Рішення

від 12.01.2011 по справі 12/155

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

12/155

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

      ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

 "12" січня 2011 р.Справа № 12/155

Господарський суд Кіровоградської області в складі судді Т. В. Макаренко, розглянув у відкритому судовому засіданні справу 12/155

за позовом: комунального підприємства "Теплокомуненерго" Олександрійської міської ради, м. Олександрія  

до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю "Конвалія", м. Олександрія     

про стягнення 4345,63 грн.

Представники сторін:

від позивача - Малахова Т.Ю. , довіреність № 20  від 10.01.11 ;

від відповідача - Дорошенко В.І., директор, наказ № 1 від 01.05.1995 р.   ;

від відповідача - Дорошенко Л.М. , довіреність № б/н  від 15.10.07 ;

Комунальне підприємство "Теплокомуненерго" Олександрійської міської ради звернулося до господарського суду з позовом про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Конвалія" основного боргу в сумі 2062,25 грн, пені в сумі 1994,54 грн, інфляційних втрати в сумі 221,24 грн, три відсотка річних в сумі 67,60 грн та судові витрати.

Заявою № 2225 від 23.12.2010 року позивач уточнив розрахунок пені за період з 13.05.2010 року по 09.11.2010 року, яка становить, згідно уточненого розрахунку  707,28 грн.

Господарський суд , на підставі ст. 22 Господарського процесуального кодексу України приймає вказану заяву позивача до розгляду.

Відповідач вимоги позивача не визнає про, що вказує у своєму відзиві на позов від 15.12.2010 року та просить суд відмовити  в задоволені вимог позивача з наступних підстав.  Як зазначає відповідач з 29.06.2010 року ТОВ "Конвалія" не отримує теплової енергії від позивача. Крім того, відповідно до умов додатку № 3 до Договору № 383 відповідач звертався до позивача з листами щодо відмови від послуг теплопостачання, тому вважає нарахування боргу після червня 2010 року не правомірним.

Розглянувши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши усі обставини справи, оцінивши подані сторонами докази, господарський суд, -

                                                            ВСТАНОВИВ:

Між  комунального підприємства "Теплокомуненерго" Олександрійської міської ради (постачальник) та товариства з обмеженою відповідальністю "Конвалія" (споживач) укладено договір № 383 від 01.03.2008 року на постачання теплової енергії  окремих приміщень, розташованих в опалювальній будівлі (надалі Договір).

За умовами вказаного договору енергопостачальна організація (позивач) зобов'язалася постачати споживачеві теплову енергію у відповідності з діючими нормами теплопостачання, а споживач (відповідач) зобов'язався оплачувати теплову енергію по встановленим тарифам (цінам) в термін, передбачений цим договором.

Пунктом 6.3 Договору передбачено, що розрахунковим періодом є календарний місяць.

Згідно до п. 6.4 Договору споживач за 3 дні до початку розрахункового періоду виконує передоплату в грошовій формі шляхом перерахування на рахунок енергопостачальної організації 100 відсотків вартості вказаної в цьому договорі кількості теплової енергії, передбаченої на розрахунковий рахунок.

Відповідно до п. 6.1 Договору оплата за спожиту теплову енергію виконується грошовій формі згідно з тарифами (цінами), затвердженими виконавчим комітетом Олександрійської міської ради.

Цей договір укладено терміном на один рік; договір вступає в силу з дня його підписання обома сторонами і до 01.03.2009 року. Договір вважається подовженим на наступний термін, якщо за місяць до закінчення строку його дії не буде письмово заявлено однією з сторін про його розірвання.

Господарський суд дійшов висновку, що вимоги позивача підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.

Позивач у своїй позовній заяві нараховує відповідачеві заборгованість за спожиту але неоплачену теплову енергію за період з грудня 2009 року по жовтень 2010 року, зазначаючи при цьому, що Договір № 383 від 01.03.2008 року на постачання теплової енергії  окремих приміщень, розташованих в опалювальній будівлі станом на 21.12.2010 року є чинним та не розірваний сторонами.

