Рішення

від 24.12.2010 по справі 35/560

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА



ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  35/560

24.12.10

За позовом             Прокурора Мурованокуриловецького району Вінницької області в інтересах держави в особі:

1)          Мурованокуриловецької районної державної адміністрації

Вінницької області;

2)          Михайловецької сільської ради   

до                             Товариства з обмеженою відповідальністю "Біоленд Вінниця"

про                          стягнення  5 206,00 грн.     

                                                                                Суддя  М.Є. Літвінова

Представники:

Від прокуратури:          не з’явились;  

Від позивача-1:          не з’явились;

Від позивача-2:          не з’явились;

Від відповідача:          не з’явились.

          У судовому засіданні 24.12.2010р., на підставі ч.2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Обставини справи:

          На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги  Прокурора Мурованокуриловецького району Вінницької області в інтересах держави в особі Муранокуриловецької районної державної адміністрації Вінницької області (позивач-1) та Михайловецької сільської ради (позивач-2) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Біоленд Вінниця" про стягнення 5 206,00 грн. заборгованості за договором оренди землі від 28.12.2007р., та стягнення судових витрат.

          Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.10.2010р порушено провадження у справі №35/560, розгляд справи призначений на 22.11.2010.

          18.11.2010 через відділ діловодства Господарського суду від позивача надійшли документи на виконання вимог ухвали Господарського суду міста Києва від 28.10.2010.

 Представник прокуратури у судове засідання 22.11.2010 не з’явився, про причини неявки суд не повідомив, заяв та клопотань до суду не подавав.

 Представниками позивача-1 та позивача-2 у судовому засіданні надані документи для огляду суду.

Відповідач у судове засідання свого представника не направив, про причини неможливості його явки суд не повідомив, вимог ухвали суду про порушення провадження у справі №35/560 від 28.10.2010 не виконав, витребуваних судом документів не надав, заяв та клопотань до суду не подавав.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.11.2010, на підставі ст.77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи відкладено на 06.12.2010.

У судове засідання 06.12.2010 представники прокуратури та позивача-2 не з’явилися. Від позивача-2 надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника.

Представник відповідача у судове засідання 06.12.2010 не з’явився, про причини неявки суд не повідомив, відзив на позов та витребувані судом документи не надав, заяв та клопотань до суду не подавав.

У зв'язку із неявкою у судове засідання представників сторін та з метою витребування додаткових доказів по справі, ухвалою суду від 06.12.2010 на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи відкладено на 24.12.2010.

20.12.2010 через Відділ діловодства Господарського суду міста Києва позивач-1 подав клопотання про розгляду справи без участі представника, у якому позивач-1 підтримав заявлені прокурором позовні вимоги.

24.12.2010 через Відділ діловодства Господарського суду міста Києва позивач-2 подав клопотання про розгляд справи без участі представника.

У судове засідання, призначене на 24.12.2010, представники сторін не з'явились. Відповідач не надав відзив на позов та витребувані судом документи, про причини неможливості явки представника не повідомив.  

Про час та місце розгляду справи відповідач був повідомлений належним чином, оскільки ухвала суду про порушення провадження у справі була надіслана відповідачеві за адресою, вказаною у позовній заяві та у довідці з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців від 15.11.2010.    

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві. (роз’яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.1997 №02 - 5/289 із змінами “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України”).

Крім того, в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007 №01-8/675 “Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року” (пункт 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).

Згідно із статтею 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 №01-8/123 “Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році” зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з’ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із згаданою статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Слід також зазначити, що вищезгаданий інформаційний лист відправляє до пункту 4 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 №01-8/1228 “Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році” (із змінами від 08.04.2008), в якому зазначається, що  примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками “адресат вибув”, “адресат відсутній” і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Про поважні причини неявки в судові засідання повноважного представника відповідача суд не повідомлений. Клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило.

За таких обставин, у відповідності до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, Господарський суд міста Києва, -  

ВСТАНОВИВ:

          На підставі Розпорядження голови Мурованокуриловецької районної державної адміністрації №572 від 27.12.2007 "Про надання земель запасу для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на умовах оренди" Приватному підприємству "Ланцет" було надано в оренду земельну ділянку загальною площею 31.8 га, в тому числі ріллі 31.8 га із земель запасу, розташовану на території Михайловецької сільської ради строком на 9 років 11 місяців для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

28.12.2007 між Мурованокуриловецького районною державною адміністрацією та Приватним підприємством "Ланцет", правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю "Біоленд Вінниця", був укладений договір оренди землі (надалі - договір).

Відповідно до умов Договору (п.1) позивач-2, орендодавець, передає, а ПП "Ланцет", як орендар, приймає в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення на підставі розпорядження Муранокуриловецької районної державної адміністрації від 27 грудня 2007 року №572, яка знаходиться на території Михайловецької сільської ради із земель запасу. В оренду передається земельна ділянка загальною площею 31,8 га, у тому числі ріллі-31.8 га.

