Рішення

від 27.12.2010 по справі 22/304

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

22/304

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

27.12.10 р.                                                                                    Справа № 22/304                               

   Суддя господарського суду Донецької області Іванченкова О.М.

при секретарі судового засідання Бондар В.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Донвуглестіл”, м.Донецьк, ЄДРПОУ 36306180,

до відповідача 1: Публічного акціонерного товариства „Інвестбудсервіс”, м.Київ, ЄДРПОУ 32244833, та

відповідача 2: Товариства з обмеженою відповідальністю „Мега-альянс”, м.Донецьк, ЄДРПОУ 32862282,

про стягнення 40 000,00 грн.,

та зустрічною позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю „Мега-альянс”, м.Донецьк, ЄДРПОУ 32862282,

до відповідача 1, Публічного акціонерного товариства „Інвестбудсервіс”, м.Київ, ЄДРПОУ 32244833, та

відповідача 2, Товариства з обмеженою відповідальністю „Донвуглестіл”, м.Донецьк, ЄДРПОУ 36306180,

про встановлення факту нікчемності договору поставки №31/05/10 від 31.05.2010р., визнання даного договору та договору поруки б/н від 20.08.2010р. недійсними,

за участю уповноважених представників:

від позивача: Новакова Л.М. - довіреність,

від відповідача 1: Баранцова О.В. - довіреність,

від відповідача 2: Скубченко І.О. – довіреність.

Згідно ст.77 Господарського процесуального кодексу України,  у судовому засіданні оголошувалась перерва з 14.12.2010р. по 27.12.2010р.

                                                             ВСТАНОВИВ:

          Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю „Донвуглестіл”, м.Донецьк, звернувся до господарського суду Донецької області з позовною заявою до Відповідача 1, Публічного акціонерного товариства „Інвестбудсервіс”, м.Київ, та Відповідача 2, Товариства з обмеженою відповідальністю „Мега-альянс”, м.Донецьк, про стягнення солідарно заборгованості у розмірі 40 000,00 грн.

          На підтвердження вказаних обставин Позивач надав копії договору поставки товарів №31/05/10 від 31.05.2010р. разом із специфікаціями до нього, накладних №4555 від 19.06.2010р., №45831 від 23.06.2010р., №46211 від 29.06.2010р., №46251 від 29.06.2010р., №46261 від 29.06.2010р., №46361 від 30.06.2010р., №46362 від 30.06.2010р., додаткових угод до договору поставки №31/05/10 від 31.05.2010р. №1 від 19.06.2010р., №2 від 20.08.2010р., договору поруки б/н від 20.08.2010р.

          Нормативно свої вимоги Позивач обґрунтовує ст.ст.553, 554, 526, 692 Цивільного кодексу України, ст.ст.1, 2, 4-2, 4-3, 4-4, 4-5, 12, 15, 61, 64, 83 Господарського процесуального кодексу України.

     14.12.2010р., до початку розгляду господарським судом справи по суті, через канцелярію господарського суду Донецької області надійшла зустрічна позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю „Мега-альянс” про встановлення факту нікчемності договору поставки №31/05/10 від 31.05.2010р., визнання недійсним договору поставки №31/05/10 від 31.05.2010р. та визнання договору поруки б/н від 20.08.2010р. недійсним внаслідок недійсності договору поставки №31/05/10 від 31.05.2010р. і таким, що не підлягає виконанню.

          В обґрунтування своїх вимог Товариство з обмеженою відповідальністю „Мега-альянс” посилається на наявність у проваджені господарського суду Донецької області справи №22/304 про стягнення 40 000,00 грн. з нього та Публічного акціонерного товариства „Інвестбудсервіс” за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Донвуглестіл”; укладення між Позивачем та Відповідачем 1 договору поставки №31/05/10 від 31.05.2010р. та між Позивачем та Відповідачем 2 договору поруки б/н від 20.08.2010р.; нікчемність правочину поставки з огляду на укладення цього договору без мети реального настання правових наслідків, без економічної вигоди, виключно для зниження об'єкту оподаткування з податку на додану вартість та, у зв'язку з чим, фактичне оформлення документально не здійсненої господарської операції. Наслідком нікчемності договору поставки №31/05/10 від 31.05.2010р. є те, що договір поруки від 20.08.2010р. про забезпечення зобов'язань за нікчемним договором поставки №31/05/10 від 31.05.2010р. є недійсним і таким, що не підлягає виконанню.

