Постанова

від 25.01.2011 по справі 18/99-10

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

 ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" січня 2011 р.                                                           Справа № 18/99-10  

          Колегія суддів у складі: головуючий суддя Істоміна О. А., суддя Барбашова С.В. , суддя  Слободін М.М.

при секретарі Березка О.М.

за участю представників сторін:

позивача  –Мащенка П.І. (дов. № 01-21/27 від 11.01.2011 р.)

відповідача –ОСОБА_2 (особисто)

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу  відповідача –Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м. Білопілля, Сумська область (вх. № 3876 С/3) на рішення господарського суду Сумської області від 21.10.10 р. у справі № 18/99-10

за позовом Білопільського районного центру зайнятості населення м. Білопілля

до Фізичної особи - підприємеця ОСОБА_2, м. Білопілля

про  стягнення 5565,71 грн., -

  встановила:

У вересні 2010 р. позивач - Білопільський районний центр зайнятості населення, м. Білопілля звернувся до господарського суду з позовною заявою, в якій просив  стягнути з відповідача - Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м. Білопілля, Сумська область, коштів в сумі 5565,71 грн. з посиланням на те, що остання шляхом обману отримувала в районному центрі зайнятості статус безробітного та отримала грошову допомогу, чим завдала збитків позивачу на вищезазначену суму. Крім того, позивачем також були заявлені до стягнення судові витрати по справі.

Рішенням господарського суду Сумської області від 21 жовтня 2010 року по справі № 18/99-10 (суддя Заєць С.В.) позов  задоволено. З відповідача на користь позивача стягнуто 5565,71 грн. заборгованості. З відповідача в доход державного бюджету м. Суми стягнуто 102,00 грн. державного мита, та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

ФОП ОСОБА_2 з рішенням господарського суду не погоджується, вважає його незаконним та необґрунтованим, звернулась з апеляційною скаргою, в якій просить рішення скасувати та прийняти нове, яким відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог. В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що суд першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення не врахував той факт, що станом на момент звернення до центу зайнятості, 06.10.2008 р., ФОП ОСОБА_2 не здійснювала підприємницьку діяльність та не отримувала будь-яких доходів, а тому відповідно до чинного законодавства України відносилась до безробітного населення. Крім того стверджує, що на час звернення вона надала достовірну інформацію та повідомила Білопільський центр зайнятості, що була зареєстрована Білопільською державною адміністрацією як фізична особа-підприємець, але підприємницькою діяльністю не займалась.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить рішення господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення посилаючись на те, що ФОП ОСОБА_2, будучи зареєстрованою як суб’єкт підприємницької діяльності, отримувала від позивача допомогу по безробіттю та ін. Згідно довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців ОСОБА_2, як фізична особа-підприємець зареєстрована 05.12.2007 р., її реєстрація не була припинена, як на час подання позовної заяви так і на час розгляду справи в суді.

Перевіривши повноту встановлення судом обставин справи та докази по справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 101 Господарського процесуального кодексу України, заслухавши уповноважених представників сторін, колегія суддів приходить до висновку про задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Як свідчать матеріали справи, 29.08.2008 року до Білопільського районного центру зайнятості за сприянням у працевлаштуванні звернулась і в той же день була зареєстрована як шукаюча роботу ОСОБА_2.

06 жовтня 2008 року за поданою письмовою заявою їй був наданий статус безробітного з одночасним призначенням виплати допомоги по безробіттю на підставі Закону України “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування  на випадок безробіття”.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач - фізична особа-підприємець ОСОБА_2, зареєстрована Білопільською районною державною адміністрацією  Сумської області 05.12.2007 р. як фізична особа - підприємець, що підтверджується довідкою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, яка міститься в матеріалах справи, і на момент розгляду справи реєстрація підприємницької діяльності її не припинена.

Позивач при зверненні до суду з позовом по даній справі зазначав, що ОСОБА_2 у поданих письмових  заявах до районного центру зайнятості про те, що вона є підприємцем не повідомила, проте вказала, що як суб‘єкт підприємницької діяльності не зареєстрована.

Як зазначив позивач, внаслідок введення ОСОБА_2 в оману районного центру зайнятості їй безпідставно було присвоєно статус безробітного та за період з 06.10.2008 р. по 18.05.2009 р. сплачено 1602,58 грн. допомоги по безробіттю. У період перебування на обліку за направленням служби зайнятості з 18.11.2008 р. по 02.03.2009 р. ОСОБА_2 проходила професійне навчання, витрати на організацію якого, що фінансувались за рахунок Фонду ЗДСС України на випадок безробіття, склали 873,13 грн., вартість її проживання під час навчання, також оплачена з коштів Фонду, склала 3090,00 грн.

