Постанова

від 01.02.2011 по справі 12/96-1730

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИ Й ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

01.02.11 Справа № 12/96-1730

Львівський апеляційний го сподарський суд у складі суд дів:

головуючий суддя Бонк Т. Б.

судді Б ойко С. М.

Марко Р. І.

при секретарі судового зас ідання Н. Чорній

за участю представників сторін:

від позивача - Смусь Т. А . - представник

від відповідача (апелянта) - ОСОБА_3

розглянув апеляційну ск аргу Суб' єкта підпри ємницької діяльності - фізи чної особи ОСОБА_3, м. Терно піль б/н від 06.12.2010 р.

на рішення господарсь кого суду Тернопільської обл асті від 30.11.2010 р.

у справі № 12/96-1730

за позовом ТзОВ «Терн опільська пересувна механіз ована колона № 5», м. Тернопіль

до відповідача Суб' єк та підприємницької діяльн ості - фізичної особи ОСОБ А_3, м. Тернопіль

про розірвання угоди

ВСТАНОВИВ:

рішенням господ арського суду Тернопільсько ї області від 30.11.2010 р. у справі № 1 2/96-1730 задоволено позов ТзОВ «Те рнопільська пересувна механ ізована колона № 5», м. Тернопі ль, розірвано угоду про спіль не використання та обслугову вання від 01.01.2003 р., укладену між В АТ «Тернопільська пересувна механізована колона № 5»та СП Д-ФО ОСОБА_3, з СПД-ФО ОСОБ А_3 на користь позивача стяг нуто 85 грн. в повернення витра т по сплаті державного мита т а 236 грн. витрат на інформаційн о-технічне забезпечення судо вого процесу.

Рішення суду мотивов ане тим, що відповідач, корист уючись встановленим угодою п равом використання заїздом ( проїзною частиною), не здійсн ив та/або не намагався здійсн ити обслуговування і ремонт спільної проїзної частини, ч им порушив умови даної угоди , в результаті чого позивач ви явив намір її розірвати.

У своїй апеляційній с карзі відповідач просить дан е рішення скасувати та прийн яти нове, яким відмовити в поз ові, посилаючись на те, що з 2000 р оку жодного ні усного, ні пись мового звернення від товарис тва на адресу підприємця про участь щодо обслуговування чи ремонту об' єкта спільног о користування не надходило. Крім цього, апелянт зазначив , що облаштування іншого заїз ду є неможливим, оскільки зач іпає інтереси інших осіб, які проти цього заперечують.

У відзиві на апеляцій ну скаргу позивач просить за лишити рішення господарсько го суду Тернопільської облас ті без змін, а апеляційну скар гу без задоволення, мотивуюч и тим, що в порушення взятих на себе зобов' язань по догово ру про спільне використання та обслуговування проїжджої частини відповідач не брав у часті у проведенні її ремонт у.

Розглянувши наявні у спра ві матеріали, давши належну о цінку доводам та заперечення м, які містяться в апеляційні й скарзі та у відзиві на неї, з аслухавши пояснення предста вників сторін у судових засі даннях, колегія суддів апеля ційного господарського суду дійшла висновку, що рішення г осподарського суду першої ін станції слід залишити без зм ін, а апеляційну скаргу без за доволення з наступних підста в.

Судом встановлено, що СПД -ФО ОСОБА_3 є власником опа лубно-заготівельного цеху пі д літ «Г»площею 365, 1 кв. м, який ро зташований за адресою: АДРЕ СА_1, на праві приватної влас ності на підставі договору к упівлі-продажу приміщення, п освідченого нотаріусом Терн опільського міського нотарі ального округу Березій З. А . 06.07.2000 р. № 2624 і записаний в реєст рову книгу за № 1091 від 13.07.2000 р., що п ідтверджується копією реєст раційного посвідчення, яка з находиться в матеріалах спра ви.