          На підтвердження викладених у зустрічному позові обставин заявник надав копію договору поставки товарів №31/05/10 від 31.05.2010р. разом із специфікаціями до нього, договору поруки б/н від 20.08.2010р., листа №161/10 від 07.12.2010р., акту про результати документальної невиїзної перевірки №761/1/1-23-40-32244833 від 28.08.2010р.          

Ухвалою від 14.12.2010р. зустрічний позов Товариства з обмеженою відповідальністю „Мега-альянс”, м.Донецьк, прийнято до провадження.

             14.12.2010р. разом із супровідним листом від 13.12.2010р. представником Відповідача 1 за первісним позовом надано відзив на позовну заяву про стягнення 40 000,00 грн., за змістом якого останній заперечує проти задоволення позовних вимог, оскільки не має можливості на цей час оплатити наявну заборгованість. Разом з цим підтверджує укладання договору поставки №31/05/10 від 31.05.2010р. із Позивачем, додаткової угоди №2 від 20.08.2010р. до наведеного правочину, а також існування боргу за цим договором у розмірі 40 000,00 грн.

          21.12.2010р. на виконання ухвали суду від 06.12.2010р. через канцелярію суду представником Відповідача 1 надано оригінал акту звірки взаєморозрахунків з Товариством з обмеженою відповідальністю „Донвуглестіл” станом на 09.12.2010р.

          Представник Позивача (за первісним позовом) підтримав позовні вимоги у повному обсязі, надав відзив на зустрічний позов, відповідно до якого заперечив проти задоволення зустрічних позовних вимог.

          Представник Відповідача 1 позов визнав, проти задоволення зустрічного позову заперечив.

          Представник Відповідача 2 заперечив проти задоволення первісного позову, підтримав зустрічні позовні вимоги, надав довідку про юридичну адресу і банківські рахунки свого підприємства.

Вислухавши в судовому засіданні представника Позивача, Відповідача 1 та Відповідача 2, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд встановив наступне.

31.05.2010р. між Товариством з обмеженою відповідальністю „Донвуглестіл” та Публічним акціонерним товариством „Інвестбудсервіс” укладено договір поставки товарів №31/05/10 від 31.05.2010р., що є чинним на теперішній час, відповідно до п.10.1 даної угоди.

Як було зазначено, в обґрунтування заявлених позовних вимог Відповідач 2 у зустрічному позові, з огляду на ст.203, п.п.1, 2 ст.215, ч.1 ст.216, ст.228, ч.2 ст.548 Цивільного кодексу України, п.12 ст.2, ст.9 Бюджетного кодексу України, посилається на те, що спірний правочин укладений без мети реального настання правових наслідків, без економічної вигоди, виключно для заниження об'єкту оподаткування з податку на додану вартість за рахунок формування податкового кредиту та валових витрат для інших суб'єктів господарювання і тому, з огляду на наведені норми чинного законодавства України, спираючись на акт №761/1/1-23-40-32244833 від 28.08.2010р. Державної податкової інспекції вважає означений правочин нікчемним (недійсним), отже, таким, що не породжує права та обов'язки для сторін.

Оцінивши в сукупності представлені в обґрунтування позовних вимог за зустрічним позовом докази та викладені обставини, господарський суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до ст.626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст.627 Цивільного кодексу України).

Заявляючи позов про визнання недійсним договору, Позивач має довести наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків.

