Рішення

від 17.12.2010 по справі 20/138-10

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

20/138-10

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16                                                              тел. 235-24-26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" грудня 2010 р.                                                                          Справа № 20/138-10

Господарський суд Київської області у складі судді Бабкіної В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Державного підприємства «Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат «Пуща-Водиця»

до Закритого акціонерного товариства «Фріззант»

про звільнення приміщення та стягнення 250939,00 грн.

секретар судового засідання (пом. судді): Новікова І.С.

за участю представників:

від позивача: Білошицька О.В., довір. № 1082 від 03.12.2010 р.

                        Лімонтова В.С., довір. № 13 від 13.01.2010 р.

від відповідача: Тумановський А.П., довір. № 125/пп від 10.11.2010 р.

Обставини справи:

Державне підприємство «Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат «Пуща-Водиця»(далі - позивач) звернулося до господарського суду Київської області з позовом до Закритого акціонерного товариства «Фріззант»(далі - відповідач) про звільнення приміщення та стягнення 250939,00 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на укладення його правопопередником 20.10.1997 р. з ДП «Фріззант», правонаступником якого є відповідач, договору оренди державного майна, згідно якого позивач передав відповідачу в строкове платне володіння та користування майно, однак платежі за користування приміщенням сплачувалися орендарем неналежним чином, внаслідок чого позивач розірвав з відповідачем договір оренди від 20.10.1997 р.

У зв'язку з викладеним позивач просив суд зобов'язати ЗАТ «Фріззант»звільнити приміщення консервного цеху в с. Музичі Києво-Святошинського району Київської області та передати зазначене приміщення ДП «Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат «Пуща-Водиця», а також стягнути з відповідача 65341,98 грн. орендної плати, 5086,15 грн. інфляційних втрат, 2006,13 грн. 3% річних, 3141,30 грн. пені, 175363,44 грн. неустойки, 2594,39 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Розгляд справи відкладався.

02.11.2010 р. у судовому засіданні представник позивача надав суду клопотання № 952 від 02.11.2010 р. про витребування від відповідача оригіналів документів, яке було задоволено судом.

16.11.2010 р. у судовому засіданні представником відповідача було надано суду відзив, відповідно до якого останній зазначив наступне.

20.10.1997 р. між правопопередником відповідача - ДП «Фріззант» та радгоспом «Музичанський», правонаступником якого є ДП «Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат «Пуща-Водиця», за погодженням представництва ФДМУ в Києво-Святошинському районі Київської області, був укладений договір оренди приміщення консервного цеху радгоспу «Музичанський»строком на 30 років.

Відповідно до розрахунку орендної плати за договором від 20.10.1997 р. сторони встановили річний розмір орендної плати у розмірі 2118,00 грн. або 176,50 грн. на місяць.

У свій позовній заяві ДП «Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат «Пуща-Водиця»вказує, що відповідач несвоєчасно вносив орендні платежі, а з серпня до грудня 2009 року взагалі припинив сплачувати орендну плату та підтверджує ці обставини банківськими виписками та довідкою банку № 65-04/1448 від 04.10.2010 р.

Як зазначає відповідач, договором оренди від 20.10.1997 р. сторони, крім перерахування орендної плати, що здійснюється по закінченні кожного повного місяця, але не пізніше 10 числа наступного, не передбачили порядок оплати наданих послуг та за якими фінансовими документами вона здійснюється. Крім того, визначаючись з розміром заборгованості, позивач не зазначив, з якого саме часу і за яким розрахунками утворилася основна заборгованість на суму 65341,98 грн.

Відповідач наголошував, що за змістом позову щомісячна орендна плата складає більше 12000,00 грн. проти 176,5 грн., визначених договором, а також вказував на необгрунтованість розрахунку позивачем пені, інфляційних втрат, 3 % річних та невстановлення договором оренди сплати неустойки за порушення зобов'язань.

07.12.2010 р. у судовому засіданні представник позивача надав суду уточнення позовних вимог № 1093 від 06.12.2010 р., відповідно до яких просить суд зобов'язати ЗАТ «Фріззант»звільнити приміщення консервного цеху в с. Музичі Києво-Святошинського району Київської області та передати зазначене приміщення ДП «Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат «Пуща-Водиця», а також стягнути з відповідача 65341,98 грн. орендної плати, 5086,15 грн. інфляційних втрат, 2006,13 грн. 3% річних, 2812,73 грн. пені, 175363,44 грн. неустойки, 2594,39 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Крім того, у судовому засіданні 07.12.2010 р. представник позивача надав суду пояснення у справі № 1094 від 06.12.2010 р., згідно з якими зазначив, що згідно умов договору від 20.10.1997 р. орендна плата перераховується орендарем орендодавцеві із закінченням кожного повного місяця оренди, в сумі 176,50 грн. на місяць але не пізніше 10 числа наступного місяця, однак сторони змінили розмір орендної плати шляхом укладення 29.12.2000 р. додаткової угоди до договору.