Рішенням виконавчого комі тету Тернопільської міської ради від 22.11.2000 р. № 1198 вилучено із користування ВАТ «ПМК-5»земе льну ділянку площею 0, 1500 га за а дресою: вул. Микулинецька, 31, та надано її в оренду відповіда чу терміном на 25 років для обс луговування викупленого при міщення.

01.10.2000 р. між ВАТ «Тернопільськ а ПМК-5», правонаступником пра в та обов' язків якого є това риство позивача, що підтверд жується положеннями статуту останнього, та СПД-ФО ОСОБА _3 укладено угоду про спільн е користування, згідно умов я кої сторони домовились про п раво рівноцінного користува ння спільним заїздом для обо х сторін та під' їздом до при міщення опалубно-заготівель ного цеху, сторони не запереч ують і що підтверджується ма теріалами справи (а. с. 10 - 19, 56, 58, 68 - 82), що даний заїзд знаходить ся на земельній ділянці, що ор ендується позивачем, за адре сою: м. Тернопіль, вул.. Микулин ецька, і проїзд на територію в ідповідача здійснювався ост аннім через територію позива ча.

01.01.2003 р. між даними сторонами у кладено угоду про спільне ви користання та обслуговуванн я, відповідно до умов якої ост анні домовились про те, що ВАТ «Тернопільська ПМК-5»і СПД-ФО ОСОБА_3, які розташовані н а території, що має спільний з аїзд із вул. Микулинецької, ма ють рівноцінне право на кори стування цим заїздом для обо х сторін та під' їздом до при міщення столярного цеху при умові рівноцінного 50 % на 50 % обс луговування й ремонту спільн ої проїзної частини.

В даній угоді сторони домов ились спільно користуватися заїздом - проїзною частиною , тобто твердим покриттям, що з находиться на земельній діля нці, яка перебуває в оренді у п озивача, при умові рівноцінн ого обслуговування і ремонту спільної проїзної частини.

Фактично даною угодою пози вач погодився надати відпові дачу право здійснювати корис тування відповідачу заїздом (а саме: твердим покриттям) за умови рівноцінного обслуго вування і ремонту спільної п роїзної частини сторонами.

Таким чином, судом першої ін станції зроблено правомірни й висновок, що угода від 01.10.2000 р. п рипинила дію у зв' язку з укл аденням між сторонами угоди від 01.01.2003 р., оскільки відбулася заміна одного правовідношен ня, яке мало місце у вигляді на дання відповідачу права безо платно користуватися заїздо м, новим зобов' язанням за до мовленістю сторін відповідн о до угоди від 01.01.2003 р.

Дана угода укладена з метою забезпечення доступу відпов ідача до своєї земельної діл янки, на якій розташоване при міщення цеху.

Відповідно до статті 41 ЦК Ук раїнської РСР, який діяв на ча с укладення спірної угоди та на момент укладення угоди ві д 01.10.2000 р., угодами визнаються ді ї громадян і організацій, спр ямовані на встановлення, змі ну або припинення цивільних прав або обов' язків.

Відповідно до п. 4 Прикінцев их та перехідних положень ЦК України, цей кодекс застосов ується до цивільних відносин , що виникли після набрання ни м чинності. Щодо цивільних ві дносин, які виникли до набран ня чинності ЦК України, полож ення цього кодексу застосову ються до тих прав і обов' язк ів, що виникли або продовжуют ь існувати після набрання ни м чинності.

Враховуючи, що спірна угода укладення 01.01.2003 р. і є чинною на д ень розгляду справи, при вирі шенні питання щодо розірванн я вказаної угоди слід застос овувати положення ЦК України .

Згідно ст. 153 ЦК Української Р СР, договір вважається уклад еним, коли між сторонами в пот рібній у належних випадках ф ормі досягнуто згоди по всіх істотних умовах. При цьому, іс тотними є ті умови договору, я кі визнані такими за законом або необхідні для договорів даного виду, а також всі ті ум ови, щодо яких за заявою одніє ї з сторін повинно бути досяг нуто згоди.

