Рішення

від 19.01.2011 по справі 8/61-10-4654

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

8/61-10-4654

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" січня 2011 р.Справа  № 8/61-10-4654

Господарський суд Одеської області у складі судді Лічмана Л.В.,

секретар судового засідання Борисенко В.В.,

за участю представників сторін:

від позивача Борисенко С.О.,

від відповідача Мєшкова Є.П.,

розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом Відкритого акціонерного товариства „Пресмаш” до Малого підприємства у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю „МИР СІМКО” про стягнення 92960,20 грн.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 02.11.2010 р. прийнято позовну заяву Відкритого акціонерного товариства „Пресмаш” до розгляду, порушено провадження у справі № 8/61-10-4654, справу призначено до розгляду в засіданні суду на 22.11.2010 р.

За правилами ст.77 ГПК України в судовому засіданні 22.11.2010 р. розгляд справи відкладено на 08.12.2010 р., у судовому засіданні 08.12.2010 р. –на 22.12.2010 р., у судовому засіданні 22.12.2010 р. –на 17.01.2011 р., у судовому засіданні 17.01.2011 р. оголошено перерву до 19.01.2011 р.

Сторони повідомлені про час і місце засідань господарського суду, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення та розписками їхніх представників.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 22.12.2010 р. відповідно до ч.3 ст.69 ГПК України за клопотанням позивача продовжено строк розгляду спору до 19.01.2011 р.

Згідно із приписами ст.85 ГПК України в судовому засіданні 19.01.2011 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Відкрите акціонерне товариство „Пресмаш” (далі –ВАТ „Пресмаш”) звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою про стягнення з Малого підприємства у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю „МИР СІМКО” (далі –МП ТОВ „МИР СІМКО”):

-          заборгованості з орендної плати в розмірі 47615,43 грн. та за опалювання орендованої площі в розмірі 2148,62 грн.;

-          штрафу за невиконання обов'язку перерахувати орендну плату в сумі 32266,69 грн.;

-          пені за невиконання обов'язку перерахувати орендної плати в сумі 2339,29 грн., вартості опалювання орендованої площі в сумі 205,25 грн.;

-          індексу інфляції, нарахованого за весь час прострочення внесення орендної плати у сумі 659,12 грн. та платежу за опалювання орендованої площі у сумі 17,73 грн.;

-          3% річних від простроченої суми боргу з орендної плати у сумі 383,44 грн. та за опалювання орендованої площі у сумі 32,39 грн.;

-          неустойки у сумі 5425,72 грн. за невиконання обов'язку повернути об'єкт оренди.

В судовому засіданні 17.01.2011 р. ВАТ „Пресмаш” подало уточнення до позовної заяви, в яких просить стягнути з МП ТОВ „МИР СІМКО”:

-          заборгованість з орендної плати у розмірі 47965,32 грн. та за опалювання орендованої площі у розмірі 2148,62 грн.;

-          штраф за невиконання обов'язку перерахувати орендну плату в сумі 32437,45 грн.;

-          пеню за невиконання обов'язку перерахувати орендну плату в сумі 2426,98 грн., вартість опалювання орендованої площі у сумі 205,25 грн.;

-          індекс інфляції, нарахований за весь час прострочення внесення орендної плати в сумі 1483,45 грн. та платежу за опалювання орендованої площі у сумі 17,73 грн.;

-          3% річних від простроченої суми боргу з орендної плати у сумі 399,49 грн. та за опалювання орендованої площі у сумі 32,39 грн.;

-          неустойку в сумі 5843,52 грн. за невиконання обов'язку щодо повернення об'єкту оренди.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, ВАТ „Пресмаш” посилається на положення ст.ст.526,530,610,625,762,782,785 ЦК України, ст.284 ГК України та невиконання відповідачем умов договору суборенди від 12.09.2009 р. № 16.

МП ТОВ „МИР СІМКО” в письмових заяві, запереченнях та усних поясненнях, наданих у судових засіданнях 17.01.2011 р. та 19.01.2011 р., визнає позов у частині стягнення заборгованості з орендної плати, за опалювання орендованої площі, а також просить відмовити в задоволенні вимог про стягнення штрафних санкцій, вказуючи на те, що порушення суборендарем договірних зобов'язань є наслідком дії непереборної сили у вигляді світової фінансової кризи. Крім того, відповідач вважає, що господарський суд на підставі ст.121 ГПК України має відстрочити до 17.07.2011 р. виконання рішення щодо стягнення основного боргу.

