Постанова

від 22.02.2011 по справі 8/61-10-4654

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

8/61-10-4654

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

"22" лютого 2011 р. Справа № 8/61-10-4654

Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:

Головуючого судді:   Мирошниченко М. А.,

                     Суддів:    Бєляновського В. В. та Шевченко В. В.,

при секретарі   судового засідання -   Риковій О.М.,

за участю представників:

від ВАТ "Пресмаш" - Борисенко С.О. (за дорученням),

від Малого підприємства у вигляді ТОВ  "Мир Сімко" - не з'явився,

розглянувши  у відкритому судовому засіданні в м. Одеса апеляційну скаргу Малого підприємства у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю "Мир Сімко"

на рішення господарського суду Одеської області від 19.01.2011 р.

у справі №8/61-10 - 4654

за позовом Відкритого акціонерного товариства "Пресмаш"

до Малого підприємства у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю "Мир Сімко"

про стягнення 92960,20 грн.

ВСТАНОВИЛА:

01.11.2010 р. Відкрите акціонерне товариство „Пресмаш” (далі –позивач) звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою (вх. №9419; а.с.2-6 т.1). про стягнення з Малого підприємства у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю „МИР СІМКО” (далі - відповідач):

-          заборгованості з орендної плати в розмірі 47615,43 грн. та за опалювання орендованої площі в розмірі 2148,62 грн.;

- штрафу за невиконання обов'язку перерахувати орендну плату в сумі 32266,69 грн.;

-          пені за невиконання обов'язку перерахувати орендної плати в сумі 2339,29 грн., вартості опалювання орендованої площі в сумі 205,25 грн.;

-          індексу інфляції, нарахованого за весь час прострочення внесення орендної плати у сумі 659,12 грн. та платежу за опалювання орендованої площі у сумі 17,73 грн.;

-          3% річних від простроченої суми боргу з орендної плати у сумі 383,44 грн. та за опалювання орендованої площі у сумі 32,39 грн.;

-          неустойки у сумі 5425,72 грн. за невиконання обов'язку повернути об'єкт оренди.

17.01.2011 р. позивач надав уточнення до позовної заяви (а.с.119-120 т.1), в яких просив стягнути з відповідача:

-          заборгованість з орендної плати у розмірі 47965,32 грн. та за опалювання орендованої площі у розмірі 2148,62 грн.;

-          штраф за невиконання обов'язку перерахувати орендну плату в сумі 32437,45 грн.;

-          пеню за невиконання обов'язку перерахувати орендну плату в сумі 2426,98 грн., вартість опалювання орендованої площі у сумі 205,25 грн.;

-          індекс інфляції, нарахований за весь час прострочення внесення орендної плати в сумі 1483,45 грн. та платежу за опалювання орендованої площі у сумі 17,73 грн.;

-          3% річних від простроченої суми боргу з орендної плати у сумі 399,49 грн. та за опалювання орендованої площі у сумі 32,39 грн.;

- неустойку в сумі 5843,52 грн. за невиконання обов'язку щодо повернення об'єкту оренди. Позовні вимоги обґрунтовані наступним.

12.09.2009 р. між ТОВ „Сан Ленд” (Орендодавець) та ВАТ „Пресмаш” (Орендар) укладено договір оренди № 12/09, за яким Орендар отримав в строкове цільове користування нежитлові приміщення, розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Стовпова,19а, загальною площею 1782,1 кв.м. В п.1.4 цієї угоди встановлено строк дії договору з 12.09.2009 р. по 12.03.2010 р. Того ж дня відбулась фактична передача орендованого майна, про що свідчить акт приймання-передачі. Додатковою угодою від 11.03.2010 р. продовжено строк дії договору оренди до 31.12.2010 р.

