Рішення

від 25.01.2011 по справі 8/54-10

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

8/54-10

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Горького, 18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М  У К Р А Ї Н И

25.01.2011                                                                Справа №  8/54-10

Господарський суд Херсонської області у складі судді  Остапенко Т.А. при секретарі Литовській Ю. В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу              

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Полімерна група "Інтерпласт", м.Київ,

до приватного підприємства "Прометей", смт. Каланчак Херсонської області,  

про  стягнення 25442 грн. 93 коп.

за участю представників сторін:

від позивача: Суховірська О. Б. - представник, дов. № 0111-10/1 від 01.11.2010 р.;   

від відповідача: в судове засідання не прибув.  

Товариство з обмеженою відповідальністю "Полімерна група "Інтерпласт" (позивач) звернулось до суду з позовом, в якому просить стягнути з приватного підприємства "Прометей" (відповідач) заборгованість в сумі 24651 грн. 31 коп., у тому числі 19459 грн. 20 коп. основного боргу, 3067 грн. 07 коп. неустойки, 529 грн. 39 коп. 3% річних та 1595 грн. 65 коп. інфляційних втрат, відповідно до умов договору купівлі-продажу № 05/11/09-1 від 05.11.2009 року. Також позивачем заявлено про необхідність вжиття заходів забезпечення позову в порядку ст. 66, 67 ГПК України, а саме: накласти арешт на майно, включаючи грошові суми на банківських рахунках і в касі відповідача в межах суми заборгованості.

Ухвалою суду від 16.12.2010 року порушено провадження по справі та в задоволенні заяви позивача про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно, включаючи грошові суми на банківських рахунках і в касі відповідача в межах суми заборгованості відмовлено у зв'язку з відсутністю в матеріалах позовної заяви доказів необхідності вжиття таких заходів.

25.01.2011 року позивачем подано заяву про збільшення позовних вимог від 17.01.2011 року, відповідно до якої він просить суд стягнути з відповідача основний борг в сумі 19459 грн. 20 коп., неустойку в сумі 3608 грн. 73 коп., 3% річних в сумі 606 грн. 16 коп. та інфляційні втрати в сумі 1768 грн. 84 коп. у зв'язку з перерахунками здійсненими згідно із періодами виникнення та стягнення заборгованості. З врахуванням зазначеного сума заборгованості відповідача перед позивачем складає 25442 грн. 93 коп. Судом збільшення позовних вимог прийнято та розгляд спору відбувся за новою ціною позову.

Позивач, після уточнення позовних вимог від 25.01.2011 р., підтримує позов в повному обсязі - в сумі стягнення основної заборгованості - 19459 грн. 20 коп., пені в сумі 3608 грн. 73 коп., 3% річних в сумі 606 грн. 16 коп. та інфляційних втрат в сумі1768 грн. 84 коп. (а.с. 54-55, 57-58, 64).

Відповідач в судове засідання не з'явився, свого представника не направив, про причини неявки суд не повідомив, не скористався наданими йому ст.ст. 22, 59 ГПК України процесуальними правами щодо надання документів, які б підтвердили його доводи.

Розгляд справи відкладався ухвалою суду від 11.01.2011 р. у зв'язку з неявкою представника відповідача, ненаданням ним витребуваних судом документів та необхідністю витребовування у сторін додаткових доказів (а.с. 52).

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців місцезнаходженням відповідача є - смт. Каланчак, Каланчацький район, Херсонська область, вул. Лесі Українки, буд 22. За вказаною адресою судом направлені з рекомендованими повідомленнями ухвала суду від 16.12.2010 р. про порушення провадження та призначення справи до розгляду та ухвала від 11.01.2011 р. про відкладення розгляду справи. Поштові повідомлення про вручення представнику відповідача ухвал суду знаходяться в матеріалах справи (а.с. 43, 53).

З огляду на приписи статті 77 ГПК України, у разі нез'явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу, господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, за умови неможливості вирішення спору в даному засіданні.

За таких підстав, відповідно до статті 75 ГПК України, справа розглядається без участі представника відповідача, за наявними в ній доказами, яких достатньо для вирішення спору по суті.

Згідно зі ст. 22 ГПК України сторони мають як права (брати участь в господарських засіданнях, подавати докази, брати участь у дослідженні доказів, заявляти клопотання, давати усні та письмові пояснення господарському суду і т.п.), так і обов'язки (зокрема, добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи).

В силу статті 28 ГПК України справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника. Представниками юридичних осіб можуть бути керівники та інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації.

Матеріали справи свідчать, що сторони знаходилися у рівних умовах перед судом, мали достатню свободу в можливості подання доказів і доведенні їх переконливості.

