Рішення

від 15.01.2008 по справі 20-7/426

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД М. СЕВАСТОПОЛЯ

20-7/426

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

Іменем України

РІШЕННЯ

"15" січня 2008 р. справа № 20-7/426

За позовом:          Закритого акціонерного товариства „Магазин № 55”

          (99011, м. Севастополь, вул. Суворова, 29)

до відповідача:           Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради

          (99011, м. Севастополь, вул. Леніна, 3)

про          визнання пролонгованим (продовженим) на той же строк та на тих самих умовах договір оренди № 193-06 від 21.07.2006 вбудованих нежитлових приміщень цокольного поверху житлового трьохповерхового будинку, загальною площею 264,80 м2, розташованих за адресою: 99011, м. Севастополь, вул. Суворова, 29, укладений між позивачем та відповідачем,

          в порядку статті 22 ГПК України, позовні вимоги змінені:

про          визнання терміну дії договору оренди нежитлового комунального майна, розташованого в м. Севастополі по вул. Суворова, 29, № 193-06 поновленим на строк, встановлений договорами оренди нежитлового комунального майна, розташованого в м. Севастополі по вул. Суворова, 29, № 210-01 від 10.07.2001 та № 193-06 від 21.07.2006;

          внесення змін до пункту 7.1 Договору оренди нежитлового комунального майна, розташованого в м. Севастополі по вул. Суворова, 29, № 193-06 від 21.07.2006, виклавши його у наступній редакції: „Цей договір діє з моменту його підписання до 10.07.2012”,

Суддя Ілюхіна Г.П.

Представники:

від позивача:          - Писарькова О.М., директор, довідка № 22-366-1872 від 28.04.2005,

          - Лебедєв О.В., представник, довіреність б/н від 06.09.2007;

від відповідача:          - Михайлова О.Є., головний спеціаліст відділу правового забезпечення та аналізу використання комунальної власності, довіреність № 3018 від 05.09.2007;

Суть спору:

16.11.2007 (вх.№ 3878) Закрите акціонерне товариство „Магазин № 55” звернулось до господарського суду м. Севастополя з позовними вимогами до Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради про визнання пролонгованим (продовженим) на той же строк та на тих самих умовах договір оренди № 193-06 від 21.07.2006 вбудованих нежитлових приміщень цокольного поверху житлового трьохповерхового будинку, загальною площею 264,80 м2, розташованих за адресою: 99011, м. Севастополь, вул. Суворова, 29, укладений між позивачем та відповідачем,  з посиланням на статті 759, 762, 763, 764, 773, 777, 783, 785 Цивільного кодексу України, статті 188, 283, 285 Господарського кодексу України, статті 2, 9, 17, 18, 27 Закону України „Про оренду державного та комунального майна”, статтю 118 Закону України „Про державний бюджет України на 2007 рік”.

Ухвалою суду від 20.11.2007 порушено провадження по справі (арк. с. 1-2).

Заявою (вх.№53390) позивач в порядку статті 22 Господарського процесуального кодексу України змінив позовні вимоги, просить:

- визнати термін дії договору оренди нежитлового комунального майна, розташованого в м. Севастополі по вул. Суворова, 29, № 193-06 поновленим на строк, встановлений договорами оренди нежитлового комунального майна, розташованого в м. Севастополі по вул. Суворова, 29, № 210-01 від 10.07.2001 та № 193-06 від 21.07.2006;

- внести зміни до пункту 7.1 Договору оренди нежитлового комунального майна, розташованого в м. Севастополі по вул. Суворова, 29, № 193-06 від 21.07.2006, виклавши його у наступній редакції: „Цей договір діє з моменту його підписання до 10.07.2012” (арк.с.96-101)

Відповідач  в відзивах на позов та змінені позовні вимоги (вх.№№52492, 653) позовні вимоги не визнав по мотивам, викладеним в них, основні з яких полягають в тому, що 20.07.2006 між позивачем та відповідачем був укладений договір оренди нерухомого майна, розташованого по вул. Суворова, 29 в м. Севастополі, № 193-06 від 08.06.2006, термін дії якого визначено до 10.07.2007, вважає зазначений договір припиненим у зв'язку з закінченням терміну, на який укладався, Орендодавцем дотримані строки повідомлення Орендаря про відсутність наміру продовжувати договір (лист від 13.07.2007); вважає, що позивач неправомірно користується орендованим приміщенням, що свідчить про неналежне виконання зобов'язання по поверненню орендованого майна Орендодавцю; у зв'язку з тим, що позивач займає спірний об'єкт, позивач повинен відшкодовувати орендодавцю орендні збитки, що позивач робить в добровільному порядку; позивач, на думку відповідача, не є належним орендарем; просить в задоволенні позову відмовити, з посиланням на статті 1, 2, 17, 26 Закону України „Про оренду державного та комунального майна”, статтю 118 Закону України „Про державний бюджет України на 2008 рік” (арк.с.68-69, 116).