Попередньо отримавши письмову згоду ТОВ „Сан Ленд”, викладену в листі № 675/1, 12.09.2009 р. ВАТ „Пресмаш” (Суборендодавець) уклало з МП ТОВ „МИР СІМКО” (Суборендар) договір суборенди приміщення № 16 (Договір), відповідно до якого Суборендодавець передає, а Суборендар приймає в строкове, платне, цільове користування нежитлові приміщення загальною площею 129 кв. м, розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Стовпова,19а... (п.1.1 Договору). Орендна плата на момент укладення договору за вересень місяць складає 4643,05 грн. Розмір орендної плати за кожний наступний місяць оренди визначається методом коригування розміру місячної орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць  До орендної плати не включається оплата за спожиті Суборендарем електроенергію, газ, тепло, послуги з прибирання та вивозу сміття. Строк оренди встановлюється з 12.09.2009 р. по 12.03.2010 р. (п.1.5 Договору). Суборендар має право розірвати Договір за невиконання або неналежне виконання Суборендарем своїх зобов'язань (п.2.1.3 Договору). Суборендар зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі вносити орендну плату, плату за спожиті електроенергію, тепло та інші комунальні послуги... (п.3.2.2 Договору). Форма оплати –безготівковий розрахунок на поточний рахунок Суборендодавця (п.4.1 Договору). Орендна плата, фактичні витрати за комунальні послуги перераховуються в строк не пізніше 10 числа розрахункового місяця (п.4.2 Договору). За невиконання або неналежне виконання своїх договірних зобов'язань сторони несуть відповідальність, передбачену Договором та діючим законодавством України. Якщо Суборендар не виконує обов'язок з повернення об'єкту оренди Суборендодавцю в строки, зазначені в Договорі, він сплачує неустойку в розмірі подвійної орендної плати за користування об'єктом оренди за час прострочки (п.5.1 Договору). У випадку прострочки внесення орендної плати, фактичних витрат за комунальні платежі Суборендар, окрім основної заборгованості, сплачує Суборендодавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в момент порушення, за кожний день прострочки платежу (п.5.2 Договору). В разі прострочки орендного платежу на строк більший, ніж 90 днів, Суборендодавець має право розірвати договір, вимагати виплати основної заборгованості, пені згідно із Договором (п.5.3 Договору). Окрім пені, у випадку прострочки орендного платежу на строк більше, ніж: 15 днів –Суборендар сплачує штраф у розмірі 10% від суми заборгованості; 30 днів –Суборендар сплачує штраф у розмірі 25% від суми заборгованості; 60 днів –Суборендар сплачує штраф у розмірі 50% від суми заборгованості; 90 днів –Суборендар сплачує штраф у розмірі 100% від суми заборгованості (п.5.4 Договору).

12.09.2009 р. сторонами за Договором підписано акт приймання-передачі (а.с.45 т.1), за яким Суборендодавець передав, а Суборендар прийняв у користування приміщення загальною площею 129 кв.м, розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Стовпова,19а.

 Додатковою угодою до Договору від 27.11.2009 р. (а.с.46 т.1) Суборендар та Суборендодавець виклали п.1.7 Договору в наступній редакції: „Орендна плата за грудень місяць 2009 р., січень та лютий 2010 р. складає 100,00 грн. щомісячно. При цьому п.1.3 Договору не розповсюджується на вказаний період оплати”.

Як зазначає позивач, строк дії Договору був продовжений спочатку до 12.09.2010 р., а потім до 12.03.2011 р.

09.06.2010 р. Суборендодавцем оформлено лист № 464, в якому повідомлено Суборендаря про відмову за правилами ст.782 ЦК України від Договору в зв'язку з тим, що на протязі трьох місяців не перераховується орендна плата. Докази направлення та вручення цього листа в матеріалах справи відсутні.

20.09.2010 р. Суборендодавцем оформлено повідомлення № 589, в якому повторно викладено відмову від Договору з тих саме мотивів. Вказане повідомлення отримано за місцем проживання директора та за юридичною адресою Суборендаря 23.09.2010 р.

