Рішення

від 24.01.2011 по справі 35/365-10

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

35/365-10

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

18.01.11р.

Справа № 35/365-10

За позовом  Дочірнього підприємства "Кларксон" компанії з обмеженою

                    відповідальністю "Кларксон інвестментс", м. Київ

до                Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельний

                   Дім "Євразресурс»    Україна», м. Дніпропетровськ 

про стягнення 303 022,50 грн

та за зустрічним позовом  

                  Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний

                  Дім "Євразресурс" Україна", м. Дніпропетровськ

До              Дочірнього підприємства "Кларксон" компанії з обмеженою

                  відповідальністю  "Кларксон інвестментс", м. Київ

про  визнання договору недійсним 

             Суддя  Широбокова Л.П.

Представники:

від позивача - Ніколаєв О.О., представник, дов. від 15.09.2010р.

від відповідача - Корсун С.О., представник, дов. №35/10 від 31.12.2010р. 

СУТЬ СПОРУ:

Позивач звернувся до суду та просить стягнути з Відповідача борг за поставлену продукцію - 303 022,50 грн, посилаючись на невиконання Відповідачем зобов`язань за договором № 29/09 від 02.03.2009р.

Представник Позивача позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити, вказав, що борг до цього часу не сплачено.

Відповідач проти позову заперечує, посилаючись на те, що договір є недійсним, оскільки підписаний неповноважною особою, та нікчемним, так як не направлений на реальне виникнення у сторін зобов`язань за ним, а саме: Позивач ухиляється від сплати ПДВ. Відповідачем заявлено зустрічний позов про визнання договору недійсним з вище наведених підстав.

      Представник Відповідача зустрічний позов підтримав, в первісному позові просив відмовити.

    Позивач заперечує проти зустрічних позовних вимог, вказує, що є платником ПДВ і в установленому законом порядку декларує свої податкові зобов`язання щодо сплати податків. Крім того вважає, що сплата  податків не впливає на дійсність договору, який виконувався сторонами.

      За клопотанням сторін строк вирішення спору було продовжено на 15 днів до 25.01.2011р.

      Відповідно до положень ч. 2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України (в редакції Закону України “Про судоустрій і статус суддів” від 7 липня 2010 року N2453-VI) в судовому засіданні оголошено  тільки вступну та резолютивну частину рішення.

     Дослідивши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін,  оцінивши докази в їх сукупності, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

 Між Дочірнім підприємством "Кларксон" компанії з обмеженою                      відповідальністю "Кларксон інвестментс" -  постачальник (надалі позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Торгівельний Дім "Євразресурс»Україна»-  покупець (надалі відповідач) було укладено договір №29/09 від 02.03.2009р. (з додатками) строком дії до 31.12.2009р. з автоматичною пролонгацією на наступний рік при  відсутності заперечень сторін. Доказів розірвання договору суду не надано.

    За умовами договору постачальник зобов'язався поставити покупцю вугільну продукцію, номенклатура якої вказується в додатках до договору, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити цю продукцію.

    Покупець вважає цей договір нікчемним та просить визнати його недійсним з підстав вчинення його представником позивача з перевищенням повноважень, нікчемності правочину з огляду на те, що він не направлений на реальне настання зобов'язань за ним та Позивач ухиляється від сплати ПДВ.

    Відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Згідно статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права або інтересу. Цією статтею визначено перелік способів судового захисту, одним із яких є визнання правочину недійсним.

    Статтею 203 Цивільного кодексу України передбачені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину.

    Відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України, що кореспондуються з положеннями ст. 207 Господарського кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою ст. 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

   Отже, вирішуючи спір про визнання правочину недійсним, госпо-дарському суду належить встановити наявність саме тих обставин, з якими закон пов'язує недійсність правочинів, зокрема, відповідність змісту правочину вимогам Цивільного кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, встановити правомочність особи,  яка вчиняє правочин, спрямування правочину  на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

    Відповідно до статті 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 Цивільного кодексу України).  Свобода договору означає можливість сторін вільно визначати зміст договору, який вони укладають і формувати його конкретні умови. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України).

    Розглядаючи спір про визнання угоди недійсною, суд перевіряє відповідність умов цієї угоди законодавству, що діяло станом на час її укладання. Договір не може бути визнаний недійсним на підставі законодавства, яке не було чинне на час укладання договору (п. 2    Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009р.  N9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання                       правочинів недійсними»- надалі Постанова Пленуму).

     Відповідно до ст. 241 Цивільного кодексу України правочин,   вчинений    представником    з    перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи,  яку він представляє,  лише  у  разі  наступного  схвалення правочину  цією  особою.  Правочин  вважається схваленим зокрема у разі,  якщо особа,  яку він представляє,  вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.  Наступне схвалення правочину  особою,  яку  представляють, створює,  змінює  і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.

