Рішення

від 08.02.2008 по справі 24/48-08

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

24/48-08

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

07.02.08р.

Справа № 24/48-08

за позовом  Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м.Кривому Розі 

до  Відкритого акціонерного товариства "АрселорМіттал Кривий Ріг", м.Кривий Ріг, вул.Орджонікідзе, 1, р/р 2600630114007 в КФ КБ "Промінвестбанк", МФО 305493, ЄДРПОУ 24432974 

про стягнення 6 815,42грн.

Суддя Л.М. Калиниченко

Представники:

від позивача: Драний А.В. –дор. № 5 від 08.01.08р.

від відповідача: Михайлова Н.В. –дор. № 85-167 від 20.06.07р.

  СУТЬ СПОРУ:

          Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі (надалі - позивач) звернулося до господарського суду з позовом до Відкритого акціонерного товариства "АрселорМіттал Кривий Ріг", м. Кривий Ріг (далі - відповідач)  про стягнення   6 815,42грн.

           Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 16.01.08р. суд відкрив провадження в адміністративній справі № А24/48-08.

           Попереднє судове засідання призначено на 07.02.08р.

           Як з'ясувалось в попередньому засіданні, позовні вимоги не є публічно-правовим  спором, оскільки не пов'язані зі стягненням заборгованості по сплаті страхових внесків. Позовні вимоги виникли з правовідносин, що пов'язані з пенсійним забезпеченням фізичних осіб, отже, є цивільно-правовими, тому не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства України.

           Враховуючи вищевикладене, у зв'язку з помилковим порушенням провадження в справі за правилами Кодексу адміністративного судочинства України, господарський суд вважає за необхідне застосувати при розгляді даної справи № (А24/48-08) норми Господарського процесуального кодексу України (надалі -  справа № 24/48-08).

           Відповідач позов не визнає, надав в судове засідання відзив на позовну заяву.

          Представник позивача позов підтримав, просить суд задовольнити його в повному обсязі.

          Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

          Відповідно до ст.15 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", страхування від нещасного випадку здійснюється Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України. Фонд соціального страхування є єдиним органом, який у межах наданих йому повноважень, здійснює керівництво та управління обов'язковим державним соціальним страхуванням.

          Відповідно до положення про відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в місті Кривому Розі Дніпропетровської області, наказом начальника Управління виконавчої дирекції Фонду в Дніпропетровській області №39-КН від 05.11.2001р., відділення здійснює соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві на території м. Кривого Рогу, є підзвітним Управлінню виконавчої дирекції Фонду в Дніпропетровській області. Відділення є юридичною особою, має самостійний кошторис, рахунок в установі банку, печатку із зображенням Державного гербу та своїм найменуванням.

          Згідно зі ст. 12 "Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (№ 16/98-ВР) "спори, що виникають із правовідносин за загальнообов'язковим державним страхуванням, вирішуються в судовому порядку, якщо законом не встановлено досудовий порядок розгляду".

          Відповідно до розділу XI Прикінцеві положення Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" підприємство повинно надавати Довідку про розмір втраченого заробітку, витрат на медичну та соціальну допомогу та інших страхових виплат на дату передачі особової справи потерпілого. Таким чином Фонд продовжує щомісячно виплачувати страхові виплати в тому розмірі, в якому це здійснювало підприємство-роботодавець.

          Рішенням Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу за позовом Нарищенко Ігоря Костянтиновича до Відкритого акціонерного товариства "АрселорМіттал Кривий Ріг" та до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві в м. Кривому Розі "Про зміну розміру відшкодування шкоди, спричиненої ушкодженням здоров'я, пов'язаним із виконанням трудових обов'язків", було стягнено з Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві в м. Кривому Розі на користь Нарищенко І.К. в рахунок не нарахованих та не виплачених сум втраченого заробітку 6 815,42грн.

          Судом було встановлено вину підприємства в недостовірному перерахунку потерпілому на виробництві сум відшкодування шкоди згідно діючого законодавства, оскільки роботодавець несе повну відповідальність (в т.ч. й кримінальну), за достовірність даних, відображених за підписом посадових осіб, в наданих до Відділення Фонду документів про суму виплат потерпілому. Тобто судом було визначено інший розмір відшкодування шкоди потерпілому, ніж наданий підприємством в момент приймання - передачі особової справи потерпілого.

          Згідно  пп.   1,  4,   5,   6,   12.1,   16     Положень  (стандартів)  бухгалтерського  обліку,  затвердженого   Наказом Міністерства Фінансів України від 28.05.1999р. № 137 визначення іншого розміру відшкодування шкоди являє собою   виявлення   в   теперішньому   (звітному)   періоді   помилок   минулих   періодів,   які   спричинили викривлення  даних  фінансового  обліку,  виправлення  яких  здійснюється  шляхом  коригування  сальдо нерозподіленого прибутку на початок звітного року. Підприємству заборонено суми виправлення відносити  на валові витрати, що призведе до викривлення бази оподаткування.