Згідно ст.215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Статтею 203 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ст.204 Цивільного кодексу України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Способи волевиявлення та форми правочину врегульовані в ст.205 Цивільного кодексу України, за якою правочин може вчинятися усно або в письмовій формі.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його сторонами. Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими  на це її установчими документами, довіреністю, законом або  іншими актами   цивільного   законодавства,  та скріплюється печаткою ( ст. 207 Цивільного кодексу України).

Сторони не заперечують, що спірний договір підписаний повноважними представниками сторін.

Відповідно до ч.2 ст.180 Господарського кодексу України, договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими, за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Частиною 3 статті 180 Господарського кодексу України передбачено, що при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Сторони погодили текст та дійшли згоди щодо всіх істотних умов спірного договору, термінів, підписали та приступили до виконання взятих на себе зобов'язань відповідно до умов договору.

Так, в силу статті 265 Господарського кодексу України, статті 712 і 655 Цивільного кодексу України та пункту 1.1 договору, Позивач (Постачальник), на умовах та у порядку, передбаченому цим договором та додатками до нього, зобов'язується протягом дії договору передавати у власність Відповідача 1 (Покупця) вугільну продукцію, а останній зобов'язується прийняти її у власність та оплатити.

Відповідно до п.п.4.1 – 4.2 договору, загальна сума договору визначається сумою всіх поставок відповідно до підписаних специфікації та накладних. Вартість товару є договірною та погоджується сторонами у специфікаціях до договору.

Найменування, одиниця виміру та загальна кількість товару, його асортимент та ціна одиниці, відповідно до п.1.2 договору, визначаються сторонами у специфікаціях, що є невід'ємними його частинами (додатками).

Відповідність даним умовам вбачається із специфікацій до договору №31/05/10 від 31.05.2010р., що скріплені підписами представників та печатками учасників спірних правовідносин.

Як встановлено п.п.1.6, 3.1-3.3 договору, у специфікаціях визначений вантажеотримувач, строк, місце доставки, кількість товару та інші умови поставки.

У розділі 5 договору обумовлений порядок здійснення розрахунків.

Пунктом 10.1 спірного правочину передбачено, що договір вважається укладеним та набирає чинності з моменту підписання його уповноваженими представниками сторін, діє до 31.12.2010р., але у будь-якому разі до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.

Отже, вбачається погодження сторонами суттєвих умов правочину у розумінні наведених норм права.

Вирішуючи спір про визнання договору недійсним, суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання договорів недійсними: відповідність договору вимогам закону, додержання встановленої форми договору, дієздатність сторін за договором, у чому конкретно полягає порушення вільного волевиявлення та не відповідність його внутрішній волі учасника правочину, не спрямованість сторони на реальне настання правових наслідків правочину та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Згідно ст.33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст.34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Суд не приймає до уваги акт державної податкової інспекції у Голосіївському районі м.Києва Державної податкової адміністрації України №761/1/1-23-40-32244833 від 28.08.2010р. як належний доказ нікчемності (недійсності) правочину з огляду на наступне.

У означеному акті, складеному за результатами документальної невиїзної перевірки Публічного акціонерного товариства „Інвестбудсервіс” з питань правильності нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість по взаємовідносинам, у тому числі, з Товариством з обмеженою відповідальністю „Донвуглістіл” за червень 2010р., зазначено про відсутність придбання товару Публічним акціонерним товариством „Інвестбудсервіс” від Товариства з обмеженою відповідальністю „Донвуглестіл”, що свідчить про укладання угоди без мети настання реальних наслідків. З огляду на що, угоди між визначеними юридичними особами є нікчемними і в силу ст.216 Цивільного кодексу України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю.

Відповідно  до  статті  35  Господарського  процесуального кодексу  України,  преюдиціальне значення для господарського суду мають вирок суду з кримінальної справи,  що  набрав  законної сили,  щодо певних подій та ким вони вчинені або рішення суду з цивільної справи,  що набрало  законної сили, щодо фактів, які встановлені судом.

