Рішення

від 20.12.2010 по справі 5020-11/206

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД М. СЕВАСТОПОЛЯ

5020-11/206

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

Іменем України

РІШЕННЯ

20 грудня 2010 року справа № 5020-11/206

За позовом:           Балаклавського Центру культури та дозвілля

          (99042, м.Севастополь, вул.Калича, 21)

до:           Приватного підприємства „Арт-компанія „КримЕвроШоу”

          (99042, м.Севастополь, вул.Новікова, 7, кв.7)

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Фонду комунального майна Севастопольської міської ради

          (99011, м.Севастополь, вул.Луначарського, 5)

про:           розірвання договору оренди, зобов'язання виконати певні дії та стягнення 19164,97 грн.

Суддя Дмитрієв В.Є.

За участю представників:

позивача - Горностаєва Т.М., довіреність № 175 від 03.11.2010, Балаклавській центр культури та дозвілля,

відповідача - не з'явився, ПП "Арт-компанія "КримЕвроШоу",

третьої особи - не з'явився, Фонд комунального майна СМР.

СУТЬ  СПОРУ:

Балаклавський Центр культури та дозвілля (далі - позивач) звернувся до господарського суду міста Севастополя з позовом до приватного підприємства „Арт-компанія „КримЕвроШоу” (далі - відповідач) про розірвання договору оренди, зобов'язання виконати певні дії та стягнення 19164,97 грн.

Ухвалою господарського суду міста Севастополя від 21.10.2010 позовна заява прийнята до розгляду та порушено провадження у справі № 5020-11/206, до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача залучений Фонд комунального майна Севастопольської міської Ради.

Представник позивача у судовому засіданні 09.12.2010 подав клопотання про уточнення позовних вимог, у якому просив: розірвати договір оренди нерухомого майна, зобов'язати відповідача повернути об'єкт оренди шляхом підписання акту приймання-передачі майна, стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 18969,48 грн., з яких: 15622,34 грн. –заборгованість з орендної плати, 154,25 грн. –заборгованість з відшкодування земельного податку, 2721,89 грн. –заборгованість з оплати електроенергії, 471,00 грн. –пеня. Вказана заява прийнята судом.

Відповідач не скористався правом, наданим статтею 59 Господарського кодексу України: не надав суду відзив на позовну заяву та документи, що підтверджують заперечення проти позову, про дату, час і місце судового засідання повідомлявся належним чином та своєчасно.

Оскільки до повноважень господарських судів не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб –учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій, суд вважає, що примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, які повернуті органами поштового зв'язку з позначками „за закінченням терміну зберігання” можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій. Аналогічна правова позиція викладена в пункті 23 інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/164 від 18.03.2008  „Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2007 році”.

Враховуючи те, що матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.

Третя особа (Фонд комунального майна Севастопольської міської Ради) у письмових поясненнях  підтримав правову позицію позивача та заявив клопотання про розгляд справи за відсутності уповноваженого представник третьої особи.

Представнику позивача у судовому засіданні роз'яснені його процесуальні права і обов'язки, передбачені статтями 20, 22 Господарського процесуального кодексу  України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

20.02.2009 між Балаклавським Центром культури та дозвілля (Орендодавець) та приватним підприємством „Арт-компанія „КримЕвроШоу” (Орендар) укладено договір оренди нерухомого майна № 86/09 (далі –Договір) (а.с. 12-13).

Відповідно до пункту 1.1 Договору з метою ефективного використання комунального майна та здобуття найвищих результатів господарської діяльності Орендодавець передає, а Орендар приймає в оренду майно –вбудовані нежитлові приміщення першого поверху, загальною площею 136,65 кв.м. (у тому числі приміщення, які використовуються спільно, площею 24.0 кв.м.), розташовані у триповерховій будівлі КУ Балаклавський центр культури та дозвілля (далі за текстом –Об'єкт оренди), розташований за адресою: вул. Калича, 21, вартість якого складає відповідно до Звіту про експертну оцінку від 30.12.2008 року 224463,00 грн.

Пунктом 7.1 Договору встановлено, що він набирає чинності з дати його підписання сторонами, але у будь-якому випадку не раніше дати узгодження Договору Фондом комунального майна Севастопольської міської Ради, та діє до 24.12.2011.

Згідно з пунктом 7.2 Договору у випадку відсутності заяви однієї зі сторін про припинення або зміну умов договору протягом одного місяця після закінчення строку дії договору він вважається продовженим на той же строк на тих же умовах, які були передбачені договором. Орендар визнає, що заява про припинення або зміну Договору вважається отриманою орендарем, якщо вона надіслана рекомендованим або цінним листом  на адресу орендаря, яка зазначена у Договорі. При цьому реєстр відправлення визнається сторонами як належний доказ надіслання заяв про зміну або припинення Договору.