Клопотання позивача про вжиття заходів забезпечення позову в порядку статей 66, 67 Господарського процесуального кодексу України шляхом заборони відповідачу та Севастопольській міській Раді проводити конкурс на визначення орендаря нежитлового приміщення, яке розташоване в м. Севастополі по вул. Суворова, 29 (264,80 м2) до розгляду справи № 20-7/426, задоволенню не підлягає, так як позивач не обґрунтував наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову, необхідність вжиття таких заходів, наявність підстав вважати, що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду (арк.с.57-58).

Розгляд справи відкладався в порядку статті  77 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, вислухавши представників сторін, суд, -

в с т а н о в и в:

З`ясовані наступні обставини:

16.05.1996 між Управлінням майна міста Севастопольської міської державної адміністрації (Орендодавець) та Закритим акціонерним товариством „Магазин № 55” (Орендар) укладено Договір оренди нерухомого майна № 1717, згідно з яким Орендодавець здав, а Орендар прийняв в строкове платне користування нежитлове приміщення (будівлю, споруду) за адресою: м. Севастополь, вул. Суворова, 29, загальною площею 239,7 м2, для розміщення магазину № 55, з терміном дії з 20.05.1996 до 19.05.2001  (арк.с.27-28).

10.07.2001 між Управлінням з питань майна комунальної власності Севастопольської міської державної адміністрації (Орендодавець) та Закритим акціонерним товариством „Магазин № 55” (Орендар) укладено Договір оренди нерухомого майна № 210-01, згідно з яким Орендодавець передає, а Орендар приймає в оренду нерухоме майно: вбудовані нежитлові приміщенні цокольного поверху житлової трьохповерхової будівлі, загальною площею 264,80 м2, розташовані за адресою: м. Севастополь, вул. Суворова, 29, яке знаходиться на балансі РЕП-3, з терміном дії з 10.07.2001 до 10.07.2006, згідно пункту 8 Договору раніше діючий договір № 1717 від 16.05.1996 вважається таким, що втратив чинність (арк.с.25-26).

21.07.2006 між Фондом комунального майна Севастопольської міської Ради (Орендодавець) та Закритим акціонерним товариством „Магазин № 55” (Орендар) укладено Договір оренди нерухомого майна № 193-06, згідно з яким Орендодавець передає, а Орендар приймає в оренду нерухоме майно: вбудовані нежитлові приміщенні цокольного поверху житлової трьохповерхової будівлі, загальною площею 264,80 м2, розташовані за адресою: м. Севастополь, вул. Суворова, 29, яке знаходиться на балансі РЕП-3, з терміном дії з 21.07.2006 до 10.07.2007, згідно з пунктом 8.2 Договору, цей договір є новою редакцією договору оренди № 210-01 від 10.07.2001  (арк.с.23-24).

Позивачем у період з 2001 по 2006 роки здійснені ремонті роботи відповідно до Договору № 16 на ремонтно-будівельні роботи від 22.05.2001, які погоджені з відповідачем наказом № 161 від 30.05.2001, вартість яких склала 41011,93 грн. згідно висновку вартості поліпшень орендованого нерухомого майна (арк.с.33-38).

Позивачем своєчасно сплачувалась орендна плата за користування спірним приміщенням (арк.с.40, 41, 43, 44, 46, 47).

19.04.2007 вих.№ 990 Фонд комунального майна Севастопольської міської Ради направив позивачу лист про перегляд орендної плати відповідно до діючої методики шляхом укладення додаткової угоди до договору оренди (арк.с.51).

18.05.2007 вих.№8 позивач направив  Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради з лист, згідно з яким не заперечує проти укладення додаткової угоди до договору оренди в частині перегляду орендної плати відповідно до діючої методики з моменту отримання пропозиції  (арк.с.50).