В обґрунтування позову позивач послався на положення ст. ст. 526, 530, 610, 625, 762, 782, 785 ЦК України, ст. 284 ГК України та невиконання відповідачем умов договору суборенди від 12.09.2009 р. № 16.

17.01.2011 р. від відповідача надійшла заява про часткове визнання позовних вимог (а.с.110 т.1) та заперечення на позовну заяву (а.с.117-118 т.1), відповідно до якого визнає позов у частині стягнення заборгованості з орендної плати, за опалювання орендованої площі, а також просить відмовити в задоволенні вимог про стягнення штрафних санкцій, вказуючи на те, що порушення суборендарем договірних зобов'язань є наслідком дії непереборної сили у вигляді світової фінансової кризи. Крім того, відповідач, на підставі ст.121 ГПК України, просив суд відстрочити до 17.07.2011 р. виконання рішення щодо стягнення основного боргу.

Рішенням господарського суду Одеської області від 19.01.2011 р. (суддя Лічман Л.В.) позовні вимоги задоволено частково (а.с.4-11 т.2), а саме: стягнуто відповідача на користь позивача 47965 грн. 32 коп. заборгованості з орендної плати, 2148 грн. 62 коп. боргу за опалювання орендованої площі, 20000 грн. штрафу за невиконання обов'язку щодо перерахування орендної плати, 2426 грн. 98 коп. пені за невиконання обов'язку щодо перерахування орендної плати, 205 грн. 25 коп. пені за невиконання обов'язку щодо перерахування плати за опалювання орендованої площі, 1483 грн. 45 коп. інфляційних втрат, нарахованих на борг з орендної плати, 17 грн. 73 коп. інфляційних втрат, нарахованих на борг за опалювання орендованої площі, 399 грн. 49 коп. –3% річних, нарахованих на борг з орендної плати, 32 грн. 39 коп. –3% річних, нарахованих на борг за опалювання орендованої площі, 5843 грн. 52 коп. неустойки за невиконання обов'язку щодо повернення орендованого майна, 805 грн. 23 коп. державного мита та 204 грн. 42 коп. витрат на ІТЗ судового процесу, в решті частині позову відмовлено. В задоволенні заяви відповідача про відстрочку виконання судового рішення відмовлено. Рішення суду вмотивоване тим, що факт невиконання відповідачем грошових зобов'язань з дня підписання Договору до моменту припинення його дії підтверджений матеріалами справи та надані позивачем розрахунки ціни позову є обґрунтованими та здійснений відповідно до умов укладеного сторонами договору та діючого законодавства.

Додатковим рішенням господарського суду Одеської області від 24.01.2011 р. по справі №8/61-10-4654 (суддя Лічман Л.В.) стягнуто з позивача на користь державного бюджету України 18 грн. 67 коп. державного мита за подання уточнень до позовної заяви (12-13 т.2).

          Не погоджуючись з рішення господарського суду Одеської області від 19.01.2011 р. по справі №8/61-10-4654, відповідач звернувся до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою (вх.№360/11), в якій просить його змінити, виклавши резолютивну частину рішення в наступній редакції: „Стягнути з Малого підприємства у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю „Мир Сімко” на користь Відкритого акціонерного товариства „Пресмаш” 47965 грн. 32 коп. заборгованості з орендної плати, 2148 грн. 62 коп. боргу за опалювання орендованої площі, 2426 грн. 98 коп. пені за невиконання обов'язку щодо перерахування орендної плати, 205 грн. 25 коп. пені за невиконання обов'язку щодо перерахування плати за опалювання орендованої площі, 1483 грн. 45 коп. інфляційних втрат, нарахованих на борг з орендної плати, 17 грн. 73 коп. інфляційних втрат, нарахованих на борг за опалювання орендованої площі, 399 грн. 49 коп. –3% річних, нарахованих на борг з орендної плати, 32 грн. 39 коп. –3% річних, нарахованих на борг за опалювання орендованої площі.

