Рішення

від 15.01.2008 по справі 1/196

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

1/196

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

справа №  1/196

15.01.08

За позовом          Комунального підприємства «Госпкомобслуговування»

До           Дочірнього підприємства Закритого акціонерного товариства

          «Київська міжобласна спеціальна науково – реставраційна

          проектно –виробнича майстерня»«Спеціальна науково –

          реставраційна проектна будівельно –виробнича майстерня № 2»

про                         стягнення 19 482,37 грн.

                                                                                                    Суддя Мельник В.І.

Представники сторін:

від позивача          Болтовський О. С. –представник за довіреністю № 29/316–554

                              від 10.12.2007

Рязанцева О. В. –представник за довіреністю № 29/316 –555 від

10.12.2007

від відповідача          Кучерявий А. Б. –представник за довіреністю № 89/Д від

                              15.01.2008

Обставини справи :

Позов заявлено про стягнення основного боргу в сумі 19 482,37 грн. за надані за договором про постачання електричної енергії № 57/ел від 08.06.2005 року, але неоплачені послуги.

Відповідач, у відзиві на позов позовні вимоги позивача визнає частково в сумі 8 767,27 грн. посилаючись на те, що додані позивачем, на доказ постачання відповідачу електроенергії, звіти про використану електроенергію не можуть вважатися належними доказами її отримання відповідачем, оскільки, по-перше, складення таких звітів не передбачено умовами договору, а по-друге, вказані звіти складені в односторонньому порядку.

Розгляд справи відкладався.

          Дослідивши наявні у матеріалах справи докази, оглянувши в судовому засіданні оригінали документів, копії яких знаходяться в матеріалах справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

08.06.2005 року позивач та відповідач уклали договір про постачання електричної енергії № 57/ел (далі Договір), відповідно до умов якого позивач зобов'язується постачати електричну енергію на умовах, викладених в Договорі, а відповідач зобов'язується своєчасно здійснювати оплату електричної енергії за тарифами, що регулюються згідно з умовами, визначеними в ліцензії на постачання електричної енергії та в разі зміни публікуються у пресі.

За твердженням позивача, за період з червні 2005 року по квітень 2006 року він надавав відповідачу за умовами Договору послуги по постачанню електроенергії, проте відповідач сплачував вказані послуги несвоєчасно і не в повному обсязі, внаслідок чого за вказаний період за відповідачем рахується заборгованість в сумі 19 482,37 грн.

На доказ надання відповідачу послуг за спірний період саме в такому обсязі позивач додав до матеріалів справи звіти про використану активну електроенергію за спірні місяці.

Згідно статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Суд не може прийняти вказані звіти в якості належного доказу на підтвердження обсягів послуг по поставці електроенергії за умовами Договору, оскільки складення таких актів не передбачено умовами Договору, складені вони позивачем в односторонньому порядку і жодних доказів того, що позивач в будь який спосіб направляв відповідачу вказані акти для підписання суду не надано.

До матеріалів справи долучено підписані сторонами акти приймання –здачі наданих послуг № 146 від 24.01.2006 року, № 310 від 22.02.2006 року, № 504 від 30.03.2006 року та № 683 від 26.04.2006 року на загальну суму 24 971,92 грн.

Суд приймає вказані акти в якості належних доказів на підтвердження обсягів постачання послуг по поставці електроенергії за умовами Договору.

Як слідує з доданих до матеріалів справи виписок з банківського рахунку позивача та платіжних доручень № 550 від 01.07.2005 року, № 1321 від 29.12.2005 року, відповідач частину послуг з постачання електроенергії за умовами Договору в сумі 16 204,65 грн. оплатив, що не заперечується а ні позивачем а ні відповідачем.

Отже, матеріали справи свідчать, що заборгованість відповідача з оплати послуг складає 8 767,27 грн.

Відповідно до п. 1.1 Правил користування електричною енергією, затверджених Постановою НКРЕ України № 28 від 31.07.1996 року (далі Правила) Правила регулюють взаємовідносини, які виникають в процесі продажу і купівлі електричної енергії між виробниками або постачальниками електричної енергії та споживачами (на роздрібному ринку електричної енергії).

Відповідно до ч. 2 п. 10.2 Правил споживач електричної енергії зобов'язаний оплачувати обсяг спожитої електричної енергії, а також здійснювати інші платежі відповідно до умов договору та рахунків, виставлених на підставі актів про порушення цих Правил та умов договору.

Відповідно до п. 5.1 Правил договір про постачання електричної енергії є основним документом, який регулює відносини між постачальником електричної енергії за регульованим тарифом, що здійснює свою діяльність на закріпленій території, і споживачем та визначає зміст правових відносин, прав та обов'язків сторін.

Споживання електричної енергії без договору не допускається.

Відповідно до ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Умовами Договору передбачений обов'язок відповідача по оплаті спожитої електроенергії, проте порядок та терміни її оплати не встановлений.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

07.05.2007 року позивач звернувся до відповідача з претензією № 118/008 від 07.05.2007 року, в якій просить перерахувати кошти в сумі 19482,37 грн. за спожиту за умовами Договору електроенергію на розрахунковий рахунок позивача та повідомляє, що у випадку не перерахування вказаної суми протягом місця, позивач залишає за соболю право звернення до суду.

На вказану претензію відповідач відповів листом № 37 від 30.05.2007 року, в якому повідомив про часткове визнання вказаної заборгованості в сумі 8 767,27 грн. та повідомив, що в зв'язку з тяжким матеріальним становищем на даний час відповідач її погасити не може, заборгованість буде погашена при першій нагоді.

Факт наявності боргу у відповідача перед позивачем в сумі 8 767,27 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, а відтак позовні вимоги позивача підлягаю задоволенню частково в сумі 8 767,27 грн. В решті позов задоволенню не підлягає.

          Судові витрати позивача по сплаті державного мита та витрати на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, ст.ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Дочірнього підприємства Закритого акціонерного товариства «Київська міжобласна спеціальна науково –реставраційна проектно –виробнича майстерня»«Спеціальна науково –реставраційна проектна будівельно –виробнича майстерня № 2»(04080, м. Київ, вул. Фрунзе, 1, ідентифікаційний код 31244345, р/р 26003200002919 КМФ АКБ «Укрсоцбанк», МФО 322012, або з будь –якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення) на користь Комунального підприємства «Госпкомобслуговування»(01044, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6 –А, ідентифікаційний код 21465789, р/р 2600900012348 в ВАТ КБ «Хрещатик», МФО 300670) основний борг в сумі 8 767 (вісім тисяч сімсот шістдесят сім) грн. 27 коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 87 (вісімдесят сім) грн. 67 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 53 (п'ятдесят три) грн. 10 коп.

3. В задоволенні решти вимог відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Суддя                                                                                                    В.І. Мельник