Постанова

від 06.11.2008 по справі 20-7/426

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

20-7/426

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 06 листопада 2008 р.                                                                                    № 20-7/426  

Вищий  господарський суд  України у складі колегії  суддів:

головуючого судді:суддів:Добролюбової Т.В.,Гоголь Т.Г.,Швеця В.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу  Фонду комунального майна Севастопольської міської ради

на постановуСевастопольського апеляційного господарського суду від 07 квітня 2008 року

у справігосподарського суду№ 20-7/426м. Севастополя

за позовомЗакритого акціонерного товариства "Магазин № 55"

до Фонду комунального майна Севастопольської міської ради

провизнання поновленим термін дії договору оренди та внесення змін до п. 7.1 Договору

                             за участю представників сторін від:

позивача: Лебедєв О.В. (дов. від 07.10.08),

відповідача: Сарахман С.О. (дов. від 07.08.08),

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2007 року Закрите акціонерне товариство "Магазин № 55" звернулося до Господарського суду міста Севастополя з позовом до Фонду комунального майна Севастопольської міської ради про визнання поновленим  договір оренди нежитлового комунального майна № 193-06 на строк, встановлений договорами оренди нежитлового комунального майна  № 210-01 від 10.07.01 та № 193-06 від 21.07.06 і внести зміни до пункту 7.1 Договору оренди нежитлового комунального майна № 193-06, виклавши його у наступній редакції: "Цей договір діє з моменту його підписання до 10 липня 2012 року" (з урахуванням уточнень позовних вимог).

Рішенням Господарського суду міста Севастополя від 15 січня 2008 року (суддя Ілюхіна Г.П.) позовні вимоги задоволено. Рішення вмотивоване посиланнями на статті 764, 785 Цивільного кодексу України, статті 188, 283, 284 ГК України, статті  5 –9, 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", на підставі яких суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від                  07 квітня 2008 року (колегією суддів у складі: Котлярової О.Л. – головуючий, Антонової І.В., Прокопанич Г.К.) рішення Господарського суду м. Севастополя від 15.01.08 залишено без змін з тих же мотивів.

          Не погоджуючись з постановленими у справі судовими актами, Фонд комунального майна Севастопольської міської ради звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду м. Севастополя від 15 січня 2008 року та постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 07 квітня 2008 року скасувати, мотивуючи її посиланнями на невірне застосування господарськими судами приписів статті 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та статті 188 ГК України і статті 651 ЦК України, що на думку скаржника призвело до винесення незаконних та необґрунтованих судових рішень. Скаржник зазначив про відсутність підстав для продовження між сторонами орендних правовідносин з огляду на відсутність між ними домовленостей стосовно істотних умов укладення нового договору.

Заслухавши суддю-доповідача Швеця В.О., пояснення представників сторін, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід задовольнити частково з  наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 16 травня 1996 року між Управлінням майна комунальної власності  Севастопольської міської державної адміністрації (орендодавець) та Закритим акціонерним товариством "Магазин № 55" (орендар) укладено договір оренди нерухомого майна № 1717, згідно з яким орендодавець передав, а орендар  -прийняв в строкове платне користування нежитлове приміщення (будівлю) за адресою: м. Севастополь, вул. Суворова, 29, загальною площею 239,7 м2, для розміщення магазину № 55, з терміном дії з 20 травня 1996 року до 19 травня 2001 року.

10 липня 2001 року між Управлінням з питань майна комунальної власності Севастопольської міської державної адміністрації (орендодавець) та Закритим акціонерним товариством "Магазин № 55" (орендар) було укладено договір оренди нерухомого майна № 210-01, згідно з яким орендодавець передав, а орендар - прийняв в орендне користування таке нерухоме майно - вбудовані нежитлові приміщенні цокольного поверху житлової трьохповерхової будівлі, загальною площею 264,80 м2, які розташовані за адресою: м. Севастополь, вул. Суворова, 29, з терміном дії з 10 липня 2001 року до 10 липня 2006 року. Згідно з пунктом 8 даного договору, договір № 1717 від 16 травня 1996 року вважається таким, що втратив свою чинність.

21 липня 2006 року між Фондом комунального майна Севастопольської міської ради (орендодавець) та Закритим акціонерним товариством "Магазин              № 55" (орендар) укладено договір оренди нерухомого майна № 193-06, за умовами якого, орендодавець зобов"язався передати, а орендар –прийняти в оренду нерухоме майно - вбудовані нежитлові приміщенні цокольного поверху житлової трьохповерхової будівлі, загальною площею 264,80 м2, розташованих за адресою: м. Севастополь, вул. Суворова, 29, з терміном дії з 21 липня 2006 року до 10 липня 2007 року (далі –Договір № 193-06). Згідно з пунктом 8.2 Договору № 193-06, цей договір є новою редакцією договору оренди  № 210-01 від 10 липня 2001 року.

 Судами встановлено, що позивач своєчасно сплачував орендну плата за користування спірним приміщенням.

