Постанова

від 28.12.2010 по справі 5020-2/161

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

5020-2/161

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ  АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ   СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

 23 грудня 2010 року   Справа № 5020-2/161

                    Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді                                                  Голика В.С.,

суддів                                                                      Лисенко В.А.,

                                                                                          Сотула В.В.,

за участю представників сторін:

не з'явились;  

розглянувши апеляційну скаргу комунального підприємства "Ремонтно-експлуатаційне підприємство № 16" Севастопольської міської ради на рішення господарського суду міста Севастополя (суддя  Шевчук Н.Г.) від 03 листопада 2010 року у справі № 5020-2/161

за позовом           закритого акціонерного товариства "Автотранспортне підприємство № 2628" (вул. Шабаліна, 19,Севастополь,99029)

до           комунального підприємства "Ремонтно-експлуатаційне підприємство № 16" Севастопольської міської ради (пр. Ген. Острякова, 149,Севастополь,99055)

про стягнення заборгованості у розмірі 145888,46 грн.                                                                                                                        ВСТАНОВИВ:

  Закрите акціонерне товариство "Автотранспортне підприємство № 2628" звернулось до господарського суду міста Севастополя із позовом до комунального підприємства "Ремонтно-експлуатаційне підприємство № 16" Севастопольської міської ради про стягнення заборгованості у розмірі 145888,46 грн.

  Свої вимоги, позивач мотивує тим, що відповідачем належним чином не виконувались обов'язки щодо сплати наданих за договором № 103/л від 30.12.2009р. послуг.

  Рішенням господарського суду міста Севастополя (суддя Шевчук Н.Г.) від 03 листопада 2010 року у справі № 5020-2/161 позов закритого акціонерного товариства "Автотранспортне підприємство № 2628" до комунального підприємства "Ремонтно-експлуатаційне підприємство № 16" Севастопольської міської ради про стягнення заборгованості у розмірі 145888,46 грн. задоволено у повному обсязі. Стягнуто з комунального підприємства "Ремонтно-експлуатаційне підприємство № 16" Севастопольської міської ради  на користь закритого акціонерного товариства "Автотранспортне підприємство № 2628" заборгованість за період з 01 травня 2010 року по 31 липня 2010 року у розмірі 145888, 46 грн.

 Не погодившись із зазначеним рішенням, комунальне підприємство "Ремонтно-експлуатаційне підприємство № 16" Севастопольської міської ради звернулось до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення  господарського суду міста Севастополя (суддя Шевчук Н.Г.) від 03 листопада 2010 року у справі № 5020-2/161 та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

  Апеляційні вимоги обгрунтовані порушенням місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права.

  Так, заявник апеляційної скарги стверджує, що господарським судом першої інстанції не врахований той факт, що між сторонами при підписанні спірного договору не було дотримано типової форми, отже на думку  відповідача, з цього приводу договір № 103/л від 30.12.2009р. не є укладеним. На цих підставах відповідач вважає необгрунтованими вимоги позивача та рішення господарського суду першої інстанції.

  У судове засідання, призначене на 23 грудня 2010 року, представники сторін не з'явились.

 Відповідно до статті 98 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу були належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи.

  Стаття  22  Господарського  процесуального  кодексу  України   зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки  явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

  Статтею  77  Господарського  процесуального  кодексу  України передбачено, що господарський суд відкладає  в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному  засіданні.

 Враховуючи те, що, відповідно до частини 2 статті 101 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний  господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обгрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі, cудова колегія вважає можливим розглянути справу за відсутності представників сторін.

   Переглянувши матеріали справи, судова колегія встановила наступне.

 30.12.2009р. між закритим акціонерним товариством "Автотранспортне підприємство № 2628" (підрядник) та комунальним підприємством "Ремонтно-експлуатаційне підприємство № 16" Севастопольської міської ради (замовник) укладений договір про надання послуг з вивозу побутового сміття № 103/л (арк.7).

 Відповідно до пункту 1.1 договору замовник доручає, а підрядник зобов'язується виконувати роботи з вивезення побутового сміття згідно обсягів, визначених  пунктом 1.4 цього договору, на підставі тарифів, встановлених наказом  закритого акціонерного товариства "Автотранспортне підприємство № 2628"  № 20 від 01.08.2008р. та рішенням міської ради № 4888 від 22.07.2008р., що діють до їх перезатвердження.

  Вартість послуг за договором складає: на рік-605683, 22 грн., на місяць - 50473, 60 грн., на день - 1659, 47 грн. (пункт 1.4 договору).

 Пунктом 2.2.1 договору на замовника покладений обов'язок сплачувати вартість послуг з вивезення сміття згідно пункту 1.4 договору.

 Згідно з пунктом 3.1 договору рахунок виставляється підрядником у поточному місяці за поточний календарний місяць, а акт за попередній календарний місяць та направляється замовнику з 1 по 10 число поточного місяця або за письмовою заявою замовника із зазначенням уповноваженого для отримання рахунку та акту представника (яке має бути отримано підрядником не пізніше 1 числа  поточного місяця) видається на руки уповноваженому представнику до 10-го числа поточного місяця (а при неотриманні у зазначений строк, направляються замовнику поштою).