В ході розгляду справи господарський суд встановив, що з 29.06.2010 року ТОВ "Конвалія" не отримує теплової енергії від комунального підприємства "Теплокомуненерго" Олександрійської міської ради, про що свідчить акт від 26.06.2010 року, який складено посадовими особами ПП "Житло-сервіс -2" по заяві власника магазину про те, що в приміщенні магазину "Конвалія", що розташований по вул. Червоноармійська, 38 опалювальні прилади демонтовано; роботи для функціонування опалення в квартирах будинку виконані. Господарський суд враховує заперечення відповідач зазначені у відзиві про те, що відповідно до умов додатку № 3 до Договору № 383 відповідач звертався до позивача з листами щодо відмови від послуг теплопостачання, а тому нарахування боргу після червня 2010 року є не правомірним.

Відповідно до додатку № 3 до Договору № 383 на відпуск теплової енергії, а саме п. 1.1 енергопостачальна організація (позивач) припиняє повністю або частково поставку теплової енергії споживачеві у випадку, зокрема за письмовим зверненням споживача про припинення теплової енергії.

Матеріали справи містять копії листів відповідача про відключення від послуг теплопостачання (а.с 53-59) та копію акта від 29.06.2010 року (а.с. 50).

Позивач підтверджує факт неодноразового звернення відповідача з письмовими пропозиціями про відключення від послуг теплопостачання.

Однак, позивач вказує на те, що відповідачеві було надано відповідь про заборону самовільно відключатися від центрального теплопостачання та вказує, що договір № № 383 від 01.03.2008 року на постачання теплової енергії  окремих приміщень, розташованих в опалювальній будівлі станом на 21.12.2010 року не розірвано між сторонами.

Свої доводи позивач обґрунтовує ст. 152 Житлового кодексу України в якій зазначено, що переобладнання та перепланування житлових будинків (квартири), що належить громадянинові на підставі приватної власності, проводиться з дозволу виконавчого комітету місцевої Ради народних депутатів. Та пунктом 25 "Правил надання послуг з центрального опалення, постачання холодної та гарячої води та водовідведення", затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 630 від 21.01.2005 року, яким передбачено - відключення споживачів від мережі централізованого опалення та постачання гарячої води здійснюється у порядку, що затверджується центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства.

Доводи позивача спростовуються наступним.

Порядок відключення споживачів від послуг теплопостачання регулюються також, "Порядком про відключення  окремих житлових будинків від мережі централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживача від послуг теплопостачання", який затверджено наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України № 4 від 22.11.2005 року. Пунктом 2.5 зазначеного Порядку встановлено, що відключення від центральних мереж опалення виконується монтажною організацією, яка реалізує проект, за участю представника виконавця послуги центрального опалення та власника чи наймача квартири, а п. 2.6 цього ж Порядку вимагає по закінченню робіт скласти акт про відключення квартири від мережі центрального опалення і на протязі 10 днів надати акт до комісії на затвердження.

Разом із тим, відповідно до положень ст. 907 Цивільного кодексу України договір про надання послуг може бути розірваний, у тому числі шляхом односторонньої відмови від договору, в порядку та на підставах, встановлених цим Кодексом, іншим законом або за домовленістю сторін.

Порядок і наслідки розірвання договору про надання послуг визначаються домовленістю сторін або законом.

Викладене передбачено і нормами Закону України  "Про житлово-комунальні послуги", а саме у разі зникнення потреби в отриманні послуг або відмови споживача від користування послугою виконавця/виробника споживач має право розірвати договір у порядку, встановленому законом.

Для договорів про надання послуг, які підпадають під дію законодавства про захист прав споживачів, встановлена норма, що проголошує недійсними умови договорів, які обмежують права споживача порівняно із правами, встановленими законодавством (ст. 18 Закону України "Про захист прав споживачів").

Оскільки відповідач неодноразово звертався з письмовою пропозицією до позивача про припинення постачання теплової енергії і вказані пропозиції позивач отримував, крім того акт від 29.06.2010 року підтверджує факт демонтування опалювальних приладів, то господарський суд вважає, що договір № 383 від 01.03.2008 року на постачання теплової енергії  окремих приміщень, розташованих в опалювальній будівлі припинено з 29.06.2010 року.

Про односторонню відмову від договору № 383 від 01.03.2008 року на постачання теплової енергії  окремих приміщень, розташованих в опалювальній будівлі свідчить, також, лист відповідача № 8 від 15.03.2010 року, копія якого знаходиться в матеріалах справи.

Самовільне відключення відповідача від мережі теплопостачання свідчить про те, що відповідачем порушено "Порядком про відключення  окремих житлових будинків від мережі централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживача від послуг теплопостачання" і не може слугувати доказами надання позивачем послуг відповідачеві з теплопостачання.

