Постанова

від 28.12.2010 по справі 5020-1/112-2/172

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

5020-1/112-2/172

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ  АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ   СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

 23 грудня 2010 року   Справа № 5020-1/112-2/172

                    Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді                                                  Градової О.Г.,

суддів                                                                      Заплава Л.М.,

                                                                                          Котлярової О.Л.,

за участю представників сторін:

позивача, Буря Володимир Васильович (повноваження перевірені), наказ №10 від 15.11.03,  директор, товариство з обмеженою відповідальністю "Диадема";

відповідача, Білоус Іван Васильович, довіреність № б/н від 04.09.10, приватне підприємство "Ескадра";

позивача, Азаров Сергій Володимирович, довіреність №723 від 15.09.09,  товариство з обмеженою відповідальністю "Диадема";

розглянувши апеляційну скаргу приватного підприємства "Ескадра" на рішення господарського суду міста Севастополя (суддя Шевчук Н.Г.) від 23 вересня 2010 року у справі № 5020-1/112-2/172

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Диадема" (вул. Пожарова, 26-А, Севастополь, 99008)

до приватного підприємства "Ескадра" (вул. Гражданська, буд. 1-А, Севастополь, 99007)

про визнання недійсним договору купівлі-продажу,

                                                            ВСТАНОВИВ:

                    Рішенням місцевого господарського суду позов задоволено частково - визнано недійсним договір купівлі-продажу споруди між товариством з обмеженою відповідальністю "Гермес" (продавцем) та приватним підприємством "Ескадра" (покупцем), в іншій частині позову відмовлено. З відповідача на користь позивача стягнуто судові витрати: 42,50 грн. державного мита, 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

          Рішення суду мотивовано тим, що продавець не мав права власності на майно, яке продав покупцю, цей договір порушує права позивача, який є орендарем земельної ділянки, на якій розташована продана споруда, та через це не може користуватися земельною ділянкою (а.с. 164-167 т. 1).

          Відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить рішення скасувати, у позові відмовити. Підставою для скасування судового рішення заявник апеляційної скарги вважає те, що судове рішення прийнято з порушенням норм процесуального та матеріального права, при неповному  з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, при недоведеності обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими (а.с. 7-9 т. 2).

Відзиву на апеляційну скаргу не надійшло.

У судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги, представники позивача з апеляційною скаргою не погодилися.

На підставі статті 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд витребував додаткові докази (а.с. 30, 36-43, 55-72 т. 2), встановив наступне.

            Позивач є юридичною особою з 24 грудня 1998 року (а.с. 23, 40-51 т. 1).

            Відповідач є юридичною особою з 04 березня 1997 року (а.с. 63-73, 155-155 т. 1).

          З 08 вересня 1994 року по 07 листопада 2007 року як юридична особа було зареєстровано товариство з обмеженою відповідальністю "Гермес" (ідентифікаційний код 22239865), яке ліквідовано за судовим рішенням про визнання банкрутом та ліквідації, керівником цього товариства за відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців є  Козловський А.Д. (а.с. 151-154 т. 1).

            З 07 жовтня 1969 року земельна ділянка площею 0,1 га по вул. Пожарова, 26, міста Севастополя, була надана в користування управлінню "Азчеррибсбит" для стоянки спецмашин, що підтверджується висновком державної землевпорядної експертизи (а.с. 183 т. 1).

             В 1970 році на земельній ділянці площею 0,1333 га по вул. Пожарова, 26-А, міста Севастополя були збудовані гаражі за літерами "А" і "А1" та сарай - "Б", але право власності на ці об'єкти до 2008 року не було оформлено та не було зареєстровано не за якою особою, що слідує з відповіді БТІ, інвентарної справи БТІ (а.с. 105-142 т. 1, а.с. 70 т. 2) та не оспорюється сторонами.

              Доказів здійснення будівництва за погодженим проектом, дозволами на будівництво, будівельно-кошторисної документації та про прийняття державною комісією в експлуатацію цих об'єктів нерухомості судам першої та другої інстанції не надано. Такі документи відсутні і у інвентарній справі  БТІ (а.с. 129, 82-88, 105-142, 140 т. 1).

            17 грудня 1990 року на замовлення управління "Південьрибтранссбит" вперше була здійснена інвентаризація об'єктів нерухомості по вул. Пожарова, 26-А, але право власності належним чином зареєстровано не було, що слідує з листа цього управління та інвентарної справи (а.с. 114, 82-88, 105-142  т. 1)

            В подальшому за замовленням приватного підприємства "Ескадра" від квітня 1997 року, березня 2005 року, листопада 2007 року БТІ здійснювалася технічна інвентаризація нерухомості по вул. Пожарова, 26-А. (а.с. 82-88, 105-142, 140 т. 1).

                    Разом з тим, вперше 16 січня 2008 року право власності на сарай "Б" та гаражі "А", "А1" було оформлено та зареєстровано в БТІ за відповідачем, що слідує з свідоцтва про право власності (а.с. 89 чи 142 т. 1), наданого Фондом комунального майна Севастопольської міської ради на підставі рішення  вказаної Ради №339 від 12 листопада 2002 року та наказу вказаного Фонду №39 від 16 січня 2008 року (а.с. 141 т. 1).

