Рішення

від 13.06.2006 по справі 15/198

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

15/198

ГОСПОДАРСЬКИЙ

СУД

Луганської області

91016, м.Луганськ

пл.Героїв ВВВ 3а

тел.55-17-32

ХОЗЯЙСТВЕННЫЙ

СУД

Луганской области

91016, г.Луганск

пл.Героев ВОВ 3а

тел.55-17-32

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.06.06                                                                                 Справа № 15/198.

Суддя Пономаренко Є.Ю., розглянувши матеріали справи за позовом

Приватного підприємства "Виробничо-комерційна фірма "Спецпромпостач", м. Луганськ

до Підприємства Алчевської виправної колонії № 13 Управління державного департаменту України, м. Алчевськ Луганської області

про стягнення 26 016 грн. 18 коп.

За участю представників сторін:

від позивача –Студенніков С.В. –представник по довіреності № б/н від 11.03.06р.;

від відповідача –Попова Н.О. –юрисконсульт по довіреності № б/н від 02.08.05р.

До початку слухання справи по суті не заявлено вимогу про фіксування  судового процесу з допомогою звукозаписувального технічного засобу у зв'язку з чим відповідно до ст. ст. 4-4, 81-1 Господарського процесуального кодексу України таке фіксування судом не здійснювалося.

Суть спору: позивачем заявлена вимога про стягнення з відповідача заборгованості у сумі 24516,18 грн. по договору № 192-2002 від 16.10.02р. та витрат на юридичну допомогу (як збитків) у сумі 1500 грн.

Представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Відповідач відзивом на позовну заяву від 22.05.2006р. №25/1760 визнав позовні вимоги в частині основного боргу  у сумі 24516,18 грн.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши представника позивача, суд встановив наступне.

Між Приватним підприємством "Виробничо-комерційна фірма "Спецпромпостач", як продавцем та Підприємством Алчевської виправної колонії № 13, як покупцем 16.10.2002р. укладено договір №192-2002р. Представник відповідача у судовому засіданні надав пояснення про те, що покупцем за договором виступало саме підприємство Алчевської виправної колонії № 13. Договір скріплено печаткою підприємства колонії, в реквізитах сторін у договорі вказано ідентифікаційний код за ЄДРПОУ належний підприємству колонії. У зв'язку з цим судом за згодою представника позивача здійснено заміну відповідача, про що винесено ухвалу від 23.05.2006р.

Позивач передав відповідачу товар за накладною від 22.10.2002р. №61 на суму 37 062 грн. 18 коп. Здійснення передачі товару саме на підставі вказаного договору підтверджується поясненнями сторін, що відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України є належним засобом доказування, та визнається відповідачем.

Відповідно до п. 6.1. договору покупець зобов'язаний був сплатити вартість товару протягом 30 днів з моменту його передачі.

Відповідач грошове зобов'язання виконав не у повному обсязі. Борг при вирішенні пору в судовому порядку становить 24 516 грн. 18 коп.

Встановивши фактичні обставини справи, оцінивши доводи сторін та надані ними докази суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог виходячи з наступних підстав.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог даного Кодексу і інших актів законодавства. Аналогічна за змістом норма міститься у п.1 ст. 193 Господарського кодексу України.

Згідно п.2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів,  необхідних  для належного  виконання нею зобов'язання,  враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ст. 4-3, 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести певними засобами доказування ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач доводи позивача не заперечив, доказів вчасного та у повному обсязі виконання зобов'язань зі сплати по договору не надав.

Відповідач відзивом на позовну заяву визнав позовні вимоги в частині боргу у сумі 24 516 грн. 18 коп.

Відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України відповідач має право визнати позов повністю або частково.

У зв'язку з визнанням позову відповідачем та враховуючи, що такі його дії не суперечать законодавству та не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб суд, керуючись ст. 78 Господарського процесуального кодексу України приймає рішення про задоволення позову в частині,що визнана відповідачем.

Вимога позивача щодо стягнення збитків у сумі 1500 грн. 00 коп. які він поніс на оплату юридичної допомоги, є необґрунтованою, та відхиляються судом з наступних підстав.

Згідно  ч.1  ст.623  ЦК  України  боржник,  який порушив зобов'язання, має відшкодувати  кредиторові завдані цим збитки.

В  силу  ч.2  ст.22  ЦК  України,  під  збитками розуміються витрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила  або  мусить  зробити  для  відновлення  свого порушеного права (реальні збитки).

Притягнення  до  цивільно-правової  відповідальності  можливо лише при наявності певних,  передбачених  законом  умов.  Їх  сукупність  утворює  склад цивільного правопорушення, який і є підставою цивільно-правової  відповідальності.

Одним з елементів складу цивільного правопорушення, який вимагається законом для настання  відповідальності  у формі відшкодування збитків, є об'єктивна сторона, яку  утворюють:  наявність  збитків у майновій сфері кредитора; протиправні дії, які  виражені  у невиконанні або неналежному виконанні боржником взятого на себе зобов'язання;  причинний  зв'язок  між протиправними діями боржника та збитками.

При  цьому  важливим  елементом  об'єктивної  сторони правопорушення є причинний зв'язок  між  збитками, які виникли у кредитора та протиправними діями боржника, які  виражені у порушенні ним взятих на себе зобов'язань. Тобто, протиправна дія є причиною,  а збитки –наслідком протиправної дії.

Між  тим,  заявлена  позивачем  до стягнення грошова сума у розмірі 1500 грн. 00 коп., витрачена ним  у  зв'язку  з  отриманням  юридичних  послуг  від  іншої  особи безпосередньо, не може  розглядатись  як  завдані йому (позивачу) відповідачем збитки, оскільки такі витрати не знаходяться у необхідному причинно-наслідковому зв'язку з фактом неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань за іншим договором. (постанова Верховного Суду України від 04.03.2002р. №2/217).

Таким чином, позов підлягає задоволенню частково. З відповідача підлягає стягненню борг у сумі 24 516 грн. 18 коп. У задоволенні решти вимог слід відмовити за необґрунтованістю.

Відповідно до ст.85 Господарського процесуального кодексу України за згодою присутніх у судовому засіданні представників сторін оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог у складі: 245 грн. 16 коп. державного мита, а також 111 грн. 19 коп.  витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 44, 49, 75, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Підприємства Алчевської виправної колонії № 13 Управління державного департаменту України, м. Алчевськ Луганської області, вул. Матросова, б. 23, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 08680329, на користь Приватного підприємства "Виробничо-комерційна фірма "Спецпромпостач", м. Луганськ, вул. Об'їздна дорога, 3 км, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 31595381: борг у сумі 24 516 грн. 18 коп.; витрати зі сплати державного мита у сумі 245 грн. 16 коп.  і витрат на  інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 111 грн. 19 коп.; наказ видати позивачу.

3. В решті вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Рішення підписане 15.06.2006р.

Суддя

Є.Ю. Пономаренко