Таким чином, інформація за актом державної податкової інспекції у Голосіївському районі м.Києва Державної податкової адміністрації України №761/1/1-23-40-32244833 від 28.08.2010р. не є преюдиціальними фактами, відповідна інформація оцінюється  господарським судом поряд з іншими доказами у  справі  на  загальних  підставах.

Отже, суд не вважає  даний акт належним доказом та не приймає його до уваги.

З огляду на дане, Відповідач 2 за первісним позовом (Позивач за зустрічною позовною заявою) не надав до суду будь–яких доказів, які б підтверджували той факт, що спірний договір суперечить нормам Цивільного кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; не довів відсутність необхідного обсягу цивільної дієздатності будь–якої з осіб, яка вчинила спірний правочин; відсутність вільного волевиявлення та невідповідність його внутрішній волі учасника спірного правочину; недодержання форми, встановленої законом, для такого виду договорів.

З огляду на викладені обставини, суд вважає позовні вимоги за зустрічним позовом про встановлення факту нікчемності договору поставки №31/05/10 від 31.05.2010р., визнання договору поставки №31/05/10 від 31.05.2010р. недійсним та договору поруки б/н від 20.08.2010р. недійсним внаслідок недійсності договору поставки №31/05/10 від 31.05.2010р. і таким, що не підлягає виконанню, слід залишити без задоволення.

Щодо первісного позову, то він підлягає задоволенню, враховуючи наступне.

Оцінивши зміст вказаного господарського договору, з якого виникли цивільні права та обов'язки сторін, суд дійшов висновку, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання норм статті 712 Цивільного кодексу України та статей 264-271 Господарського кодексу України. В частині, що не суперечить договору, до вказаного правочину також застосовуються норми Цивільного кодексу України, які регулюють правила купівлі-продажу (статті 655-697Цивільного кодексу України).

Як вбачається з встановленого вище, Товариство з обмеженою відповідальністю „Донвуглестіл” (Постачальник) на умовах та у порядку, передбаченому цим договором та додатками до нього, зобов'язується протягом дії договору передавати у власність Публічного акціонерного товариства „Інвестбудсервіс” (Покупця) вугільну продукцію, а останній зобов'язується прийняти її у власність та оплатити.

Відповідно до п.1.2 договору, найменування, одиниця виміру та загальна кількість товару, його асортимент та ціна одиниці, визначаються сторонами у специфікаціях, що є невід'ємними частинами (додатками) до цього договору.

Специфікацією №1 від 01.06.2010р. до договору поставки сторони погодили поставку вугілля рядової марки Г 0-200 (ш.Білоріченська) у кількості 20 000т. на загальну суму з податком на додану вартість у розмірі 11 018 800,00 грн. протягом червня 2010р., пункт передачі товару - станція Авдієвка Донецької залізниці, код станції 482803, вантажоотримувач ВАТ „Авдієвський КХЗ”, код отримувача 3236, м.Авдієвка-4 Донецької області, пр.Індустріальний, 1.

Специфікацією №2 від 01.06.2010р. до договору поставки сторони правочину визначили поставку вугілля рядової марки Г 0-200 (ш.Білоріченська) у кількості 50 030т. загальною вартістю 27 546 017,30 грн. з урахуванням податку на додану вартість протягом червня 2010р., де вантажоотримувачем зазначено ВАТ „Краснодонвугілля”, умови поставки – СРТ, станція Сімейкіне Нове Донецької залізниці, код станції 508505, код отримувача 1253.

Додатковою угодою №1 від 19.06.2010р. до договору поставки №31/05/10 від 31.05.2010р. внесені зміни до специфікації №2 та фактично обумовлена поставка вугілля рядової марки ГР 0-200, вугільного концентрату марки Ж 0-100 на суму з урахуванням податку на додану вартість у розмірі 38 290 542,36 грн.