06.06.2007 вих.№ 17 позивач звернувся до відповідача з листом про продовження договору № 193-06 оренди нерухомого майна від 21.07.2006 строком на 5 років, так як оборотні фонди підприємства приватизовані колективом магазину (арк.с.52).

13.07.2007 (вих.№ 2276) відповідач повідомив позивача, що 10.07.2007 договір оренди № 193-00 від 21.07.2006 на нежитлове приміщення, розташоване в м. Севастополі по вул. Суворова, 29 припинив свою дію, у зв'язку з закінченням договірних відносин просив передати орендоване майно по акту прийому-передачі, в строк встановлений договором оренди (арк.с.53).

25.07.2007 вих.№ 2433 відповідач направив позивачу лист, згідно з яким, заява позивача про продовження договору оренди № 193-06 від 21.07.2006 на нежитлові приміщення, розташовані в м. Севастополі по вул. Суворова, 29 було розглянуто; запропоновано позивачу в найкоротший термін звернутись до відповідача для оформлення додаткової угоди по використанню об'єкту строком на 3 місяці з дати закінчення договору оренди, на період формування умов конкурсу, а також забезпечити доступ на займаємий об'єкт експерту-оцінювачу (арк.с.54).

30.11.2007 № 3690 відповідач повідомив позивача про оголошення конкурсу на оренду вбудованих нежитлових приміщень, розташованих за адресою: м. Севастополь, вул. Суворова, 29 (264,80 м2), умови якого опубліковані в газеті „Севастопольские известия” № 95 від 24.11.2007 (арк.с.95).

05.12.2007 (вх.№8825) позивач звернувся до відповідача з заявою про продовження договору оренди нерухомого майна № 193-06 від 21.07.2006 строком на 5 років, шляхом підписання додаткової угоди про внесення змін до пункту 7.1 Договору оренди № 193-06 від 21.07.2006, надавши додаткову угоду, підписану та засвідчену печаткою позивача (арк.с.103-104).

В січні 2008 року позивач звернувся до начальника оренди Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради з питанням про наявність претендентів на спірне майно, на що отримав відповідь про відсутність претендентів на спірне приміщення  по результатам оголошеного конкурсу (арк.с.115).

Спір виник в зв'язку з тим, що по закінченню терміну дії договору оренди сторони здійснювали листування по внесенню змін до Договору оренди в частині зміни терміну його дії, так як Орендар здійснив поліпшення орендованого майна, належним чином виконував зобов'язання орендаря з 1996 року, відповідач вважав, що Орендаря на майбутнє необхідно визначити шляхом конкурсу.

Правовідносини сторін регулюються статтями 181, 188, 283-285, 291 Господарського Кодексу України, статтями 5, 6, 7, 9, 17, 26 Закону України „Про оренду державного та комунального майна”, статтями 15, 645, 759, 762, 764, 785, 795 Цивільного Кодексу України.

Правові наслідки продовження користування майном після закінчення строку договору оренди безпосередньо передбачені статтею 764 Цивільного кодексу України (Закон України №435-ІV від 16.01.2003) /далі –ЦК України/, статтею 17 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” №2269-ХІІ від 10.04.1992 та опосередковано нормою частини четвертої статті 291 Господарського кодексу України (Закон України №436-ІV від 16.01.2003), згідно з якою правові наслідки припинення договору оренди визначаються відповідно до умов регулювання договору найму ЦК України.

Відповідно до статті 764 ЦК України, якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму (оренди), то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Аналогічна норма міститься в частині другій статті 17 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” №2269-ХІІ від 10.04.1992, відповідно до якої у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Таким чином, встановлення обставини продовження користування наймачем майном після закінчення строку договору найму протягом одного місяця та за відсутності в межах зазначеного строку заперечень наймодавця, має своїм правовим наслідком поновлення дії договору на строк, який був встановлений раніше.

Відповідно до частини першої статті 285 Господарського кодексу України (далі - ГК України) та частини третьої статті 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", орендар може реалізувати надане йому переважне право на продовження строку дії договору оренди тільки в тому разі, коли після його закінчення орендодавець має намір передати об'єкт оренди іншій особі.

Відповідач вважає Договір припиненим  через надіслання Позивачу листа, який, на його думку, є заявою про припинення Договору, та має характер заперечення щодо його поновлення. Проте, ці доводи не можуть бути прийняті судом до уваги.

