Постанова

від 25.02.2011 по справі 5020-11/206

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

5020-11/206

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ  АПЕЛЯЦІЙНИЙ  

ГОСПОДАРСЬКИЙ   СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

 22.02.2011   Справа № 5020-11/206

                    Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді                                                  Євдокімова І.В.,

суддів                                                                      Антонової І.В.,

                                                                                          Котлярової О.Л.,

за участю представників сторін:

представник позивача, Ваніна Ірина Володимирівна, довіреність №  21   від 22.02.11,  Балаклавський Центр культури та дозвілля;

представник відповідача, не з'явився, Приватне підприємство "Арт-компанія "Крим Евро Шоу";

представник третьої особи, не з'явився, Фонд комунального майна Севастопольської міської ради.   

розглянувши апеляційну скаргу Приватного підприємства "Арт-компанія "Крим Евро Шоу" на рішення господарського суду міста Севастополя (суддя  Дмитрієв В.Є.) від 20.12.2010 у справі №5020-11/206

за позовом           Балаклавського Центру культури та дозвілля (вул. Калича, 21, Севастополь, 99042)

до Приватного підприємства "Арт-компанія "Крим Евро Шоу" (вул. Новікова, 7, кв. 7, Севастополь, 99042)

3-тя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Фонд комунального майна Севастопольської міської ради (вул. Луначарського, 5, Севастополь, 99011)

про розірвання договору оренди, зобов'язання виконати певні дії та стягнення 19164,97 грн.          

                                                            ВСТАНОВИВ:

Балаклавський Центр культури та дозвілля звернувся до господарського суду міста Севастополя з позовом до Приватного підприємства „Арт-компанія „КримЕвроШоу” про розірвання договору оренди, зобов'язання виконати певні дії та стягнення 19164,97 грн.

Ухвалою господарського суду міста Севастополя від 21.10.2010 позовна заява прийнята до розгляду та порушено провадження у справі № 5020-11/206, до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача залучений Фонд комунального майна Севастопольської міської Ради.

В процесі розгляду справи позивач надав клопотання про уточнення позовних вимог, у якому просив: розірвати договір оренди нерухомого майна, зобов'язати відповідача повернути об'єкт оренди шляхом підписання акту приймання-передачі майна, стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 18969,48 грн., з яких: 15622,34 грн. –заборгованість з орендної плати, 154,25 грн. –заборгованість з відшкодування земельного податку, 2721,89 грн. –заборгованість з оплати електроенергії, 471,00 грн. –пеня. Вказана заява прийнята судом.

                    Рішенням господарського суду міста Севастополя від 20 грудня 2010 року (суддя Дмитрієв В.Є.) у справі №  5020-11/206 позов задоволено частково. Розірвано договір оренди нерухомого майна №86/09 від 20.02.2009, укладений між Балаклавським Центром культури та дозвілля та Приватним підприємством "Арт-компанія "Крим Евро Шоу", зобов`язано Приватне підприємство "Арт-компанія "Крим Евро Шоу" повернути Балаклавському Центру культури та дозвілля нерухоме майно - вбудовані нежитлові приміщення першого поверху, розташовані за адресою: місто Севастополь, вул. Калича, 21 - за актом прийому -передачі протягом 30 календарних днів з дати набрання даним рішенням законної сили та стягнуто з Приватного підприємства "Арт-компанія "Крим Евро Шоу" на користь Балаклавському Центру культури та дозвілля заборгованість з орендної плати у розмірі 15622,34 грн., заборгованість з відшкодування земельного податку у розмірі 154,25 грн., заборгованість з оплати спожитої електроенергії у розмірі 2692,19 грн., пеню у розмірі 471,00 грн.  

Вважаючи, що рішення судом першої інстанції винесене з порушенням норм матеріального та процесуального права, Приватне підприємство "Арт-компанія "Крим Евро Шоу" 11 січня 2010 року звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення скасувати, постановити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Доводи апеляційної скарги обґрунтовані порушенням місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, а також неповним з'ясуванням всіх обставин, що мають значення для справи.

Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 19.01.2011 прийнято апеляційну скаргу Приватного підприємства „Арт-компанія „КримЕвроШоу” до провадження та призначено  справу до розгляду.

          В судове засідання 22.02.2011 представники відповідача та третьої особи не з`явились, про дату, час та місце судового засідання повідомленні відповідно до вимог діючого законодавства.  

                   Судова колегія вважає можливим розглянути справу за відсутністю не з'явившихся представників сторін, оскільки вони не надіслали судовій колегії доказів про наявність поважних причин неявки у судове засідання.

Переглянувши матеріали справи, вивчивши доводи апеляційної скарги відповідно до вимог статтей 101, 105 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія встановила наступні обставини.

20.02.2009 між Балаклавським Центром культури та дозвілля та приватним підприємством „Арт-компанія „КримЕвроШоу” укладено договір оренди нерухомого майна № 86/09 /далі –Договір/ /Том 1, а.с. 12-13/.