Розглянувши матеріали справи та вислухавши пояснення представників сторін, господарський суд встановив:

12.09.2009 р. між ТОВ „Сан Ленд” (Орендодавець) та ВАТ „Пресмаш” (Орендар) укладено договір оренди № 12/09, за яким Орендар отримав в строкове цільове користування нежитлові приміщення, розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Стовпова,19а, загальною площею 1782,1 кв.м. В п.1.4 цієї угоди встановлено строк дії договору з 12.09.2009 р. по 12.03.2010 р. Того ж дня відбулась фактична передача орендованого майна, про що свідчить акт приймання-передачі. Додатковою угодою від 11.03.2010 р. продовжено строк дії договору оренди до 31.12.2010 р.

Попередньо отримавши письмову згоду ТОВ „Сан Ленд”, викладену в листі № 675/1, 12.09.2009 р. ВАТ „Пресмаш” (Суборендодавець) уклало з МП ТОВ „МИР СІМКО” (Суборендар) договір суборенди приміщення № 16 (Договір), відповідно до якого Суборендодавець передає, а Суборендар приймає в строкове, платне, цільове користування нежитлові приміщення загальною площею 129 кв.м, розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Стовпова,19а... (п.1.1 Договору). Орендна плата на момент укладення договору за вересень місяць складає 4643,05 грн. Розмір орендної плати за кожний наступний місяць оренди визначається методом коригування розміру місячної орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць (п.1.3 Договору, який аналогічний за текстом п.4.3 Договору; в судовому засіданні представники сторін під звукозапис повідомили, що тлумачити п.п.1.3,4.3 Договору необхідно так: коригування розміру місячної орендної плати відбувається тільки в бік збільшення, тобто у випадку дефляції розмір орендної плати за поточний місяць залишається на рівні попереднього). До орендної плати не включається оплата за спожиті Суборендарем електроенергію, газ, тепло, послуги з прибирання та вивозу сміття (п.1.4 Договору, який за змістом тотожній п.3.2.6 Договору). Строк оренди встановлюється з 12.09.2009 р. по 12.03.2010 р. (п.1.5 Договору). Суборендар має право розірвати Договір за невиконання або неналежне виконання Суборендарем своїх зобов'язань (п.2.1.3 Договору). Суборендар зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі вносити орендну плату, плату за спожиті електроенергію, тепло та інші комунальні послуги... (п.3.2.2 Договору). Форма оплати –безготівковий розрахунок на поточний рахунок Суборендодавця (п.4.1 Договору). Орендна плата, фактичні витрати за комунальні послуги перераховуються в строк не пізніше 10 числа розрахункового місяця (п.4.2 Договору). За невиконання або неналежне виконання своїх договірних зобов'язань сторони несуть відповідальність, передбачену Договором та діючим законодавством України. Якщо Суборендар не виконує обов'язок з повернення об'єкту оренди Суборендодавцю в строки, зазначені в Договорі, він сплачує неустойку в розмірі подвійної орендної плати за користування об'єктом оренди за час прострочки (п.5.1 Договору). У випадку прострочки внесення орендної плати, фактичних витрат за комунальні платежі Суборендар, окрім основної заборгованості, сплачує Суборендодавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в момент порушення, за кожний день прострочки платежу (п.5.2 Договору). В разі прострочки орендного платежу на строк більший, ніж 90 днів, Суборендодавець має право розірвати договір, вимагати виплати основної заборгованості, пені згідно із Договором (п.5.3 Договору). Окрім пені, у випадку прострочки орендного платежу на строк більше, ніж: 15 днів –Суборендар сплачує штраф у розмірі 10% від суми заборгованості; 30 днів –Суборендар сплачує штраф у розмірі 25% від суми заборгованості; 60 днів –Суборендар сплачує штраф у розмірі 50% від суми заборгованості; 90 днів –Суборендар сплачує штраф у розмірі 100% від суми заборгованості (п.5.4 Договору).

Того ж дня сторонами за Договором підписано акт приймання-передачі, за яким Суборендодавець передав, а Суборендар прийняв у користування приміщення загальною площею 129 кв.м, розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Стовпова,19а.

Додатковою угодою до Договору від 27.11.2009 р. Суборендар та Суборендодавець виклали п.1.7 Договору в наступній редакції: „Орендна плата за грудень місяць 2009 р., січень та лютий 2010 р. складає 100,00 грн. щомісячно. При цьому п.1.3 Договору не розповсюджується на вказаний період оплати”.

На підставі ч.4 ст.284 ГК України, згідно якої у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку дії договору він вважається продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором, строк дії Договору продовжувався до 12.09.2010 р. та 12.03.2011 р.

09.06.2010 р. Суборендодавцем оформлено лист № 464, в якому повідомлено Суборендаря про відмову за правилами ст.782 ЦК України від Договору в зв'язку з тим, що на протязі трьох місяців не перераховується орендна плата. Докази направлення та вручення цього листа в матеріалах справи відсутні.

