Постанова

від 13.01.2011 по справі 04/137-38

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04/137-38

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

13.01.11                                                                                           Справа  № 04/137-38

м. Львів

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого-судді                                                             Процика Т.С.

суддів                                                                                Дубник О.П.

                                                                                Скрипчук О.С.

при секретарі судового засідання                                        Трускавецькому В.П.

розглянув           апеляційну скаргу Підприємства “Візор”від 16.11.2010р. № 216

на рішення           Господарського суду Волинської області від 08.11.2010р. (повне рішення складено 10.11.2010р.)

у справі           № 4/119-38

за позовом           Приватного акціонерного товариства (далі ПАТ) “МТС Україна”, м. Київ

до відповідача Підприємства “Візор”, м. Луцьк

про                         стягнення 37995,24 грн.

за участю представників

від позивача: Ліпенко Ю.К. –представник;

від відповідача: не з'явились.

Повна постанова складена 03.02.2011р.

Рішенням Господарського суду Волинської області від 08.11.2010р. у справі № 04/137-38 позов ПАТ “МТС Україна” (з врахуванням заяви про зменшення позовних вимог) задоволено. З Підприємства “Візор” на користь позивача стягнуто 37995,24 грн. заборгованості. Позивачу відшкодовано судові витрати.

Рішення місцевого господарського суду мотивоване тим, зокрема, що відповідач належним чином не виконав умови договору про надання телекомунікаційних послуг №ТП-VZ-02/2008 від 26.04.2010р. в частині проведення повного розрахунку за надані позивачем послуги, відтак вимоги позивача про стягнення з відповідача 37995,24 грн. боргу, є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Не погоджуючись з даним рішенням суду, Підприємство “Візор” звернулось до Львівського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Волинської області від 08.11.2010р. у даній справі, мотивуючи свої доводи порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Позивач відзиву на апеляційну скаргу не подав, однак його представник в судовому засіданні заперечив доводи скаржника, просить у задоволенні вимог апеляційної скарги відмовити, оскаржуване рішення суду першої інстанції залишити без змін з підстав обґрунтованості та правомірності висновків місцевого господарського суду.

Скаржник в судове засідання не з'явився, причини неявки суду не повідомив.

Враховуючи те, що сторін не було позбавлено конституційного права на захист охоронюваних законом інтересів, а ухвалою суду від 29.11.2010р. участь уповноважених представників сторін обов'язковою не визнавалась, то колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги у відсутності представника скаржника.

Розглянувши матеріали справи, судовою колегією встановлено наступне.

5 лютого 2008р. між Закритим акціонерним товариством "Український мобільний зв'язок" (виконавець, правонаступником якого є Приватне акціонерне товариство "МТС Україна", що підтверджується наявним в матеріалах справи витягом зі Статуту Приватного акціонерного товариства "МТС Україна", затвердженого протоколом загальних зборів акціонерів №17 від 09.04.2010р. та зареєстрованого 26.04.2010р. під №10701050053002699) та Підприємством “Візор” (замовник) було укладено договір про надання телекомунікаційних послуг №ТП-VZ-02/2008, відповідно до умов якого позивач надає замовнику послуги, а останній сплачує вартість робіт з їх інсталяції та щомісячну плату за надані послуги у відповідності до умов договору та додатків до нього.

Відповідно до Додатку А до договору позивач зобов'язувався надавати замовнику в тимчасове платне користування некомутований цифровий канал зв'язку на підставі належним чином оформленого та підписаного обома сторонами договору бланку замовлення послуг, що є невід'ємною частиною договору.

У пункті 1 договору сторони обумовили, що звітний період - період в один календарний місяць, що починається з 00:00години першого календарного дня місяця та триває до 23:59:59 останнього дня календарного місяця, якщо інше не обумовлено сторонами. Термін оплати - 20 календарних днів, починаючи з останнього дня звітного періоду.