Матеріали справи свідчать, що позивач виконуючи свої договірні зобов'язання поставляв відповідачеві теплову енергію, у свою чергу відповідач проводив оплату за використану теплову енергію не в повному обсязі та не в обумовлений Договором строк, що призвело до виникнення заборгованості.

Згідно розрахунку позивача заборгованість відповідача за спожиту теплову енергію за період з грудня 2009 року  по 01.11.2010 року становила  2062,25 грн.  

Матеріали справи свідчать, що відповідач остаточно розрахувався з позивачем за поставлену теплову енергію  за період з грудня 2009 року по червень 2010 року включно у серпні 2010 року.

Тому, пред'явлені вимоги про стягнення основного боргу за вказаний період є безпідставними.

Господарський суд враховує, що в ході судового розгляду встановлено, що договір № 383 від 01.03.2008 року на постачання теплової енергії  окремих приміщень, розташованих в опалювальній будівлі припинено в односторонньому порядку з червня 2010 року, а тому підстави для стягнення з відповідача основного боргу за теплову енергію за період з червня по 01.11.2010 року відсутні.

В своїх позовних вимогах позивач просить суду стягнути з відповідача пеню за прострочення оплати спожитих послуг за період з 13.05.2010 року по 09.11.2010 року в сумі 707,28 грн., відповідно до поданого позивачем уточненого розрахунку від 23.12.2010 року.

Відповідно до норм ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредитору у разі порушення боржником зобов'язання. Пеня є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 6.8 Договору передбачено за несвоєчасну оплату споживач сплачує пеню в розмірі, зокрема: 1% з простроченої суми за кожен день прострочення, але не більше 100% загальної суми заборгованості - для підприємств, організацій і закладів-суб'єктів підприємницької діяльності, незалежно від форм власності і господарювання.

Враховуючи що договір № 383 від 01.03.2008 року на постачання теплової енергії  окремих приміщень, розташованих в опалювальній будівлі припинено в червня 2010 року та неналежне виконання договірних зобов'язань відповідача перед позивачем, господарський суд задовольняє вимоги позивача щодо стягнення з відповідача пені частково на суму 160,23 грн за період з 13.05.2010 року по 26.06.2010 року.

Позивач  також просить стягнути з відповідача інфляційні втрати та 3 % річних за період з 12.09.2009 року по 10.10.2010 року, які  складають згідно розрахунку позивача 221,24 грн та 67,60 грн відповідно.    

Статтею 625 Цивільного кодексу України  передбачений обов'язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов'язання, відшкодувати кредиторові борг з врахування встановленого індексу інфляції за весь час прострочення  а також 3 % річних з простроченої суми.

Господарський суд враховує, що відповідач здійснив повний розрахунок перед позивачем за спожиту теплову енергію в серпні місяці, що було встановлено в ході судового засідання, а тому вимоги про стягнення інфляційних втрат та трьох відсотків річних задовольняє частково.

Враховуючи прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання, господарський суд задовольняє вимоги позивача в частині стягнення інфляційних втрат в сумі  216,65 грн та трьох відсотків річних в сумі 59,79 грн за  період з червня 2010 року по серпень 2010 року.

Згідно ст. 49 ГПК України державне мито та витрати по оплаті послуг на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, покладається на відповідача пропорційно задоволеним вимогам.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33,34,44.49, 82-85, 116, 117 ГПК України, господарський суд, -

                                                         В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Конвалія", м. Олександрія  Кіровоградської області, вул.Червоноармійська, 38 , код 23230100, р/р 26008501338728 в ВАТ "Промінвестбанк", МФО 323301 на користь комунального підприємства "Теплокомуненерго" Олександрійської міської ради, м. Олександрія, вул. 50 років Жовтня, 32-А, р/р 2600930127281 ВАТ "Ощадбанк № 3070" м. Олександрія, МФО 323806 втрати від інфляції в сумці 216,65 грн., 3% річних в сумі 59,79 грн., пеню в сумі 160,23 грн, державне мито в сумі 4,36 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в суді в сумі 10,07грн.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили та направити стягувачу.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Згідно ч. 5 ст. 85  ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржене протягом десяти днів з дня його підписання до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Кіровоградської області.

Суддя                                                                                                              Т.В. Макаренко    

дата складання повного

тексту рішення 17.01.2011 року.