Рішення

від 21.01.2011 по справі 44/134пд

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

44/134пд

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

21.01.11 р.                                                                                    Справа № 44/134пд                               

Господарський суд Донецької області, у складі головуючого судді Мєзєнцева Є.І., при секретарі Іванковій Н.Р.,  розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали за позовною заявою відкритого акціонерного товариства «Донецький металопрокатний завод» (представник Мельник Н.В., довіреність від 13.01.10 року), до Донецької міської ради (представник Снєгірьов О.М., довіреність 01/13-6427 від 06.11.08 року) про визнання за позивачем права власності на об'єкти нерухомості, які розташовано по вулиці Новоросійській 13 в Київському районі міста Донецька, а саме:

-          будівлю прокатного цеху літ.А1-3 загальною площею 17'646,4 м2;

-          будівлю заводоуправління літ.В-4 з прибудовами літ.в3 та літ.в4 загальною площею 3'074,4 м2;

-          будівлю модельної літ.Ч-1 загальною площею 238,6 м2;

-          будівлю складу літ.2Н загальною площею 521,2 м2;

-          будівлю гаражу (бокс № 2) літ.Е-1 загальною площею 102,3 м2;

-          будівлю гаражу (бокс № 3) літ.Ж-1 загальною площею 79,6 м2;

-          будівлю гаражу (диспетчерська) літ.А1-1 загальною площею 78,3 м2;

-          будівлю головного магазину літ.Т-1 загальною площею 418,9 м2;

-          будівлю лабораторії літ.Ц-1 загальною площею 60,7 м2;

-          будівлю ділянки обробки лиття літ.Є-3 загальною площею 496,2 м2;

-          будівлю стержньових машин літ.А3-1 загальною площею 95,7 м2;

-          будівлю контори прокатного цеху літ.Б-1 загальною площею 125,7 м2, –   

                                                  ВСТАНОВИВ:

Відкрите акціонерне товариство «Донецький металопрокатний завод» (далі – Підприємство) звернулося до суду з позовом до Донецької міської ради (далі – Рада) про визнання недійсним договору оренди нерухомого майна від 01.10.10 року, а також про визнання права власності Підприємства на нерухоме майно, розташоване в місті Донецьку по вулиці Новоросійській 13 в Київському районі – будівлю прокатного цеху літ.А1-3 загальною площею 17'646,4 м2; будівлю заводоуправління літ.В-4 з прибудовами літ.в3 та літ.в4 загальною площею 3'074,4 м2; будівлю модельної літ.Ч-1 загальною площею 238,6 м2; будівлю складу літ.2Н загальною площею 521,2 м2; будівлю гаражу (бокс № 2) літ.Е-1 загальною площею 102,3 м2; будівлю гаражу (бокс № 3) літ.Ж-1 загальною площею 79,6 м2; будівлю гаражу (диспетчерська) літ.А1-1 загальною площею 78,3 м2; будівлю головного магазину літ.Т-1 загальною площею 418,9 м2; будівлю лабораторії літ.Ц-1 загальною площею 60,7 м2; будівлю ділянки обробки лиття літ.Є-3 загальною площею 496,2 м2; будівлю стержньових машин літ.А3-1 загальною площею 95,7 м2 та будівлю контори прокатного цеху літ.Б-1 загальною площею 125,7 м2 (далі – Приміщення).

Позовні вимоги Підприємства ґрунтуються на необхідності легалізації нерухомого майна, яке було реконструйовано на земельній ділянці, що передана у користування Радою, без отримання дозвільної документації на будівництво. Через відсутність законодавчого регулювання порядку приймання до експлуатації об'єктів самочинного будівництва та неможливість реалізувати свої права щодо вказаного майна, позивач змушений звернутися до суду за захистом своїх прав та інтересів.

Представник Підприємства в порядку статті 22 ГПК України зменшив розмір позовних вимог, вимагаючи лише визнання права власності на Приміщення, наразі в судовому засіданні підтримав остаточно заявлені позовні вимоги, дав пояснення, аналогічні тим, які були викладені в позовній заяві, а також надав суду для огляду оригінали документів, копії яких залучені до матеріалів справи.