Обґрунтовуючи  апеляційну скаргу, скаржник посилається на те, що суд при ухвалені рішення не у повному обсязі дослідив обставини справи, по-перше, що  відповідно до положень ст. 121 ГПК України, при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, господарський суд  може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок  їх виконання.

Відповідач, зазначаючи про необхідність відстрочення виконання рішення вказував на те, що у відповідача склалася дуже складна фінансова ситуація, що стало результатом світової кризи та не продажу виробленої підприємством продукції. Продукція, що виробляється останнім є спеціальною. Загальним покупцем  продукції відповідача є Управління освіти і наукової діяльності Одеської обласної державної адміністрації. На підтвердження цієї обставини був наданий лист від 15.05.2008 р. та копія розпорядження від 28.08.2008 р., із яких вбачається, що у Управління був намір придбати продукцію підприємства. Не зважаючи на те, що розпорядження від 28.08.2008 року є нормативно-правовим актом органу власті та є загальновідомим документом, суд не прийняв його до уваги, оскільки воно ніким не завірено.

Таким чином, обставинами, що обумовлюють необхідність відстрочки виконання рішення є не тільки світова криза, а невиконання конкретних зобов'язань з боку органів влади Одеської області. В останній час економічна ситуація почала стабілізуватися, контрагенти відповідача почали поновляти договірні взаємовідносини. Однак, для поновлення фінансового стану потрібен деякій час, що і є причиною відстрочення виконання рішення суду.

Що стосується задоволення позовних вимог у частини стягнення штрафних санкцій, вважаю, що судом не в повному обсязі були враховані доводи відповідача про надзвичайні та непереборні обставини у вигляді світової кризи, які вплинули не тільки на відповідача та і на контрагентів відповідача.

Відповідно до п.46 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 07.04.2008 р. N 01-8/211 „Про деякі питання практики застосування норм Цивільного та Господарського кодексів України" під поняттям „непереборна сила" слід розуміти надзвичайну або невідворотну за даних умов подію. Згідно з частиною другою статті 218 ГК України у разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Отже, підставою для звільнення від господарсько-правової відповідальності, на відміну від цивільно-правової, є обставина, яка характеризується одночасно як ознакою надзвичайності, так і ознакою невідворотності.

Відповідно законодавець не визначає непереборну силу лише як явище природного або техногенного характеру, а пов'язує з ознаками надзвичайності та невідворотності. Невідворотність дії непереборної сили тісно пов'язана з її надзвичайним характером. Як правило, саме надзвичайний характер події не дає можливості особі запобігти та відвернути настання негативних наслідків. Непереборною силою є об'єктивна подія, запобігти її прояву не здатна не тільки конкретна особа з урахуванням її фізичних, економічних, технічних та інших можливостей, а й за даних умов і будь-яка інша особа, враховуючи стан науки та техніки.

На надзвичайність кризи вказує світовий глобальний масштаб, її великі, негативні, невідворотні наслідки, яки не залежать ні від волі людини, ні від волі окремих держав, та не могли бути ніким передбачені.

Крім того, правовий аналіз ст. 83 ГПК України, ст. 233 ГК України, ст. 551 ЦК України свідчить, що воно не є імперативними, а тому застосовуються за визначених умов на розсуд суду.

Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи із інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення виною стороною порушення та його наслідків. Оскільки, збитків позивачу не завдано, то сума штрафних санкцій, яка становить 60% порівняно до суми боргу не відповідає наслідкам порушення зобов'язання.   

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 04.02.2011 р.  прийнято апеляційну скаргу Малого підприємства у вигляді ТОВ  "Мир Сімко" до провадження на призначено до розгляду на 22.02.2011 р. о15:00,про що всі учасники процесу були повідомлені  відповідно до приписів ст.98 ГПК України.

Фіксування судового процесу здійснювалось за допомогою технічних засобів.