З наданого сторонами листування та інших доказів вбачається відсутність  станом на 10.08.2007 (протягом одного місяця після закінчення строку Договору) волевиявлення відповідача щодо його припинення. Відповідач з позовом про виселення позивача з займаємого приміщення до суду не звертався, а йшло листування про внесення змін до договору оренди в частині орендної плати та терміну його дії.

Після закінчення строку дії договору оренди, позивач фактично продовжує користуватись орендованим майном, сплачує орендну плату, а відповідач приймає орендні платежі та веде листування про зміну його умов в частині орендної плати та строку дії.

За загальними правилами укладення та зміни договору, що встановлені у главі 53 ЦК України, особа, яка зробила пропозицію, звільняється від відповідних зобов'язань, якщо відповідь про прийняття пропозиції укласти договір одержано із запізненням (частина перша статті 645).  

Крім того, судом встановлений факт виставлення Відповідачем рахунків-актів за Договором для сплати позивачем орендної плати, відшкодування плати за користування приміщенням та неустойки, хоча рахунки-акти виставлялись в сумі щомісячної орендної плати та сплачувались позивачем як орендна плата, відповідачем ці платежі позивача приймались.

Це повною мірою відповідає вимогам статті 762 ЦК України щодо справляння плати за користування майном та свідчить про відсутність наміру припинити договір у зв'язку із закінченням строку, на який він був укладений.

Зазначене визнається судом як доведеність належними і допустимими доказами обставини продовження користування Позивачем об'єктом Договору після закінчення строку його дії.

Докази вчинення відповідачем дій по примусовому звільненню займаного позивачем орендованого приміщення  відсутні.

В листі відповідача 25.07.2007 (вих.№ 2433) не було висловлено заперечення проти продовження терміну дії вказаного Договору, і, відповідно, такий лист може розцінюватися у якості відповіді на лист позивача та нової пропозиції.

Матеріали справи не містять доказів того, що відповідач у своєму листі повідомив позивача про відмову у продовженні строку дії договору оренди.

Згідно з частиною 7 статті 9 Закону України „Про оренду державного і комунального майна” за наявності заяв про оренду цілісного майнового комплексу підприємства, його структурного підрозділу (за умови відсутності заяви господарського товариства, створеного членами трудового колективу підприємства, його структурного підрозділу) або заяв про оренду нерухомого майна (за умови відсутності заяви бюджетної установи, організації) від двох або більше фізичних чи юридичних осіб орендар визначається орендодавцем на конкурсних засадах.

Відповідно до статті 6 цього Закону орендарями можуть бути господарські товариства, створені членами трудового колективу підприємства, його структурного підрозділу, інші юридичні особи та громадяни України, фізичні та юридичні особи іноземних держав, міжнародні організації та особи без громадянства.

Статтею 7 названого Закону передбачено, що ініціатива щодо оренди майна може виходити від фізичних та юридичних осіб, які можуть бути орендарями відповідно до статті 6 цього Закону, пропозиція може надходити від орендодавців, зазначених у статті 5 цього Закону. Орендодавець може оголосити конкурс на право оренди майна у порядку, встановленому частиною сьомою статті 9 цього Закону.

Порядок проведення конкурсу для об'єктів, що перебувають у комунальній власності, визначається органами місцевого самоврядування.

У відповідності з  пунктом 6 Порядку проведення конкурсу по визначенню орендаря комунального майна, затвердженого рішенням Севастопольської міської Ради № 341 від 12.11.2002, конкурс проводиться обов'язково у разі наявності заяв про оренду від двох або більш фізичних або юридичних осіб, які надійшли протягом місяця після опублікування оголошення про об'єкт, який пропонується для оренди, в газеті „Севастопольские известия”.

Згідно з частиною 2 пункту 6 вищевказаного положення конкурс може також оголошуватись за рішенням комісії по оренді комунального майна при наявності або за відсутністю вказаної заяви про оренду комунального майна.

Конкурс був оголошений, однак матеріали справи дають підстави для висновку, що не знайшлось претендентів на участь в конкурсі на оренду спірного приміщення.