10.12.2010 р. до господарського суду Київської області ДП «Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат «Пуща-Водиця»було подано уточнення позовних вимог № 1108 від 10.12.2010 р., відповідно до якого позивач зазначив, що згідно з додатковою угодою від 29.12.2000 р. до договору оренди державного майна від 20.10.1997 р. об'єктом оренди є склад склотари, приміщення трансформаторної підстанції, приміщення котельні, приміщення бувшого консервного цеху, які розташовані в с. Музичі Києво-Святошинського району Київської області, у зв'язку з чим позивач просить суд зобов'язати ЗАТ «Фріззант» звільнити приміщення консервного цеху, складу склотари, трансформаторної підстанції, котельні в с. Музичі Києво-Святошинського району Київської області та передати зазначені приміщення ДП «Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат «Пуща-Водиця», а також стягнути з відповідача 65341,98 грн. орендної плати, 5086,15 грн. інфляційних втрат, 2006,13 грн. 3% річних, 2812,73 грн. пені, 175363,44 грн. неустойки, 2594,39 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Згідно з приписами частини четвертої статті 22 Господарського процесуального кодексу України (зі змінами в редакції Закону України від 07.07.2010 р. № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів») до початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Зважаючи на те, що згадувані уточнення позивача № 1108 від 10.12.2010 р. до позовної заяви були подані в процесі розгляду справи по суті, а також містять зміну як предмету, так і підстав позову щодо зобов'язання ЗАТ «Фріззант»звільнити приміщення складу склотари, трансформаторної підстанції, котельні в с. Музичі Києво-Святошинського району Київської області та передати зазначені приміщення ДП «Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат «Пуща-Водиця», на підставі додаткової угоди від 29.12.2000 р. до договору оренди державного майна від 20.10.1997 р., в цій частині уточнення позовних вимог з огляду на наведені вище приписи ст. 22 ГПК України не приймаються судом, і, відповідно, справа розглядається в первісній редакції позовних вимог з урахуванням уточнень позовних вимог № 1093 від 06.12.2010 р.

У судовому засіданні 17.12.2010 р. представник позивача надав суд клопотання про залучення до участі у справі в якості третьої особи на стороні позивача Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області, яке було залишено судом без задоволення з огляду на приписи ст. 27 ГПК України.

Так, згідно з частиною 1 ст. 27 Господарського процесуального кодексу України треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї з сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за клопотанням сторін, прокурора або ініціативи господарського суду.

Проте, рішення суду у даній справі прямо не зачіпатиме права та законні інтереси Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області та не впливатиме на його права та обов'язки щодо будь-якої із сторін справи.

Крім того, у судовому засіданні 17.12.2010 р. представник позивача надав суду пояснення № 1126 від 16.12.2010 р., відповідно до яких обґрунтував утворення заборгованості з орендної плати за договором оренди державного майна від 20.10.1997 р. та додаткової угоди від 29.12.2000 р. до договору оренди державного майна від 20.10.1997 р.

У судовому засіданні 17.12.2010 р. представник відповідача надав суду доповнення до відзиву, відповідно до якого ЗАТ «Фріззант»просить суд відмовити позивачу у позові в повному обсязі.

У судовому засіданні 17.12.2010 р. було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

встановив:

20.10.1997 р. між Радгоспом «Музичанський» (орендодавець), правонаступником якого є Державне підприємство «Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат «Пуща-Водиця», та Дочірнім підприємством «Фріззант»компанії «Італгудз Інвестмент Кампані Лімітед»(орендар), правонаступником якого є Закрите акціонерне товариство «Фріззант», було укладено договір оренди державного майна, відповідно до п. 1.1 якого орендодавець передає, а орендар приймає в стокове платне володіння та користування приміщення консервного цеху радгоспу «Музичанський», яке знаходиться на його балансі.

Згідно з п. 2.1 договору вступ орендаря у володіння та користування майном настає одночасно з підписанням сторонами договору та акта прийому-передачі вказаного майна.

