Постанова

від 13.12.2010 по справі 2а-5007/10/2670

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА



ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД  міста КИЄВА

01025,  м. Київ,  вул. Десятинна,  4/6, тел. 278-43-43

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

м. Київ

 13 грудня 2010 року           09:15           № 2а-5007/10/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді  Григоровича П.О. при секретарі судового засідання  Очколясу О.В.  розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом

 Товариства з обмеженою відповідальністю "Архісан" в особі директора Тимковича Василя Юрійовича

до

 Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва

про

 скасування податкового повідомлення-рішення від 15.03.2010р. №0002022312/0

За участю представників:

від позивача :      Іващенко О.І.

від відповідача:  Замковенко О.В.

прокуратури: не прибув

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 13.12.2010р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

          Товариство з обмеженою відповідальністю «Архісан» звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва про скасування податкового повідомлення - рішення №0002022312/0 від 15.03.2010р.

В судовому засіданні представник позивача підтримав заявлений позов та зазначив, що висновки податкового органу про порушення позивачем вимог Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.97 року №168/97-ВР (зі змінами та доповненнями) при формуванні податкового кредиту базуються виключно на суб’єктивних припущеннях перевіряючих, які не мають підтвердження доказами. Не погоджуючись з висновками про завищення податкового кредиту, позивач посилається на те, що  податковий кредит сформований позивачем відповідно до вимог вищезазначеного Закону, на підставі належно оформлених податкових накладних. За наведених обставин, представник позивача просить суд скасувати оспорюванні податкові повідомлення –рішення.  

Представник відповідача у письмових запереченнях та в судовому засіданні позов не визнав, мотивуючи тим, що позивачем неправомірно включено у листопаді, грудні 2008 року до податкового кредиту суми, що підтверджені податковими накладними, складеними особою, що не мала права виписувати такі податкові накладні. В зв’язку з цим, податковим органом встановлено порушення п.п. 7.4.5 п. 7.4 Закону України «Про податок на додану вартість»та винесено податкове повідомлення –рішення №0002022312/0 від 15.03.2010р., яке вважає правомірним та винесеним у відповідності до чинного законодавства.

Розглянувши подані позивачем і відповідачем документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва, –

ВСТАНОВИВ:

Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі м. Києва проведено невиїзну документальну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Архісан»(код ЄДРПОУ 25278908) щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з ТОВ «Бізнес група СТГ»(код ЄДРПОУ 26302224) за період листопад, грудень 2008 року та складено акт перевірки №383/23-12/25278908 від 01.03.2010р.

Перевіркою встановлено порушення позивачем:

- пп.7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.97 року №168/97-ВР (зі змінами та доповненнями) (далі –Закон №168), в результаті чого встановлено заниження податкового зобов’язання з податку на додану вартість на загальну суму 707 326 грн., а саме:

за листопад 2008 року на суму 655 520 грн.;

за грудень 2008 року на суму 51 806 грн.

Як вбачається з акту перевірки відповідачем було досліджено виконання договірних зобов’язань між ТОВ «Архісан»- замовник та ТОВ «Бізнес група СТГ»- виконавець, за договором виконання протиаварійних робіт №12-2008 від 03.11.2008р.

З аналізу Акту перевірки вбачається, що підставою для висновку відповідача про порушення позивачем вимог Закону України «Про податок на додану вартість»стали матеріали кримінальної справи №18-323, порушеної за ознаками злочинів, передбачених частинами 1 та 2 ст. 20; ч. 1 ст. 366 КК України , за фактом створення фіктивних підприємств : ТОВ «Бізнес група СТГ», ПП «Нобель Ексклюзив Брендс», ПП Неолайн Тєхнолоджікс»та службових підроблень документів, учинених, зокрема, особами від ТОВ «Бізнес група СТГ».

Так, в ході розслідування кримінальної справи встановлено, що невстановленими особами було створено та зареєстровано на підставних осіб ряд фіктивних підприємств з метою прикриття незаконної діяльності щодо переведення безготівкових коштів у готівку і одним із таких підприємств є ТОВ «Бізнес група СТГ»(код ЄДРПОУ 2632224), директором та засновником якого є ОСОБА_5.

Згідно наданих в ході слідства пояснень, ОСОБА_5 фінансово-господарською діяльністю на підприємстві не займався, чим займалось підприємство йому не відомо, договори від імені підприємства він не підписував, декларації до податкових органів не подавав, бухгалтерію не вів. У офісі підприємства ніколи не був, печатки ТОВ «Бізнес груп СТГ»у нього ніколи не було, гроші з банківських рахунків не знімав. Чекової книжки у нього ніколи не було, перерахунком грошових коштів він не займався, які були доходи та витрати у підприємства він не знає.

