Рішення

від 01.12.2010 по справі 5020-5/165

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД М. СЕВАСТОПОЛЯ

5020-5/165

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

Іменем України

РІШЕННЯ

01 грудня 2010 року справа № 5020-5/165

За позовом          Товариства з обмеженою відповідальністю “Фрунзе-Будіндустрія”

                      (40004, м. Суми, вул. Горького, 58)

до                      Приватного підприємства „РСУ-107”

                      (99040, м. Севастополь, пр. Г. Острякова, 136)   

про                     стягнення заборгованості в сумі 61 290,13 грн.,

Суддя Євдокімов І.В.

За участю представників:

Позивача –не з'явився;

Відповідача - Петров Олександр Володимирович, довіреність б/н від 31.08.2010.

Суть спору:

Товариство з обмеженою відповідальністю “Фрунзе-Будіндустрія” звернулось до господарського суду міста Севастополя з позовом до Приватного підприємства „РСУ-107”  про стягнення заборгованості в сумі 61 290,13 грн.

Ухвалою суду від 04.10.2010 позовну заяву прийнято до розгляду та порушено провадження по справі № 5020-5/165.

Позов обґрунтований неналежним виконанням відповідачем договору підряду №78/СП0005-09 від 15.04.2009.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, однак до початку судового процесу надав клопотання про розгляд справи у його відсутність.

У процесі розгляду справи відповідач надав суду відзив на позов, в якому проти задоволення позову заперечує, зокрема, наголошує на тому, що відсутні підстави для виникнення господарсько-правової відповідальності –вина у здійсненні господарського правопорушення.  

У судовому засіданні 01.12.2010 відповідач надав доповнення до відзиву, в якому визнав суму позовних вимог.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши представника відповідача, суд  

ВСТАНОВИВ:

21.05.2008 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фрунзе - Будіндустрія»(далі - Позивач) та Державним вищим навчальним закладом «Українська академія банківської справи Національного банку України»(далі - Замовник) був укладений договір генерального підряду в капітальному будівництві б/н (далі - Договір), предметом якого було будівництво об'єктів: навчального блоку, гуртожитку №1 та котельні (будівельно-монтажні роботи та пусконалагоджувальні роботи, придбання інженерного обладнання) - першої черги будівництва матеріальної бази банківського інституту Національного банку України в місті Севастополі (далі - Об'єкт) /а.с. 15-18/.  

Для виконання Договору генерального підряду, Позивач 15.04.2009 уклав з Приватним підприємством «РСУ-107» (далі - Відповідач) договір № 78/СП0005-09 (далі –Договір2) предметом якого було виконання підрядних робіт по заповненню метало-пластиковими виробами отворів в гуртожитку для студентів №1 та головному корпусі: блок 1а, 16, 1в на об'єкті: «Банківський інститут Української Академії банківської справи НБУ в м. Севастополі».

Відповідно до пункту 3.3 Договору2, Позивач зобов'язався здійснювати оплату Відповідачу за виконані роботи щомісячно на підставі актів (форми №КБ-2в, №КБ-3), підписаних уповноваженими представниками Відповідача та Позивача.

Згідно з пунктом 2.4 Договору2, Відповідач зобов'язався сплачувати Позивачу за надані послуги генерального підряду в розмірі 4% від вартості виконаних робіт.

Також, додатковою угодою від 16.06.2009 до Договору2 зазначений процент послуг генерального підряду зменшився з 4% до 2% від вартості виконаних робіт.

На виконання умов Договору2, Відповідач в період з червня по вересень 2009 виконав підрядні роботи на суму 2 624 000,00 грн., що підтверджується підписаними сторонами довідками про вартість виконаних підрядних робіт (форма КБ-3) та актами приймання виконаних підрядних робіт (форма КБ-2в), а Позивач в період з квітня по вересень 2009 перерахував на банківський рахунок Відповідача грошові кошти в сумі           2 624 000,00 грн., що не оспорюється відповідачем.

Відповідно до умов Договору2, протягом вказаного вище періоду, Позивачем було виставлено акти наданих послуг генерального підряду на загальну суму 60 937,50 грн.

Відповідач ухилився від підписання двох актів здачі-прийняття робіт (надання послуг), а саме, за липень 2009 року на суму 28 462,48 грн. (Акт № ФБ №0001133 від 01.08.2009) та за вересень на суму 15 560,06 грн. (Акт № ФБ №0001372 від 30.09.2009).

Зазначені акти Позивач неодноразово направляв для підписання на адресу Відповідача; в останній раз документи були направлені рекомендованим листом від 18.08.2010 та отримані Відповідачем /а.с. 77-79/.  

Відповідач за надані послуги генерального підряду по Договору не розрахувався, у зв'язку з чим утворилась заборгованість Відповідача перед Позивачем за Договором2 складає 60 963,13 грн.

