Рішення

від 29.01.2008 по справі 15/333

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

15/333

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

29.01.08 р.                                                                               Справа № 15/333                               

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Богатиря К.В.

при секретарі судового засідання Щитовій Л.М.,

розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом приватного підприємства “НАЛВІК” м. Донецьк (код ЄДРПОУ 33489690)

до відповідача державного підприємства “Донецька залізниця” (код ЄДРПОУ 01074957)

про стягнення заборгованості у сумі 2362,31 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Фомін В.Ю. за довіреністю № б/н від 01.10.2007 р.

від відповідача: Рожковська К.А. за довіреністю № В.ОН-01/105 від 14.01.2008 р.

До господарського суду Донецької області надійшла позовна заява приватного підприємства “НАЛВІК” м. Донецьк до державного підприємства “Донецька залізниця” м. Донецьк про стягнення заборгованості у сумі 2362,31 грн.

Ухвалою суду від 23.11.2007 р. позовна заява була прийнята до розгляду та порушено провадження у справі № 15/333.

16.01.2008 р. від позивача та відповідача надійшло клопотання про продовження строку вирішення спору на один місяць.

Ухвалою суду від 16.01.2008 р. строк вирішення спору у справі № 15/333 продовжено до  21.02.2008 р.

У судовому засіданні позивачем та відповідачем було заявлено клопотання про ведення судового засідання без здійснення технічної фіксації, у зв'язку з чим відповідно до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України судом не здійснювалося фіксування судового процесу. Судом, відповідно до вимог статті  81-1 Господарського процесуального кодексу України складено протокол, який долучено до матеріалів справи.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши подані докази та заслухавши у судовому засіданні пояснення представників позивача та відповідача, господарський суд –

ВСТАНОВИВ:

Між позивачем – приватним підприємством “НАЛВІК” м. Донецьк (комітент) та відповідачем – державним підприємством “Донецька залізниця” (комісіонер)  було укладено договір комісії № 1 від 26.05.2006 р. (надалі - договір).

Згідно п. 1.1 договору комісіонер зобов'язується за дорученням комітента, за винагороду і в інтересах останнього здійснювати від свого імені продаж печатної та поліграфічної продукції  в роздріб (надалі - продукція).

Згідно п. 1.2 договору конкретні умови погодження номенклатури, ціни продажу, наведені в Переліку (Додаток № 1), який є невід'ємною частиною договору.

Згідно вказаного переліку найменування продукції – розклад руху поїздів, кількість примірників – 30000,00 грн., ціна продажу – 2,50 грн.  

Згідно п. 2.3 договору відправка продукції згідно з попереднім замовленням комісіонера здійснюється силами та за рахунок комітента на склад комісіонера (комора вокзалу станції Донецьк за адресою: м. Донецьк, вул. Привокзальна, 1) по накладних (у двох екземплярах по одному для кожної із сторін).

Згідно п. 3.2 договору встановлено зобов'язання комісіонера прийняти у комітента продукцію, призначену для комісії, згідно двостороннього акту прийому-передачу, накладних та вжити всіх заходів для його збереження від втрати та нестач.

Згідно п. 3.4 договору по виконанню доручення (після отримання коштів за продукцію від покупця)  комісіонер зобов'язаний на протязі 30 робочих днів подати комітенту звіт по виконаному дорученню.

Згідно п. 5.2 договору комісійна винагорода, що повинна бути сплачена комісіонеру, складає 20% від вартості проданої продукції.

Згідно п. 5.3 винагорода комісіонера виплачується шляхом утримання належних останньому сум із грошових коштів, перерахованих покупцем комісіонеру за продаж продукції комітента.

Згідно п. 5.4 договору грошові кошти перераховуються комісіонером по реквізитах, вказаних комітентом, не пізніше першого, п'ятнадцятого та останнього дня місяця, в якому відбулась передача продукції покупцю.

Факт отримання відповідачем продукції на суму 75000,00 грн. підтверджується довіреністю на представника серії ЯЛЦ № 772119 від 30.06.2006 р., видатковою накладною № РН-0000001 від 01.06.2006 р., які додані до матеріалів справи.  

Згідно наданої до суду копії акту звірки взаєморозрахунків, який було підписано представниками сторін, заборгованість відповідача станом на 06.10.2006 р. склала 19000,30 грн.

Позивачем було пред'явлено письмову вимогу від 05.02.2007 р. про сплату відповідачем вказаної суми заборгованості, направлення якої підтверджується поштовою квитанцією від 05.02.2007 р., копія якої додана до матеріалів справи. Однак, вказана письмова вимога була залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Після цього, відповідачем було сплачено лише 17000,00 грн. згідно банківської виписки 27.02.2007р., яка додана до матеріалів справи.