             В подальшому - 25 серпня 2010 року, наказ Фонду №39 від 16 січня 2008 року скасовано за протестом прокурора міста Севастополя наказом Фонду №1355 (а.с. 145-146 т. 1). Господарська справа про визнання недійсним вказаного наказу Фонду №39 після скасування 29 червня 2010 року в касаційному порядку судових рішень судів першої та другої інстанцій не розглянута (а.с. 177-181 т. 1).

             Таке оформлення права власності на об'єкти нерухомості за відповідачем здійснено на тій підставі, що відповідач за договором купівлі-продажу з товариством з обмеженою відповідальністю "Гермес" купив гаражі за літерами "А" і "А1" та сарай "Б".

             Дійсно, 23 червня 1997 року між  продавцем - товариством з обмеженою відповідальністю "Гермес" в особі директора Зубавичуса В.А., та покупцем - приватним підприємством "Ескадра", у простій письмовій формі був підписаний договір купівлі-продажу нерухомого майна - боксу площею 143,4 кв.м. за літерою "А", боксу площею 44,9 кв.м. за літерою "А1", будівлі КТП площею 4 кв.м. за літерою "Б", 1972 року забудови, розташованих по вул. Пожарова, 26-А в місті Севастополі, по якому покупець за 1.875 грн. (без ПДВ) придбав вказане майно (а.с. 10 чи 62, 74-78 т. 1).

                    23-24 червня 1997 року сторони договору виконали свої обов'язки: 23 червня 1997 року продавець передав за актом покупцю предмет договору, 24 червня 1997 року покупець готівкою оплатив 1.875 грн. (а.с. 93, 139 т. 1). Разом з тим, 23 червня 1997 року продавець надав покупцю лист про перерахування коштів на рахунок Гагарінського районного суду міста Севастополя для відшкодування шкоди Салбіеву Н.Г. по виконавчому листу №2-851/96 (а.с. 160 т. 1). Пояснити яким чином був здійснений платіж (в касу продавця чи шляхом погашення його боргу) представник відповідача апеляційному суду не зміг за давністю подій, але наполягав на тому, що покупець повністю сплатив вартість придбаного майна.

             У вказаному договорі купівлі-продажу не зазначено на підставі якого документу продавець є власником майна, що відчужує. Але з висновку державної землевпорядної експертизи про оформлення права користування землею за відповідачем слідує, що він придбав нерухомість у товариства з обмеженою відповідальністю "Гермес", яке право власності на це майно мало на підставі свідоцтва про право власності на вказані об'єкти нерухомості, виданого 22 квітня 1997 року Управлінням майна міста Севастополя (а.с. 58 чи 183 т. 1).

              Апеляційний господарський суд перевіряв ці обставини та встановив, що такого свідоцтва товариству з обмеженою відповідальністю "Гермес" не надавалося, що підтверджується листом Фонду комунального майна міста Севастополя (а.с. 71 т. 2), право власності на вказане нерухоме майно за цим товариством не реєструвалося (а.с. 71 т. 2).

              Як слідує з наданих письмових доказів, позивач та відповідач є суміжними землекористувачами:

             з 30 грудня 1999 року 0,1088 га землі по вул. Пожарова, 26-А знаходиться в постійному користуванні відповідача (а.с. 90-92 т. 1),  

            з 15 серпня 2006 року 0,4611 га землі по вул. Пожарова, 26-Б за кадастровим №8536600000:01:003:0092 - в оренді позивача (а.с.  11-22, 25-27, 52, 147 т. 1),  при цьому, в оренді позивача знаходиться і частина земельної ділянки, на якій розташований сарай "Б", яка йому необхідна для проходу до основної частини орендованої земельної ділянки (а.с. 143 чи 149-150, 80-81, 83 т. 1).

            Ця частина земельної ділянки раніше планувалася до передачі в постійне користування відповідача, але передана йому не була. Право власності на сарай "Б" на час передачі цієї частини земельної ділянки в оренду позивачу зареєстровано не було, воно було зареєстровано за відповідачем у період з 16 січня 2008 року по 25 серпня 2010 року на підставі спірного договору купівлі-продажу, про що вказано вище.

             Між сторонами є інші спори, які пов'язані з вказаним нерухомим майном чи земельною ділянкою під ним:

              1) справа №11/373-40/370 господарського суду міста Києва про визнання недійсним договору оренди землі по вул. Пожарова, 26-Б, відомостей про прийняття рішення по цьому спору після скасування 29 червня 2010 року первісних судових рішень в касаційному порядку не має (а.с. 55-62 т. 2),  

              2) справа №5020-11/017 господарського суду міста Севастополя про визнання частково недійсним наказу Фонду комунального майна Севастопольської міської ради та свідоцтва про право власності на сарай "Б" за приватним підприємством "Ескадра", по якій 29 червня 2010 року в касаційному порядку були скасовані судові рішення, справа направлена на розгляд до суду 1 інстанції (а.с. 63-67 т. 2),

              3) справа №5020-2/155 господарського суду міста Севастополя, по якій 11 жовтня 2010 року прийнято рішення про зніс сараю "Б", 22 листопада 2010 року це рішення в апеляційному порядку залишено без змін (а.с. 36-43 т. 2).