 Відповідно до пункту 3.2 договору рахунок та акт вважаються отриманими своєчасно, якщо замовник не повідомив письмово підрядника про його неотримання до 25-го числа місяця, наступного за розрахунковим.

  Пунктом 3.3 договору передбачено, що акт складається у двох оригінальних примірниках, один з яких належно оформлений замовником підлягає поверненню підряднику до 25-го числа місяця, наступного за розрахунковим.

 Строк дії договору визначений сторонами з 01.01.2010р. по 31.12.2010р. (пункт 7.1 договору).

  Дослідивши всі представлені сторонами докази, наявні в матеріалах справи, та оцінивши їх в сукупності, обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія дійшла висновку, зазначити наступне.

 Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України, яка кореспондується з частиною 1 статті 173 Господарського кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

  Поняття "зобов'язання" необхідно розглядати як правовідношення, зміст якого можуть складати декілька обов'язків разом з кореспондуючими ним повноваженнями, метою яких є товарне переміщення соціальних благ з майнової сфери боржника в майнову сферу кредитора.

 Підставою виникнення зобов'язання в даному випадку виступає договір надання послуг.

 Частина 1 статті 175 Господарського кодексу України встановлює, що майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

 Згідно з статтями 526, 525 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов  договору  та  вимог  цього  Кодексу,  інших актів цивільного законодавства,  а за відсутності таких умов та вимог -  відповідно до   звичаїв   ділового  обороту  або  інших  вимог,  що  звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язань та одностороння зміна умов договору не допускається, за винятком випадків, передбачених законом.

 Вказані норми кореспондуються з частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України.

  При цьому,  приписи частини 7 статті 193 Господарського кодексу України та статті 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондуються з вимогами статті 629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості  договору для виконання сторонами.

 Факт представлення позивачем послуг підтверджується актами наданих послуг № 1984 від 31.07.2010р., № 1985 від 31.05.2010р., № 2425 від 30.06.2010р., № 2893 від 31.07.2010р., які підписані представником відповідача та скріплені його печаткою.  

  Крім того, слід зазначити, що факт надання позивачем послуг згідно спірного договору відповідачем у суді першої інстанції не оспорювався.

 Всупереч доводам відповідача щодо обов'язковості укладення договору у формі типового,  слід також зазначити, що згідно зі статтею 627 Цивільного Кодексу  України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

  Крім того, пункт 4 статті 179 Господарського кодексу України встановлює одну з форм реалізації принципу свободи договору, якою є можливість самостійного визначення змісту договору його сторонами.

 Крім того, з матеріалів справи вбачається. що 14.12.2010р. за ініціативою заявника апеляційної скарги між ним та позивачем  був підписаний акт звірки взаємних розрахунків, згідно до якого заборгованість відповідача перед позивачем за спірним договором  станом на 01.10.2010р. складає 192441, 66 грн. У склад даної суми входить сума заборгованості (145888, 46 грн.), стягнута оскаржуваним  рішенням  господарського суду міста Севастополя. Таким  чином, слід вважати, що відповідач визнає факт наявності заборгованості, та як наслідок і факт наявності підстав для її сплати.  

  Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України  якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

 З матеріалів справи вбачається, що порядок розрахунків передбачений розділом 4 договору: замовник сплачує 50% місячного обсягу накопичення (п.1.4) не пізніше 20-го числа поточного місяця, а остаточний розрахунок замовник зобов'язується здійснити до 10-го числа місяця, наступного за розрахунковим. У разі невиконання вказаних умов, підрядник має право припинити надання послуг з 11-го числа місяця, наступного за розрахунковим, платіж вважається простроченим при неоплаті або при несвоєчасній оплаті відповідної суми вартості наданих послуг у строки, встановлені договором.  

 Стосовно необгрунтованості твердження заявника апеляційної скарги щодо неправомірності стягнення господарським судом першої інстанції усієї суми за вивіз сміття з розрахунку 19,56 грн./м.куб., а не 14, 56 грн./м.куб., слід зазначити, що згідно пунктом 2.2.1 спірного договору встановлено зобов'язання замовника сплачувати послуги з вивозу сміття згідно з умовами пункту 1.4 цього договору. А пунктом 1.4 договору встановлений тариф за вивіз одного кубометра сміття у розмірі 19, 56 грн. Таким чином, сторони спірного  договору узгодили, що саме відповідач має здійснювати оплату за даним договором, виходячи з тарифу, встановленого пунктом 1.4 договору.

  Згідно  зі  статтею 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

  Оскільки, заявником  апеляційної скарги не було представлено судовій колегії належних доказів виконання ним своїх договірних зобов'язань, судова колегія погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

          Керуючись статтями 101, п.1 ст.103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

                                                            ПОСТАНОВИВ:          

                    1. Апеляційну скаргу комунального підприємства "Ремонтно-експлуатаційне підприємство № 16" Севастопольської міської ради залишити без задоволення.

        2. Рішення господарського суду міста Севастополя від 03 листопада 2010 року у справі № 5020-2/161 залишити без змін.  

Головуючий суддя                                                  В.С. Голик

Судді                                                                                В.А. Лисенко

                                                                                В.В.Сотула