Представник Ради в судовому засіданні заперечив проти позову, зазначивши, що спірне майно було реконструйовано на земельній ділянці, що належить йому на праві користування, без отримання дозволу на будівництво та дозволу на проведення будівельних робіт. За наведених обставин новостворений об'єкт містобудування вважається самочинним будівництвом, що в свою чергу тягне за собою певні правові наслідки.

Вислухавши у судовому засіданні представників сторін, дослідивши матеріали справи та висновки спеціаліста-будівельника, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд вважає, що позов Підприємства підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до наказу Міністерства промисловості України від 24.12.93 року державне підприємство „Донецький металопрокатний завод” було корпоратизовано та перетворено на Підприємство, якому передано всі активи та пасиви зазначеного суб'єкта господарювання. На виконання означеного наказу, а також додатку № 799 до наказу регіонального відділення Фонду державного майна України № 513 від 28.04.04 року Підприємству передано до статутного фонду низку об'єктів нерухомості в селищі Ялта по вулиці Нахімова 33 та в місті Донецьку по проспекту Партизанському 1, вулиці Морковнікова 1, а також по вулиці Новоросійській 13, у тому числі будівлю прокатного цеху, ремонтно-механічний цех, трансформаторну станцію, склади, гаражі, котельню тощо (далі – Об'єкт).

Між орендарем Підприємством та орендодавцем Радою 01.03.05 року було укладено договір користування земельною ділянкою № 1410136900:00:014:0002 загальною площею 20,5019 га по вулиці Новоросійській 13 в місті Донецьку, із земель промисловості, транспорту, зв'язку, оборони та енергетики – для експлуатації існуючого Об'єкту.

Рішенням Ради № 48/115 від 24.09.10 року погоджено пролонгацію зазначених земельних правовідносин, внаслідок чого з Підприємством укладено новий договір оренди земельної ділянки від 12.10.10 року № 041035500161 на строк до 22.12.14 року.

Таким чином, виходячи зі змісту норм статей 115, 316-317, 328,  ЦК України, а також статті 10 Закону України „Про підприємства в Україні”, чинної на момент створення позивача  – Підприємство є добросовісним набувачем та власником Об'єкту, отриманого на підставах, що передбачені законом (процедура приватизації державного майна та передача майна до статутного фонду).

За власних суб'єктивних підстав, через тривалий час оформлення необхідної технічної документації, позивач приступив к проведенню будівельних робіт з реконструкції та добудови Об'єкту без отримання дозволу на будівництво та дозволу на початок проведення будівельних робіт, утворивши Приміщення. Всі вказані роботи були проведені позивачем господарським способом та за власні кошти у відповідності з вимогами чинних державних будівельних норм, правил протипожежної безпеки, охорони праці, санітарних норм, тощо.

По закінченню будівельних робіт з реконструкції Об'єкту у Приміщення позивач звернувся до КП «Бюро технічної інвентаризації міста Донецька» для проведення технічної інвентаризації збудованого майна. Означений орган провів технічну інвентаризацію об'єкту нерухомого майна та виготовив новий технічний паспорт на нього № 7/1265. За наведених фактичних обставин, керуючись чинним законодавством України щодо правових наслідків самочинного будівництва та за відсутності іншої можливості набути право власності на вказані об'єкти нерухомого майна, позивач був змушений звернутися до суду з цим позовом до Донецької міської ради, як до органу, до чиїх повноважень належить розпорядження землями в межах міста Донецька та надання містобудівних умов та обмежень забудови земельних ділянок.

Відповідно до приписів статей 317, 320 ЦК України, власникові належать право володіння, користування та розпорядження майном, зокрема він має право використовувати своє майно для здійснення підприємницької діяльності, крім випадків, встановлених законом.

Оскільки будівельні роботи були проведені позивачем господарським способом без додержання приписів чинного законодавства щодо отримання дозвільної документації на проведення вказаних робіт, реконструйований об'єкт нерухомого майна вважається таким, що побудований самочинно, тобто без достатніх правових підстав. Правовідносини, пов'язані з самочинним будівництвом об'єктів нерухомого майна регулюються в Україні зокрема статтею 376 ЦК України.

Відповідно до приписів зазначеної статті, будівля, споруда та інше нерухоме майно вважається самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм та правил.

Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути  за рішенням суду визнане за власником  (користувачем) земельної ділянки чи за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під вже збудоване нерухоме майно.

Тобто, законодавчо передбачена можливість легалізації самочинно збудованого та самочинно реконструйованого нерухомого майна шляхом визнання права власності на нього в судовому порядку. Чинне законодавство встановлює, що для визнання права власності на самочинно збудоване майно, необхідно з'ясувати ряд обставин, що мають суттєве значення для розв'язання справи, а саме – встановити особу, яка є фактичним власником спірного майна, відсутність порушень прав третіх осіб, відповідність самочинно збудованих об'єктів приписам основних державних будівельних норм та питання щодо можливості їх подальшого безпечного використання, наявність наданої у встановленому законом порядку земельної ділянки.

Інформації стосовно претензій майнового чи немайнового характеру з боку третіх осіб до позивача сторонами надано не було. Виділена Підприємству земельна ділянка належить до земель промисловості, транспорту, зв'язку, оборони та енергетики. Статтею 19 ЗК України передбачено вичерпний перелік категорій земель відповідно до їх цільового призначення. Статтею 19 ЗК України передбачено вичерпний перелік категорій земель відповідно до їх цільового призначення. Відповідно до статей 65-66 ЗК України, до земель промисловості належать землі, надані для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд промислових, гірничодобувних, транспортних та інших підприємств, їх під'їзних шляхів, інженерних мереж, адміністративно-побутових будівель, інших споруд.

Враховуючи, що реконструйоване нерухоме майно за своєю суттю та функціональним призначенням є промисловими спорудами, що можуть бути розташовані на землях промисловості, суд вважає що позивачем не було порушено положень чинного законодавства щодо цільового використання земельних ділянок.

Відповідно до статті 33 ГПК України, кожна сторона має довести ті обставини, на які вона посилається в якості обґрунтування своїх вимог та заперечень. Відповідачем не було доведено, що спірне майно порушує законні права відповідача чи третіх осіб. Чинне законодавство передбачає декілька шляхів набуття права власності на об'єкти нерухомого майна. Положення Цивільного кодексу України щодо регулювання правових наслідків самочинного будівництва передбачають в якості способу набуття права власності на нього лише його визнання в судовому порядку. Обов'язок власника чи іншої зацікавленої особи, а також сама необхідність прийняття в експлуатацію об'єктів самочинного  будівництва не передбачена в чинному законодавстві, а порядок прийняття в експлуатацію об'єктів самочинного будівництва не врегульовано жодним нормативним актом.

До моменту розгляду справи Донецька міська рада, до компетенції якої відносяться повноваження щодо розпорядження землями в межах території міста, та її виконавчі органи, до повноважень яких належить здійснення контролю за дотриманням місцевих правил забудови, та зупинення у випадках, передбачених законом, будівництва, яке проводиться з порушенням містобудівної документації і проектів окремих об'єктів, а також може заподіяти шкоди навколишньому природному середовищу, не здійснювала жодних дій та не приймала жодних рішень, спрямованих на ліквідацію вказаного об'єкту самочинного будівництва, та не інформувала його власників щодо неможливості подальшого існування спірного майна.

В матеріалах справи містяться висновки будівельно-технічної експертизи Донецького обласного бюро експертиз № 5/1 від 20.01.11 року, відповідно до якого конструкції будівель Приміщень, які розташовані по вулиці Новоросійській 13 в Київському районі міста Донецька, знаходяться в задовільному технічному стані, відповідають вимогам чинної нормативно-технічної документації в сфері архітектурного проектування, та не мають обмежень щодо їх використання. На думку експерта, обстежені будівлі придатні до подальшого використання.

Зазначені висновки з урахуванням статей 32, 34, 43 ГПК України, можуть свідчити про відсутність порушень основних державних будівельних норм та можливість подальшого безпечного користування будівлею за її функціональним призначенням за умови додержання положень чинного законодавства.

При розгляді даної справи предмет доказування доведений позивачем відповідними доказами, при чому, їх аналіз дозволяє зробити висновок про те, що вони є належними, допустимими та достовірними як кожний окремо, так і у взаємному зв'язку у їх сукупності.

Статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав та основних свобод людини, якою встановлено принцип мирного володіння майном, який в контексті прецендентної практики Європейського суду з прав людини закріплює засади поваги до права власності та забороняє безпідставне позбавлення або обмеження володіння особою своїм майном, інакше як в інтересах суспільства та на умовах, передбачених нормами міжнародного права.

Згідно статті 41  Конституції України, кожен  має  право  вільно володіти,  користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку,  визначеному законом. В даному випадку, набуття права власності на самочинно збудоване та самочинно реконструйоване майно можливе лише в судовому порядку за умови додержання низки умов.

Відповідно до статті 316 ЦК України, правом власності особи є право особи на певну річ, яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Статтею 319 ЦК України, встановлюється, що власник володіє, користується та розпоряджається своїм майном на власний розсуд, та має право вчиняти до свого майна будь-які дії, що не суперечать закону. Статтею 320 ЦК України передбачено право власника використовувати своє майно для підприємницької діяльності. Наразі, стаття 321 ЦК України гарантує, що особа може бути позбавлена права власності або обмежена в його здійсненні лише в випадках, прямо передбачених законом.

На час розгляду справи позивач відкрито володіє майном, що утворилося в результаті реконструкції архітектурного об'єкту, який розташовано по вулиці Новоросійській 13 в Київському районі міста Донецька. Право позивача на вказане майно не спростовується жодною особою, але не може бути визнано та зареєстровано з огляду на порушення встановленої процедури отримання дозвільної документації для проведених будівельних робіт.

Відсутність альтернативної можливості вирішити подальшу долю об'єктів самочинного будівництва та належним чином оформити правовстановлюючі документи на належне позивачу майно, заважає йому вільно володіти та користуватись зазначеним об'єктом нерухомості та унеможливлює розпорядження їм. Чинне законодавство України передбачає необхідність вирішення подальшої долі самочинно збудованого нерухомого майна саме в судовому порядку на підставі статті 376 ЦК України.

З огляду на наведене, причиною виникнення спору є самовільна, без відповідних дозвільних документів реконструкція Підприємством Приміщення, а також протиправне невизнання відповідачем права власності Підприємства на цю нерухомість.

Відповідно до статті 49 ГПК України, державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються судом на позивача, оскільки первинним підґрунтям спору є вина позивача у неповному проведенні дій щодо отримання відповідних дозволів на будівництво та реконструкцію нерухомості.

На підставі означених норм матеріального права, ст.ст.1, 2, 22,  30, 33, 34, 36, 41-43, 49, 82-85 ГПК України, суд –

                                                         ВИРІШИВ:

Задовольнити позов у повному обсязі.

Визнати право власності відкритого акціонерного товариства «Донецький металопрокатний завод» на об'єкти нерухомості, які розташовано по вулиці Новоросійській 13 в Київському районі міста Донецька, а саме:

-          будівлю прокатного цеху літ.А1-3 загальною площею 17'646,4 м2;

-          будівлю заводоуправління літ.В-4 з прибудовами літ.в3 та літ.в4 загальною площею 3'074,4 м2;

-          будівлю модельної літ.Ч-1 загальною площею 238,6 м2;

-          будівлю складу літ.2Н загальною площею 521,2 м2;

-          будівлю гаражу (бокс № 2) літ.Е-1 загальною площею 102,3 м2;

-          будівлю гаражу (бокс № 3) літ.Ж-1 загальною площею 79,6 м2;

-          будівлю гаражу (диспетчерська) літ.А1-1 загальною площею 78,3 м2;

-          будівлю головного магазину літ.Т-1 загальною площею 418,9 м2;

-          будівлю лабораторії літ.Ц-1 загальною площею 60,7 м2;

-          будівлю ділянки обробки лиття літ.Є-3 загальною площею 496,2 м2;

-          будівлю стержньових машин літ.А3-1 загальною площею 95,7 м2;

-          будівлю контори прокатного цеху літ.Б-1 загальною площею 125,7 м2.   

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, і може бути оскаржене через господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня оголошення рішення.

Повний текст рішення оголошено та складено 21 січня 2011 року.

Суддя                                                               Мєзєнцев Є.І.                               

Надруковано у 3 примірниках:

1 –позивачу;

2 –відповідачу;

3 –господарському суду Донецької області