Постанова

від 01.04.2011 по справі 44/134пд

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

44/134пд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

29.03.2011 р.           справа №44/134пд

Донецький апеляційний господарський суд  у складі колегії суддів :

Головуючого:Дучал Н.М.

суддівЗапорощенка М.Д.

Новікової Р.Г.

При секретарі  Мірошник Г.І.

За участю представників сторін:від позивача -                                   без участі представникавід відповідача –                             без участі представника від прокуратури –                           без участі представника

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Прокурора Київського району м. Донецька в інтересах держави в особі Донецької міської ради, м. Донецьк

на рішення господарського суду

Донецької області

від21.01.2011р.

у справі№ 44/134пд ( суддя Мєзєнцев Є.І.)

за позовомВідкритого акціонерного товариства «Донецький металопрокатний завод», м. Донецьк

доДонецької міської ради, м. Донецьк

про визнання за позивачем права власності на об'єкти нерухомості, які розташовані по вул. Новоросійській 13 в Київському районі м. Донецька

ВСТАНОВИВ:

Відкрите акціонерне товариство «Донецький металопрокатний завод», м. Донецьк звернулося до господарського суду Донецької області з позовом до Донецької міської ради, м. Донецьк, та з врахуванням зави від 21.01.2011р. просить про визнання за відкритим акціонерним товариством «Донецький металопрокатний завод»права власності на об'єкти нерухомості, які розташовані по вулиці Новоросійській 13 в Київському районі міста Донецька. а саме:  будівлю прокатного цеху літ.А1-3 загальною площею 17'646,4 м2;  будівлю заводоуправління літ.В-4 з прибудовами літ.в3 та літ.в4 загальною площею 3'074,4 м2;  будівлю модельної літ.Ч-1 загальною площею 238,6 м2; будівлю складу літ.2Н загальною площею 521,2 м2; будівлю гаражу (бокс № 2) літ.Е-1 загальною площею 102,3 м2;  будівлю гаражу (бокс № 3) літ.Ж-1 загальною площею 79,6 м2; будівлю гаражу (диспетчерська) літ.А1-1 загальною площею 78,3 м2; будівлю головного магазину літ.Т-1 загальною площею 418,9 м2; будівлю лабораторії літ.Ц-1 загальною площею 60,7 м2; будівлю ділянки обробки лиття літ.Є-3 загальною площею 496,2 м2; будівлю стержньових машин літ.А3-1 загальною площею 95,7 м2; будівлю контори прокатного цеху літ.Б-1 загальною площею 125,7 м2.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилався на необхідність легалізації нерухомого майна, яке було реконструйовано на земельній ділянці, що передана у користування Радою, без отримання дозвільної документації на будівництво; неможливість реалізувати свої права щодо вказаного майна.

Рішенням Господарського суду Донецької області від 21.01.2011р. задоволені позовні вимоги у повному обсязі. Визнано право власності відкритого акціонерного товариства “Донецький металопрокатний завод” на об'єкти нерухомості, які розташовані по вулиці Новоросійській 13 в Київському районі міста Донецька, а саме: будівлю прокатного цеху літ.А1-3 загальною площею 17'646,4 м2; будівлю заводоуправління літ.В-4 з прибудовами літ.в3 та літ.в4 загальною площею 3'074,4 м2; будівлю модельної літ.Ч-1 загальною площею 238,6 м2; будівлю складу літ.2Н загальною площею 521,2 м2;  будівлю гаражу (бокс № 2) літ.Е-1 загальною площею 102,3 м2;  будівлю гаражу (бокс № 3) літ.Ж-1 загальною площею 79,6 м2; будівлю гаражу (диспетчерська) літ.А1-1 загальною площею 78,3 м2; будівлю головного магазину літ.Т-1 загальною площею 418,9 м2;  будівлю лабораторії літ.Ц-1 загальною площею 60,7 м2; будівлю ділянки обробки лиття літ.Є-3 загальною площею 496,2 м2; будівлю стержньових машин літ.А3-1 загальною площею 95,7 м2; будівлю контори прокатного цеху літ.Б-1 загальною площею 125,7 м2.   

