Ухвала

від 26.01.2011 по справі 14/240-09нр

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

 ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

УХВАЛА

про залишення апеляційної скарги без розгляду

"27" січня 2011 р.          Справа № 14/240-09нр

          Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Бондаренко В.П., суддя Ільїн О.В., суддя Камишева Л.М.

розглянувши апеляційну скаргу відповідача (вх. № 428С/1-6) на рішення  господарського суду Сумської області від 12 листопада 2010 року у справі № 14/240-09нр

за позовом ФОП ОСОБА_1, смт. Низи Сумського району Сумської області  

до Сумської міської ради, м. Суми

про  визнання права власності,

та за зустрічним позовом  Сумської міської ради, м. Суми

до ФОП ОСОБА_1, смт. Низи Сумського району Сумської області

про зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Сумської області від 12 листопада 2010 року у справі №14/240-09нр (суддя Кіяшко В.І.) первісний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Сумської міської ради  про визнання права власності  задоволено повністю.

Визнано за фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1  право власності на кухню літера “А”, площею 12,7 кв.м. та сауну літера “Б”  площею 56,0 кв.м, які розташовані в АДРЕСА_1, що спорудженні у відповідності до затвердженого проекту та відповідають державним будівельним нормам та правилам.

В задоволенні зустрічного позову Сумської міської ради до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, про зобов‘язання  знести самовільно збудовані кухню літера “А”, площею 12,7 кв.м. та сауну літера “Б”  площею 56,0 кв.м, які розташовані в АДРЕСА_1 та звільнити земельну ділянку, привівши її у попередній стан, відмовлено.

Відповідач з рішенням  господарського суду першої інстанції не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на  порушення господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, на неповне з’ясування обставин, що мають значення для справи, на невідповідність висновків суду, викладених в рішенні господарського суду першої інстанції, обставинам справи, просить рішення господарського суду Сумської області від 12 листопада 2010 року у справі №14/240-09нр  скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні первісного позову відмовити в повному обсязі та задовольнити зустрічний позов.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 16 грудня 2010 року  скаргу було повернуто на підставі пунктів 2,3,4 частини першої статті 97 Господарського процесуального кодексу України.

05 січня 2011 року відповідач повторно звернувся до Харківського апеляційного господарського суду зі скаргою з клопотанням про відновлення строку на подання апеляційної скарги.

Відповідно до вимог частини 3 статті 93 Господарського процесуального кодексу України, заслухавши доповідь судді-доповідача щодо вищевказаного клопотання, колегія суддів вважає, що воно не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до частини 1 статті 93 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів, а на ухвалу місцевого господарського суду - протягом п'яти днів з дня їх оголошення місцевим господарським судом. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

У разі пропуску строку на подання апеляційної скарги сторона має право в порядку статті 53 Господарського процесуального кодексу України звернутися до суду з мотивованим клопотанням про відновлення пропущеного строку.

Відповідно до статті 53 Господарського процесуального кодексу України за заявою сторони, прокурора чи з своєї ініціативи господарський суд може визнати причину пропуску встановленого законом процесуального строку поважною і відновити пропущений строк.

Виходячи зі змісту наведеної норми закону, поважними визнаються лише такі обставини, які є об’єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та пов’язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі процесуальних дій.

За результатами перевірки апеляційної скарги на відповідність її вимогам нормам господарського процесуального права встановлено, що рішення господарського суду Сумської області прийняте 12 листопада 2010 року; повний текст рішення підписаний 16 листопада 2010 року. Рішення надіслано сторонам 18 листопада 2010 року відповідно до вимог статті  87 Господарського процесуального кодексу України.

