Рішення

від 25.01.2011 по справі 16/113

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

16/113

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул.Шевченка 16, м.Івано-Франківськ, 76000, тел. 77-96-83

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 січня 2011 р.   Справа № 16/113   

Господарський суд Івано-Франківської області у складі  судді  Калашник В. О.

при секретарі судового засідання Манів-Головецька О.С.

 розглянувши матеріали справи

за позовом  ТзОВ "Спільне українсько-німецьке підприємство "СТАНІМ"  

                    вул. Незалежності, 67, м.Івано-Франківськ, 76000

до відповідача  Івано-Франківська міська рада  

                    вул. Грушевського, 21, м.Івано-Франківськ, 76000

про визнання права власності на самочинне будівництво нерухомого майна.

За участю представників сторін

Від позивача:  представники не з'явилися.

Від відповідача: представники не з'явилися.

встановив:

Позивач, ТзОВ "Спільне українсько-німецьке підприємство "СТАНІМ", звернувся до  господарського суду з позовною заявою про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме  майно.

В позовній заяві Позивач вказав, що на праві власності він володіє нежитловими приміщеннями, придбаними на підставі договору купівлі-продажу, укладеного 26.10.2005р. з Фондом комунальної власності територіальної громади м.Івано-Франківська.

На підставі вказаного договору купівлі-продажу у власність Позивача було передано нежитлові приміщення в будинку по вул.Незалежності 67а в м.Івано-Франківську, загальною площею 127,8 кв.м.

Протягом 2005-2006р., Позивач здійснив добудову до вказаного приміщення, а саме прибудував гараж, складське приміщення та службове приміщення, загальною площею 47,6 кв.м., що складаються з нежитлового приміщення першого поверху № 10, площею 13,6 кв.м.,гаражу, площею 17,1 кв.м., нежитлового приміщення другого поверху №13 площею 17,1 кв.м. Вказані приміщення були прибудовані без належного оформлення та відповідних дозвільних документів.

Однак, Івано-Франківським обласним бюро технічної інвентаризації проведено інвентаризацію будівлі та виготовлено технічний паспорт на виробничий будинок.

Проте, Позивач не має можливості провести реєстрацію свого права власності, оскільки Відповідач таког права Позивача не визнає  і не здійснює його державну реєстрацію, відповідно до Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно від 07.02.2002р за № 7/5.

Враховуючи викладені обставини, Позивач у позовній заяві просить суд визнати за ним  право власності на вказані вище самочинно збудовані об'єкти нерухомого майна.

Відповідач відзив на позов не подав, представник в судове засідання не з'явився, хоча був належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи.

Відповідно до положень ст. 75 ГПК України, суд вважає за можливе розглянути спір без участі представника позивача , за наявними у справі матеріалами.

З метою всестороннього та повного дослідження обставин у справі, в судовому засіданні, яке відбулось 05.01.2011р., представник позивача  подав клопотання про відкладення розгляду справи в з'язку з необхідністю подачі додаткових доказів, які мають значення для вирішення спору. Дане клопотання судом було задоволено.

Статтею 33 ГПК України передбачено, що обов'язок доказування і подання доказів в підтвердження своїх вимог і заперечень покладаються на сторін та інших учасників судового процесу.

Дослідивши подані позивачем докази, суд не вбачає підстав для задоволення позову, приймаючи до уваги наступне.

Відповідно до ст. 376 ЦК України, житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

В судовому засіданні встановлено, що Позивач здійснив самочинну добудову нежитлових приміщень по вул.Незалежності 67а в м. Івано-Франківську, на земельній ділянці,  яка не була відведена для цієї мети та без належного дозволу і затвердженого проекту.

Вказаною вище нормою закону вказано також, що особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

Однак, право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.

В матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували факт надання Позивачу земельної ділянки з метою проведення добудови нежитлових приміщень.

Враховуючи вказані обставини, суд зобов'язав в судовому засіданні представника позивача подати докази в підтвердження наявності у Позивача  в користуванні земельної ділянки на якій здійснено самочинне будівництво.

Однак, жодних доказів Позивачем суду не було надано.

Визнавши за таких обставин  право власності на самочинно збудовані нежитлові приміщення без належного відведення земельної ділянки за Позивачем, суд порушив би право власника землі  на реалізацію його права власності на земельну ділянку.

Відповідно до ст. 12 ЗК України, до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території міст належить розпорядження землями територіальних громад; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу.

Наявність в користуванні у Позивача земельної ділянки , наданої йому органом  місцевого самоврядування з метою проведення будівництва, або для вже збудованого нерухомого майна,  є відповідно до положень ст. 376 ЦК України,  однією з основних вимог визнання судом права власності на самочинно збудоване нерухоме майно.

Відповідач правомірно не визнає за Позивачем право власності на самочинне будівництво, оскільки не надав останньому земельної ділянки для проведення будівельних робіт.

З врахуванням викладеного, суд вважає вимоги позивача, викладені у позовній заяві безпідставними, а тому вважає, що в позові слід відмовити.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, судові витрати залишити за Позивачем.

На підставі викладеного, відповідно до ст. 124 Конституції України, ст. 376 ЦК України, ст. 12 ЗК України, керуючись ст. 33, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

В позові товариства з обмеженою відповідальністю "Спільне українсько-німецьке підприємство "СТАНІМ" (вул.Незалежності 67а, м. Івано-Франківськ, 76000, код ЄДРПОУ 20548303) до Івано-Франківської міської ради  (вул. Грушевського, 21, м.Івано-Франківськ, 76000, код ЄДРПО 25698131) про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно, - відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя                                                            Калашник В. О.

                                                                      повний текст складено 31.01.11р.