Згідно з накладними №4555 від 19.06.2010р., №45831 від 23.06.2010р., №46211 від 29.06.2010р., №46251 від 29.06.2010р., №46261 від 29.06.2010р., №46361 від 30.06.2010р., №46362 від 30.06.2010р., Позивач (за первісним позовом) протягом червня 2010р. передано Відповідачу 1 товар на загальну суму 38 290 542,36 грн. Останнім його прийнято без будь-яких зауважень, що підтверджується підписами уповноважених осіб сторін на обумовленій документації, які скріплені печатками даних підприємств.  

Відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні», накладні являються первісними звітними документами, на підставі яких проводиться звіт господарської діяльності.

Системний аналіз Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88 та інших підзаконних нормативних актів, які регулюють порядок ведення бухгалтерського обліку на підприємствах свідчить про те, що у бухгалтерському обліку повинні відображатися господарські операції, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів на підставі первинних документів. Останні для надання їм юридичної сили доказовості в розумінні статті 34 ГПК України повинні мати крім обов'язкових реквізитів додаткові в залежності від характеру операції.

У накладних вид товару, його кількість та вартість ідентичні визначеним у додатковій угоді №1 від 19.06.2010р. до правочину.

Виходячи з системного аналізу наведених норм та обставин, суд дійшов висновку, що надані Позивачем (за первісним позовом) первинні документи є належним доказом здійснення передачі Відповідачу 1 товару та прийняття його останнім саме в межах договору поставки товару №31/05/10 від 31.05.2010р.

Зазначені обставини у порядку, встановленому статтями 32-38 Господарського процесуального кодексу України не спростовані.

Отже, враховуючи викладене, Позивачем належним чином доведено факт виконання обов'язку щодо передачі товару у відповідності до норм статті 664 Цивільного кодексу України на загальну суму 38 290 542,36 грн.

За умовами п.5.1 договору поставки, розрахунки між сторонами здійснюються у безготівковій формі шляхом перерахування Покупцем грошових коштів у національній валюті України на поточний рахунок Постачальника.

Пунктом 5.2 спірної угоди Покупець зобов'язаний здійснити оплату товару після його поставки протягом 7 банківських днів з дня пред'явлення Покупцем відповідної вимоги, якщо інший порядок розрахунків не буде погоджено сторонами.

Додатковою угодою №2 від 20.08.2010р. до договору поставки сторони погодили розстрочення оплати вартості поставленого товару у термін до 31.12.2011р. за наступним графіком:

- у строк до 25 вересня 2010 року у розмірі 20 000,00 грн., в тому числі ПДВ;

- у строк до 16 жовтня 2010 року у розмірі 10 000,00  грн., у тому числі ПДВ;

- у строк до 20 листопада 2010 року у розмірі 10 000,00 грн., у тому числі ПДВ;

- у строк до 20 грудня 2010 року у розмірі 10 000,00 грн., у тому числі ПДВ;

- у строк до 26 січня 2011 року у розмірі 3 186 711,87 грн. , в тому числі ПДВ;

- у строк до 31 лютого 2011 року у розмірі 3 186 711,87 грн., в тому числі ПДВ;

- у строк до 25 березня 2011 року у розмірі 3 186 711,87 грн., в тому числі ПДВ;

- у строк до 20 квітня 2011 року у розмірі 3 186 711,87 грн., у тому числі ПДВ;

- у строк до 20 травня 2011 року у розмірі 3 186 711,87 грн., в тому числі ПДВ;

- у строк до 25 червня 2011 року у розмірі 3 186 711,87 грн., в тому числі ПДВ;

- у строк до 25 липня 2011 року у розмірі 3 186 711,87 грн., в тому числі ПДВ;

- у строк до 25 серпня 2011 року у розмірі 3 186 711,87 грн., в тому числі ПДВ;

- у строк до 20 вересня 2011 року у розмірі 3 186 711,87 грн., в тому числі ПДВ;

- у строк до 25 жовтня 2011 року у розмірі 3 186 711,87 грн., в тому числі ПДВ;

- у строк до 25 листопада 2011 року у розмірі 3 186 711,87 грн., в тому числі ПДВ;

- у строк до 31 грудня 2011 року у розмірі 3 186 711,87 грн., в тому числі ПДВ.