Представник скаржника в судове засідання не з'явився, хоча був повідомлений належним чином про час і місце розгляду справи, однак,  21.02.2011 р. від скаржника до канцелярії Одеського апеляційного господарського суду надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з відрядженням його представника до м. Києва для участі у судовому засіданні.

Судовою колегією заявлене клопотання представника скаржника про відкладення розгляду справи визнано необгрунтованим та відхилено, з огляду на те, що представництво інтересів юридичної особи може бути здійснено будь-якою іншою особою на підставі належно оформленої довіреності, а також самим керівником підприємства, та, враховуючи, що спливають  строки розгляду апеляційного провадження, колегія суддів прийшла до висновку про можливість розгляду справи за відсутністю представника скаржника.

Представник  позивача в усних поясненнях наданих суду просив рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Згідно ст.85 ГПК України в судовому засіданні оголошувалась вступна та резолютивна частина судової постанови.

Заслухавши усні пояснення представників сторін, ознайомившись з доводами апеляційної скарги, дослідивши обставини  справи та наявні у ній докази,  відповідність викладених  у рішенні висновків  цим обставинам і доказам, а також перевіривши додержання та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія встановила наступне.

12.09.2009 р. між ТОВ „Сан Ленд” (Орендодавець) та ВАТ „Пресмаш” (Орендар) укладено договір оренди № 12/09, за яким Орендар отримав в строкове цільове користування нежитлові приміщення, розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Стовпова,19а, загальною площею 1782,1 кв. м. В п.1.4 цієї угоди встановлено строк дії договору з 12.09.2009 р. по 12.03.2010 р. Того ж дня відбулась фактична передача орендованого майна, про що свідчить акт приймання-передачі. Додатковою угодою від 11.03.2010 р. продовжено строк дії договору оренди до 31.12.2010 р.

Попередньо отримавши письмову згоду ТОВ „Сан Ленд”, викладену в листі № 675/1, 12.09.2009 р. ВАТ „Пресмаш” (Суборендодавець) уклало з МП ТОВ „МИР СІМКО” (Суборендар) договір суборенди приміщення № 16 (Договір), відповідно до якого Суборендодавець передає, а Суборендар приймає в строкове, платне, цільове користування нежитлові приміщення загальною площею 129 кв. м, розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Стовпова,19а. (п.1.1 Договору).

Як свідчать матеріали справи, а саме п.1.3 та п.4.3 Договору, що орендна плата на момент укладення договору за вересень місяць складає 4643,05 грн. Розмір орендної плати за кожний наступний місяць оренди визначається методом коригування розміру місячної орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць.  

Як свідчить п.1.4 Договору, що до орендної плати не включається оплата за спожиті Суборендарем електроенергію, газ, тепло, послуги з прибирання та вивозу сміття. Строк оренди встановлюється з 12.09.2009 р. по 12.03.2010 р. (п.1.5 Договору). Суборендар має право розірвати Договір за невиконання або неналежне виконання Суборендарем своїх зобов'язань (п.2.1.3 Договору).

12.09.2009 р. сторонами за Договором підписано акт приймання-передачі (а.с.45 т.1), за яким Суборендодавець передав, а Суборендар прийняв у користування приміщення загальною площею 129 кв.м, розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Стовпова,19а.

 Як вбачається з матеріалів справи, що додатковою угодою до Договору від 27.11.2009 р. (а.с.46 т.1) Суборендар та Суборендодавець виклали п.1.7 Договору в наступній редакції: „Орендна плата за грудень місяць 2009 р., січень та лютий 2010 р. складає 100,00 грн. щомісячно. При цьому п.1.3 Договору не розповсюджується на вказаний період оплати”.

З матеріалів справи вбачається, що на підставі ч.4 ст.284 ГК України, згідно якої у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку дії договору він вважається продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором, строк дії Договору продовжувався до 12.09.2010 р. та 12.03.2011 р.