Згідно із п.п. 18, 20 договору передача земельної ділянки здійснюється без розроблення проекту її відведення. Передача земельної ділянки орендарю здійснюється у тижневий строк після державної реєстрації договору за актом її приймання-передачі.

На виконання умов договору 28.12.2007р. позивач-1 передав відповідачеві земельну ділянку, яка знаходиться в межах Михайловецької сільської ради площею 31,8 га, про що сторонами був складений акт прийому-передачі земельної ділянки.

Відповідно до п.п. 9-11 Договору орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі в сумі 2703 грн. 00 копійок на рік. Орендна плата вноситься щомісячно протягом 30 календарних днів, наступного за останнім календарним днем звітного місяця, у розмірі 1/12 частини річної орендної плати на рахунок №33211812700368 Михайловецької сільської ради.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, прокурор зазначає про те, що в порушення умов договору оренди відповідач не сплатив у повному обсязі орендну плату за час дії договору, у зв'язку з чим у відповідача станом на 01.08.2010 виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 5206,00 грн., що підтверджується довідкою позивача-2.   

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно ч.1 ст.32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. ст.1 Закону України "Про оренду землі", орендою землі є засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендодавцеві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Відповідно до ст. 13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Статтею 2 Закону України "Про плату за землю" передбачено, що  використання землі в Україні є платним.

Пунктом в) ч.1 ст. 96 Земельного кодексу України на землекористувача покладений обов'язок своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату;

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов’язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов’язковими відповідно до актів цивільного законодавства (п. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Як передбачено ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов‘язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб‘єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов‘язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов‘язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст. 526 Цивільного кодексу України, де встановлено, що зобов‘язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушення зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов,  визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Як вбачається з матеріалів справи, на момент пред’явлення позову та вирішення спору у судовому засіданні, відповідач свої зобов’язання щодо сплати орендних платежів не виконав, суму заборгованості в розмірі 5 206,00 грн. грн. не сплатив.   

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

В ході розгляду справи відповідач не надав доказів повної сплати орендної плати у встановлені договором строки та не навів підстав для звільнення від обов’язку її сплатити.

Враховуючи викладене, позовні вимоги прокурора Мурованокуриловецького району Вінницької області, підтримані позивачами, про стягнення з відповідача заборгованості за договором оренди землі від 27.12.2007р. в розмірі 5 206,00 грн. є обґрунтованими, документально підтвердженими та такими, що підлягають задоволенню.   

Як передбачено п.30 ч.1 ст.4 Декрету Кабінету Міністрів України №7-93 від 21.01.1993 "Про державне мито" Генеральна прокуратура України та її органи звільнені від сплати державного мита за позовами, з якими вони звертаються до суду або господарського суду в інтересах громадян і держави.

Відповідно до ч. 3 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України державне мито, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати державного мита.

З огляду на задоволення позову у повному обсязі витрати по сплаті державного мита згідно зі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача повністю.   

Відповідно до пп. а) п. 2 ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито" розмір ставки держмита із позовних заяв майнового характеру, що подаються до господарських судів України становить 1% ціни позову, але не менше 6 та не більше 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Ціна позову, вказана прокурором у позовній заяві, складає 5206,00 грн., а, отже, розмір державного мита, яке підлягає стягненню з відповідача, становить 102,00 грн.     

На підставі викладеного, керуючись ст. 36-1 Закону України "Про прокуратуру", ст. 1, 4, 13, 21 Закону України "Про оренду землі", ст.ст. 525, 526, 530, 610, 626, 629 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, ст. ст. 32, 33, 43, 49, 75, 77, 82-85 Господарського процесуального кодексу України,  Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1.  Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Біоленд Вінниця" (01103, м. Київ, вул. Кіквідзе, буд. 13; ідентифікаційний код 32981794) на користь Михайловецької сільської ради (23411, Вінницька область, Мурованокуриловецький район, село Михайлівці, вул. Леніна, буд. 37, ідентифікаційний код 04327005, п/р 33211812700368, банк - УДК у Мурованокуриловецькому районі ГУДКУ у Вінницькій області, МФО 802015, код ЄДРПОУ 34701188) 5 206, 00 грн. (п’ять тисяч двісті шість гривень 00 коп.)  заборгованості по орендній платі.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Біоленд Вінниця" (01103, м. Київ, вул. Кіквідзе, буд. 13; ідентифікаційний код 32981794) в доход Державного бюджету України 102,00 грн. (сто дві гривні)  державного мита.

4. Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку  на апеляційне оскарження рішення оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України, якщо апеляційну скаргу не подано.

5.  Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Суддя                                                                                                          М.Є. Літвінова

Дата підписання повного

тексту рішення: 17.01.2011