Встановлений законодавством термін оскарження рішення господарського суду першої інстанції закінчився 26 листопада 2010 року. Відповідач вперше звернувся  з апеляційною скаргою лише 07 грудня 2010 року, про що зазначено в ухвалі про повернення апеляційної скарги від 16 грудня 2010 року. В обґрунтування пропуску строку на подання апеляційної скарги Сумська міська рада посилається на те, що рішення суду першої інстанції від 12 листопада 2010 року Сумська міська рада отримала від 23 листопада  2010 року. До виконавчого орану Сумської міської ради - управління архітектури та містобудування Сумської міської ради, спеціалістам якого доручено здійснювати представництво інтересів міської ради, рішення потрапило лише 24 листопада 2010 року. Безпосередньо до виконавця - представника за дорученням Сумської міської ради, 27 листопада 2010 року.

Вчасне подання апеляційної скарги залежало від скаржника, оскільки його дії носять суб’єктивний характер; наведені Сумською міською радою обставини власне не є поважними причинами пропуску процесуального строку для подачі апеляційної скарги.   

Відповідно до частини 2 статті 93 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга, яка подана після закінчення строків, установлених цією статтею, залишається без розгляду, якщо апеляційний господарський суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для відновлення строку, про що постановляється ухвала.

Крім того, слід зазначити, що заявником апеляційної скарги не надані належні докази сплати державного мита у встановленому розмірі.

Державне мито справляється із первісних та зустрічних позовних заяв майнового і немайнового характеру.

Декретом Кабінету Міністрів України «Про державне мито»та Інструкцією «Про порядок обчислення та справляння державного мита», затвердженої Наказом Головної державної податкової інспекції України від 22 квітня 1993 року, встановлені порядок та розмір сплати державного мита за подання позовних заяв до суду.

Згідно з підпунктом г) пункту 2 статті 3 Декрету Кабінету Міністрів України від 21.01.1993 р. № 7-93 "Про державне мито",  державне мито із апеляційних скарг на рішення господарських судів сплачується  із розміру 50 % ставки, що підлягає сплаті у разі подання заяви, для розгляду спору в першій інстанції, а із спорів майнового характеру - 50% ставки, обчисленої виходячи з оспорюваної суми.

З матеріалів справи вбачається, що заявлені позови  складаються із вимог  майнового та немайнового характеру, а саме: первісний -  визнання права власності на кухню літера “А”, площею 12,7 кв.м. та сауну літера “Б”  площею 56,0 кв.м, які розташовані в АДРЕСА_1 та зустрічний - зобов‘язання  знести самовільно збудовані кухню літера “А”, площею 12,7 кв.м. та сауну літера “Б”  площею 56,0 кв.м, які розташовані в АДРЕСА_1 та звільнити земельну ділянку, привівши її у попередній стан.

В Інформаційному листі Вищого господарського суду України від                       21.04.2008 р. за № 01-8/241, яким внесено зміни до Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 14.08.2007 р. № 01-8/675 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року" визначений  розмір державного мита, що сплачується з позовних заяв про визнання права власності на майно та зазначено, що у постанові Верховного Суду України від 25.12.2007 р. № 8/219-07 викладено правову позицію,  за якою державне мито з позовної заяви про визнання права власності визначається з  урахуванням  вартості спірного  майна  та з огляду на приписи пунктів 29 і 30 Інструкції про порядок обчислення та справляння державного мита, затвердженої наказом Головної  державної  податкової  інспекції  України  від 22.04.1993 р. № 15.

Відповідачем за первісним позовом рішення оскаржується в повному обсязі, однак державне мито за подання апеляційної скарги згідно квитанції  № 5 від 05 січня 2011 року  сплачено лише в сумі 42,50 грн., тобто в розмірі меншому, ніж встановлено пп. г) п. 2 ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито".

Керуючись  статтями 53, 93 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

1. Клопотання Сумської міської ради про поновлення пропущеного строку на подання апеляційної скарги залишити без задоволення.

2. Залишити апеляційну скаргу без розгляду.

Головуючий суддя                                                                         Бондаренко В.П.  

Суддя                                                                                                Ільїн О.В.  

Суддя                                                                                                Камишева Л.М.