Відповідно до розділу V ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається  як на підставу своїх вимог та заперечень. Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь у судовому процесі.

Господарський суд приймає до розгляду лише ті докази, які мають значення для справи. Питання про належність доказів вирішується судом. Належними визнаються докази, які містять відомості про факти, що входять у предмет доказування у справі, та інші факти, що мають значення для правильного вирішення спору. Допустимість доказів означає, що у випадках, передбачених нормами матеріального права, певні обставини повинні підтверджуватися певними засобами доказування. Письмовими доказами, в розумінні статті 36 ГПК України, є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору і повинні містити відомості, що мають значення для справи та виконані у формі, який дає змогу встановити достовірність документу.

В судовому засіданні після закінчення розгляду справи оголошено вступну та резолютивну частини рішення з роз'ясненням процедури оскарження рішення та набрання ним законної сили, повідомлено про дату підготовки повного рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд

в с т а н о в и в:

Між сторонами укладений договір купівлі-продажу № 05/11/09-1 від 05.11.2009 року (далі Договір), відповідно до умов якого позивач зобов'язується продати покупцю (відповідач у справі), а покупець зобов'язаний прийняти та оплатити на умовах даного Договору товар: поліетиленову трубу. Ціна, номенклатура, асортимент, комплектність та кількість товару передбачені в рахунках-фактури, видаткових накладних та специфікаціях (п. 1.1., 1.2. Договору). Порядок замовлення товару та передача покупцю узгоджені сторонами в розділі 2 Договору. Ціни на товар, зазначені в рахунках-фактури та видаткових накладних, формуються продавцем на підставі ринкових цін на товар, зазначаються в рахунках-фактури та видаткових накладних, які надаються продавцем та узгоджуються покупцем (п.3.1.).

Згідно з п. 4.1. Договору покупець зобов'язується здійснити продавцеві оплату товару протягом 60 (шестидесяти) календарних днів з моменту отримання товару за видатковою накладною, шляхом переказу відповідних грошових коштів на банківський рахунок продавця, який визначений у договорі. Днем платежу вважається день зарахування коштів на рахунок продавця (п. 4.4).

Відповідно до п. 5.1., 5.3. Договору товар повинен бути переданий покупцю протягом семи банківських днів з дня отримання продавцем письмового підтвердження замовлення товару за виставленим рахунком-фактурою, датою поставки вважається дата, зафіксована уповноваженими представниками сторін у видатковій накладній. Перехід права власності покупця на товар відбувається в момент отримання товару згідно видаткової накладної, відповідно до п. 6.1. Договору.

Розділом 8 Договору встановлена відповідальність, зокрема покупця, у випадку невиконання (прострочення) термінів оплати товару згідно п. 8.3. даного Договору покупець сплачує продавцю неустойку в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми неплатежу за весь час прострочення.

Строк дії договору узгоджений сторонами в п.13.1 - договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін і дійсний строком на один рік, а у випадку, якщо на день закінчення строку дії договору будь-яка із сторін в порушення умов договору не виконала своїх обов'язків по договору, строк дії договору подовжується до моменту остаточного виконання такою стороною своїх зобов'язань за договором та сплати неустойки (п.13.2).

На виконання п. 1.1., 5.1, 5.3. Договору, позивач свої зобов'язання виконав належним чином, здійснивши поставку 09.11.2009 року відповідачу товару: поліетиленової труби ПЕ 80, SDR 11 д=32 (6 атм) в кількості 200 пог.м. та поліетиленової труби ПЕ 80, SDR 17 д=63 (3 атм) в кількості 800 пог.м. на загальну суму 19459 грн. 20 коп., що підтверджено рахунком №з20511 від 05.11.2009 р., видатковою накладною № 30911 від 09.11.2009 р. (а.с. 14, 49).

Відповідач поставлений товар прийняв, що підтверджується підписом представника покупця та печаткою на видатковій накладній, та, відповідно, зобов'язаний був протягом 60 календарних днів (п. 4.1.) розрахуватись в повному обсязі. В порушення умов договору відповідач не перерахував відповідних грошових коштів на банківський рахунок позивача.

26.11.2010 р. позивачем виставлено вимогу про термінове - в строк до 06.12.2010 р. погашення заборгованості за отриманий товар в сумі 19459 грн. 20 коп., яка відповідачем залишена без відповіді (а.с. 15-16).

Позовні вимоги про стягнення з Приватного підприємства "Прометей" заборгованості за договором купівлі-продажу товару № 05/11/09-1 від 05.11.2009 р. в сумі 19459 грн. 20 коп. основного боргу, 3608 грн. 73 коп. пені, 606 грн. 16 коп. 3% річних та 1768 грн. 84 коп. інфляційних втрат стали предметом судового розгляду у даній справі.

