Рішення

від 25.01.2011 по справі 11/189-10

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

11/189-10

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця,  Хмельницьке шосе, 7  тел. 66-03-00, 66-11-31       http://vn.arbitr.gov.ua

І м е н е м     У к р а ї н и

РІШЕННЯ

25 січня 2011 р.                        Справа 11/189-10

за позовом    товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія ГОТІКА»,

                     м. Харків     

до                  товариства з обмеженою відповідальністю «УКПЛАСТІКС», м. Вінниця   

про                стягнення 164 131,84 грн.

                                                                                            Суддя      В. Матвійчук

при секретарі судового засідання Т. Павлова, за участю представників:

від позивача       -   Г. Сосновський за  довіреністю  б/н  від 24.01.2011р.;

від відповідача  -    не з'явився.

СУТЬ СПОРУ:

Заявлено позов про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "УКПЛАСТІКС" суму боргу за договором купівлі-продажу № 11/03-1 від 11.03.2010 р. у розмірі  49500,00 грн., інфляційні збитки у розмірі  5732, 00 грн., суму пені у розмірі 44549,84 грн., суму штрафу у розмірі 30 % від вартості товару, що складає 64 350 грн..

В процесі розгляду справи позивач збільшив розмір позовних вимог, про що подав відповідне клопотання де просить стягнути з відповідача  49500 грн. боргу, 6276,50 грн. інфляційних збитків, 47906,34 грн. пені, 64350 грн. 30% штрафу та суму витрат, пов'язаних зі службовими відрядженнями представника позивача у розмірі 259,95 грн..

Позов мотивовано тим, що згідно з укладеним 11.03.2010р. між сторонами договором купівлі-продажу № 11/03-1 позивач взяв на себе зобов'язання передати у власність відповідача товар –13 тонн Полістиролу 825 ES (m), а останній зобов'язався прийняти товар і оплатити його в обумовлений договір термін.

За накладною позивачем передано, а відповідачем отримано товар на загальну суму 214500 грн., чим виконав взяті на себе зобов'язання. Проте,  відповідач свої зобов'язання за договором  виконав частково, і на день звернення до суду з позовом за ним рахується заборгованість в розмірі 49 500 грн..

Відповідач  вимоги суду викладені в ухвалі  від 26.11.2010р. щодо надання пояснень відносно обставин викладених в позові, договору та доказів його виконання  не виконав.  Явки повноважного представника в судове засідання не забезпечив.

З врахуванням наведеної обставини,  судом було відкладено розгляд справи  на 25.01.2011 року.

Слід зауважити, що кореспонденцію суду  відповідачу надіслано за адресою вказаною в позовній заяві (21001, м. Вінниця, вул. Привокзальна, 2/1, блок 3-1А).

Згідно витягу  з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серія АЕ № 336319 станом на 21.10.2010 року місцезнаходженням відповідача є наступна адреса: 21001, м. Вінниця, вул. Привокзальна, 2/1, блок 3-1А , тобто адреса, на яку направлено кореспонденцію суду.

При неявці відповідача в судове засідання суд враховує, що відповідно до ч.1 ст.19 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців»обов'язок по внесенню змін відомостей про змін до відомостей про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі, покладено безпосередньо на юридичну особу.

Крім того суд звертає увагу на п.4 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 року № 01-8/1228 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році», п.11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 року № 01-8/123 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році»в яких наголошується, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Враховуючи викладене суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про час і місце розгляду судової справи і забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.

За викладених вище обставин справу, із врахуванням вимог ч.1 ст.69 ГПК України,   розглянуто за наявними у ній матеріалами, згідно ст. 75 ГПК України.

Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши матеріали справи, оцінивши наявні у справі докази, на засадах всебічного, повно і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності,  судом встановлено наступне.

11 березня 2010 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельна Компанія ГОТІКА»(позивач, за договором Продавець) та  товариством з обмеженою відповідальністю «УКПЛАСТІКС»(відповідач, за договором Покупець)    укладено договір купівлі-продажу  за № 11/03-1.