Як вбачається з матеріалів справи, що 09.06.2010 р. Суборендодавцем оформлено лист № 464, в якому повідомлено Суборендаря про відмову за правилами ст.782 ЦК України від Договору в зв'язку з тим, що на протязі трьох місяців не перераховується орендна плата. Докази направлення та вручення цього листа в матеріалах справи відсутні.

20.09.2010 р. Суборендодавцем оформлено повідомлення № 589, в якому повторно викладено відмову від Договору з тих саме мотивів. Вказане повідомлення отримано за місцем проживання директора та за юридичною адресою Суборендаря 23.09.2010 р.

          Проте, як встановлено судом першої інстанції, відповідач неналежним чином виконав свої зобов'язання по сплаті орендної плати, у зв'язку з чим станом на 10.10.2010р. в нього утворилась заборгованість по орендній платі у розмірі 47615,43 грн. та заборгованість за опалювання орендної площі у розмірі 2148,62 грн., що зумовило звернення позивача до господарського суду з відповідним позовом.

          Згідно зі ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами, а відповідно до ст. 526 цього кодексу зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

          З наведеними нормами Цивільного кодексу України кореспондуються приписи частини 1 ст. 193 Господарського кодексу України, вказує на те, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

          Позивач в позовній заяві навів розрахунок суми боргу за Договором, а відповідач в свою чергу у порушення приписів ст.33 ГПК України не довів факту своєчасної і в належному розмірі сплати орендної плати за Договором і відсутності заборгованості по ній  та, як вбачається з його відзивів, наявних в матеріалах справи, взагалі не заперечував існування заборгованості, в зв'язку з чим висновки місцевого суду щодо задоволення грошових вимог позивача колегія суддів визнає законними та обґрунтованими.

Оцінюючи висновки суду щодо стягнення з відповідача пені, 3% річних,  та збитків від інфляції, в т.ч. у визначеному позивачем в останніх уточненнях до позову розмірі, та позицію скаржника з цього питання, судова колегія встановила наступне.

Згідно ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

          Відповідно п.3.2.2 Договору, Суборендар зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі вносити орендну плату, плату за спожиті електроенергію, тепло та інші комунальні послуги. Форма оплати –безготівковий розрахунок на поточний рахунок Суборендодавця (п.4.1 Договору). Орендна плата, фактичні витрати за комунальні послуги перераховуються в строк не пізніше 10 числа розрахункового місяця (п.4.2 Договору). За невиконання або неналежне виконання своїх договірних зобов'язань сторони несуть відповідальність, передбачену Договором та діючим законодавством України.

Таким чином, оскільки встановлений строк для здійснення відповідачем орендної плати був порушений, і, існуюча заборгованість за вказаним договором не погашена відповідачем про що зазначалось вище, то у позивача були правові підстави вимагати стягнення 3% річних.

                 Перевіривши наданий позивачем розрахунок розміру 3% річних судова колегія дійшла висновку, що його зроблено правильно.

      З огляду на викладене, судова колегія вважає, що місцевим  судом правомірно задоволено вимогу позивача про стягнення 3% річних в розмірі 399,49  грн., нарахованих на борг з орендної плати, 32,39 грн., нарахованих на борг за опалювання орендованої площі.

        Також, на думку судової колегії, позивачем правомірно у відповідності до приписів ч.2 ст.625 ЦК України нарахований і індекс інфляції на вказану суму заборгованості, який  зроблений  за методою згідно листа ВСУ від 03.04.1997 р. № 62-97р „Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ".

З огляду на вищенаведене, та з урахуванням вимог ст.1 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”, якою передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін та  п. 5.2. Договору, яким визначено, що Суборендар, окрім основної заборгованості, сплачує Суборендодавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в момент порушення, за кожний день прострочки платежу, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо обґрунтованості нарахування пені.

Оцінюючи висновки суду щодо стягнення з відповідача штрафу та неустойки судова колегія встановила наступне.