         Рішення господарського суду Донецької області від 21.01.2011р. у справі                         № 44/134пд мотивоване тим, що належними та достатніми доказами у справі підтверджено відкрите володіння позивачем майном, що утворилося в результаті реконструкції архітектурного об'єкту, який розташовано по вул. Новоросійській, 13 в Київському районі м. Донецька. Право позивача на вказане майно не може бути визнано та зареєстровано з огляду на порушення встановленої процедури отримання дозвільної документації для проведених будівельних робіт. Відсутність альтернативної можливості вирішити подальшу долю об'єктів самочинного будівництва та належним чином оформити правовстановлюючі документи на належне позивачу майно, заважає йому вільно володіти та користуватись зазначеним об'єктом нерухомості та унеможливлює розпорядження їм.

      Прокурор Київського району м. Донецька, не погоджуючись з рішенням господарського суду, звернувся з апеляційною скаргою про скасування рішення, так як вважає, що судом при винесенні рішення були порушені норми  матеріального та процесуального права, та рішення прийнято з недоведеністю обставин, що мають значення для справи.

        В обґрунтування заявлених вимог, заявник апеляційної скарги посилається на те, що при вирішенні спору по суті судом не повністю з'ясовані обставини, що мають значення для справи, а саме, залишено без уваги питання щодо прийняття спірних об'єктів нерухомості до експлуатації у встановленому чинним законодавством порядку. Наполягає, що право власника на забудову земельної ділянки здійснюється ним за умови додержання архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил, а також за умови використання земельної ділянки за її цільовим призначенням. Послався  на ст. 331 Цивільного кодексу України, ст.ст.5,22 Закону України "Про основи містобудування", ст.ст. 12,23,29 Закону України "Про планування і забудову територій", ст.9 Закону України "Про архітектурну діяльність". Наполягає, що зміст самочинного будівництва обумовлює презумпцію неможливості виникнення права власності на неправомірно збудований об"єкт. Наполягає, що позивачем не отримано сертифікату відповідності, що засвідчує відповідність закінченого будівництвом об"єкта проектній документації, державним будівельним нормам, стандартам і правилам, що суперечить Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об"єктів, затв.Постановою Кабінету Міністрів України № 923 від 08.10.2008 р.

        Позивач, Відкрите акціонерне товариство «Донецький металопрокатний завод», у відзиві на апеляційну скаргу проти вимог та доводів апеляційної скарги заперечує, вважаючи їх необґрунтованими, а рішення суду законним. Наполягає, що спірні об"єкти не є новоствореними, що спростовує посилання заявника апеляційної скарги на ст. 331 Цивільного кодексу України, якою визначається обов"язковість прийняття новоствореного майна в експлуатацію відповідно до договору або закону, в той час як Порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об"єктів не є законом.   Стаття 376 Цивільного кодексу є спеціальною нормою, яка регулює спірні правовідносини щодо самочинного будівництва, про що також зазначав суд в рішенні від 21.01.2011р. Просить рішення господарського суду від 21.01.2011р. залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Сторони не скористалися правом участі представників в судовому засіданні апеляційної інстанції, у відповідності до ст. 98 Господарського процесуального кодексу України  про час і місце судового засідання були повідомлені належним чином. Суд ухвалою від 04.03.2011 р. не зобов"язував сторін забезпечити явку представників в судове засідання, тому згідно зі ст. 75,99 ГПК України, апеляційну скаргу розглянуто за наявними матеріалами, які є достатніми для прийняття рішення по скарзі.

         Згідно з положеннями ст.101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішень місцевого господарського суду в повному обсязі.

У відповідності до п.п. 2, 3, 4 частини 3 ст.129 Конституції України, основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом, забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні  перед судом їх переконливості.