Нормою абзацу 7 частини 4 статті 9 Закону України “Про оренду державного та  комунального майна” встановлено, що у передачі в оренду об'єктів може бути відмовлено, якщо:

-          було прийнято рішення про приватизацію або передприватизаційну підготовку цих об'єктів;

-          об'єкт включено до переліку підприємств, що потребують залучення іноземних інвестицій згідно з рішенням Кабінету Міністрів України чи місцевих органів влади;

-          орган Антимонопольного комітету України не дає згоди з підстав, перелічених у абзацах другому-четвертому частини другої цієї статті;

-          орган, уповноважений управляти майном, не дає згоди на виділення структурного підрозділу підприємства;

-          з інших підстав, передбачених законами; 

-          орендодавець, зазначений в абзаці другому та третьому статті 5 цього Закону, прийняв рішення про укладення договору оренди нерухомого майна з бюджетною установою, організацією.

Обставини справи свідчать про наявність у Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради наміру передати в оренду спірне нежитлове приміщення шляхом конкурсу після того, як позивач 13 років є орендарем спірного приміщення та приватизував у встановленому порядку оборотні кошти магазину.

Пунктом 8 цієї статті передбачено, що у разі відмови в укладенні договору оренди, а також неодержання відповіді у встановлений термін заінтересовані особи мають право звернутися за захистом своїх інтересів до суду, арбітражного суду.

Обставини, які могли б бути підставою для відмови позивачу в продовженні (укладенні) зміни умов в частині строку оренди спірного нежитлового приміщення, відсутні.

Зазначені обставини підтверджують те, що між сторонами продовжують існувати орендні відносини по оренді цього комунального майна на умовах, визначених договорами оренди № 210-01 від 10.07.2001 та № 193-06 від 21.07.2006.

Вказані обставини слід розцінювати як зміну висловленого відповідачем ставлення щодо припинення договору оренди.

Аналогічна позиція викладена в Постанові Верховного Суду України від 28.02.2006 у справі № 1/135-20/51.

Матеріали справи свідчать, що відповідач мав намір  передати об'єкт оренди іншим особам на конкурсних умовах, однак дії по проведенню конкурсу в строки, встановлені Порядком передачі в оренду комунального майна, не привели до настання конкурсної ситуації.

Відповідно до статті 15 Цивільного Кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до статті 785 Цивільного Кодексу України, якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Згідно з частиною 1 статті 283 Господарського кодексу України  за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Відповідно до статті  284 Господарського кодексу України строк договору оренди визначається за погодженням сторін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку дії договору він вважається продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Відповідно до частин першої та другої статті 188 Господарського кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором.

Зазначені положення також містяться у частини 1 статті 11 Господарського процесуального кодексу України.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звертався 06.06.2007 вих.№17 (вх.№3622 від 07.06.2007), 05.12.2007 (вх.№8825)  до відповідача з заявами про продовження строку дії договору оренди, зміну пункту 7.1 Договору в частині строку його дії, але листом від 25.07.2007 (вих.№ 2433) він був повідомлений про неможливість вирішення цього питання у зв'язку з організацією конкурсу на оренду вказаного приміщення до його проведення та визначення переможця та отримав нову пропозицію продовжити дію договору строком на 3 місяці.

Після закінчення строку дії договору позивач продовжував орендувати вказане приміщення, за що йому виставлялися відповідні рахунки по сплаті орендної плати та плати за комунальні послуги, які він своєчасно сплачував, що підтверджується матеріалами справи.

Згідно зі статтею 759 Цивільного кодексу України, за договором найма (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

Правові наслідки припинення договору оренди визначаються відповідно до умов регулювання договору найму Цивільним кодексом України.  

Аналогічні положення містяться в статті 26 Закону України „Про оренду державного та комунального майна”.

Відповідно до статті 5 Закону України „Про оренду державного та комунального майна”, Орендодавцями, зокрема, є органи, уповноважені Верховною Радою Автономної Республіки Крим та органами місцевого самоврядування управляти майном, - щодо цілісних майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів та нерухомого майна, яке відповідно належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності.

Статтею 17 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” встановлено, що термін договору оренди визначається за погодженням сторін.

У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Після закінчення терміну договору оренди орендар, який належним чином виконував свої обов'язки, має переважне право, за інших рівних умов, на продовження договору оренди на новий термін.

Аналіз норм цієї статті свідчить про те, що діючим законодавством за відсутності заперечень сторони (сторін) передбачається можливість продовження договору оренди на новий термін і не вимагається укладення нового договору оренди цього ж майна  між цими ж сторонами.

Викладені обставини та надані  докази свідчать про те, що відповідач не заперечував проти оренди позивачем майна після закінчення строку дії договору, але на умовах конкурсу для виконання вимог статті 118 Закону України „Про державний бюджет України на 2007 рік”.