За умовами даного договору позивач зобов‘язався поставити, а відповідач прийняти та оплатити в обумовлені договором строки товар, номенклатура, кількість та ціна якого, визначена у специфікаціях, які являються невід'ємною частиною даного договору.

На виконання умов договору позивач згідно видаткової накладної №  РН-000257 від 16.03.2010р. поставив відповідачу товар визначений договором на загальну суму 214500 грн., який останній отримав згідно довіреності серії ААА № 613786 від 16.03.2010р..

Пунктом 4.1 договору встановлено, що Покупець зобов'язаний провести розрахунки в розмірі 80% за отриману партію товару на протязі 20 календарних днів з моменту прийому по накладній вказаної партії товару на складі Продавця, 20% Покупець сплачує на протязі наступних 10 календарних днів з моменту відвантаження  товару  Покупцю. Таким чином, відстрочка платежу складає 30 календарних днів з моменту відвантаження товару Покупцю.

Як свідчать матеріали справи, зокрема виписки банку надані представником позивача,  відповідачем частково виконані взяті на себе зобов'язання за договором в частині проведення розрахунків за товар та оплачено товар на суму 165 000 грн..

Таким чином, товар вартістю 49 500 грн. відповідачем не оплаченою, що також стверджується обопільно підписаним актом звірки розрахунків від 22.12.2010р..

Беручи до уваги встановлені обставини, суд зважає на таке.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст. 173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Як вбачається із матеріалів справи предметом позову є стягнення боргу за товар поставлений  згідно договору купівлі-продажу.

Статтею 655 Цивільного кодексу України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 1 ст. 692 цього Кодексу покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений  інший строк оплати товару.

Матеріали справи свідчать про те, що  позивачем виконувались свої зобов'язання по поставці товару  належним чином.

Однак, відповідач не виконав свого обов'язку щодо оплати поставленого товару  у встановлені договором строки.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України, ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За таких обставин, суд дійшов висновку, що вимога про стягнення 49 500 грн. боргу є обґрунтованою, а відтак підлягає задоволенню.

Судом також розглянуто вимогу позивача  про стягнення 6276,50 грн. інфляційних збитків, 47906,34 грн. пені, 64350 грн. 30% штрафу.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно з ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання .

Згідно ч.6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст. 230 ГК України).

Частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України передбачено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому, розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконання частини зобов'язання, або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Пунктом 6.2 договору сторони визначили, що за несвоєчасну оплату товару Покупець зобов'язаний виплатити Продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочки, яка нараховується від вартості неоплаченого товару за кожний день прострочки.

Позивачем заявлено до стягнення 17 421,83 грн. пені за період 05.04.2010р. по 12.01.2011р..

Суд не може погодитись з періодом нарахування пені визначеним в розрахунку, оскільки, як зазначено вище,  приписами ст. 232 Господарського кодексу України, строк нарахування пені становить 6 місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, якщо інше не встановлено. З положень договору не вбачається іншого строку нарахування пені.

Невірно визначений період нарахування пені потягнуло за собою і невірний її розмір. За таких обставин, задоволенню підлягає пеня у розмірі 16 448,29 грн..

Окрім пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ позивачем заявлено до стягнення  30484,51 пені в розмірі 30% річних за кожен день прострочення сплати зобов'язання.

Суд не вбачає підстав для задоволення вказаної вимоги  виходячи з наступного.

Згідно ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом п. 6.2. договору встановлено, що за несвоєчасну оплату товару Покупець зобов'язаний виплатити Продавцю 30% річних від суми боргу.

Водночас, позивачем заявлено до стягнення пеню в розмірі 30% річних, що не узгоджується з положеннями договору.

Окрім того, суд зауважує, що за порушення зобов'язання особа не може бути притягнена до одного і того самого виду відповідальності двічі.