     Сторонами виконувалися умови договору, здійснювалося постачання продукції та її часткова оплата, про що були складені акти приймання-передачі, надані сторонами документи підтверджують придбання спірної продукції у інших осіб та постачання за укладеними із покупцями угодами.  Договір зі сторони позивача підписано директором Гречихіним В.Н., на підтвердження повноважень якого позивачем надано довіреність від 10.12.2006р., витяг з ЄДРПОУ від 22.07.2010р., де вказана особа зазначена керівником підприємства.

     З встановленого суд доходить висновку, що відсутні правові підстави для визнання договору недійсним на підставі п. 2, 5 ст. 203 Цивільного кодексу України, тобто  саме з підстав підписання неповноважною особою та неспрямування правочину  на реальне настання правових наслідків.

      Щодо ж до нікчемності правочину з підстав, що він порушує публічний порядок в зв'язку з несплатою позивачем податків слід зауважити наступне.

  Відповідно до ст. 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким,  що порушує публічний  порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина,  знищення,  пошкодження майна  фізичної  або юридичної    особи,    держави,    Автономної   Республіки   Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

   Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

   Як на доказ нікчемності договору відповідач посилається на лист Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську №21728/10/08-02/3-12 від 12.07.2010р., яким податкова повідомила його про ризик безпідставного формування податкового кредиту з ПДВ, сформованого сумнівними підприємствами без належного внесення ПДВ до бюджету, серед яких і позивач.

    Вказаний лист не є достатнім доказом на підтвердження нікчемності правочину та порушення публічного порядку, оскільки не підтверджений належними доказами - довідками, актами перевірки податкових органів, податковими деклараціями та доказами відсутності сплати ПДВ, тощо.

    В цьому випадку саме податкові органи можуть звертатися з такими позовами відповідно до їх підвідомчості.

    На виконання умов договору позивач поставив, а відповідач прийняв вугільну продукцію на загальну суму 4 183 022,50 грн, що підтверджується актами приймання-передачі вугільної продукції від 08.08.2010р., від 13.08.2010р., від  18.08.2010р., рахунками-фактурами №92-08 від 08.08.2010р., №93-08 від 13.08.2010р., №94-08 від 18.08.2010р., квитанціями про приймання вантажу №51758553, №51758559, №51758567 та не заперечується відповідачем.

    За умовами п. 5 договору та додатку №27 від 06.08.2010р. покупець проводить оплату за товар відповідно до рахунку постачальника протягом 14 днів від дати відвантаження вагону з продукцією на адресу вантажоодержувача.

  Відповідач за придбаний товар розрахувався частково в сумі 3880000,00 грн, що підтверджується виписками по рахунку позивача за 21.08.2010р., 31.08.2010р., 14.09.2009р. Заборгованість становить 303022,50 грн, що не спростовано відповідачем. Доказів сплати цього боргу на час розгляду справи суду не надано.

    Відповідно до ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. В силу положень ст. 16  Цивільного кодексу України та ст. 20 Господарського кодексу України держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів, зокрема, шляхом присудження до виконання обов'язку в натурі та сплати неустойки, відшкодування збитків. Відповідач неналежним чином виконав свої договірні зобов'язання перед позивачем з оплати поставленої на його замовлення продукції, чим порушив умови укладеного з позивачем договору та вище наведені приписи законодавства.   

  З огляду на викладене, з врахуванням встановлених обставин,   вимоги позивача обґрунтовані, та підлягають задоволенню в повному обсязі, в задоволенні зустрічного позову слід відмовити.

    Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по справі відносяться на відповідача.

    Керуючись ст.ст. 44, 49, 60, 82-85, 116, 117 Господарського процесуального кодексу України, ст. 16, 203, 215, 525, 526 Цивільного кодексу України, господарський суд,  -

ВИРІШИВ :

    В задоволенні зустрічного позову відмовити.

    Первісний позов задовольнити повністю.

   Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний Дім "Євразресурс" Україна" –49000, м. Дніпропетровськ, пр. Газети Правда, 29 (фактична адреса – вул. Маяковського,3), код ЄДРПОУ 34589080 (р/р 26003010004518 в Уні Кредит Банку м. Київ, МФО 300744) на користь Дочірнього підприємства "Кларксон" компанії з обмеженою відповідальністю  "Кларксон інвестментс" –01033, м. Київ, вул. Саксаганського,46, оф.8, код ЄДРПОУ 31086444 (р/р 26008000430001 в АТ «ІндексБанк»м. Київ, МФО 300614) борг –303022,50 грн (триста три тисячі двадцять дві грн 50 коп), витрати по сплаті державного мита –3030,23 грн (три тисячі тридцять грн 23 коп) та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу –236,00 грн (двісті тридцять шість грн 00 коп).

    Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

 Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з   дати його підписання та в цей термін може бути оскаржено до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

        Суддя

     Повне рішення складено      21 січня 2011р.

Л.П. Широбокова