та 2 ч.1 ст. 587 Цивільного кодексу України, особа, яка володіє предметом застави, зобов'язана, якщо інше не встановлено договором, вживати заходів, необхідних для збереження предмета застави, та утримувати предмет застави належним чином.

Як вбачається із листів директора Полтавського головного регіонального управління ЗАТ КБ «ПриватБанк»Цись А.Г. від 10.09.2007р. №6183 та першого заступника голови правління ЗАТ КБ «ПриватБанк»Яценко В.А., Відповідач-2 необхідність укладення оскаржуваного договору охорони викликана піклуванням про заставлене майно.

Відповідач-1 зі своєї сторони будь-яких доказів на спростування доводів Відповідача-2 щодо знаходження зазначених об'єктів, які були передані за оскаржуваним договором під охорону, у заставі цієї банківської установи суду під час розгляду даної справи не надав.

Отже, з вищевказаних обставин видно, що Відповідач-2, як Заставодержатель, був зобов'язаний вживати заходів, необхідних для збереження зазначених об'єктів, які були передані за оскаржуваним договором під охорону, а відтак міг виступати стороною за цим договором, як володілець заставленого майна, та безперешкодно сплачувати вартість таких послуг, а Відповідач-2 зі своєї сторони міг, як прийняти на себе зобов'язання по охороні та нагляду за зазначеними об'єктами, так і фактично безперешкодно виконувати обов'язки, передбачені умовами цього договору, незалежно від волевиявлення Позивача.

Таким чином, слід визнати, що Відповідачами, які виступали сторонами за оскаржуваним договором про забезпечення нагляду та охорони об'єктів, були дотриманні вищевказані вимоги ст. 203 Цивільного кодексу України.

Щодо доводів Позивача про порушення внаслідок укладення та виконання  Відповідачами оскаржуваного договору охорони особистих немайнових та майнових прав Позивача, як власника зазначених об'єктів, то вони відхиляються судом як недоведені саме у чому Позивач зазнав таких порушень, з урахуванням тих обставин, що з 09.10.2007 року вказаний договір був достроково розірваний його сторонами.

З урахуванням викладеного, суд доходить висновку про необґрунтованість позовних вимог Позивача щодо наявності підстав, передбачених ч.1 ст. 215 Цивільного кодексу України, для визнання оскаржуваного договору охорони недійсним, як такого, що не був спрямований сторонами цього договору на реальне настання правових наслідків, тому у задоволенні позовних вимог Позивача про визнання цього договору недійсним слід відмовити.

Судові витрати у справі, згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на Позивача.

Керуючись ст. ст. 4, 32-36, 43, 45, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

В позові відмовити.

Судові витрати у справі покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю «Промислова компанія-2003».

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня складення його повного тексту і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Суддя

 І.М. Подобєд

Повне рішення складено-04.01.2011р.