          Відділення Фонду, керуючись в роботі ст. 21 ЗУ "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" не є правонаступником помилок підприємства і тому не може відповідати за вказані помилки. Фонд здійснює виплати, які призначені потерпілим до 01.04.2001р. виключно на підставі наданих роботодавцем документів, або за рішеннями судів.          

          Згідно Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" - уся заборгованість потерпілим на виробництві та членам їх сімей, яким до набрання чинності цим законом підприємства, установи та організації не відшкодували матеріальної і моральної (немайнової) шкоди, заподіяної ушкодженням здоров'я, виплачуються цими підприємствами і організаціями, а в разі їх ліквідації без правонаступника - Фондом.

          Таким чином, виплата перерахунків потерпілим внаслідок вини підприємства з 01.04.2001р. є нецільовим використанням бюджетних коштів. Адже джерелом відшкодування шкоди потерпілим є страхові внески підприємств, в плануванні

надходження та витрачання яких, згідно Постанови Кабінету Міністрів України № 1423 від 13.09.2000р. "Про затвердження Порядку визначення страхових тарифів для підприємств, установ та організацій на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві" вид таких витрат як виявлені помилки підприємств, і внаслідок чого - перерахунок (збільшення) страхових виплат, не враховувався. Неправомірні додаткові витрати тягнуть за собою збитки Фонду, чим спричинено шкоду Відділенню Фонду, а відповідно, й Державі.

          Згідно ст. 225 Господарського Кодексу України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються, зокрема, додаткові витрати, понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною. Оскільки підприємство надало недостовірні дані, що спричинило додаткове витрачання коштів Фонду, Відділення Фонду стягує їх з підприємства.

          Відповідно до ст. 228 Господарського Кодексу України, учасник господарських відносин, який відшкодував збитки, має право стягнути збитки з третіх осіб у порядку регресу. Оскільки Фондом відшкодовано збитки потерпілому, який їх зазнав з вини підприємства, Відділення Фонду стягує їх з підприємства.

          Згідно ст. 1172 Цивільного кодексу України, юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків. Оскільки працівниками підприємства під час виконання ними своїх трудових (службових) обов'язків, надано недостовірні дані, що викликало збитки Фонду, чим спричинено шкоду Державі, Відділення Фонду вважає за необхідним стягнути їх з підприємства.

          Згідно ст. 1191 Цивільного кодексу України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом. Оскільки Фондом відшкодовано шкоду потерпілому, який їх зазнав з вини підприємства, Відділення Фонду вважає за необхідним стягнути їх з підприємства.

 Згідно п. 12 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 24.10.2003 р. Про внесення змін і доповнень до постанови Пленуму  Верховного Суду України від 27.03.1992 р. № 6 "Про практику розгляду судами  цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди (зі змінами)",  перерахування  розміру страхових виплат провадиться лише з підстав і в порядку, передбачених ст. 29 Закону № 1105-ХІУ (1105-14). Зазначеною нормою Закону перерахування страхових виплат з вини підприємств не передбачено.

          Відповідач позов не визнає в повному обсязі, надав відзив на позов, який обґрунтовується тим, що предметом розгляду даного господарського спору є правовідносини, які регулюються спеціальним Законом України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" № 1105-Х1V від 23.09.1999р. (далі - Закон), який набрав чинності з 01.04.2001р.

          Згідно ст. 4 цього Закону законодавство про страхування від нещасного випадку складається із Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, Кодексу законів про працю України, Закону України "Про охорону праці" та інших нормативно - правових актів.

          Окремим видом загальнообов'язкового державного соціального страхування, згідно з абз. 5 ч. 1 ст. 4 Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - Основи), є страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності.

          Відповідно до ч.2 ст.4 Закону України "Про охорону праці" в редакції від 21.11.2002 року № 229- IV державна політика в галузі охорони праці базується, зокрема, на принципах пріоритету життя і здоров'я працівників, повної відповідальності роботодавця за створення належних, безпечних і здорових умов праці, соціального захисту працівників, повного відшкодування шкоди особам, які потерпіли від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань. Згідно з ч.1 ст. 9 Закону України "Про охорону праці" відшкодування шкоди, заподіяної працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я, або у разі смерті працівника, здійснюється Фондом соціального страхування від нещасних випадків відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне

соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності”.

          Преамбулою Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування передбачено правову основу, економічний механізм та організаційну структуру загальнообов'язкового державного соціального страхування громадян від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які призвели до втрати працездатності або загибелі застрахованих на виробництві.

Згідно ст. 2 Закону сфера дії цього Закону поширюється на осіб, які працюють на умовах трудового договору на підприємствах, а також на осіб, право яких на отримання на відшкодування шкоди раніше було встановлено згідно із законодавством СРСР або законодавством України про відшкодування шкоди, заподіяної працівникам внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання, пов'язаних з виконанням ними трудових обов'язків.