Перевіряючими зроблено висновок, що вищевикладене свідчить про відсутність у ТОВ «Бізнес груп СТГ»адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов’язань по поставці товарів (робіт, послуг) та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов’язань, що свідчить про відсутність наміру у ТОВ «Бізнес груп СТГ» створення правових наслідків.

Отже, ДПІ у Шевченківському районі м. Києва прийшла до висновку, що укладений між ТОВ «Архісан»та ТОВ «Бізнес груп СТГ»договір, а також підписані на його виконання акти виконаних робіт, податкові накладні є недійсними з моменту їх вчинення.

В акті визначено, що позивач при укладанні договору виконання протиаварійних робіт №12-2008 від 03.11.2008р. порушив ст.ст. 203, 215, 228 ЦК України, щодо укладання правочинну, який суперечить моральним засадам суспільства, а також порушує публічний порядок, спрямований на заволодіння майном держави, дохідної частини бюджету, а отже є нікчемним.

У зв'язку з цим, податковий орган дійшов висновку про завищення позивачем податкового кредиту з придбання товарів (робіт, послуг) у ТОВ «Бізнес груп СТГ»на суму 707 326,00 грн., задекларованого в податкових деклараціях з податку на додану  вартість  за листопад, грудень 2008 року, поданих до ДПІ у Шевченківському районі м. Києва.

На підставі зазначеного акту перевірки, ДПІ у Шевченківському районі м. Києва винесене податкове повідомлення –рішення №0002022312/0 від 15.03.2010р., яким визначено суму податкового зобов’язання по податку на додану вартість в розмірі 1 060 989 грн., в т.ч. 707 326 грн. - основний платіж, 353 663 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Правомірність вказаного податкового повідомлення –рішення є предметом даного спору.

Проаналізувавши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги є не обґрунтованими та не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно з ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Так, ТОВ «Архісан»як платник податків та зборів взяте на облік в Державній податковій інспекції у Шевченківському районі м. Києва та  зареєстрований платником податку на додану вартість.

Як встановлено актом перевірки, що не заперечується сторонами, між ТОВ «Архісан»(замовник) та ТОВ «Бізнес груп СТГ»(виконавець) укладено договір про виконання протиаварійних робіт №12-2008 від 03.11.2008р., згідно умов якого виконавець зобов’язується якісно і в строк виконати роботи по виготовленню елементів для підсилення фундаментів на об’єкті «Капітальний ремонт адміністративної будівлі МНС України»(першочергові та аварійні робот) за адресою: м. Київ, вул. О. Гончара, 55-А, а замовник при цьому зобов’язується  оплатити вартість виконаних робіт. Сума договору відповідно п. 1 складає 8 724 932,21 грн.

Перевірка здійснювалась на підставі документів, наданих листом ГСУ МВС України за №13/4-15754 від 15.10.2009р. (вх. ДПІ №10739/9 від 09.11.2009р.) та пояснень і документальних підтверджень ТОВ «Архісан»наданих на запит ДПІ у Шевченківському районі м. Києва, а саме: договору №12-2008 від 03.11.2008р., податкових накладних, реєстрів виданих та отриманих податкових накладних за листопад-грудень 2008 року, актів прийому –передачі виконаних робіт, платіжних доручень, розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної №23/11 від 23.11.2008р.

З урахуванням необхідності дослідження правомірності висновку Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва щодо нікчемності Договору виконання протиаварійних робіт №12-2008 від 03.11.2008р. суд витребував як сам договір, так і документи, що підтверджують його виконання у Товариства з обмеженою відповідальністю «Архісан», Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва та Головного слідчого управління Міністерства внутрішніх справ України, однак, відповідні ухвали суду залишились без виконання, що не дає можливості оцінити висновок податкового органу про нікчемність Договору виконання протиаварійних робіт №12-2008 від 03.11.2008р.

Натомість, Окружний адміністративний суд м. Києва вважає за необхідне звернуту увагу на те, що акт перевірки є носієм доказової інформації.

Акт - службовий документ, який стверджує факт проведення невиїзної документальної або виїзної планової чи позапланової перевірки фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання.

З акту перевірки та пояснень представників сторін вбачається, що документи, якими оформлювались господарські операції з виконання робіт на підставі договору, були скріплені підписом директора ТОВ «Бізнес груп СТГ»ОСОБА_5.

Водночас, як вбачається з пояснень фізичної особи  ОСОБА_5 (засновника та директора ТОВ «Бізнес груп СТГ»на момент здійснення господарських операцій) та на підставі висновку експерта №401 від 09.10.2009р., що наданий до перевірки ГСУ МВС України встановлено, що підписи, вчинені на документах –договорі про виконання протиаварійних робіт №12-2008 від 03.11.2008р., податкових накладних №23/11 від 23.11.2008р., №23/12 від 23.12.2008р., №17 від 20.11.2008р., №19 від 20.11.2008р., реєстри виданих та отриманих податкових накладних за листопад, грудень 2008 року на 4-х аркушах, акт прийому - передачі виконаних робіт №1від 24.12.2008р. до договору №12-2008 від 03.11.2008р.; платіжні доручення №2 від 23.12.2008р. на загальну суму 100 000 грн., №7 від 25.12.2008р. на загальну суму 150 000 грн., №14 від 30.12.2008р. на загальну суму 450 000 грн., №31 від 20.01.2009р. на загальну суму 500 000 грн., №33 від 21.01.2009р. на загальну суму 810 000 грн. - виконано не гр. ОСОБА_5.

 Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Враховуючи, що договір №12-2008 від 03.11.2008р., податкові накладні №23/11 від 23.11.2008р., №23/12 від 23.12.2008р., №17 від 20.11.2008р., №19 від 20.11.2008р., які є доказами реальності виконання ТОВ «Бізнес груп СТГ»робіт на користь ТОВ «Архісан», підписані невідомими особами від імені директора ТОВ «Бізнес груп СТГ»ОСОБА_5, суд приходить до висновку, що вказані первинні документи були оформлені з порушенням ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а тому цілком правомірно не були враховані Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі м. Києва.

Спеціальним законом, який визначає платників податків на додану вартість, об’єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних і звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету, є Закон України «Про податок на додану вартість».

Тому, при визначенні податкового кредиту з податку на додану вартість насамперед слід керуватися нормами цього Закону, враховуючи також положення інших законодавчих актів з питань оподаткування, які регулюють порядок та підстави виникнення податкового кредиту з податків і не суперечать спеціальному Закону.

Відповідно до п. 1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Виходячи зі змісту пункту 7.4. ст.7 Закону, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на податковий кредит можуть мати лише реально вчинені господарські операції з придбання товарів (робіт, послуг) чи основних фордів з метою використання в оподатковуваних операціях в межах господарської діяльності.

Відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту будь-які витрати зі сплати податку, які не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а у разі імпорту робіт (послуг) –актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

При цьому в пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів із банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) –в разі розрахунків із використанням кредитних дебетових карток чи комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до змісту пп. 7.2.3 та 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Аналіз наведених норм дає підстави зробити висновок, що у Законі України «Про податок на додану вартість» передбачено єдину підставу для формування податкового кредиту, а саме наявність у платника податку –покупця належним чином оформленої податкової накладної або митної декларації.

Згідно з п.п. 2, 18 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України № 165 від 30.05.1997р., зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 23.06.1997р. за № 233/2037 (далі —Порядок заповнення податкової накладної), податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість. Всі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати поставку товарів (послуг), та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця.

Враховуючи, що податкові накладні №23/11 від 23.11.2008р., №23/12 від 23.12.2008р., №17 від 20.11.2008р., №19 від 20.11.2008р., які були виписані позивачу на підставі Договору, підписані від імені директора ТОВ «Бізнес груп СТГ»невстановленою особою, що є порушенням п. 18 Порядку заповнення податкової накладної, суд приходить до висновку про відсутність у ТОВ «Архісан»належних підстав для включення до складу податкового кредиту сум ПДВ у розмірі 707 326,00 грн., сплачених ТОВ «Бізнес груп СТГ»на підставі Договору.

Частиною 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Однак, частина перша статті 8 Конституції України встановлює, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Верховенство права-це панування права в суспільстві.

Конституційний Суд України в рішенні від 02.11.2004 р. у справі № 1-33/2004 (справа про призначення судом більш м‘якого покарання) роз‘яснив, що верховенство права вимагає від держави його втілення як у правотворчу, так і правозастосовну діяльність.

Як зазначив Конституційний Суд України, справедливість –одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права.

Визначаючи права та обов‘язки платника ПДВ, законодавець виходив з принципу їх справедливого співвідношення. Реалізація господарюючим суб‘єктом законодавчо закріпленої свободи підприємницької діяльності не повинна йти в розріз із зазначеним принципом.

У зв’язку з викладеним, судом вбачаються обґрунтованими висновки акту перевірки та правомірним оскаржуване податкове повідомлення –рішення.

Зважаючи на викладене, а також враховуючи, що відповідач прийняв спірне податкове повідомлення-рішення №0002022312/0 від 15.03.2010р. в межах повноважень та з дотриманням вимог чинного законодавства, суд приходить до висновку про відсутність належних правових підстав для визнання протиправним та скасування вказаного рішення ДПІ у Шевченківському районі міста Києва.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суб'єкт владних повноважень, довів правомірність прийнятого ним рішення з урахуванням всіх встановлених фактичних обставин та вимог законодавства.

Відповідно до ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення.

Суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано,  тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з  урахуванням  права  особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Архісан»в даному випадку задоволенню не підлягають.

Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 69, 71, 112, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1.          В задоволенні адміністративного позову відмовити.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова  може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 КАС України. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя                                                                                                П.О. Григорович