Пунктом 3.1 договору передбачено, що орендна плата перераховується орендарем орендодавцеві по закінченні кожного повного місяця оренди, але не пізніше 10 числа наступного місяця.

У відповідності з п. 3.3 договору орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, стягується на користь орендодавця відповідно до чинного законодавства з урахуванням пені в розмірі 0,1 % від суми заборгованості за кожний день прострочення (включаючи день оплати).

Відповідно до п. 5.4 договору орендар зобов'язується у разі припинення договору оренди повернути орендодавцеві орендоване майно в належному стані, не гіршому ніж на час передачі його в оренду, з урахуванням фізичного зносу.

Згідно з п. 10.1 договору цей договір діє з 20 жовтня 1997 року до 20 жовтня 2027 року.

Радгоспом «Музичанський»було передано в оренду ДП «Фріззант»приміщення консервного цеху, яке знаходиться в с. Музичі Києво-Святошинського району Київської області, що підтверджується актом прийому-передачі орендованого майна згідно договору оренди від 20.10.1997 р.

У відповідності з розрахунком орендної плати за договором оренди державного майна від 20.10.1997 р. розмір річної орендної плати становить 2118,00 грн., або 176,50 грн. на місяць.

Проте ЗАТ «Фріззант»не виконувало належним чином умови договору оренди державного майна від 20.10.1997 р., зокрема, з серпня до грудня 2009 року за рахунками №№ 43, 49, 5, 61, 67 взагалі не сплачувало орендну плату, що підтверджується банківськими виписками з рахунку ДП «Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат «Пуща-Водиця»від 02.10.2009 р., від 03.11.2009 р., від 05.11.2009 р., від 06.11.2009 р. та довідкою банку № 65-04/1448 від 04.10.2010 р.

ДП «Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат «Пуща-Водиця»на підставі ст. 782 ЦК України було надіслано ЗАТ «Фріззант»повідомлення № 158 від 05.02.2010 р. про відмову від договору оренди державного майна від 20.10.1997 р. у зв'язку з несплатою орендної плати та запропоновано повернути позивачу орендоване приміщення консервного цеху.

Як встановлено матеріалами справи, 08.02.2010 р. повідомлення № 158 від 05.02.2010 р. було отримане ЗАТ «Фріззант», що підтверджується поштовим повідомленням № 00522334.

Згідно приписів статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь  другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Зазначена норма кореспондується з приписами статті 193 Господарського кодексу України.

Так, у відповідності до ч. 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання  належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ч. 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно ч. 7 статті 193 Господарського кодексу України не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язання, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Приписами статті 530 ЦК України передбачено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ч. 6 ст. 283 Господарського кодексу України до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Згідно ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до ч.ч. 1, 5 ст. 762 Цивільного кодексу України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

У відповідності з ч. 3 ст. 26 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»на вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірвано за рішенням суду, арбітражного (господарського) суду у разі невиконання сторонами своїх зобов'язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України.

Відповідно до ч. 3 ст. 291 ГК України договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. Питання дострокового розірвання договору оренди на вимогу однієї із сторін врегулюванні ч. 3 ст. 291 Господарського кодексу України, якою встановлено, що на вимогу однієї із сторін договір може бути розірвано достроково з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу.

В силу ч. 1 ст. 188 ГК України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

Частиною 3 ст. 651 ЦК України встановлено, що у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Положення статті 782 ЦК України передбачає право наймодавця відмовитися від договору найму (оренди), якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд. При цьому, у разі відмови наймодавця від договору найму договір є розірваним з моменту одержання наймачем повідомлення наймодавця про відмову від договору.

Отже, враховуючи положення ст. 782 ЦК України, договір оренди державного майна від 20.10.1997 р., укладений між Радгоспом «Музичанський»(правонаступник - Державне підприємство «Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат «Пуща-Водиця») та Дочірнім підприємством «Фріззант»компанії «Італгудз Інвестмент Кампані Лімітед»(правонаступник - Закрите акціонерне товариство «Фріззант») є розірваним з 08.02.2010 р.

Аналогічної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України, зокрема, в постанові від 09.06.2009 р. у справі № 34/174-08-3857.

Згадуваним вище п. 5.4 договору передбачено, що у разі припинення договору орендар зобов'язаний повернути орендоване майно в належному стані орендодавцеві.

