Постанова

від 17.04.2009 по справі 5020-2/161

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

5020-2/161

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ  АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ   СУД

Постанова

Іменем України

21 квітня 2009 року  

Справа № 5020-2/161

                    Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді                                                  Прокопанич Г.К.,

суддів                                                                      Заплава Л.М.,

                                                                                          Фенько Т.П.,

за участю представників сторін:

представник позивача, Вовк Сергій Анатолійович (повноваження перевірені), рішення  2   від 17.08.07,  Директор, приватне підприємство "Арктика-Інвест";

представник віповідача, Марчук Михайло Михайлович, довіреність №  67/1705   від 22.12.08,  Управління капітального будівництва Севастопольської міської державної адміністрації;

розглянувши апеляційну скаргу Управління капітального будівництва Севастопольської міської державної адміністрації на рішення господарського суду міста Севастополя (суддя Шевчук Н.Г.) від 10.03.2009 року  у справі № 5020-2/161

за позовом          

Приватного підприємства "Арктика Інвест" (вул. Будівельна, 1а,Севастополь,99011)

до          

Управління капітального будівництва Севастопольської міської державної адміністрації (вул. Леніна, 2,Севастополь,99011)

про спонукання укласти додаткову угоду

                                                            ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Севастополя  (суддя Шевчук Н.Г.) від 10.03.2009 року  у справі № 5020-2/161 додаткову угоду від 04.04.2008 року  до договору № б/н  від 04.04.2008 року  на виконання робіт  з комплексної  реконструкції –реставрації  Приморського  бульвару  між  Управлінням  капітального  будівництва  Севастопольської  міської  державної адміністрації  і приватним  підприємством "Арктика Інвест" визнано  укладеною  в редакції  позивача з моменту  набрання  рішенням  законної сили.

Не погодившись з постановленим судовим актом, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення  першої інстанції скасувати, припинити провадження у справі з тих підстав, що акт  робочої комісії  про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом будівлі,   споруди, приміщення  не може бути доказом виконання робіт. Крім того, відповідач посилається на те, що договір від 04.04.2008 року  не  містить  норм, які б передбачали  можливість  розподілу  об'єкта  на частки.

Письмових заперечень на апеляційну скаргу не надходило.

          Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського  суду від 02 квітня 2009 року апеляційна скарга прийнята до провадження суду та призначена до розгляду  на 14 квітня 2009 року  у складі колегії: головуючий суддя Прокопанич Г.К.,  судді Заплава Л.Н., Антонова І.В.

Розпорядженням заступника голови  Севастопольського апеляційного господарського суду від 14.04.2009 року суддю Антонову І.В. було замінено на суддю  Фенько Т.П.

14 квітня 2009 року у судовому засіданні було оголошено перерву до 21 квітня 2009 року.

          Повторно розглянувши справу у порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія встановила наступне.

У лютому 2009 року приватне підприємство "Арктика Інвест" звернулося до  господарського суду міста Севастополя з позовом до Управління капітального будівництва Севастопольської міської державної адміністрації, просило зобов'язати відповідача укласти додаткову угоду про передачу площ об'єкту  до договору  від 04.04.2008 року на викладених у проекті  додаткової угоди  умовах.

Заперечуючи проти позову, Управління капітального будівництва Севастопольської міської державної адміністрації просило  відмовити у задоволенні позовних вимог з тих підстав, що договір  не містить положення, які б передбачали можливість  поділу  об'єкту на частки (а.с. 40-41).

10 березня 2009 року позивач уточнив позовні вимоги, просив  зобов'язати відповідача укласти додаткову угоду до договору б/н від 04.04.2008 на виконання робіт по комплексній реконструкції-реставрації Приморського бульвару (облаштування підпірної стіни між рестораном „Звездный  Ильяс” і фотоательє  „аварійно-відновлювальні роботи)” (а.с. 56).

Оскаржене рішення мотивоване посиланням на норми Господарського  кодексу  України  щодо загального порядку  укладення  господарських  договорів.