20.09.2010 р. Суборендодавцем оформлено повідомлення № 589, в якому повторно викладено відмову від Договору з тих саме мотивів. Вказане повідомлення отримано за місцем проживання директора та за юридичною адресою Суборендаря 23.09.2010 р.

В подальшому Суборендодавець звернувся до господарського суду Одеської області із уточненим позовом у рамках провадження у даній справі.

Перевіривши обґрунтованість доводів позивача, господарський суд дійшов висновку про часткове задоволення його вимог, виходячи з наступного:

Згідно із приписами ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За правилами ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст.530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк...

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом  зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Аналогічні положення містяться в ч.ч.1,7 ст.193 ГК України, в яких визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом; не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Частиною 1 ст.283 ГК України передбачено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності; відповідно до п.6 даної статті до відносин оренди застосовуються положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

В ч.3 ст.285 ГК України встановлено, що орендар зобов'язаний своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату.

Згідно із приписами ч.1 ст.759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Частиною 1 ст.762 ЦК України визначено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Згідно ст.774 ЦК України передання наймачем речі у користування іншій особі (піднайм) можливе лише за згодою наймодавця, якщо інше не встановлено договором або законом; строк договору піднайму не може перевищувати строку договору найму; до договору піднайму застосовуються положення про договір найму.

В ст.782 ЦК України зазначено, що наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд; у разі відмови наймодавця від договору найму договір є розірваним з моменту одержання  наймачем повідомлення наймодавця про відмову від договору.

Статтею 785 ЦК України передбачено, що у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі; якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Господарський суд, проаналізувавши наведені вище норми матеріального права в аспекті спірних правовідносин, відзначає, що між сторонами виникли господарські зобов'язання, підставою яких є письмовий Договір суборенди нерухомого майна.

При цьому ВАТ „Пресмаш” як Суборендодавцем за згодою Орендодавця передано в суборенду майно належної якості та комплектації (будь-які докази існування претензій Суборендаря з цього приводу в матеріалах справи відсутні), що підтверджується дослідженим в описовій частині рішення актом приймання-передачі майна від 12.09.2009 р.

В свою чергу МП ТОВ „МИР СІМКО” в порушення приписів ст.ст.525, 526,530,610,629,759,762,774 ЦК України, ч.ч.1,7 ст.193, ст.ст.283,285 ГК України та умов Договору на протязі його дії, тобто з 12.09.2009 р. по 23.09.2010 р. (з 23.09.2010 р., тобто дня отримання Суборендарем повідомлення Суборендодавця про відмову від Договору № 589, Договір в односторонньому порядку розірвано за ініціативою наймодавця на підставі ст.782 ЦК України та п.5.3 Договору) не перераховано 47965,32 грн. орендної плати та 2148,62 грн. вартості опалювання орендованої площі, не дивлячись на те, що строк виконання зобов'язань відповідно до домовленості, закріпленої в п.4.2 Договору, настав по кожному місяцю до моменту припинення дії Договору.

Враховуючи викладене, визнання Суборендарем основного боргу та правильність розрахунку ціни позову, господарський суд вважає, що позовні вимоги про стягнення 47965,32 грн. заборгованості з орендної плати за вересень 2009 р. –вересень 2010 р. включно та 2148,62 грн. боргу за опалювання орендованої площі за період з січня по березень 2010 р. включно підлягають задоволенню.

Згідно ч.1 ст.548 ЦК України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. В силу ч.1 ст.546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою (штраф, пеня).

В ст.549 ЦК України надано визначення неустойки (штрафу, пені), під якою слід розуміти грошову суму або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пеня –неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штраф –неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

За змістом п.3 ч.1 ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Стаття 233 ГК України надає суду право в разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, зменшити розмір санкцій, взявши до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. При цьому, якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд також може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Частина 2 ст.625 ЦК України закріплює, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на підтвердження матеріалами справи факту невиконання відповідачем грошових зобов'язань з дня підписання Договору до моменту припинення його дії, правильність розрахунку ціни позову і в цій частині з МП ТОВ „МИР СІМКО” слід стягнути:

-          штраф у сумі 20000,00 грн. за невиконання обов'язку перерахувати орендну плату (на підставі п.5.4 Договору позивачем нараховано штраф у сумі 32437,45 грн., який господарський суд вважає за потрібне зменшити на 12 437,45 грн., виходячи зі змісту ст.233 ГК України, пояснень представника ВАТ „Пресмаш”, відповідно до яких невиконанням МП ТОВ „МИР СІМКО” зобов'язань за Договором жодних збитків не завдано та того, що загальний розмір санкцій практично дорівнює основному боргу);