Як свідчать матеріали справи, а саме п.5.1 Договору, що якщо Суборендар не виконує обов'язок з повернення об'єкту оренди Суборендодавцю в строки, зазначені в Договорі, він сплачує неустойку в розмірі подвійної орендної плати за користування об'єктом оренди за час прострочки. У випадку прострочки внесення орендної плати, фактичних витрат за комунальні платежі. (п.5.2 Договору). В разі прострочки орендного платежу на строк більший, ніж 90 днів, Суборендодавець має право розірвати договір, вимагати виплати основної заборгованості, пені згідно із Договором (п.5.3 Договору). Окрім пені, у випадку прострочки орендного платежу на строк більше, ніж: 15 днів –Суборендар сплачує штраф у розмірі 10% від суми заборгованості; 30 днів –Суборендар сплачує штраф у розмірі 25% від суми заборгованості; 60 днів –Суборендар сплачує штраф у розмірі 50% від суми заборгованості; 90 днів –Суборендар сплачує штраф у розмірі 100% від суми заборгованості (п.5.4 Договору).

Згідно ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може  забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до ч. 2 ст. 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

      Згідно з ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

    Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 2 ст. 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

       Стаття 611 ЦК України встановлює такий правовий наслідок порушення зобов'язання як сплата неустойки.

Правовий аналіз вищевказаних норм матеріального права та враховуючи вищезазначені положення Договору, дають змогу зробити висновок, що місцевим судом правомірно задоволено позовні вимоги щодо стягнення неустойки та штрафу.

Разом з тим, згідно з положеннями ст. 3, ч. 3 ст. 509 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства та, водночас, засадами на яких має ґрунтуватися зобов'язання між сторонами є добросовісність, розумність та справедливість.

Згідно з ч. 3 ст. 551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, що має істотне значення.

Частина 1 ст. 233 ГК України встановлює, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Право суду зменшувати розмір неустойки передбачене також п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України.

За змістом наведених норм колегія суддів, взявши до уваги ступінь виконання зобов'язання боржником, майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні, не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу, і, оцінивши співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, із розміром збитків кредитора, приходить до висновку, що розмір неустойки може бути  зменшений до 1000 грн., а розмір штрафу за невиконання обов'язку щодо перерахування орендної плати до 5000 грн., оскільки, з метою доведення факту заподіяння відповідачем збитків внаслідок невиконання зобов`язань, позивач, як того вимагають положення статей 33, 34 ГПК України, належних доказів суду не надав.

Однак, слід зазначити, що, як вірно зазначив місцевий суд у зв'язку з економічною кризою всі підприємства опинились у скрутному фінансовому становищі. Однак цей факт не повинен впливати на їх обов'язки по виконанню зобов'язань. А тому, на думку судової колегія, помилковими є твердження скаржника про те, що згідно із ст.218 ГК України, ст.617 ЦК України його потрібно взагалі звільнити від господарсько-правової відповідальності, оскільки обставини, названі відповідачем за своєю суттю є обумовленими визначенням підприємницької діяльності ризиками, а не непереборною силою, під якою розуміється непередбачуване явище природного або техногенного характеру.

Крім того, при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок  їх виконання (ч.1 ст.121 ГПК України).

Колегія суддів погоджується з висновками місцевого суду про відмову в задоволенні  заяви про відстрочку виконання судового рішення до 17.07.2011 р. з огляду на те, що відповідачем не доведено існування виняткового випадку, який ускладнює або унеможливлює виконання рішення. Так, додані до заяви про відстрочку копії листів Управління освіти і наукової діяльності Одеської обласної державної адміністрації та розпорядження Одеської обласної державної адміністрації всупереч ст.36 ГПК України ніким не завірені. Інших документів, зокрема, в обґрунтування неспроможності погасити заборгованість не представлено. Посилання заявника на світову фінансову кризу до уваги не приймаються, так як остання носить загальний характер, а тому не може підтверджувати складну економічну ситуацію лише по відношенню до МП ТОВ „МИР СІМКО” та надавати йому певні пільги чи переваги.