Фонд комунального майна Севастопольської міської ради 19 квітня 2007 року направив позивачу листа (вих. № 990) про перегляд орендної плати відповідно до діючої методики шляхом укладення додаткової угоди до Договору № 193-06. У відповідь на дане повідомлення, позивач скерував на адресу Фонду комунального майна Севастопольської міської ради листа від 18.05.07 за вих. № 8, у якому погодився на запропоновані зміни.

ЗАТ "Магазин № 55" 06 червня 2007 року  звернувся з листом (вих. № 17) до відповідача про продовження строку дії Договору № 193-06 строком на 5 років, посилаючись на те, що оборотні фонди підприємства приватизовані колективом позивача. Фонд комунального майна Севастопольської міської ради у відповідь на вказане звернення повідомив позивача (лист № 2276 від 13.07.07), що 10 липня 2007 спірний договір оренди № 193-00 припинив свою дію, у зв'язку з закінченням договірних відносин, у зв"язку з чим просив передати орендоване майно по акту прийому-передачі в строк встановлений договором оренди.

Листами від 05.12.07, 06.06.07, позивач звертався до відповідача про продовження строку дії Договору № 193-06, зміну пункту 7.1 вказаного Договору в частині строку його дії, проте враховуючи організацію конкурсу оренди на спірне приміщення був повідомлений позивачем про неможливість вирішення цього питання у зв'язку з організацією конкурсу на оренду вказаного приміщення (лист  № 2433 від 25.07.07). Крім того, відповідач запропонував ЗАТ "Магазин        № 55" звернутися до відповідача для оформлення додаткової угоди по використанню спірного об'єкту строком на 3 місяці з дати закінчення строку дії Договору № 193-06, на період формування умов конкурсу.

Судами встановлено, що після закінчення строку дії Договору № 193-06 позивач продовжував орендувати вказане приміщення і сплачував відповідні рахунки по сплаті орендної плати та плату за комунальні послуги.

Отже, задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що між сторонами продовжували існувати орендні відносини по оренді спірного комунального майна після 10.07.07 на умовах, визначених Договором             № 193-06, а відтак, суди дійшли висновку, що строк дії Договору № 193-06 є поновленим.

Колегія суддів касаційної інстанції не погоджується з вказаними висновками судів попередніх інстанцій, вважає їх передчасними, з огляду на таке.

Як вбачається з матеріалів справи, приймаючи оскаржувані судові рішення про задоволення позову, суди попередніх інстанцій не надали належної правової оцінки і не з"ясували правових наслідків листу Фонду комунального майна Севастопольської міської ради від 25.07.07 за вих. № 2433, яким відповідач запропонував позивачу в найкоротший термін звернутися для оформлення додаткової угоди по використанню спірного об'єкту строком на 3 місяці з дати закінчення договору оренди. Адже пропозиція відповідача укласти додаткову угоду після закінчення строку дії спірного договору, тим самим свідчить про укладення нового договору. Відповідно до частини 3 статті 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" після закінчення терміну договору оренди орендар, який належним чином виконував свої обов'язки, має переважне право, за інших рівних умов, на продовження договору оренди на новий термін. Умови договору оренди на новий строк встановлюються за домовленістю сторін. У разі недосягнення домовленості щодо умов договору переважне право орендаря на укладення договору припиняється. В той же час, суди попередніх інстанцій на виконання приписів статті 38 ГПК України не досліджували будь - яких документів і доказів, з яких можна було б встановити наявність чи відсутність між сторонами такої домовленості.

Залишаючи без змін рішення місцевого суду, Севастопольський апеляційний господарський суд наведених вимог закону не виконав. Відсутність правового обґрунтування і посилання на закони та інші нормативно-правові акти, якими апеляційний суд керувався, залишаючи рішення господарського суду без зміни, свідчить, що постанова Севастопольського апеляційного господарського суду України прийнята з порушенням статті 105 ГПК України.

У зв'язку із вищевикладеним, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що суди попередніх інстанцій, приймаючи оскаржувані рішення та постанову, надали неповну та невірну юридичну оцінку обставинам справи, не застосували норми матеріального права, порушили норми процесуального права, у зв'язку з чим, враховуючи межі перегляду справи в касаційній інстанції (ст.1117 ГПК України), оскаржувані рішення та постанова підлягають скасуванню, а дана справа передачі на новий розгляд до місцевого господарського суду.

При новому розгляді, суду необхідно з'ясувати наведені в цій постанові обставини справи, дослідити наявні у справі докази, дати їм, та доводам сторін належну правову оцінку та ухвалити законне та обґрунтоване рішення. Господарському суду слід врахувати, що рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального закону і всебічно перевіривши обставини, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права, а обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для  даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності та підтверджуються достовірними доказами.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 1115, 1117, 1119-12     Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,  –

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Фонду комунального майна Севастопольської міської ради задовольнити частково.

Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 07 квітня 2008 року і рішення Господарського суду м. Севастополя від 15 січня 2008 року у справі  № 20-7/426 скасувати.

Матеріали справи скерувати для нового розгляду до Господарського суду м. Севастополя.

Головуючий суддя                                                                   Т. Добролюбова                                 

        Судді                                                                                                 Т. Гоголь

       В. Швець