-          пеню в сумі 2426,98 грн. за невиконання обов'язку перерахувати орендну плату та 205,25 грн. за невиконання обов'язку перерахувати плату за опалювання орендованої площі (розмір пені сторонами узгоджено в п.5.3 Договору);

-          інфляційні втрати в сумі 1483,45 грн., нараховані на борг з орендної плати, та 17,73 грн., нараховані на борг за опалювання орендованої площі;

-          3% річних у сумі 399,49 грн., нараховані на борг з орендної плати, та 32,39 грн., нараховані на борг за опалювання орендованої площі;

-          неустойку в сумі 5843,52 грн. за невиконання обов'язку повернути орендоване майно за період з дня припинення угоди до 10.10.2010 р. (можливість стягнення цієї неустойки та її розмір визначено в ст.785 ЦК України та п.5.1 Договору).

Отже, позов про стягнення пені, 3% річних, інфляційних втрат та неустойки підлягає задоволенню повністю, а відносно стягнення штрафу –частково.

Помилковими являються твердження відповідача про те, що згідно із ст.218 ГК України, ст.617 ЦК України його потрібно взагалі звільнити від цивільно-правової відповідальності через те, що порушення договірних зобов'язань вчинено під впливом непереборної сили у вигляді світової фінансової кризи (відсутність контрагентів, слабка фінансова дисципліна тощо), оскільки обставини, названі МП ТОВ „МИР СІМКО”, за своєю суттю є обумовленими визначенням підприємницької діяльності ризиками, а не непереборною силою, під якою розуміється непередбачуване явище природного або техногенного характеру.

Крім того, при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок  їх виконання (ч.1 ст.121 ГПК України).

Господарський суд, ретельно вивчивши доводи відповідача, викладені в заяві про відстрочку виконання судового рішення до 17.07.2011 р., зазначає, що МП ТОВ „МИР СІМКО” не доведено існування виняткового випадку, який ускладнює або унеможливлює виконання рішення. Так, додані до заяви про відстрочку копії листів Управління освіти і наукової діяльності Одеської обласної державної адміністрації та розпорядження Одеської обласної державної адміністрації всупереч ст.36 ГПК України ніким не завірені. Інших документів, зокрема, в обґрунтування неспроможності погасити заборгованість не представлено. Посилання заявника на світову фінансову кризу до уваги не приймаються, т.я. остання носить загальний характер, а тому не може підтверджувати складну економічну ситуацію лише по відношенню до МП ТОВ „МИР СІМКО” та надавати йому певні пільги чи переваги.

Таким чином, у задоволенні заяви відповідача про відстрочку виконання цього рішення суд відмовляє.

За правилами ч.1 ст.49 ГПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст.32,33,38,43,44-49,82-85,121 ГПК України, вирішив:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Малого підприємства у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю „МИР СІМКО” (65005, м. Одеса, вул. Бабеля, 35; код 19211165) на користь Відкритого акціонерного товариства „Пресмаш” (65098, м. Одеса, вул. Стовпова, 28; код 05749085; п/р 26007110013978 у АКБ „Фінбанк”, МФО 328685) 47965/сорок сім тисяч дев'ятсот шістдесят п'ять/грн. 32 коп. заборгованості з орендної плати, 2148/дві тисячі сто сорок вісім/грн. 62 коп. боргу за опалювання орендованої площі, 20000/двадцять тисяч/грн. 00 коп. штрафу за невиконання обов'язку щодо перерахування орендної плати, 2426/дві тисячі чотириста двадцять шість/грн. 98 коп. пені за невиконання обов'язку щодо перерахування орендної плати, 205/двісті п'ять/грн. 25 коп. пені за невиконання обов'язку щодо перерахування плати за опалювання орендованої площі, 1483/одна тисяча чотириста вісімдесят три/грн. 45 коп. інфляційних втрат, нарахованих на борг з орендної плати, 17/сімнадцять/грн. 73 коп. інфляційних втрат, нарахованих на борг за опалювання орендованої площі, 399/триста дев'яносто дев'ять/грн. 49 коп. – 3% річних, нарахованих на борг з орендної плати, 32/тридцять два/грн. 39 коп. –3% річних, нарахованих на борг за опалювання орендованої площі, 5843/п'ять тисяч вісімсот сорок три/грн. 52 коп. неустойки за невиконання обов'язку щодо повернення орендованого майна, 805/вісімсот п'ять/грн. 23 коп. державного мита та 204/двісті чотири/грн. 42 коп. витрат на ІТЗ судового процесу.

3.          В решті позову відмовити.

4.          В задоволенні заяви Малого підприємства у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю „МИР СІМКО” про відстрочку виконання судового рішення відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання і може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення підписано 24.01.2011 р.

                 Суддя                                                                            Лічман Л.В.