Відповідно до пункту 1.1 Договору з метою ефективного використання комунального майна та здобуття найвищих результатів господарської діяльності Орендодавець передає, а Орендар приймає в оренду майно –вбудовані нежитлові приміщення першого поверху, загальною площею 136,65 кв.м. /у тому числі приміщення, які використовуються спільно, площею 24.0 кв.м./, розташовані у триповерховій будівлі КУ Балаклавський центр культури та дозвілля, розташований за адресою: вул. Калича, 21, вартість якого складає відповідно до Звіту про експертну оцінку від 30.12.2008 року 224463,00 грн.

Пунктом 7.1 Договору встановлено, що він набирає чинності з дати його підписання сторонами, але у будь-якому випадку не раніше дати узгодження Договору Фондом комунального майна Севастопольської міської Ради, та діє до 24.12.2011.

Згідно з пунктом 7.2 Договору у випадку відсутності заяви однієї зі сторін про припинення або зміну умов договору протягом одного місяця після закінчення строку дії договору він вважається продовженим на той же строк на тих же умовах, які були передбачені договором. Орендар визнає, що заява про припинення або зміну Договору вважається отриманою орендарем, якщо вона надіслана рекомендованим або цінним листом  на адресу орендаря, яка зазначена у Договорі. При цьому реєстр відправлення визнається сторонами як належний доказ надіслання заяв про зміну або припинення Договору.

Факт передачі Об'єкта оренди відповідачеві підтверджується актом приймання-передачі орендованого майна від 20.02.2010 /Том 1, а.с.14/.  

Розглянувши доводи апеляційної скарги, судова колегія вважає, що скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до положень статей 525, 526 Цивільного Кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином  відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна  його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини першої статті 283 Господарського кодексу України та частини першої статті 759 Цивільного кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно зі статтею 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до пункту 3.1 Договору розмір орендної плати визначається згідно з рішенням сесії міської Ради № 1617 від 13.03.2007 та складає 23651,85 грн. на рік.

Орендна плата визначена виходячи з орендної ставки 12 %, 15% від вартості об'єкту оренди, яка визначена незалежною оцінкою майна, яке передається в оренду, станом на 30.12.2008.  

Згідно з пунктом 3.2 Договору орендна плата складає 2720,99 грн. за перший місяць оренди та перераховується орендарем орендодавцю не пізніше 20 числа поточного місяця.

Розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру місячної орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції, який відповідає попередньому місяцю /пункт 3.3 Договору/.

Як свідчать матеріали справи, докази оплати відповідачем заборгованості з орендної плати за період з 01.07.2010 по 01.12.2010 у розмірі 15622,34 грн. відсутні.

Суд першої інстанції зробив вірний висновок про задоволення позову в цієй частині.

Крім того, позивач просив стягнути з відповідача заборгованість з відшкодування земельного податку за період з липня по грудень 2010 року у розмірі 154,25 грн.

Відповідно до пункту 4.4.5 Договору орендар зобов'язується компенсувати балансоутримувачу його витрати на оплату за користування земельною ділянкою, на якій розташований об'єкт оренди, пропорційно площі, яка займається в об'єкті оренди.

Докази оплати відповідачем вказаної заборгованості в матеріалах справи також відсутні.

Суд першої інстанції правомірно задовольнив позов в цієй частині.

Також, позивач просив стягнути з відповідача заборгованість з оплати спожитої електроенергії за березень 2010 року у розмірі 1735,65 грн. та за квітень 2010 року у розмірі 956,54 грн., а всього у розмірі 2721,89 грн.

Згідно з пунктом 4.4.3 Договору орендар зобов'язаний своєчасно вносити орендодавцю орендну плату, а також здійснювати інші платежі, які пов'язані з використанням об'єкту оренди, у тому числі оплату комунальних та експлуатаційних послуг.

Судова колегія, перевіривши розрахунок заборгованості з оплати спожитої електроенергії, здійснений позивачем, зазначає, що суд першої інстанції зробив вірний висновок про неточний розрахунок позивача та задовольнив позов частково у цієй частині в розмірі 2692,19 грн.

Згідно зі статтею 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойки, штраф, пеня), яка сплачується у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до пункту 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Законом України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” від 22.11.1996 передбачено, що розмір пені за прострочення платежу обмежений подвійною обліковою ставкою НБУ.

Згідно з пунктом 8.5 Договору у випадку порушення строку внесення орендної плати, визначеного пунктом 3.2 даного Договору, орендар сплачує на користь орендодавця окрім збитків пеню у розмірі 200 відсотків подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє у період, за який буде нараховуватися пеня, від суми заборгованості за кожний день прострочення.

На підставі викладеного позивач просив стягнути з відповідача пеню за несвоєчасну оплату заборгованості з орендної плати та комунальних послуг за період з 21.07.2010 по 30.11.2010 у розмірі 471,00 грн.

