Рішення

від 10.01.2011 по справі 14/294

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

14/294

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

10.01.11 р.                                                                                    Справа № 14/294                               

за позовом Дочірнього підприємства „Завод залізобетонних виробів” Закритого                      

                   акціонерного товариства „Об'єднання Дніпроенергобудпром”,

                   ЄДРПОУ 05784779, м.Світловодськ

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю „Фінансово-промислова

                         компанія Апекс”, ЄДРПОУ 35748489, м.Краматорськ

про стягнення 27693 грн. 67 коп.

Суддя  Левшина Г.В.

Представники:

від позивача: не з'явився

від відповідача: Костенко Д.Г.-по дов.

В засіданні суду брали участь:

СУТЬ СПРАВИ:

Дочірнє підприємство „Завод залізобетонних виробів” Закритого акціонерного товариства „Об'єднання Дніпроенергобудпром”, м.Світловодськ, позивач, звернувся до господарського суду з позовною заявою до відповідача, Товариство з обмеженою відповідальністю „Фінансово-промислова компанія Апекс”, м.Краматорськ, про стягнення заборгованості в сумі 27693,67 грн., у тому числі основний борг в сумі 22264,08 грн., штрафні санкції у розмірі подвійної облікової ставки НБУ 3670,83 грн. та інфляція в сумі 1758,76 грн.

В обгрунтування своїх вимог позивач посилається на договір №056/09 від 30.07.2009р., платіжні доручення, видаткові накладні, розрахунок суми позову.

Відповідач у відзиві на позовну заяву без номера та дати, що надійшов на адресу суду 21.12.2010р., позовні вимоги не визнав, посилаючись на відсутність порушення зобов'язання з його боку.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення відповідача, господарський суд встановив:

30.07.2009р. між сторонами був підписаний договір №056/09.

Згідно з п.1.1 вказаного договору відповідач (постачальник) прийняв на себе зобов'язання продати (передати у власність) та поставити цемент, а позивач зобов'язався прийняти та сплатити товар за ціною, на умовах та в асортименті, визначених у договорі та специфікаціях, які є його невід'ємною частиною.

За змістом специфікації №1/1 до договору №056/09 від 30.07.2009р. відповідач зобов'язаний поставити позивачу цемент ПЦ 11/А-400 у кількості 573,08 тн. за заявкою позивача.

Виходячи зі змісту позовної заяви, на виконання умов підписаного між сторонами договору відповідачем було поставлено позивачу продукцію на загальну суму 1177136,00 грн.

В свою чергу, згідно наданих до матеріалів справи платіжних доручень позивачем перераховано відповідачу грошові кошти в сумі 1199400,08 грн.

Таким чином, за твердженням позивача, відповідачем свої зобов'язання з постачання товару за договором №056/09 від 30.07.2009р. належним чином не виконані.

За таких обставин, позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача основного боргу в сумі 22264,08 грн.

Крім цього, згідно із ст.625 Цивільного кодексу України позивачем також заявлені вимоги про стягнення з відповідача інфляції в сумі 1758,76 грн.

На підставі п.8.4 договору №056/09 від 30.07.2009р. позивачем нараховано та пред'явлено до стягнення з відповідача штрафні санкції у розмірі подвійної облікової ставки НБУ 3670,83 грн.

Відповідач позовні вимоги не визнав з підстав, викладених у відзиві на позов, що надійшов на адресу суду 21.12.2010р.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд приймає до уваги заперечення відповідача та вважає позовні вимоги такими, що підлягають залишенню без задоволення, враховуючи наступне:

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання згідно із ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України, ст.174 Господарського кодексу України виникають, зокрема, з договору.

Як вказувалось вище, 30.07.2009р. між сторонами був підписаний договір №056/09.

Згідно з п.1.1 вказаного договору відповідач (постачальник) прийняв на себе зобов'язання продати (передати у власність) та поставити цемент, а позивач зобов'язався прийняти та сплатити товар за ціною, на умовах та в асортименті, визначених у договорі та специфікаціях, які є його невід'ємною частиною.

Відповідно до ст.265 Господарського кодексу України договір, в якому одна сторона -  постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму, є договором поставки.

За таких обставин, за висновками суду, укладений між сторонами договір №056/09 від 30.07.2009р. є договором поставки.

За приписом ст.266 Господарського кодексу України предметом поставки є визначені   родовими ознаками продукція, вироби з найменуванням, зазначеним у стандартах, технічних умовах, документації до зразків (еталонів), прейскурантах чи товарознавчих довідниках. Предметом поставки можуть бути також продукція, вироби, визначені індивідуальними ознаками.