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Оскільки відповідач не виконав зобов'язання у строк визначений у договорі,  він є боржником, що прострочив.

Згідно ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Перевіривши розрахунок  інфляційних збитків за допомогою бази даних «Законодавство України», судом встановлено, що позивачем правомірно нараховано 6276,50 грн. інфляційних збитків за період серпень-грудень 2010 року.

Положеннями п. 6.2. договору сторони передбачили також відповідальність у вигляді штрафу в розмірі 30% від вартості товару у випадку прострочки оплати товару більше 30 календарних днів.

Як встановлено судом, відповідачем проведено часткову оплату товару в період з 22.07.2010 року по 28.09.2010р., тобто з порушенням строків оплати визначених договором.

Таким чином позивачем правомірно заявлено до стягнення 64 350 грн. штрафу.

В силу ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Враховуючи  викладене позов підлягає частковому задоволенню з розподілом  судових витрат у складі державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу за правилами ст. 49 ГПК України.

Окрім судових витрат у складі державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу позивачем заявлено до відшкодування 259,95 грн. витрат пов'язаних зі службовим відрядженням його представника до господарського суду Вінницької області.

В результаті проведеного перерахунку, судом з'ясовано, що матеріалами справи підтверджуються витрати в сумі 169,65 грн. (вартість проїзних документів), тому, в задоволенні 90,00 грн. витрат слід відмовити.  

При розгляді  справи судом з‘ясовано, що при зверенні до суду позивачем  платіжним дорученням № 65 від 12.01.2010р.  зайво сплачено 2 грн. 60 коп.  державного мита, а тому мито у вказаному розмірі підлягає поверненню відповідно до ст. 8 Декрету України «Про державне мито».    

Керуючись  ст.ст.43, 33, 43, 49, 82, 84, 85, 115 Господарського процесуального кодексу України, -

В И Р І Ш И В:   

1.          Позов задовольнити  частково.

 2.          Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «УКПЛАСТІКС» (21001, м. Вінниця, вул. Привокзальна, 2/1, блок 3-1 А, код 32156894) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія ГОТІКА»(61064, м. Харків, вул. Полтавський шлях, б. 123, к. 96, код 24672945) 49 500 (сорок дев'ять тисяч п'ятсот) грн. –боргу; 6276  (шість тисяч двісті сімдесят шість) грн. 50 коп. інфляційних збитків; 16 448 (шістнадцять тисяч чотириста сорок вісім) грн. 29 коп. –пені;  64350 (шістдесят чотири тисячі триста п'ятдесят) грн. –штрафу; 1 365 (одну тисячу триста шістдесят п'ять) грн. 75 коп. -   витрат пов'язаних зі сплатою державного мита та 191 (сто дев'яносто одну) грн. 82 коп. -  витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; 169 (сто шістдесят дев'ять) грн. 65 коп. - витрат пов'язаних зі службовим відрядженням.

    3.          В решті позову відмовити.

4.          Наказ видати після набрання рішенням  законної сили.   

5.          Повернути товариству з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія ГОТІКА»(61064, м. Харків, вул. Полтавський шлях, б. 123, к. 96, код 24672945)  з Державного бюджету України суму зайво сплаченого державного мита в розмірі 2 (дві)  грн.  60 коп.  (платіжне доручення № 65 від 12.01.2011р.  знаходиться в матеріалах справи № 11/189-10).

6.          Один примірник рішення направити позивачу, відповідачу направити копію рішення рекомендованим листом.

                                                                           Повне рішення складено 28.01.2011р.

Суддя                                                         В. Матвійчук

Дане рішення скріплена печаткою суду є підставою для повернення державного мита з бюджету.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2- позивачу -        (61064, м. Харків, вул. Полтавський шлях, 123, к. 96)  

3- відповідачу -    (21001, м. Вінниця, вул. Привокзальна, 2/1, блок 3-1 А)