Факт передачі Об'єкта оренди відповідачеві підтверджується актом приймання-передачі орендованого майна від 20.02.2010 (а.с.14).

За твердженням позивача, свої зобов'язання щодо внесення орендної плати та оплати за комунальні послуги відповідач виконував неналежним чином у зв'язку з чим його заборгованість з орендної плати за період з 01.07.2010 по 01.12.2010 складає 15622,34 грн., заборгованість з відшкодування земельного податку за період з липня по грудень 2010 року у розмірі 154,25 грн., заборгованість з оплати електроенергії у розмірі 2721,89 грн.

Зазначене стало підставою для звернення позивача до суду із даним позовом.

Суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню, з урахуванням наступного.

Відповідно до положень статей 525, 526 Цивільного Кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином  відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна  його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною першою статті 283 Господарського кодексу України та частиною першою статті 759 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно зі статтею 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до пункту 3.1 Договору розмір орендної плати визначається згідно з рішенням сесії міської Ради № 1617 від 13.03.2007 та складає 23651,85 грн. на рік.

Орендна плата визначена виходячи з орендної ставки 12 %, 15% від вартості об'єкту оренди, яка визначена незалежною оцінкою майна, яке передається в оренду, станом на 30.12.2008.  

Згідно з пунктом 3.2 Договору орендна плата складає 2720,99 грн. за перший місяць оренди та перераховується орендарем орендодавцю не пізніше 20 числа поточного місяця.

Розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру місячної орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції, який відповідає попередньому місяцю (пункт 3.3 Договору).

Станом на момент вирішення спору докази оплати відповідачем заборгованості з орендної плати за період з 01.07.2010 по 01.12.2010 у розмірі 15622,34 грн. відсутні.

Перевіривши розрахунок вказаної суми, наданий позивачем, суд встановив, що він відповідає вимогам чинного законодавства, тому заборгованість з орендної плати у розмірі 15622,34 грн.  підлягає стягненню з відповідача у повному обсязі.

Відповідно до пункту 4.4.5 Договору орендар зобов'язується компенсувати балансоутримувачу його витрати на оплату за користування земельною ділянкою, на якій розташований об'єкт оренди, пропорційно площі, яка займається в об'єкті оренди.

На підставі викладеного позивач просить стягнути з відповідача заборгованість з відшкодування земельного податку за період з липня по грудень 2010 року у розмірі 154,25 грн.

Станом на момент вирішення спору докази оплати відповідачем вказаної заборгованості в матеріалах справи також відсутні, у зв'язку з чим позовні вимоги у цій частині є такими, що підлягають задоволенню.

Згідно з пунктом 4.4.3 Договору орендар зобов'язаний своєчасно вносити орендодавцю орендну плату, а також здійснювати інші платежі, які пов'язані з використанням об'єкту оренди, у тому числі оплату комунальних та експлуатаційних послуг.

Посилаючись на вказане положення Договору, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість з оплати спожитої електроенергії за березень 2010 року у розмірі 1735,65 грн. та за квітень 2010 року у розмірі 956,54 грн., а всього у розмірі 2721,89 грн.

Однак, суд, перевіривши розрахунок заборгованості з оплати спожитої електроенергії, здійснений позивачем, дійшов висновку, що вказаний розрахунок має певні недоліки, оскільки 1735,65 + 956,54 = 2692,19.

У зв'язку з викладеним, позовні вимоги у частині стягнення з відповідача заборгованості з оплати спожитої електроенергії підлягають частковому задоволенню у розмірі 2692,19 грн.

Згідно зі статтею 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойки, штраф, пеня), яка сплачується у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до пункту 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Законом України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” від 22.11.1996 передбачено, що розмір пені за прострочення платежу обмежений подвійною обліковою ставкою НБУ.

Згідно з пунктом 8.5 Договору у випадку порушення строку внесення орендної плати, визначеного пунктом 3.2 даного Договору, орендар сплачує на користь орендодавця окрім збитків пеню у розмірі 200 відсотків подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє у період, за який буде нараховуватися пеня, від суми заборгованості за кожний день прострочення.

На підставі викладеного позивач просить стягнути з відповідача пеню за несвоєчасну оплату заборгованості з орендної плати та комунальних послуг за період з 21.07.2010 по 30.11.2010 у розмірі 471,00 грн.

Перевіривши розрахунок пені, здійснений позивачем, суд вважає, що він відповідає вимогам чинного законодавства, а позовні вимоги про стягнення з відповідача пені у розмірі 471,00 грн. є такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Крім того, позивач у позовній заяві просить розірвати договір оренди нерухомого майна № 86/09 від 20.02.2009.