Згідно ст.509 Цивільного кодексу України,  зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.  Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.  Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права і обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також з дій осіб, що не передбачені актами цивільного законодавства, але за аналогією породжують цивільні права і обов'язки.

Згідно із ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та  обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

За приписом ст.526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст.525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

З наведеними нормами матеріального права кореспондується стаття 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.

Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до статті 691 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити   товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу. Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару (ст.692 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (дата) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (дату).

Проте,  виходячи зі змісту позовної заяви, грошові надходження Товариству з обмеженою відповідальністю „Донвуглестіл” від Публічного акціонерного товариства „Інвестбудсервіс” у строк до 25.09.2010р., 16.10.2010р., 20.11.2010р. не відбувались.

Тобто, вбачається невиконання Відповідачем 1 зобов'язань, обумовлених договором поставки (з урахуванням додаткової угоди №2 від 20.08.2010р.) щодо сплати платежів, визначених ним.

Доказів сплати Відповідачем 1 сум, зазначених у наведеному графіку, суду не надано та вказані обставини у порядку, встановленому Господарським процесуальним кодексом України, не спростовані.

Між тим, матеріали справи містять акт звірки взаєморозрахунків за договором №31/05/10 від 31.05.2010р. за період з 01.01.2010р. по 09.12.2010р., відповідно до якого відображено наявності заборгованості останнього перед Позивачем за первісним позовом у розмірі 38 290 545,36 грн.

Приймаючи до уваги мету встановлення правовідносин із Відповідачем 1, а також приписи ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України, несплата визначеної суми останнім має наслідком порушення прав та охоронюваних законом інтересів Позивача, що підлягають захисту, відповідно до ст.16 Цивільного кодексу України, ст.20 Господарського кодексу України.   

З огляду на викладене, в порушення статей 525 та 526 Цивільного кодексу України  грошове зобов'язання Покупця перед Постачальником на означену у позові суму, а саме 40 000,00 грн. у встановлені договором строки не виконано.

Одночасно, існування заборгованості за спірним правочином у розмірі 40 000,00 грн. підтверджено Публічним акціонерним товариством „Інвестбудсервіс” у відзиві на позовну заяву, представленому суду.

Виходячи з викладеного, позовні вимоги про стягнення суми основного боргу у розмірі 40 000,00 грн. підлягають задоволенню.

За приписом ст.546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, порукою.

20.08.2010р. між Позивачем (за первісним позовом) та Відповідачем 2 (Позивачем за зустрічним позовом) був підписаний договір поруки, за умовами якого Відповідач 2 (Поручитель) поручається перед Кредитором за виконання обов'язків Публічним акціонерним товариством „Інвестбудсервіс” по умовах договору поставки товарів №31/05/10 від 31.05.2010р., укладеному між Товариством з обмеженою відповідальністю „Донвуглестіл” та Відповідачем 1 у частині оплати 38 564 817,36 грн.

Відповідно до п.1.2 договору поруки, у разі порушення Боржником умов договору поставки, Боржник і Поручитель відповідають перед Кредитором як солідарні боржники.

Відповідно до ст.638 Цивільного кодексу України, ст.180 Господарського кодексу України, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору, договір є укладеним.

Згідно із ст.628 Цивільного кодексу України, ст.180 Господарського кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

При цьому, за змістом п.3 ст.180 Господарського кодексу України, при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Статтею 553 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.

Одночасно, виходячи з приписів ст.ст.553 -559 Цивільного кодексу України, слід зауважити на відсутності необхідності попереднього погодження із боржником укладання договору поруки.

За висновками суду, договір поруки від 20.08.2010р. між Позивачем та Відповідачем 2, як будь-який правочин поруки містить умови щодо предмету договору та інших суттєвих умов, які сторони визначили як обов'язкові.