Згідно розділу XI, п.3 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку па виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" відшкодування шкоди провадиться Фондом соціального страхування від нещасних випадків особам, які потерпіли до набрання чинності Закону та мали право на страхові виплати та соціальні послуги; уся заборгованість потерпілим на виробництві, яким до набрання чинності Закону, підприємство не відшкодувало матеріальну і моральну (немайнову) шкоду - виплачується підприємством, а в разі його ліквідації без правонаступника - Фондом соціального страхування від нещасних випадків.

Зазначені Закони України, по-перше, спрямовані на соціальний захист працівників, які внаслідок нещасного випадку чи професійного захворювання отримали ушкодження, що призвели до втрати професійної працездатності, і по-друге, передбачають відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків шкоди шляхом надання потерпілим соціальних послуг та виплат.

Статтями 1, 5, підпункту “в" пункту 1 ст. 21. ч.1 ст. 25, ст.ст. 28, 34 Закону на страховика, яким згідно з ч.4 ст. 6 Закону є Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, покладено обов'язок повного та своєчасного відшкодування шкоди у разі настання страхового випадку та проведення усіх видів страхових виплат і соціальних послуг.

З   метою  виконання  зазначеного  обов'язку  Фонд  соціального   страхування   під нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України відповідно до ч. 1   ст.   46   Закону   України   провадить   збір   та   акумулювання   страхових   внесків,  має автономну, незалежну від будь-якої іншої, систему фінансування.

Одним із джерел фінансування Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України є внески роботодавців (ч.2 ст. 46 Закону). Відповідно до ч. 3 ст. 46 Закону кошти на здійснення страхування від нещасного випадку не включаються до складу Державного бюджету Україні, а спрямовуються для відшкодування шкоди застрахованим особам та членам їх сімей, тобто державі не заподіюється шкода, так як страхові виплати здійснюються Фондом за рахунок роботодавців.

Розмір страхового внеску для кожного підприємства обчислюється Фондом у відсотках до сум фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, що включають витрати на виплату основної та додаткової заробітної плати, на інші заохочувальні і компенсаційні виплати. Також розмір страхового внеску залежить від класу професійного ризику виробництва, до якого віднесено підприємство. Розрахунок розміру страхового  внеску для кожного підприємства провадиться Фондом соціального страхування від нещасних випадків відповідно до Порядку визначення страхових тарифів для підприємств, установ та організацій на загальнообов'язкове соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, що затверджується Постановою Кабінету Міністрів України № 1423 від 13.09.2000р. Визначаючи розмір страхового внеску Фонд розраховує його таким чином, щоб сума страхових внесків страхувальників до

Фонду забезпечувала покриття витрат Фонду, пов'язаних із здійсненням соціального страхування від нещасного випадку (ч.2 ст. 47 Закону).

          Аналіз вищезазначених норм Закону дозволяє зробити висновок про те, що відшкодування шкоди у разі настання страхового випадку є виключно обов'язком Фонду. Оскільки страхові виплати здійснюються за рахунок внесків роботодавців, Закон не передбачає право Фонду на звернення до страхувальника (роботодавця) з регресними вимогами щодо відшкодування сплачених Фондом страхових виплат.

          Таким чином, посилання позивача в обґрунтування своїх вимог про відшкодування шкоди на положення Цивільного кодексу України (ст. 1172, 1191 ЦК Україні) є безпідставними, оскільки, до спірних правовідносин повинні застосовуватись не загальні норми ЦК України, а норми спеціального Закону.

          Витрачені позивачем кошти у вигляді перерахунку страхових виплат у розмірі          6 815,42грн. не є для нього шкодою в розумінні ст. 1166 ЦК України, так як ці кошти формувалися за рахунок внесків роботодавця.

Вивчивши матеріали справи, розглянувши  детально відзив на позов, заслухавши в судовому засіданні представників сторін оцінивши докази в їх сукупності, господарський суд вважає за необхідне відмовити в позові відділенню виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі  повністю.

           Враховуючи вищевикладене, керуючись Законом України “Про охорону праці”, Законом України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійних захворювання, які спричинили втрату працездатності” ст.ст. 82, 83, 84, 85 ГПК України, господарський суд, -

                                                                  ВИРІШИВ:

         В задоволенні позовних вимог Відділенню виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м.Кривому Розі  до Відкритого акціонерного товариства "АрселорМіттал Кривий Ріг", м.Кривий Ріг, вул.Орджонікідзе, 1, р/р 2600630114007 в КФ КБ "Промінвестбанк", МФО 305493, ЄДРПОУ 24432974  про стягнення  суми в розмірі 6 815,42грн. - відмовити повністю.

Суддя                                                                                                              Л.М.  Калиниченко

Дата підписання рішення, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України –08.02.08р.