Вивчивши матеріали справи,  вислухавши представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої  інстанції норм матеріального та процесуального права та відповідність висновків суду обставинам справи, судова колегія не вбачає підстав для скасування оскарженого  рішення.

Предметом спору є  визнання укладеною  додаткової угоди від 04.07.2008 року до договору б/н від 04.04.2008 року.

Відповідно до статті 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного  документа,  підписаного  сторонами  та  скріпленого печатками.   Допускається   укладення  господарських  договорів  у спрощений  спосіб,  тобто  шляхом  обміну  листами,  факсограмами, телеграмами,  телефонограмами  тощо,  а також шляхом підтвердження прийняття до виконання  замовлень,  якщо  законом  не  встановлено спеціальні  вимоги  до  форми  та  порядку  укладення  даного виду договорів.

Судом встановлено, що 04.04.2008 року  між приватним підприємством „Арктика - Інвест" (інвестор) та Управлінням капітального будівництва Севастопольської міської державної адміністрації (замовник) укладений договір на виконання робіт з комплексної реконструкції-реставрації Приморського бульвару (облаштування підпірної стіни між рестораном „Звездный  Ильяс”  та фотоательє (аварійно-відновлювальні роботи)) (далі - Договір) (а.с. 5-9).

Відповідно до статей 1, 2  договору сторони у порядку та на умовах зазначеного договору беруть участь у виконанні відновлювальних робіт з будівництва підпірної стіни між рестораном „Звездный  Ильяс” та фотоательє з необхідними покращеннями (Об'єкт). Інвестор здійснює будівництво об'єкту за рахунок власних грошових коштів та своїми силами або із залученням підрядних будівельних організацій.

Пунктом 12.1 договору встановлено, що договір діє  до повного  виконання  сторонами  своїх зобов'язань.

Пунктами 6.1, 6.2 статті 6  договору передбачено, що після закінчення робіт на Об'єкті сторони складають і підписують додаткову угоду до цього Договору про передачу площ Об'єкту, який є невід'ємною його частиною.

На виконання пункту 6.2 договору  позивач листом №10 від 08.07.2008 надіслав на адресу відповідача проект додаткової угоди від 04.07.2008 року  до договору (а.с. 11), якою передбачена передача сторонам площ Об'єкта, а саме: Замовнику - опорний пункт міліції площею 8,80 м.кв., Інвестору - санвузол площею 1,54 м.кв., допоміжні приміщення площею 9,75 м.кв., простір під оглядовим майданчиком (кіоски сувенірної торгівлі) площею 122,64 кв.м,  оглядовий  майданчик  площею 142,09 кв.м.

Відповідач листом №67/706/1 від 08.09.2008 року  відмовився від підписання додаткової угоди, посилаючись на те, що договір від 04.04.2008 року  не передбачає можливості розділення спірного об'єкту на частки (а.с. 12).

Відповідно до вимог статті 181 Господарського кодексу України  господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного  документа,  підписаного  сторонами  та  скріпленого печатками.   Допускається   укладення  господарських  договорів  у спрощений  спосіб,  тобто  шляхом  обміну  листами,  факсограмами, телеграмами,  телефонограмами  тощо,  а також шляхом підтвердження прийняття до виконання  замовлень,  якщо  законом  не  встановлено спеціальні  вимоги  до  форми  та  порядку  укладення  даного виду договорів.  Проект  договору  може  бути  запропонований  будь-якою  з сторін.  У разі якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках.  Сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами  оформляє  договір відповідно до вимог частини першої цієї статті і повертає  один  примірник  договору  другій  стороні  або надсилає відповідь на лист, факсограму тощо у двадцятиденний строк після одержання договору.  За  наявності  заперечень  щодо  окремих   умов   договору сторона,   яка   одержала   проект   договору,   складає  протокол розбіжностей,  про що  робиться  застереження  у  договорі,  та  у двадцятиденний   строк  надсилає  другій  стороні  два  примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором.  Сторона,  яка одержала протокол розбіжностей до  договору, зобов'язана протягом двадцяти днів розглянути його, в цей же строк вжити заходів для врегулювання розбіжностей з другою  стороною  та включити до договору всі прийняті пропозиції, а ті розбіжності, що залишились неврегульованими, передати в цей же строк до суду, якщо на це є згода другої сторони. У  разі  досягнення  сторонами згоди щодо всіх або окремих умов, зазначених у протоколі розбіжностей, така згода повинна бути підтверджена    у    письмовій    формі   (протоколом   узгодження розбіжностей, листами, телеграмами, телетайпограмами тощо). Якщо сторона, яка одержала протокол розбіжностей щодо умов договору,   заснованого   на  державному  замовленні  або  такого, укладення якого є обов'язковим для сторін на підставі закону,  або сторона -  виконавець  за  договором,  що  в установленому порядку визнаний монополістом на певному ринку  товарів  (робіт,  послуг), яка  одержала  протокол  розбіжностей,  не  передасть у зазначений двадцятиденний  строк   до   суду   розбіжності,   що   залишилися неврегульованими,   то   пропозиції   другої   сторони  вважаються прийнятими.  У разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних  умов господарського  договору,  такий  договір  вважається  неукладеним (таким,  що не відбувся).  Якщо одна із сторін здійснила  фактичні дії  щодо його виконання,  правові наслідки таких дій визначаються нормами Цивільного кодексу України .