Позивач неодноразово звертався до Відповідача з вимогою, щодо сплати заборгованості та підписання актів здачі-прийняття робіт (надання-послуг), листом від 22.04.2010 за № 225 Позивач звернувся до Відповідача з вимогою про оплату існуючої заборгованості, який Відповідач отримав 29.04.2010, що підтверджується поштовою квитанцією № 1987 від 23.04.2010 та повідомленням про вручення поштового відправлення.  

09.08.2010 Позивач звернувся до Відповідача з претензією про оплату заборгованості,  що підтверджується поштовою квитанцією № 1959 від 11.08.2010.

Листом від 18.08.2010 вих. №668/1 Позивач повторно направив Відповідачу для підписання акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) по Договору № 78/СП0005-09 за липень на суму 28 462,48 грн. - послуги генерального підряду (Акт № ФБ № 0001133 від 01.08.2009) та за вересень на суму 15 560,06 грн. - послуги генерального підряду (Акт № ФБ №0001372 від 30.09.2009), що підтверджується поштовою квитанцією № 3681 від 18.08.2010 та повідомленням про вручення поштового відправлення.  

На момент подання позову Відповідач Позивачу відповіді на лист та претензію не надав, суму заборгованості не сплатив, акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) Договору за липень, вересень 2009, не підписав і мотивованої відмови від підписання отриманих актів не надав.

Суд вважає, що позов в частині стягнення за надані послуги генерального підряду підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Згідно положень статті 193 Господарського кодексу України № 436-ІV від 16.01.2003 та статей 525, 526 Цивільного кодексу України № 435-ІV від 16.01.2003 зобов'язання повинні виконуватись належним чином  відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна  його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини першої статті 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно з частиною першою статті 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частини першої статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Крім того, Відповідач у своєму відзиві визнає суму заборгованості у повному розмірі.

Таким чином, суд вважає, що вимоги позивача про стягнення з відповідача суми заборгованості в розмірі 60 963,13 грн. є обґрунтованими,  та підлягаючими задоволенню в повному обсязі.

Також, Позивачем було заявлено вимоги щодо стягнення 352,63 грн. за загальновиробничі витрати.

Позивачем було виставлено Відповідачу на відшкодування загальновиробничі витрати, а саме, вартість електричної енергії використаної Відповідачем для виконання робіт за Договором2 та оплачену Позивачем на загальну суму 352,63 грн.

Даний акт залишився не підписаний Відповідачем та повторно 18.08.2010 був направлений для підписання на адресу Відповідача.

          Суд вважає, що позовні вимоги у цій частині не підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Позивачем не надано жодних доказів того, що обов`язок по сплаті використаної вартості електричної енергії покладений на Відповідача.

Згідно з статею 33 Господарсько-процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх позовних вимог  заперечень.

Обов`язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.

Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості.

Відповідно до статті 34 Господарсько-процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Виходячи зі змісту статті 32 Господарсько-процесуального кодексу України, належними слід визнавати докази, які містять відомості про факти, що входять у предмет доказування у справі, та інші факти, що мають значення для правильного вирішення спору.

Судом, у договорі 2, не встановлений обов'язок відповідача по сплаті вартості електричної енергії використаної Відповідачем для виконання робіт у розмірі 352,63 грн.  

               З огляду на зазначене, суд вважає позовні вимоги у частині стягнення вартості електричної енергії використаної Відповідачем для виконання робіт у розмірі 352,63 грн.  такими, що не підлягають задоволенню.

Витрати Позивача по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України при частковому задоволенні позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.  

На підставі викладеного, керуючись статтями 82, 84-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.  Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства „РСУ-107” (99040, м. Севастополь, пр. Г. Острякова, 136, ідентифікаційний код 23011874, р/р 26003300001563 в СФ АБ „Форум” в місті Севастополі, МФО 384931) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Фрунзе-Будіндустрія” (40004, м. Суми, вул. Горького, 58, ідентифікаційний код 34013232, р/р 26006014019400 в АТ „Укрсиббанк”, м. Харків, МФО 351005) заборгованість в сумі 60 963,13 грн.   

3. Стягнути з Приватного підприємства „РСУ-107” (99040, м. Севастополь, пр. Г. Острякова, 136, ідентифікаційний код 23011874, р/р 26003300001563 в СФ АБ „Форум” в місті Севастополі, МФО 384931) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Фрунзе-Будіндустрія” (40004, м. Суми, вул. Горького, 58, ідентифікаційний код 34013232, р/р 26006014019400 в АТ „Укрсиббанк”, м. Харків, МФО 351005) державне мито у розмірі 609,63 грн. і витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового розгляду у розмірі 234,74 грн.

4. В частині стягнення 352,63 грн. за використану електричну енергію відмовити.  

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Суддя                                                                                                                  Євдокімов І.В.

Рішення складено відповідно до

вимог статті 84 Господарського

процесуального кодексу України

і підписано 06.12.2010