Згідно зі статтями 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Матеріали справи дають суду підстави вважати, що договір № 193-06 від 21.07.2006 є поновленим. Однак пропозиція позивача про зміну його умов, продовження (укладення) договору на новий строк –5 років, на умовах договору № 193-06 від 21.07.2006 не розглянута відповідачем у встановлені законом строки, мала місце нова пропозиція відповідача про зміну умов в частині строку дії договору на 3 місяці.

Фонд комунального майна Севастопольської міської Ради відмовив позивачу в продовженні договору оренди на підставі статті 118 Закону України „Про державний бюджет України на 2007 рік” та роз'яснив позивачу про його право взяти участь у конкурсі на право оренди зазначеного майна.

Відповідно до частини першої статті  7, частини сьомої статті 9 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” відповідач має право оголосити конкурс на право оренди нерухомого майна лише при наявності заяв про оренду нерухомого майна (за умови відсутності заяви бюджетної установи, організації) від двох або більше фізичних чи юридичних осіб.

Між сторонами фактично має місце договірний спір про право, про внесення змін в договір оренди в частині строку його дії.

Предметом спору є продовження договору на тих самих умовах на строк 5 років шляхом внесення змін в пункт 7.1 Договору в частині строку дії Договору.

З урахуванням викладеного суд вважає, що договір № 193-06 від 21.07.2006 оренди нерухомого державного майна підлягає зміні, так як  позивач мав і має право на його продовження та укладення строком на 6 років (позивач заявив строк – 5 років) на умовах договорів № 210-01 від 10.07.2001 та № 193-06 від 21.07.2006. Позовні вимоги підлягають задоволенню, так як відсутні докази позитивної реалізації умов конкурсу у встановлені строки.

Право позивача гарантується частиною третьою статті 17 Закону України „Про оренду державного та комунального майна”, згідно з якою після закінчення терміну договору оренди орендар, який належним чином виконував свої обов'язки, має переважне право, за інших рівних умов, на продовження договору оренди на новий термін.

Відповідач не надав доказів неналежного виконання позивачем умов договору.

Посилання відповідача на статтю 118 Закону України „Про державний бюджет на 2007 рік” безпідставне, так як в період з 10.07.2007 по теперішній час доказів звернення претендентів на спірне нерухоме майно по конкурсу не надав; в статті мова йде про передачу в оренду державного та комунального майна в 2007 році, а правовідносини сторін пов'язані не з передачею комунального майна в оренду, а зміною умов договору оренди в частині строку його дії.

Положення цієї статті в даних правовідносинах не може застосовуватись, так як майно вже перебуває в оренді.

Безпредметними визнаються посилання відповідача в обґрунтування своїх заперечень на статтю 118 Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік”, оскільки спірними є не бюджетні відносини, а правовідносини щодо оренди комунального майна, врегульовані спеціальним законом, а саме Законом України “Про оренду державного та комунального майна”. Даний спір не виник з бюджетних відносин, а до Закону України “Про оренду державного та комунального майна” у зв'язку з прийняттям Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік” не вносилися будь-які зміни чи доповнення стосовно обов'язковості здійснення передачі державного та комунального майна на конкурсних засадах та обов'язковості перегляду чи переукладення договорів, укладених до 01.01.2007 року.

Правове навантаження частин другої та третьої статті 17 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” різне за своєю суттю, а отже доказова база ґрунтується в залежності від предмету та підстав заявленого позову.

Тобто, норма зазначеної статті має диспозитивний характер, оскільки не вказує на те, що відповідна вимога про припинення договору оренди має називатися  виключно заявою. Така  заява може бути направлена однією із сторін у формі листа, телеграми, факсограми тощо. Істотне значення у даному випадку має зміст такої заяви, оскільки вона обов'язково повинна бути спрямована на припинення або зміну умов договору оренди.

Аналогічна думка міститься в постановах Верховного Суду України від 22.03.2005 у справі № 1/135-20/51, від 24.05.2005 у справі № 36/237, від 27.12.2005 у справі № 3/84.

Заперечення відповідачів в частині того, що не можна внести зміни в договір, що припинив свою дію спростовуються матеріалами справи, наданими доказами та приписами статті 795 Цивільного кодексу України, згідно з якою передання наймачеві будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту починається обчислення строку договору найму, якщо інше не встановлено договором; повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється.