Судова колегія перевіривши розрахунок пені, здійснений позивачем погоджується з судом першої інстанцї, що він відповідає вимогам чинного законодавства, а позовні вимоги про стягнення з відповідача пені у розмірі 471,00 грн. є такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Крім того, позивач у позовній заяві просив розірвати договір оренди нерухомого майна № 86/09 від 20.02.2009.

Пунктом 7.6 Договору передбачено, що Договір припиняється у наступних випадках: закінчення строку оренди, передбаченого Договором, рішення суду, загибель об'єкту оренди, банкрутство орендаря, ліквідація орендаря, приватизація об'єкту оренди орендарем, дострокового розірвання Договору, відмови від Договору однієї зі сторін у випадках, визначених Договором.

Відповідно до статті 188 Господарського кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Проте, Верховним Судом України з посиланням на Рішення Конституційного Суду України від 09.07.2002 у справі № 1-2/2002 (про досудове врегулювання спорів) також зазначалося, що недотримання позивачем вимог частини другої статті 188 Господарського кодексу України щодо обов'язку надсилання іншій стороні пропозицій про розірвання договору в разі виникнення такої необхідності не позбавляє позивача права звернутися за захистом порушеного права шляхом вчинення прямого позову до відповідача про розірвання договору (постанова названого суду від 17.06.2008 N 8/32пд).

Вказана позиція викладена також у листі Вищого господарського суду України № 01-8/482 від 13.08.2008 „Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року”.

Відповідно до положень пункту 3 статті 26 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” на вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірвано за рішенням суду, арбітражного суду у разі невиконання сторонами своїх зобов'язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України.

Пунктом 2 статті 651 Цивільного кодексу України встановлено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою  позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Суд першої інстанції зробив вірний висновок, що невнесення відповідачем у встановлені Договором строки орендної плати заподіяли збиток економічним інтересам позивача, а тому таке порушення відповідачем умов Договору слід вважати істотним.

Таким чином, судова колегія вважає вимоги позивача про розірвання  договору оренди нерухомого майна № 86/09 від 20.02.2009 обґрунтованими, а рішення суду першої інстанції постановленим у відповідності до вимог законодавства.    

Також, позивачем заявлені вимоги про зобов'язання відповідача повернути (звільнити) орендоване майно.

Згідно зі статті 391 Цивільного кодексу України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до статті 27 Закону України „Про оренду державного та комунального майна”, у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.

Пунктом 4.4.14 Договору передбачений обов'язок Орендаря повернути (звільнити) об'єкт оренди при припиненні дії Договору у належному стані протягом 30 календарних днів з дати припинення Договору.

На підставі викладеного, судова колегія вважає вірним висновок суду першої інстанції, що позовні вимоги у частині зобов'язання відповідача повернути (звільнити) орендоване майно –вбудовані нежитлові приміщення першого поверху, загальною площею 136,65 кв.м. (у тому числі приміщення, які використовуються спільно, площею 24.0 кв.м.), розташовані у триповерховій будівлі Балаклавського центру культури та дозвілля, за адресою: м.Севастополь, вул. Калича, 21, такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, судова звертає увагу, що ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 19.01.2011 було зобов`зано Приватне підприємство "Арт-компанія "Крим Евро Шоу" у судове засідання надати докази сплати недоплаченого державного мита за подання апеляційної скарги у встановленому законом розмірі.

Проте, Приватне підприємство "Арт-компанія "Крим Евро Шоу" не виконало вимог ухвали та не надало суду докази сплати недоплаченого державного мита, тому воно підлягає стягненню.

                    З огляду на викладене, судова колегія Севастопольського апеляційного господарського суду вважає, що рішення суду першої інстанції постановлено у повній відповідності до вимог чинного законодавства, при повному дослідженні всіх обставин у справі, тому підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - залишенню без задоволення.

                    Керуючись статтями 101, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

                                                            ПОСТАНОВИВ:          

                    1. Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Арт-компанія "Крим Евро Шоу" на рішення господарського суду міста Севастополя від 20.12.2010 у справі № 5020-11/206 залишити без задоволення.

        2. Рішення господарського суду міста Севастополя від 20.12.2010 у справі № 5020-11/206 залишити без змін.

      3. Стягнути з Приватного підприємства „Арт-компанія „КримЕвроШоу” (99042, м.Севастополь, вул.Новікова, 7, кв.7, код ЄДРПОУ 34192646, відомості про рахунки в установах банків відсутні) у дохід держави  (р/р 31113095700007, МФО 824509 Банк отримувача: ГУ ДК України у м. Севастополі, одержувач: Держбюджет Ленінський район м. Севастополь) недоплачене державне мито у розмірі 83,88 грн.          

         4. Господарському суду міста Севастополя видати наказ.    

Головуючий суддя                                                   І.В. Євдокімов

Судді                                                                                 І.В. Антонова

                                                                                 О.Л. Котлярова