Згідно ч. 2 ст. 153 ЦК Українсько ї РСР, істотними є умови догов ору, які: визнані такими за зак оном; необхідні для договорі в даного виду; вимагає включи ти до договору одна із сторін .

Діючим на момент укладення спірної угоди законодавство м не було визначено переліку істотних умов для договору с пільного користування, заяви сторін щодо встановлення іс тотних умов відсутні, вимогу про укладення угоди в прості й письмовій формі сторони ви конали, фактично відповідач користувався заїздом впродо вж 2003 - 2010 рр.

Тобто, норми даних статей ви значають обов' язковість до сягнення згоди між сторонами як по істотних умовах догово ру, так і по умовах визначених сторонами істотними при укл аденні договору. Дані умови д оговору після їх укладення с тають однаково обов' язкови ми для сторін і у сукупності у творюють зміст договору.

Відповідно до ст.ст. 41, 153, 154 ЦК У країнської РСР, ця угода вваж ається укладеною і не визнав алася недійсною.

В той же час, ст.ст. 98, 99 ЗК Украї ни передбачено, що власники а бо землекористувачі земельн их ділянок можуть вимагати п рава проходу та проїзду на ве лосипеді, проїзду на транспо ртному засобі по наявному шл яху через чужу земельну діля нку шляхом встановлення земе льного сервітуту.

Під сервітутом розумієтьс я обмеження права власника, к ористувача земельної ділянк и або іншого нерухомого майн а, що встановлюється на підст аві оформленої між сторонами угоди, рішення суду або іншої юридичної підстави, на викор истання земельної ділянки.

Земельний сервітут може бу ти постійним або строковим. В становлення земельного серв ітуту не веде до позбавлення власника земельної ділянки, щодо якої встановлений земе льний сервітут, прав володін ня, користування та розпоряд ження нею. Земельний сервіту т здійснюється способом, най менш обтяжливим для власника земельної ділянки, щодо якої він встановлений (п. п. 2, 3, 4 ст. 98 З К України).

В даному випадку сервітут в становлений не був, а мало міс це укладення сторонами догов ору про спільне користування майном - проїзною частиною за умови рівноцінного обслуг овування та ремонту даного т вердого покриття.

Відповідно до ст. 651 ЦК Україн и, договір може бути розірван ий за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істот ного порушення договору друг ою стороною.

Істотнім є таке порушення с тороною договору, коли внасл ідок завданої ним шкоди друг а сторона значною мірою позб авляється того, на що вона роз раховувала при укладенні дог овору.

Згідно ч.ч. 2, 3 ст. 188 ГК України, сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або роз ірвати договір, повинна наді слати пропозицію про це друг ій стороні за договором. Стор она договору, яка одержала пр опозицію про зміну чи розірв ання договору, у двадцятиден ний строк після одержання пр опозиції повідомляє другу ст орону про результати її розг ляду.

У разі якщо сторони не досяг ли згоди щодо зміни чи розірв ання договору, а також у разі н еодержання відповіді в устан овлений строк з урахуванням поштового обігу, заінтересов ана сторона має право переда ти спір на вирішення господа рського суду.

Дана норма кореспондуєтьс я зі ст. 11 ГПК України.

Отже, виходячи із змісту нав едених положень чинного зако нодавства, дії заінтересован ої сторони, спрямовані на роз ірвання договору та непогодж ення з ними іншої сторони маю ть відбутися до звернення з в ідповідним позовом до суду. О скільки, метою розірвання до говору у зв' язку з істотною зміною є необхідність відно влення балансу інтересів сто рін внаслідок неочікуваної з міни зовнішніх обставин, що н е залежать від волевиявлення сторін, саме порушення права заінтересованої сторони на таке відновлення внаслідок н еприйняття відповідної проп озиції іншою стороною є необ хідною умовою для звернення до суду у відповідності до ст . 1 ГПК України.