Загальна кількість товарів, що підлягають поставці, їх часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура) за сортами, групами, підгрупами, видами, марками, типами, розмірами визначаються специфікацією за згодою сторін, якщо інше не передбачено законом.

За змістом специфікації №1/1 до договору №056/09 від 30.07.2009р. відповідач зобов'язаний поставити позивачу цемент ПЦ 11/А-400 у кількості 573,08 тн. за заявкою позивача.

Згідно вимог ст.ст.525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від  виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

За приписом ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо  виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві  у  строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього кодексу.

Пунктом 6.2 договору №056/09 від 30.07.2009р. передбачено, що відвантаження товару здійснюється залізничним транспортом в десятиденний строк з моменту надходження письмової заявки позивача з визначенням відгрузочних реквізитів. Письмова заявка передається факсимільним зв'язком, або іншим передбаченим законодавством способом. Письмові заявки є невід'ємними частинами договору.

З урахуванням викладеного, за висновками суду, обов'язок відповідача відвантажити певний товар позивачу за підписаним між сторонами договором виникає після отримання письмової заявки позивача протягом десяти днів.

Згідно із ст.ст.4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України встановлений принцип господарського судочинства, згідно з яким кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог або заперечень.

Ухвалою від 22.12.2010р. господарським судом було зобов'язано позивача представити суду заявки на постачання продукції, направлені на адресу відповідача за договором №056/09 від 30.07.2009р.

Всупереч вимог ст.ст.4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України позивачем вимоги суду не виконані, відповідних доказів направлення на адресу відповідача письмових заявок на постачання продукції за договором №056/09 від 30.07.2009р. до матеріалів справи не надано.

Згідно із ст.15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

За приписом ст.16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ст.1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Право на позов (початок перебігу строку позовної давності) за приписом ст.261 Цивільного кодексу України починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

За приписом ст.693 Цивільного кодексу України покупець має право вимагати повернення суми попередньої оплати у разі, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк.

За таких обставин, враховуючи, що за умовами договору №056/09 від 30.07.2009р. відповідач повинен відвантажити товар позивачу протягом 10 днів з моменту надходження письмової заявки позивача з визначенням відгрузочних реквізитів, враховуючи відсутність в матеріалах справи відповідних доказів направлення письмових заявок відповідачу, суд дійшов висновку про відсутність у відповідача обов'язку поставити позивачу товар згідно договору №056/09 від 30.07.2009р.

На підставі викладеного, вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача основного боргу в сумі 22264,08 грн. підлягають залишенню без задоволення.

Крім суми основного боргу, позивачем на підставі ст.625 Цивільного кодексу України нараховано та пред'явлено до стягнення інфляцію в сумі 1758,86 грн.

На підставі п.8.4 договору №056/09 від 30.07.2009р. позивачем нараховано та пред'явлено до стягнення штрафні санкції у розмірі подвійної облікової ставки НБУ 3670,83 грн. за період з 31.12.2009р. по 22.11.2010р.

Враховуючи висновки суду про недоведеність з боку позивача факту порушення відповідачем своїх обов'язків за договором, тобто за відсутністю доказів невиконання або неналежного виконання відповідачем своїх зобов`язань, які тягнуть за собою можливість застосування певного виду відповідальністі, вимоги позивача про стягнення з відповідача на користь позивача інфляції в сумі 1758,86 грн. та штрафних санкцій у розмірі подвійної облікової ставки НБУ 3670,83 грн. також підлягають залишенню без задоволення.

Судові витрати підлягають віднесенню на позивача повністю.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

                                                          ВИРІШИВ:

Відмовити повністю в задоволенні позовних вимог Дочірнього підприємства „Завод залізобетонних виробів” Закритого акціонерного товариства „Об'єднання Дніпроенергобудпром”, м.Світловодськ до Товариства з обмеженою відповідальністю „Фінансово-промислова компанія Апекс”, м.Краматорськ про стягнення заборгованості в сумі 27693 грн. 67 коп., у тому числі основний борг в сумі 22264 грн. 08 коп., штрафні санкції у розмірі подвійної облікової ставки НБУ 3670 грн. 83 коп. та інфляція в сумі 1758 грн. 76 коп.

В судовому засіданні 10.01.2011р. оголошено повний текст рішення.

Суддя                                                               Левшина Г.В.