Оскільки відповідач не повернув державне майно позивачу, ДП «Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат «Пуща-Водиця»було направлено на адресу ЗАТ «Фріззант»вимогу № 240 від 26.02.2010 р. про повернення майна, яка останнім була отримана 05.03.2010 р., однак відповіді на вимогу одержано не було.

Слід зазначити, що відповідно до приписів ст. 27 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»у разі розірвання договору оренди орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.

У разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі  (ч. 1 ст. 785 ЦК України).

З огляду на розірвання договору оренди державного майна від 20.10.1997 р., суд дійшов висновку, що предмет оренди за договором від 20.10.1997 р. –приміщення консервного цеху в с. Музичі Києво-Святошинського району Київської області - підлягає поверненню орендодавцеві.

В свою чергу, позовні вимоги ДП «Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат «Пуща-Водиця»(з урахуванням уточнення позовних вимог № 1093 від 06.12.2010 р.) про стягнення з ЗАТ «Фріззант»орендної плати в сумі 65341,98 грн. не підлягають задоволенню судом з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Згідно з приписами статті 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Як слідує з договору оренди державного майна від 20.10.1997 р., розмір річної орендної плати становить 2118,00 грн., або 176,50 грн. в місяць.

Позивачем не доведено, що за період з серпня до грудня 2009 року відповідач повинен був сплатити на користь ДП «Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат «Пуща-Водиця» 65341,98 грн. орендної плати.

Крім того, як встановлено судом, розрахунки орендної плати при зверненні до суду з підстав невиконання відповідачем умов договору оренди державного майна від 20.10.1997 р. були здійснені орендодавцем на підставі додаткової угоди від 29.12.2000 р. до договору оренди державного майна від 20.10.1997 р.

Проте, як зазначалося вище, уточнення позивача № 1108 від 10.12.2010 р. до позовної заяви не були прийняті судом в цій частині, з огляду на приписи ст. 22 ГПК України.

З наведених підстав також не підлягають задоволенню позовні вимоги ДП «Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат «Пуща-Водиця»щодо стягнення з ЗАТ «Фріззант»5086,15 грн. інфляційних втрат, 2006,13 грн. 3% річних, 2812,73 грн. пені, а також 175363,44 грн. неустойки.

За таких обставин суд дійшов висновку щодо часткового задоволення позовних вимог ДП «Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат «Пуща-Водиця».

Судові витрати відповідно до вимог ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При цьому, у відповідності з приписами п. 2 частини першої ст. 55 ГПК України ціна позову визначається, зокрема, у позовах про витребування майна - вартістю майна, що витребується.

Проте, позивачем при зверненні з даним позовом до суду, державне мито за вимогу про повернення майна було сплачено в сумі 85,00 грн., а повинно бути сплачено в сумі 371,58 грн. Тобто, позивачем за даною вимогою недосплачено до Державного бюджету України 286,58 грн. державного мита, які підлягають стягненню до бюджету з відповідача.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 33, 34, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд  

вирішив:

1.          Позовні вимоги задовольнити частково.

2.          Зобов'язати Закрите акціонерне товариство «Фріззант»(08125, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Музичі, код ЄДРПОУ 24923175) звільнити та повернути Державному підприємству «Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат «Пуща-Водиця»(08131, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Софіївська Борщагівка, вул. Леніна, 63, код ЄДРПОУ 00849296) –приміщення консервного цеху, розташованого за адресою: Київська обл., Києво-Святошинський район, с. Музичі.

3.          Стягнути з Закритого акціонерного товариства «Фріззант»(08125, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Музичі, код ЄДРПОУ 24923175) на користь Державного підприємства «Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат «Пуща-Водиця»(08131, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Софіївська Борщагівка, вул. Леніна, 63, код ЄДРПОУ 00849296) –85 (вісімдесят п'ять) грн. 00 коп. державного мита та 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4.          Стягнути з Закритого акціонерного товариства «Фріззант»(08125, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Музичі, код ЄДРПОУ 24923175) в доход Державного бюджету України

на р/р 31118095700001, банк ГУ ДКУ в Київській області, МФО 821018, ЄДРПОУ 24074109, одержувач платежу У ДКУ в Київській області, код бюджетної класифікації 22090200, символ звітності банку 095, державне мито в сумі 286 (двісті вісімдесят шість) грн. 58 коп.

5.          У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Суддя                                                                                      В.М. Бабкіна

                                 Дата підписання рішення –22.12.2010 р.