Як вбачається з матеріалів справи і випливає із твердже нь позивача, протягом 2006 - 2007 рр . позивачем в односторонньом у порядку здійснювалось обсл уговування та ремонт заїзду (проїзної частини), постійно п роводиться повне обслуговув ання вказаної ділянки проїзн ої частини, здійснюється її о світлення та цілодобова охор она, відповідач жодної участ і в цьому не приймає, внаслідо к чого останньому направлено повідомлення від 20.09.2010 р. № 72, в як ому повідомляється про розір вання угоди про спільне вико ристання та обслуговування в ід 01.01.2003 р.

Відповідно до ст.ст. 11, 14, 526 ЦК У країни, цивільні обов' язки виникають також із договорів і повинні виконуватись нале жним чином відповідно до умо в договору, вимог цього кодек су, інших актів цивільного за конодавства.

Згідно ст. 610 ЦК України, пору шенням зобов' язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов' язання (ненал ежне виконання).

Відповідач, користуючись в становленим угодою правом ви користання заїздом (проїзною частиною), не надав жодних док азів здійснення та/або намаг ання здійснювати обслуговув ання і ремонт спільної проїз ної частини, чим порушив умов и даної угоди.

Твердження апелянта (відпо відача) про те, що позивач жодн ого разу не звертався з пропо зиціями чи вимогами про учас ть в обслуговуванні, ремонті спільної частини дороги, до у ваги судом не беруться, оскіл ьки умовами спірної угоди не передбачено обов' язку пози вача виставляти рахунки чи в чиняти інші дії, які необхідн і для виконання відповідачем зобов' язань за угодою.

Слід зазначити, що із відпов іді Управління містобудівно го та архітектурного комплек су Тернопільської міської ра ди, наданої на вимогу суду пер шої інстанції, вбачається, що існує можливість влаштувати під' їздні шляхи до опалубн о-заготівельного цеху СПД-ФО ОСОБА_3 лише через земель ні ділянки ПП «МЖК», ТзОВ «Тер нопільська ПМК №5», СПД-ФО ОС ОБА_6 з виїздом на вул. Молоді жну, за умови укладення догов ору сервітуту між зацікавлен ими сторонами.

За таких обставин, апеляцій ний суд дійшов висновку, що ви моги про розірвання угоди пр о спільне використання та об слуговування від 01.01.2003 р., уклад еної між сторонами, правомір но задоволені господарським судом першої інстанції.

Відповідно до ст.ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повин на довести ті обставини, на як і вона посилається як на підс таву своїх вимог та заперече нь. Господарський суд прийма є тільки ті докази, які мають з начення для справи. Обставин и справи, які відповідно до за конодавства повинні бути під тверджені певними засобами д оказування, не можуть підтве рджуватись іншими засобами д оказування.

Враховуючи наведене, апеля ційний господарський суд вва жає, що рішення господарсько го суду першої інстанції при йняте з врахування всіх обст авин справи та з дотриманням норм чинного законодавства, а тому не вбачає підстав для й ого зміни чи скасування.

Керуючись ст.ст. 99, 101 - 105 ГПК Ук раїни, Львівський апеляційни й господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господа рського суду Тернопільської області від 30.11.2010 р. у справі № 12/96 -1730 залишити без змін, апеляцій ну скаргу Суб' єкта підп риємницької діяльності - фі зичної особи ОСОБА_3, м. Тер нопіль - без задоволення.

2. Постанова набирає з аконної сили з дня її прийнят тя та може бути оскаржена в ка саційному порядку.

3. Матеріали справи ске рувати на адресу місцевого г осподарського суду.

Головуючий суддя Бонк Т. Б.

Суддя Бойко С. М.

Суддя Марко Р. І.