Поняття „закінчення строку дії” та „припинення дії договору” не є тотожними.

Позивач надав достатньо доказів, що підтверджують його право на зміну умов договору оренди № 193-06 від 21.07.2006 в частині строку його дії до 10.07.2012.

Позивач дотримав приписи статті 9 Закону України „Про оренду державного та комунального майна”, статті 641 Цивільного кодексу України, статей 181, 188 Господарського кодексу України, які визначають порядок продовження дії, зміни умов договору або його укладення.

Відповідно до статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, суд покладає витрати позивача по сплаті державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу на позивача та відповідача порівну, так як між сторонами здійснювалось листування по внесенню змін до договору оренди в частині терміну його дії.

На підставі викладеного,  керуючись статтями 181, 188, 283-285, 291 Господарського Кодексу України, статтями 5, 6, 7, 9, 17, 26 Закону України „Про оренду державного та комунального майна”, статтями 15, 645, 759, 762, 764, 785, 795 Цивільного Кодексу України, статтями 22, 33, 34, 44, 49, 69, 77, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

1.          Позовні вимоги задовольнити повністю.

2.          Визнати термін дії договору оренди нежитлового комунального майна, розташованого в м. Севастополі по вул. Суворова, 29, № 193-06 від 21.07.2006, укладеного між Фондом комунального майна Севастопольської міської Ради  (99011, м.Севастополь, вул. Леніна, 3; ідентифікаційний код 25750044, п/р № 37188003000416 в УДК в м. Севастополі, МФО 824509) та Закритим акціонерним товариством „Магазин № 55” (99011, м. Севастополь, вул. Суворова, 29, ідентифікаційний код 23663170, п/р 26006301121 в СФ АКБ „Укрсоцбанк”, МФО 324195) поновленим в межах строку, встановленого договорами оренди нежитлового комунального майна, розташованого в м. Севастополі по вул. Суворова, 29, № 210-01 від 10.07.2001 та № 193-06 від 21.07.2006.

3.          Зобов'язати Фонд комунального майна Севастопольської міської Ради  (99011, м.Севастополь, вул. Леніна, 3; ідентифікаційний код 25750044, п/р № 37188003000416 в УДК в м. Севастополі, МФО 824509)  в строк до 04.02.2008 внести зміни до пункту 7.1 Договору оренди нежитлового комунального майна, розташованого за адресою: м. Севастополь, вул. Суворова, 29, № 193-06 від 21.07.2006, укладеного між Фондом комунального майна Севастопольської міської Ради  (99011, м.Севастополь, вул. Леніна, 3; ідентифікаційний код 25750044, п/р № 37188003000416 в УДК в м. Севастополі, МФО 824509) та Закритим акціонерним товариством „Магазин № 55” (99011, м. Севастополь, вул. Суворова, 29, ідентифікаційний код 23663170, п/р 26006301121 в СФ АКБ „Укрсоцбанк”, МФО 324195) шляхом викладення пункту 7.1 Договору № 193-03 від 21.07.2006 в наступній редакції: „Цей договір діє з моменту його підписання до 10.07.2012”.

У випадку невиконання Фондом комунального майна Севастопольської міської Ради  (99011, м.Севастополь, вул. Леніна, 3; ідентифікаційний код 25750044, п/р № 37188003000416 в УДК в м. Севастополі, МФО 824509) пункту 2 резолютивної частини рішення господарського суду міста Севастополя від 15.01.2008 по справі № 20-7/426 вважати пункт 7.1 Договору № 193-06 від 21.07.2006 діючим в редакції позивача згідно Додаткової угоди від 05.12.2007, а саме: „Цей договір діє з моменту його підписання до 10.07.2012”.

4.          Стягнути з Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради  (99011, м.Севастополь, вул. Леніна, 3; ідентифікаційний код 25750044, п/р № 37188003000416 в УДК в м. Севастополі, МФО 824509) на користь Закритого акціонерного товариства „Магазин № 55” (99011, м. Севастополь, вул. Суворова, 29, ідентифікаційний код 23663170, п/р 26006301121 в СФ АКБ „Укрсоцбанк”, МФО 324195) державне мито в сумі  42,50 грн. та витрати по сплаті інформаційно-технічного забезпечення судового процесу в сумі 59,00 грн.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя                                                                                                                     Г.П. Ілюхіна

Рішення оформлено і підписано

відповідно до вимог ст. 84 ГПК України

21.01.2008