Рішення

від 25.01.2011 по справі 15/208/10

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

15/208/10

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 "25" січня 2011 р.                                                 Справа №  15/208/10

          За позовом: Приватного акціонерного товариства «Райз-Максимко», юр. адреса: 37240, Полтавська обл., Лохвицький р-н, м. Червонозаводське, вул. Матросова, 10; пошт. адреса: 03680, м. Київ, вул. А. Заболотного, 152, код ЄДРПОУ 30382533;

          До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Сфера-Ойл», 54002, м. Миколаїв, вул. Мала Морська, 108, оф. 706, код ЄДРПОУ 33250209;

          про: стягнення 10 368,13 грн.   

                                                                                         Суддя В.О.Ржепецький

П Р Е Д С Т А В Н И К И:

від позивача –Тихоход М.М. довіреність № 73  від 27.12.10р.;

від відповідача –не з'явився.

Представник Позивача в судове засідання з'явився, вимоги ухвали суду від 09.12.2010 р. виконав: надав суду для огляду оригінали наступних документів: видаткова-накладна від 18.11.2009р., товарно-транспортна накладна від 18.11.2009р., довіреність №053 від 18.11.2009р. на ім'я Попова В.Б., видаткова накладна від 24.11.2009р., товарно-транспортна накладна від 24.11.2009р., видаткова накладна від 03.12.2009р., товарно-транспортна накладна від 03.12.2009р., довіреність №054 від 02.12.2009р. на ім'я Попова В.Б.

Судом подані документи оглянуто.

Представник позивача заявив клопотання про залучення до матеріалів справи претензії №1 про стягнення заборгованості від 02.08.2010р. за № 206, та поштового повідомлення, яке свідчить про вручення претензії “Сфера-Ойл” від 07.09.2010р.

Суд залучив їх до матеріалів справи.

Відповідно до абз. 2 п. 3.6. Роз'яснень Вищого арбітражного суду України від 18.09.97р. №02-5/289, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Представник відповідача, належним чином повідомлений про дату, час і місце судового розгляду, у судове засідання не з'явився. Відзив на позовну заяву до суду не надав, позов не оспорив.

За таких обставин, суд вважає можливим розглянути справу за наявними матеріалами за його відсутністю.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.    Заслухавши представника позивача, вивчивши матеріали справи, господарський суд

в с т а н о в и в:

18.11.2009 року між Позивачем та Відповідачем був укладений Договір купівлі-продажу продукції  N 05-З (далі - Договір).

У відповідності до п. 1.1. Договору Позивач зобов'язався продати у власність Відповідача зернові відходи кукурудзи (надалі - Товар) в кількості 200 (Двісті) тон, а Відповідач, в свою чергу, зобов'язався її купити, та у відповідності до п.п. 3.1., 3.3. Договору зобов'язався оплачувати його вартість за ціною 600 грн./т в т.ч ПДВ, шляхом попередньої оплати.

На виконання Договору, Позивачем  було відпущено Відповідачу Товар в кількості:

18.11.2009 згідно товарно-транспортної накладної від 18.11.2009 № 000104 - 27.3 тони на загальну суму 16380,00 грн. в т.ч. ПДВ 2730,00 грн.

24.11.2009 року згідно товарно-транспортної накладної від 24.11.2009 № 000113- 38.48 тони на суму 23088,00 грн. в т.ч. ПДВ 3848,00 грн.

03.12.2009 року згідно товарно-транспортної накладної від 03.12.2009 № 000131 - 39.16 тони на суму 23496,00 грн. в т.ч.  ПДВ  3916,00   грн.   

Як витікає з положень ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до п. 11.1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затв. Наказом Мінтрансу України від 14.10.1997р. №363, зар. Міністерством юстиції України 20.02.1998р., основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 9 зазначеного Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.   

Таким чином, товарно-транспортні накладні є належним доказом обставин, пов'язаних з поставкою автомобільним транспортом товарно-матеріальних цінностей.

Всього за період 18.11.2009 року по 03.12.2009 було відпущено 104,9 тони Товару на суму 62964,00 грн. в т.ч. ПДВ.