Статтею 173 Господарського кодексу України передбачено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Пунктом першим статті 193 Господарського Кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться .

Аналогічна норма міститься і в статті 526 Цивільного кодексу України.

Стаття 655 Цивільного кодексу України встановлює, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За визначенням частини 1 статті 692 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу продавець зобов'язується передати у встановлений строк товар у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Частиною 1 статті 692 встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Проте, відповідачем зобов'язання щодо оплати поставленого товару не виконано. Станом на момент подання позову, сума простроченої заборгованості за договором купівлі-продажу № 05/11/09-1 від 05.11.2009 р. складає 19459 грн. 20 коп.

Таким чином, аналіз зазначених норм права та фактичних обставин справи свідчить про те, що позовні вимоги про стягнення з відповідача суми заборгованості в розмірі 19459 грн. 20 коп. є доведеними, обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення пеню в сумі 3608 грн. 73 коп., 3% річних в сумі 603 грн. 16 коп. та втрати від інфляції в сумі 1768 грн. 84 коп.

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до положень ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно із ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Статтею 232 (ч. 6) Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», платники коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню у розмірі, що встановлюється за згодою сторін. При цьому статтею 3 Закону встановлено, що розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з ч.4 та ч.6 ст.231 Господарського кодексу України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Умовами укладеного між сторонами договору (пунктом 8.3.) передбачено, що у випадку невиконання (прострочення) термінів оплати товару покупець сплачує продавцю неустойку в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми неплатежу за весь час прострочення.

Враховуючи наведені норми права та встановлений факт неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань, суд визнає обґрунтованими вимоги позивача щодо стягнення з відповідача пені за несвоєчасну оплату поставленої продукції та задовольняє ці вимоги у сумі 1979 грн. 51 коп. Позовні вимоги щодо стягнення з відповідача пені в сумі 1629 грн. 22 коп. задоволенню не підлягають як заявлені безпідставно.

На особу, яка допустила неналежне виконання зобов'язання, покладаються додаткові юридичні обов'язки, в тому числі передбачені статтею 625 Цивільного кодексу України.

Зокрема, частиною 2 статті 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Тобто, у разі прострочення виконання грошового зобов'язання кредитор має право стягнути, а боржник повинен сплатити, крім основного боргу, також втрати від інфляційних процесів та річні відсотки за весь час прострочення виконання зобов'язання.

Інфляційні втрати пов'язані з інфляційними процесами в державі і за своєю правовою природою є компенсацією за понесені збитки, спричинені знеціненням грошових коштів, а три проценти річних - платою за користування коштами, що не були своєчасно сплачені боржником.

Невиконання відповідачем зобов'язання по сплаті грошових коштів в сумі 19459 грн. 20 коп. на момент звернення до суду підтверджено матеріалами справи, а відтак вимоги про стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат за неналежне виконання грошового зобов'язання є правомірними та обґрунтованими. Перевіривши розрахунки сум 3% річних та інфляційних втрат, суд задовольняє ці позовні вимоги в сумах, заявлених позивачем - 1768 грн. 84 коп. інфляційних втрат та 606 грн. 16 коп. 3% річних.

За вказаних обставин, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню щодо стягнення 19459 грн. 20 коп. основного боргу, 606 грн. 16 коп. - 3% річних, 1979 грн. 51 коп. - пені, 1768 грн. 84 коп. інфляційних втрат.

Понесені позивачем витрати зі сплати державного мита у сумі 237 грн. 89 коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 220 грн. 66 коп. відшкодовуються йому за рахунок відповідача з вини якого спір доведено до врегулювання в судовому порядку.

На підставі зазначених вище норм матеріального права, керуючись ст.ст. 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з приватного підприємства "Прометей", ідентифікаційний код - 32472094, адреса: буд. 22, вул. Лесі Українки, смт. Каланчак, Херсонська область, р/рахунок - не відомий, на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Полімерна група "Інтерпласт", ідентифікаційний код 36630664, адреса: буд. 28/1, вул. Вишгородська, Оболонський район, м. Київ, 19459 грн. 20 коп. основного боргу, 1979 грн. 51 коп. пені, 606 грн. 16 коп. 3 % річних, 1768 грн. 84 коп. інфляційних втрат, 237 грн. 89 коп. державного мита та 220 грн. 66 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Відмовити в задоволенні позовних вимог щодо стягнення 1629 грн. 22 коп. пені.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну і резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до вимог статті 84 Господарського процесуального кодексу України (вступна, описова, мотивувальна і резолютивна частини).  

         Суддя                                                                                      Т.А. Остапенко

          Повне рішення складено                                                                                 31.01.2011 р.