Дослідивши зміст зазначеного договору поруки, суд вважає, що сторони дійшли згоди щодо предмету договору, оскільки пунктом 1.1, 1.2 цього правочину визначено: Відповідач 2 разом із Боржником відповідає солідарно перед Кредитором у частині оплати 38 564 817,36 грн.

З урахуванням викладеного, виникли відповідні права та обов'язки сторін та є наявним у Відповідача 2 обов'язок як поручителя виконати зобов'язання Відповідача 1 за договором поставки товару №31/05/10 від 31.05.2010р.

За таких обставин, враховуючи порушення зобов'язань Публічним акціонерним товариством „Інвестбудсервіс”, встановлених договором поставки товарів №31/05/10 від 31.05.2010р., наявність боргу у розмірі 40 000,00 грн., вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Донвуглестіл” до Товариства з обмеженою відповідальністю „Мега-альянс” підлягають задоволенню.

У відповідності із ст.49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати підлягають віднесенню на Відповідача 1 та Відповідача 2 пропорційно у рівних сумах. Судові витрати за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Мега-альянс” підлягають віднесенню на останнього, як Позивача за зустрічним позовом.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.32-38, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

                                                              ВИРІШИВ:

1.Позов Товариства з обмеженою відповідальністю „Донвуглестіл”, м.Донецьк, до Відповідача 1, Публічного акціонерного товариства „Інвестбудсервіс”, м.Київ, та Відповідача 2, Товариства з обмеженою відповідальністю „Мега-альянс”, м.Донецьк, про стягнення солідарно заборгованості у розмірі 40 000,00 грн. задовольнити.

2.Стягнути солідарно з Публічного акціонерного товариства „Інвестбудсервіс” (03150, м.Київ, вул.Горького, 97, ЄДРПОУ 32244833, п/р26005001273 у АТ „КБ „Союз”, МФО 380515) та з Товариства з обмеженою відповідальністю „Мега-альянс” (83052, м.Донецьк, пр.Ілліча, 66, ЄДРПОУ 32862282, п/р26000000100673 у філії м.Донецька Дирекція ПАТ „Банк „Комбіо”, МФО 394523) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Донвуглестіл” (83014, м.Донецьк, пр.Павших Комунарів, 61, ЄДРПОУ 36306180, п/р26007001099 у АТ „КБ „Союз”, МФО 380515) 40 000,00 грн. суми основного боргу.

3.Стягнути солідарно з Публічного акціонерного товариства „Інвестбудсервіс” (03150, м.Київ, вул.Горького, 97, ЄДРПОУ 32244833, п/р26005001273 у АТ „КБ „Союз”, МФО 380515) та з Товариства з обмеженою відповідальністю „Мега-альянс” (83052, м.Донецьк, пр.Ілліча, 66, ЄДРПОУ 32862282, п/р26000000100673 у філії м.Донецька Дирекція ПАТ „Банк „Комбіо”, МФО 394523) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Донвуглестіл” (83014, м.Донецьк, пр.Павших Комунарів, 61, ЄДРПОУ 36306180, п/р26007001099 у АТ „КБ „Союз”, МФО 380515) відшкодування сплаченого державного мита в сумі 400,00 грн. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн.

4.Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5.У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю „Мега-альянс” до Публічного акціонерного товариства „Інвестбудсервіс” та Товариства з обмеженою відповідальністю „Донвуглестіл” про встановлення факту нікчемності договору поставки №31/05/10 від 31.05.2010р., визнання недійсним договору поставки №31/05/10 від 31.05.2010р. та визнання договору поруки б/н від 20.08.2010р. недійсним внаслідок недійсності договору поставки №31/05/10 від 31.05.2010р. і таким, що не підлягає виконанню, відмовити.

6.У судовому засіданні 27.12.2010 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

7.Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня його оголошення. Зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст.84 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя                                                               Іванченкова О.М.                               

  Повний текст підписано 31.12.2010р