На думку судової колегії, місцевий суд повністю встановив та дослідив фактичні обставини справи,  дав  повну та всебічну оцінку наявним у ній доказам та правильно застосував норми матеріального права.

Наведені відповідачем у апеляційній скарзі  доводи, по-перше, повторюють його доводи викладені у відзиві на позов, яким, як зазначалось вище, місцевий суд дав належну оцінку, а по-друге, не спростовують висновків місцевого суду та не доводять їх помилковість, а тому не можуть бути підставою для скасування судового  рішення.

Будь-яких інших доводів, щодо незаконності рішення місцевого суду та допущення ним порушень норм матеріального та процесуального права, крім вищезазначених та визнаних апеляційною інстанцією необґрунтованими та безпідставними, скаржник  не навів.

На підставі викладеного, колегія суддів  вважає, що  рішення місцевого суду прийнято з дотриманням норм матеріального та процесуального права, однак судова колегія вважає за можливе зменшити розмір неустойки та штрафу, які підлягають стягнення з урахуванням вищевикладених обставин і розмірів, а відтак, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення місцевого суду –зміні.

На підставі викладеного та керуючись  ст.ст. 99, 101-105  ГПК  України, колегія суддів  –

ПОСТАНОВИЛА:

  1) Апеляційну скаргу Малого підприємства у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю „МИР СІМКО”  на рішення господарського суду Одеської області від 19.01.2011 р. у справі №8/61-10-4654  -  задовольнити частково.

     2) Рішення господарського суду Одеської області від 19.01.2011 р. у справі №8/61-10-4654  -  змінити,  виклавши його резолютивну частину у наступній редакції:

«1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Малого підприємства у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю „МИР СІМКО”  47965/сорок сім тисяч дев'ятсот шістдесят п'ять/грн. 32 коп. заборгованості з орендної плати, 2148/дві тисячі сто сорок вісім/грн. 62 коп. боргу за опалювання орендованої площі, 5000 грн. (п'ять тисяч) штрафу за невиконання обов'язку щодо перерахування орендної плати, 2426/дві тисячі чотириста двадцять шість/грн. 98 коп. пені за невиконання обов'язку щодо перерахування орендної плати, 205/двісті п'ять/грн. 25 коп. пені за невиконання обов'язку щодо перерахування плати за опалювання орендованої площі, 1483/одна тисяча чотириста вісімдесят три/грн. 45 коп. інфляційних втрат, нарахованих на борг з орендної плати, 17/сімнадцять/грн. 73 коп. інфляційних втрат, нарахованих на борг за опалювання орендованої площі, 399/триста дев'яносто дев'ять/грн. 49 коп. –3% річних, нарахованих на борг з орендної плати, 32/тридцять два/грн. 39 коп. –3% річних, нарахованих на борг за опалювання орендованої площі, 1000 (одна тисяча) грн.  неустойки за невиконання обов'язку щодо повернення орендованого майна, 805/вісімсот п'ять/грн. 23 коп. державного мита та 204/двісті чотири/грн. 42 коп. витрат на ІТЗ судового процесу.

3. В решті позову відмовити.

4. В задоволенні заяви Малого підприємства у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю „МИР СІМКО” про відстрочку виконання судового рішення відмовити.»

       3) Доручити господарському суду Одеської області видати наказ відповідно до цієї постанови з зазначенням відповідних реквізитів.

                                                                                                                                                                                  Постанова, згідно ст. 105 ГПК України,  набуває законної сили з дня її прийняття і може бути   оскаржена  у касаційному порядку до Вищого господарського суду України

Головуючий:                                                                         Мирошниченко М. А.

Судді:                                                                                        Бєляновський В. В.

                                                                                                      Шевченко В. В.

Повний текст підписано 22.02.2011 р.