Пунктом 7.6 Договору передбачено, що Договір припиняється у наступних випадках: закінчення строку оренди, передбаченого Договором, рішення суду, загибель об'єкту оренди, банкрутство орендаря, ліквідація орендаря, приватизація об'єкту оренди орендарем, дострокового розірвання Договору, відмови від Договору однієї зі сторін у випадках, визначених Договором.

Відповідно до статті 188 Господарського кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Проте, Верховним Судом України з посиланням на Рішення Конституційного Суду України від 09.07.2002 у справі № 1-2/2002 (про досудове врегулювання спорів) також зазначалося, що недотримання позивачем вимог частини другої статті 188 Господарського кодексу України щодо обов'язку надсилання іншій стороні пропозицій про розірвання договору в разі виникнення такої необхідності не позбавляє позивача права звернутися за захистом порушеного права шляхом вчинення прямого позову до відповідача про розірвання договору (постанова названого суду від 17.06.2008 N 8/32пд).

Вказана позиція викладена також у листі Вищого господарського суду України № 01-8/482 від 13.08.2008 „Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року”.

Відповідно до положень пункту 3 статті 26 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” на вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірвано за рішенням суду, арбітражного суду у разі невиконання сторонами своїх зобов'язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України.

Пунктом 2 статті 651 Цивільного кодексу України встановлено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою  позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Невнесення відповідачем у встановлені Договором строки орендної плати заподіяли збиток економічним інтересам позивача, а тому таке порушення відповідачем умов Договору слід вважати істотним.

Таким чином, суд вважає вимоги позивача про розірвання  договору оренди нерухомого майна № 86/09 від 20.02.2009 обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Також позивачем заявлені вимоги про зобов'язання відповідача повернути (звільнити) орендоване майно.

Згідно зі статті 391 Цивільного кодексу України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до статті 27 Закону України „Про оренду державного та комунального майна”, у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.

Пунктом 4.4.14 Договору передбачений обов'язок Орендаря повернути (звільнити) об'єкт оренди при припиненні дії Договору у належному стані протягом 30 календарних днів з дати припинення Договору.

З огляду на зазначене, суд вважає позовні вимоги у частині зобов'язання відповідача повернути (звільнити) орендоване майно –вбудовані нежитлові приміщення першого поверху, загальною площею 136,65 кв.м. (у тому числі приміщення, які використовуються спільно, площею 24.0 кв.м.), розташовані у триповерховій будівлі Балаклавського центру культури та дозвілля, за адресою: м.Севастополь, вул. Калича, 21, такими, що підлягають задоволенню.

Витрати позивача по сплаті державного мита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись статтями 44, 49, 82–85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Розірвати договір оренди нерухомого майна №86/09 від 20.02.2009, укладений між Балаклавським Центром культури та дозвілля (99042, м.Севастополь, вул.Калича, 21, код ЄДРПОУ 23450869, відомості про рахунки в установах банків відсутні) та Приватним підприємством „Арт-компанія „КримЕвроШоу” (99042, м.Севастополь, вул.Новікова, 7, кв.7, код ЄДРПОУ 34192646, відомості про рахунки в установах банків відсутні).

3.          Зобов'язати Приватне підприємство „Арт-компанія „КримЕвроШоу” (99042, м.Севастополь, вул.Новікова, 7, кв.7, код ЄДРПОУ 34192646, відомості про рахунки в установах банків відсутні) повернути Балаклавському Центру культури та дозвілля (99042, м.Севастополь, вул.Калича, 21, код ЄДРПОУ 23450869, відомості про рахунки в установах банків відсутні)  нерухоме майно - вбудовані нежитлові приміщення першого поверху, загальною площею 136,65 кв.м. (у тому числі приміщення, які використовуються спільно, площею 24.0 кв.м.) розташовані за адресою: м.Севастополь, вул. Калича, 21 - за актом приймання-передачі протягом 30 календарних днів з дати набрання даним рішенням законної сили.

4.          Стягнути з Приватного підприємства „Арт-компанія „КримЕвроШоу” (99042, м.Севастополь, вул.Новікова, 7, кв.7, код ЄДРПОУ 34192646, відомості про рахунки в установах банків відсутні) на користь Балаклавського Центру культури та дозвілля (99042, м.Севастополь, вул.Калича, 21, код ЄДРПОУ 23450869, відомості про рахунки в установах банків відсутні) заборгованість з орендної плати у розмірі 15622,34 грн., заборгованість з відшкодування земельного податку у розмірі 154,25 грн., заборгованість з оплати спожитої електроенергії у розмірі 2692,19 грн., пеню у розмірі 471,00 грн., витрати по сплаті державного мита у розмірі 274,44 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 235,68 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5.          У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Суддя                                                                                                        В.Є.Дмитрієв

Рішення оформлено відповідно до

вимог статті 84 Господарського

процесуального кодексу України

і підписано 27.12.2010.