Таким чином, приватним підприємством “НАЛВІК” м. Донецьк було заявлено до стягнення з державного підприємства “Донецька залізниця” заборгованість у сумі 2030,00 грн. за договором комісії від 25.06.2006 р.

Під час вирішення спору відповідачем - державним підприємством “Донецька залізниця” було заявлено письмове клопотання за вих. № НЗЯ-07/82 від 24.01.2008 р., яким він по суті визнав позовні вимоги на 2030,00 грн.

Згідно частини 5 статті 78 Господарського процесуального кодексу України у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення  про  задоволення  позову за умови,  що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують  прав і  охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Дії відповідача у даній справі, пов'язані із визнанням позовних вимог по основному боргу, не суперечать законодавству та не порушують прав та охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Враховуючи, що відповідач підтвердив факт наявності заборгованості перед позивачем у сумі 2030,00 грн., вимоги приватного підприємства “НАЛВІК” м. Донецьк про стягнення заборгованості у вказаній сумі підлягають задоволенню.

Згідно п. 8.2 договору за прострочку перерахування грошових коштів комісіонер сплачує комітенту пеню в розмірі однієї облікової ставки НБУ від суми боргу за кожний день прострочення.

Тому, позивачем первісно було заявлено до стягнення з відповідача штрафні санкції (пеню) у сумі  85,26 грн., а також інфляційні нарахування у сумі 274,05 грн. відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України.

Позивач надав до суду заяву про зміну суми позовних вимог від 16.01.2008 р., згідно з якою збільшив заявлену до стягнення суму до 2457,72 грн., (а саме: основний борг – 2030,00 грн., штрафні санкції (пеню) – 83,03 грн., інфляцію – 292,32 грн.,  3% річних – 52,37 грн.)

Згідно статті 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог.

У первісній позовній  заяві позивачем не було заявлено до стягнення суму 3% річних.

Тому, заявлені до стягнення згідно заяви про зміну позовних вимог від 16.01.2008 р.  3% річних від простроченої суми у розмірі  52,37 грн. суд не приймає до розгляду як такі, що взагалі раніше не заявлялися.

Таким чином, суд прийняв вищевказану заяву позивача про зміну позовних вимог до розгляду та в подальшому розглядав по суті позов на суму 2405,35 грн. (а саме: основний борг – 2030,00 грн., штрафні санкції (пеня) – 83,03 грн., інфляція – 292,32 грн.)

Однак, у матеріалах справі відсутні звіти по виконаному комісіонером дорученню, не встановлені конкретні дати передачі продукції комісіонером покупцю. Тому є невизначеним  момент, з якого відповідач мав би виконати зобов'язання щодо перерахування коштів позивачу за продаж продукції, а також моменту, коли він почав порушувати вказане зобов'язання.

Таким чином, до суду не надані документи, які б дали змогу визначити дату, з якої позивач має нараховувати пеню та інфляцію, тому позовні вимоги щодо стягнення з відповідача штрафних санкцій у сумі 83,03 грн., інфляції у розмірі 292,32 грн. є такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України державне мито, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають стягненню з відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись статтями  22; 32-34; 36; 43; 49; 78; 82-85; 115; 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з державного підприємства “Донецька залізниця” (юридична адреса: 83000, м. Донецьк, вул. Артема, 68; код ЄДРПОУ 01074957; розрахунковий рахунок 2600101511508 в Укрексімбанку м. Донецьк, МФО 334817) на користь приватного підприємства “НАЛВІК” (юридична адреса: 83096, м. Донецьк, вул. Декабристів, 25; поштова адреса: 83018, м. Донецьк, а/с 5279; код ЄДРПОУ 33489690; розрахунковий рахунок 26004088115 в ДНФ АБ „Експрес-Банк”, МФО 335838) заборгованість у сумі 2030,00 грн., крім того витрати на сплату державного мита у розмірі 86,08 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі  99,58 грн.

Відмовити у задоволенні позовних вимог про стягнення штрафних санкцій на суму 83,03 грн., інфляційних нарахувань на суму 292,32 грн.

У судовому засіданні 29.01.2008 р. за згодою сторін оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення підписаний судом 31.01.2008 р.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

У разі  подання  апеляційної скарги або внесення апеляційного подання рішення,  якщо його не скасовано,  набирає  законної  сили після розгляду справи апеляційною інстанцією.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя                                                                         Богатир К.В.