Відповідно до п. 5.5 договору позивач до 10 числа кожного місяця, наступного за звітним періодом, направляє замовнику два примірники акта виконаних робіт, підписаних з боку виконавця. Замовник зобов'язаний до 20 числа кожного місяця, наступного за звітним періодом, підписати цей акт виконаних робіт та один його примірник повернути до виконавця або надати мотивовану письмову відмову від підписання акта виконаних робіт із зазначення причин відмови. У разі відсутності мотивованої письмової відмови від підписання акта виконаних робіт до 15 числа місяця, наступного за звітним періодом, надання послуг вважається прийнятим замовником. У разі отримання виконавцем мотивованої письмової відмови від підписання акта виконаних робіт з боку замовника, сторони зобов'язані протягом наступних 10 календарних днів, але не пізніше 20 числа місяця, наступного за звітним періодом врегулювати розбіжності шляхом переговорів.

На виконання умов укладеного між сторонами договору, позивач за період квітень-жовтень 2010р. надав відповідачу телекомунікаційні послуги на загальну суму 60 717, 77 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи  рахунками №04-09/Visor від 30.04.2010р., №05-09/Visor від 31.05.2010р., №06-09/Visor від 30.06.2010р., №07-09/Visor від 31.07.2010р., №08-09/Visor від 31.08.2010р., №09-09/Visor від 30.09.2010р., №10-09/Visor від 31.10.2010р. та актами виконаних робіт від 30.04.2010р., 31.05.2010р., 30.06.2010р., 31.07.2010р., 31.08.2010р., 30.09.2010р., 31.10.2010р., які підписані обома сторонами, зокрема, відповідачем без застережень.

Відповідач, в свою чергу, оплатив надані позивачем послуги частково, в сумі  22 722, 53 грн.

Відтак, з врахуванням проведення відповідачем часткової оплати за надані позивачем послуги, заборгованість відповідача перед позивачем становить 37 995, 24 грн., стягнення якої є предметом спору у даній справі.

У відповідності до вимог ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Статтею 193 ГК України, яка кореспондує зі статтею  526 ЦК України, передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських  відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах  звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Застосування господарських санкцій до суб'єкта, який порушив зобов'язання, не звільняє цього суб'єкта від обов'язку виконати зобов'язання в натурі, крім випадків, коли інше передбачено законом або договором, або управнена сторона відмовилася від прийняття виконання зобов'язання. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Згідно вимог ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як було зазначено вище, позивач надав відповідачу телекомунікаційні послуги на загальну суму 60 717, 77 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи  рахунками №04-09/Visor від 30.04.2010р., №05-09/Visor від 31.05.2010р., №06-09/Visor від 30.06.2010р., №07-09/Visor від 31.07.2010р., №08-09/Visor від 31.08.2010р., №09-09/Visor від 30.09.2010р., №10-09/Visor від 31.10.2010р. та актами виконаних робіт від 30.04.2010р., 31.05.2010р., 30.06.2010р., 31.07.2010р., 31.08.2010р., 30.09.2010р., 31.10.2010р., які підписані обома сторонами.

Доказів оплати вказаної суми в повному обсязі відповідач суду не подав.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про підставність позовних вимог, а тому правомірно задоволив позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідно до ст.43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно із ст.34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

З огляду на викладене, апеляційний господарський суд погоджується з висновками місцевого господарського суду про задоволення  позовних вимог, оскільки відповідач не подав у встановленому законом порядку належних та допустимих доказів, які б з достовірністю підтверджували доводи, викладені в апеляційній скарзі, та обґрунтували безпідставність заявленого позову.

Враховуючи все вищенаведене в сукупності, апеляційний господарський суд не вбачає підстав для скасування рішення суду першої інстанції та задоволення апеляційної скарги.

Керуючись ст. ст. 33, 43, 99, 101, 103, 105 ГПК України, -

Львівський апеляційний господарський суд , П О С Т А Н О В И В :

1.          Рішення Господарського суду Волинської області від 08.11.2010р.у справі № 04/137-38 залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

2.          Витрати по сплаті державного мита за перегляд судового рішення в апеляційному порядку покласти на скаржника.

    Ця постанова може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуючий суддя                                                                         Процик Т.С.

                 Суддя                                                                                                Дубник О.П.

                 Суддя                                                                                                Скрипчук О.С.