Як було  зазначено вище, обов'язок сторін  по  укладенню  додаткової  угоди  до договору  встановлено  його  пунктом 6.1.

Згідно статті 526 Цивільного  кодексу  України  зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов  договору  та  вимог  цього  Кодексу,  інших актів цивільного законодавства,  а за відсутності таких умов та вимог -  відповідно до   звичаїв   ділового  обороту  або  інших  вимог,  що  звичайно ставляться.

Статтею 536 Цивільного  кодексу  України  передбачено, що якщо  у  зобов'язанні  встановлений  строк  (термін)  його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За таких  обставин  висновок  суду першої інстанції  про задоволення  позовних вимог  відповідає  вимогам  закону  і матеріалам справи.

Судова колегія не приймає до уваги доводи відповідача про неможливість підписання додаткової угоди у зв'язку з тим, що спірний об'єкт не зданий в експлуатацію, оскільки зазначений  довід  спростовується актом від 11.06.2008 року (а.с. 77-78).

Крім того, пункт 6.1 договору  передбачає обов'язок  сторін  укласти  додаткову угоду  саме  після  закінчення  робіт  на об'єкті, а не після  прийняття  останнього  в експлуатацію.

Не ґрунтуються  на матеріалах справи  і доводи  відповідача  щодо  неможливості  поділу  об'єкту  на частини, оскільки  вищезгаданий  пункт 6.1 договору  не містить  прямої заборони  часткової передачі  площ.

Одночасно, площі  та елементи  об'єкта, визначені  пунктом 1.2 додаткової угоди, у сукупності  відповідають  техніко –економічним  показникам  робочого  проекту  комплексної реконструкції –реставрації приморського бульвару (а.с. 63-75).

Також  безпідставними  є  посилання  відповідача  на неправильне  визначення судом  першої інстанції  правової природи  укладеного  між  сторонами  договору  від 04.04.2008 року, оскільки,  згідно  статті 627 Цивільного  кодексу  України  сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з   урахуванням   вимог  цього  Кодексу,  інших  актів  цивільного законодавства,  звичаїв  ділового  обороту,  вимог  розумності  та справедливості.

Також пункт 2  статті 628 Цивільного  кодексу  України  не позбавляє  сторін  права укласти договір,  в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів  цивільного  законодавства  про  договори,   елементи   яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

За таких обставин  підстави  для скасування  оскарженого  рішення  відсутні.

          Керуючись статтями 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

                                                  ПОСТАНОВИВ:          

Апеляційну скаргу Управління капітального будівництва Севастопольської міської державної адміністрації залишити без задоволення.

Рішення господарського суду міста Севастополя  від 10.03.2009 року  у справі № 5020-2/161  залишити без змін.

Головуючий суддя                                                  Г.К. Прокопанич

Судді                                                                                Л.М. Заплава

                                                                                Т.П. Фенько