             Однак усі ці спори є похідними від справжнього спору про визнання недійсним договору купівлі- продажу сараю "Б".

             Станом на час укладення та виконання спірного договору діяв Цивільний кодекс Української РСР від 18 липня 1963 року.

                    Відповідно до пунктів 1 та 2 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України (Закон України №435-IV від 16 січня 2003 року) з 1 січня 2004 року Цивільний кодекс Української РСР від 18 липня 1963 року втратив силу, набрав чинності Цивільний кодекс України (Закон України №435-IV від 16 січня 2003 року).

            Пункт 4 вказаних Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України встановлює, що він засовується:

          1) до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності;

          2) до цивільних відносин, які виникли до 1 січня 2004 року, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

          Як вказано вище, цивільні відносини щодо укладення та виконання  спірного договору купівлі-продажу виникли та існували до 1 січня 2004 року, а тому до цих цивільних відносин слідує застосовувати норми Цивільного кодексу Української РСР від 18 липня 1963 року.

          Згідно з частиною 1 статті 48 Цивільного кодексу Української РСР недійсною є та угода, що не відповідає вимогам закону.

          Стаття 60 вказаного Кодексу встановлювала, що недійсність частини угоди не тягне за собою недійсності інших її частин, оскільки можна припустити, що угода була б укладена і без включення недійсної її частини.

          Відповідно до статті 225 Цивільного кодексу Української РСР право продажу майна належить власникові.

          Як вказано вище, товариство з обмеженою відповідальністю "Гермес" не мало права власності на нерухоме майно (гаражі "А", "А1", сарай "Б"), а тому не мало право на його продаж приватному підприємству "Ескадра".

          Апеляційний господарський суд погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що визнанню підлягає недійсним лише частина договору (стосовно продажу сараю "Б") тому, що ця сама частина договору порушує права позивача, продаж іншого майна хоча є і незаконною, але не порушує прав позивача, а тому судом першої інстанції правильно позов задоволено частково.

          Як вказано вище, законодавство передбачає можливість визнання недійсним частини договору. За спірним договором було продано три окремі речі. Доказів того, що це є одною річчю чи цілісним майновим комплексом не надано. А тому можливо припустити, що вказаний договір був би укладений і без включення недійсної його частини.

          Доводи відповідача про те, що не можна визнати недійсним договір без участі у розгляді спору продавця, не можуть бути прийняті до уваги тому, що, як вказано вище, продавець як юридична особа припинено, а тому не може приймати участь у справі.

          Щодо строку позовної давності апеляційний господарський суд вважає наступне.

          Відповідно до пункту 7 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України (Закон України №435-IV від 16 січня 2003 року) до позовів про визнання заперечуваного правочину недійсним і про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину, право на пред'явлення якого виникло до 1 січня 2004 року, застосовується позовна давність, встановлена для відповідних позовів законодавством, що діяло раніше.

          Як слідує з позовної заяви по даній справі, товариству з обмеженою відповідальністю "Диадема" стало відомо про наявність спірного договору купівлі-продажу у березні 2010 року при розгляді іншої справи №5020-11/017 про визнання частково недійсним наказу Фонду комунального майна Севастопольської міської ради та свідоцтва про право власності за приватним підприємством "Ескадра" (а.с. 4 т. 1, а.с. 63-67 т. 2).

          Відповідно до частини 1 статті 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

          Частина 1 статті 261 вказаного Кодексу встановлює, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

          Таким чином, приймаючи до уваги те, що товариство з обмеженою відповідальністю "Диадема" дізналося про наявність спірного договору у березні 2010 року, а іншого не доведено, раніше не могло знати про такий договір тому, що не було стороною договору, строк позовної давності для цього позивача слідує відраховувати з березня 2010 року.

          А тому передбачений статтею 257 вказаного Кодексу загальний строк позовної давності у три роки на час звернення з позовом по даній справі не закінчився.

          При цьому, апеляційний господарський суд застосовує норми про позовну давність Цивільного кодексу України тому, що право на пред'явлення позову про визнання недійсним договору купівлі-продажу виникло у товариства з обмеженою відповідальністю "Диадема" після того, як воно дізналося про порушення свого цивільного права, що відбулося після 1 січня 2004 року.

          На підставі вказаного апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга необґрунтована та задоволенню не підлягає, місцевим господарським судом рішення прийнято без порушень норм матеріального та процесуального права, при повному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, при доведеності обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, інших підстав для його скасування (зміни) не має.

          Керуючись статтями 101, 102, 103 (пункт 1), 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

                                                            ПОСТАНОВИВ:

                    Апеляційну скаргу приватного підприємства "Ескадра" залишити без задоволення.

            Рішення господарського суду міста Севастополя від 23 вересня 2010 року у справі № 5020-1/112-2/172 залишити без змін.

Головуючий суддя                                                  О.Г. Градова

Судді                                                                                Л.М. Заплава

                                                                                О.Л. Котлярова