З матеріалів справи також вбачається, що господарський суд приймаючи оскаржуване рішення крім іншого виходив з того, що оскільки ОСОБА_2 на момент отримання статусу безробітного була зареєстрована як суб’єкт підприємницької діяльності, то правових підстав на отримання вказаного статусу, та, як наслідок, відповідної допомоги, вона не мала.

Однак, викладені вище висновки господарського суду про покладення відповідальності на ОСОБА_2, як суб’єкта підприємницької діяльності, на думку колегії суддів,  не відповідають фактичним обставинам спору та матеріалам справи, їм не надана правильна та належна правова оцінка, в зв’язку з чим, є підстави для задоволення апеляційної скарги і скасування прийнятого по справі рішення.

Згідно зі статтею 43 Господарського процесуального кодексу України  господарський суд  оцінює  докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді  в  судовому  процесі  всіх обставин справи  в їх сукупності, керуючись законом.

Суд першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення безпідставно поклав на відповідача, як суб’єкта підприємницької діяльності, відповідальність за отримання, без належних правових підстав, ОСОБА_2, як фізичною особою, статус безробітного та відповідної допомоги по безробіттю.

Відповідно до довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (аркуш справи 12) ОСОБА_2 станом на 11.08.2010 р. зареєстрована як суб’єкт підприємницької діяльності за реєстраційним номером НОМЕР_1.

Відповідно до статті 1 Господарського процесуального кодексу  України підприємства,  установи,  організації, інші юридичні особи (у тому  числі  іноземні),  громадяни,  які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу   суб'єкта  підприємницької  діяльності  (далі  - підприємства  та організації), мають   право звертатися  до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських cправ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і  охоронюваних  законом інтересів,  а  також  для  вжиття передбачених  цим  Кодексом  заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.      

Статтею 21 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що сторонами  в  судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть  бути  підприємства  та  організації,  зазначені у статті 1 цього Кодексу. Відповідачами є підприємства та організації, яким пред'явлено позовну вимогу.

Стаття 12 цього ж кодексу передбачає виключний перелік справ, розгляд яких підвідомчий господарським судам України.

Аналіз вказаних положень закону свідчить про те, що господарським судам зокрема підвідомчі спори що виникають в процесі здійснення суб’єктами, зазначеними в статті 1 Господарського процесуального кодексу України, господарської діяльності.

Статтею 3 Господарського кодексу України передбачено, що під господарською діяльністю у цьому  Кодексі  розуміється діяльність  суб'єктів  господарювання у сфері суспільного виробництва,  спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру,  що мають цінову визначеність.

Суд першої інстанції при винесенні рішення не звернув уваги на той факт, що позов позивачем було подано до ОСОБА_2, як до суб’єкта підприємницької діяльності, тоді як грошову допомогу ОСОБА_2 отримувала як фізична особа. Доказів того, що отримані грошові кошти остання використовувала в процесі здійснення господарської діяльності матеріали справи не містять та позивачем не надані.

За таких обставин, висновки господарського суду про задоволення позову та стягнення з ОСОБА_2, як суб’єкта підприємницької діяльності, грошових коштів підлягає скасуванню, а в позові про їх стягнення слід відмовити.

Таким чином, висновки, викладені в рішенні господарського суду не відповідають вимогам чинного законодавства та фактичним обставинам справи, і вказане рішення підлягає скасуванню з інших підстав та мотивів, ніж ті, що зазначені відповідачем в апеляційній скарзі.

На підставі викладеного та керуючись статтями 32-34, 43, 99, 101, 102, пунктом 2 статті 103, пунктами 1, 4 частини 1 статті 104,  статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів,  -

  постановила:  

Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м. Білопілля, Сумська область задовольнити.

Рішення господарського суду Сумської області від 21 жовтня 2010 року по справі № 18/99-10 скасувати та прийняти нове, яким в позові відмовити.

Постанова набирає чинності з дня її проголошення і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом 20-ти днів.       

Головуючий суддя                                                                    Істоміна О. А.

    Суддя                                                                                           Барбашова С.В.  

   Суддя                                                                                           Слободін М.М.  

Повний текст постанови підписаний 19 січня 2011 року.