Оплата поставленого Товару була здійснена Відповідачем частково в сумі 55275,00 грн., що підтверджується виписками з банківського рахунку та обставинами, викладеними в позові.

На момент подання позову до суду заборгованість Відповідача перед Позивачем становить 7689,00 грн.

Відповідно до ст. ст. 526, 530 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства; якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від  виконання зобов'язання не допускається.

Згідно ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Позивач направив Відповідачеві Претензію №1 від 02.08.2010 вих. № 206, з вимогою погасити заборгованість у сумі 7689,00 грн. без застосування штрафних санкцій.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу  України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Позивачем розмір штрафних санкцій визначено за наступний період - з 30.11.2009р. по 15.11.2010р., в таких сумах: 221,82 грн. – три проценти річних від простроченої суми, 1 082,87 грн. –втрати від інфляції, 1 374,44 грн. –пені.

Однак з таким розрахунком позивача погодитись не можна оскільки він складений без дотримання вимог ст. 33 ГПК України, відповідно до якої, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Обґрунтованість розрахунку передбачає відповідність його складових, в тому числі, періоду нарахування штрафних санкцій положенням договору та Закону.

Як зазначалось вище, п. 3.3. договору встановлено, що строк оплати продукції: попередня оплата. Враховуючи, що рештою положень договору строк виконання зобов'язання зі сплати за отриману продукцію не врегульовано, на сторін розповсюджуються відповідні положення чинного законодавства, зокрема, ч. 2 ст. 530 ЦК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України, якщо  строк  (термін)  виконання  боржником  обов'язку  не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від  дня  пред'явлення

вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору

або актів цивільного законодавства.

Позивач направив Відповідачу претензію №1 про стягнення заборгованості від 02.08.2010р. за № 206, яку вручено Відповідачу 07.09.2010р., тобто Боржник повинен був сплатити заборгованість у семиденний строк від  дня  пред'явлення вимоги, а саме до 15.09.2010 р.

Разом з тим, наданий розрахунок в частині періоду нарахування пені, 3% річних та втрат від інфляції цим вимогам та обставинам справи не відповідає.

Присутній в судовому засіданні представник Позивача обгрунтувати зазначений період нарахування не зміг.

Крім того, в частині стягнення пені не відповідає він і положенням чинного законодавства, зокрема, ст.ст. 1, 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, відповідно до яких, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення з Відповідача штрафних санкцій задоволенню не підлягають як необґрунтовані.

Натомість, укладений між сторонами договір не свідчить про те, що сторони дійшли якоїсь згоди в частині конкретної відповідальності за невиконання умов договору. Пункт 4.1. договору, яким здійснено посилання відповідальність встановлену чинним законодавством, зазначеним вимогам не відповідає, оскільки не містить умов стосовно виду відповідальності, порядку нарахування штрафних санкції, їх розміру тощо.

Враховуючи наведене вище, а також те, що відповідачем зазначених вище обставин не спростовано, господарський суд дійшов висновку про задоволення позову в частині основної суми заборгованості, оскільки її підтверджено первинними бухгалтерськими документами та строк її сплати настав у відповідності до вимог ч. 2 ст. 530 ЦК України.

Державне мито на підставі ст. 49 ГПК України стягується пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Зважаючи на наведене, керуючись ст.ст. 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, господарський суд

                                                            ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сфера-Ойл», (54002, м. Миколаїв, вул. Мала Морська, 108, оф. 706, код ЄДРПОУ 33250209) на користь Приватного акціонерного товариства «Райз-Максимко», (юр. адреса: 37240, Полтавська обл., Лохвицький р-н, м. Червонозаводське, вул. Матросова, 10; пошт. адреса:  03680, м.  Київ, вул.  А.  Заболотного,  152,  код ЄДРПОУ 30382533) 7 689,00 грн. –основного боргу, 76,89 грн. –держмита та 175,02 грн. –витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          В іншій частині позову відмовити.

4.          Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 93 Господарського процесуального кодексу України, апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів, а на ухвалу місцевого господарського суду –протягом п'яти днів з дня їх оголошення місцевим господарським судом. У разі якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст. 84 цього Кодексу.

Повний текст судового рішення складено «28»січня 2011 року.

   Суддя                                                        В.О.Ржепецький