Згідно зі ст.ст. 42, ст.43 Господарського процесуального кодексу України - правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом та змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

        Вивчивши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Донецьким апеляційним господарським судом встановлено.

     Відповідно до наказу Міністерства промисловості України від 24.12.93 року № 354 державне підприємство „Донецький металопрокатний завод” було корпоратизовано та перетворено на ВАТ „Донецький металопрокатний завод”, якому передано всі активи та пасиви зазначеного суб'єкта господарювання. На виконання означеного наказу, а також додатку № 799 до наказу регіонального відділення Фонду державного майна України № 513 від 28.04.04 року Товариству передано до статутного фонду низку об'єктів нерухомості в селищі Ялта по вулиці Нахімова 33 та в місті Донецьку по проспекту Партизанському 1, вулиці Морковнікова 1, а також по вулиці Новоросійській 13, у тому числі будівлю прокатного цеху, ремонтно-механічний цех, трансформаторну станцію, склади, гаражі, котельню тощо (далі –Об'єкт).

Згідно витягів № 3583110 від 14.05.2004р., № 3583045 від 14.05.2004р., № 3617396 від 19.05.2004р., № 4941790 від 04.10.2004 р. про реєстрацію права власності на нерухоме майно,  Комунальним підприємством «Бюро технічної інвентаризації»зареєстровано за Відкритим акціонерним товариством «Донецький металопрокатний завод»право власності на нерухоме майно, що набуте ВАТ "Донецький металопрокатний завод"  на підставі наказу Міністерства промисловості України № 354 від 24.12.1993 р. згідно переліку нерухомого майна від 05.05.2004 р. № 799.

          01.03.2005р. між Виконкомом міської ради та  Відкритим акціонерним товариством «Донецький металопрокатний завод»укладено договір оренди земельної ділянки, загальною площею 20,5019 га для експлуатації існуючих будівель та промислового майданчику, розташованих по вул. Новоросійській, 13 в Київському районі м. Донецька.

          24.09.2010р. рішенням Донецької міської ради № 48/115 поновлено договір оренди земельної ділянки від 01.03.2005р., укладений між виконкомом міської ради та відкритим акціонерним товариством «Донецький металопрокатний завод», зареєстрований у книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі за № 040514600039 від 30.03.2005р. шляхом укладання з міською радою нового договору оренди земельної ділянки в повній редакції строком до 22.12.2014р.

12.10.2010р. між Донецькою міською радою та Відкритим акціонерним товариством «Донецький металопрокатний завод»укладено договір оренди земельної ділянки. Предметом договору є земельна ділянка несільськогосподарського призначення (кадастровий номер 1410136900:00:014:0002) для експлуатації існуючих будівель та споруд проммайданчика по вул. Новоросійській, 13 у Київському районі м. Донецька               (п. 1). В оренду передається земельна ділянка загальною площею 20,5019 га, у тому числі: 4,1252 га –під капітальною забудовою; 4,2672-під спорудами; 8,2432 га –під проїздами, проходами та площадками, 3,8663 га –під зеленими насадженнями. Нормативна грошова ціна земельної ділянки становить 51727872грн. 36 коп. (п.п. 2,4 договору). Згідно п. 7 договору від 12.10.2010р. строк дії договору після поновлення до 22.12.2014р.

Таким чином, виходячи зі змісту норм статей 115, 316-317, 328,  ЦК України, а також статті 10 Закону України „Про підприємства в Україні”, чинної на момент створення позивача  –Підприємство є добросовісним набувачем та власником Об'єкту, отриманого на підставах, що передбачені законом (процедура приватизації державного майна та передача майна до статутного фонду).

За власних суб'єктивних підстав, через тривалий час оформлення необхідної технічної документації, позивач приступив до проведення будівельних робіт з реконструкції та добудови Об'єкту без отримання дозволу на будівництво та дозволу на початок проведення будівельних робіт, утворивши Споруди. Всі вказані роботи були проведені позивачем господарським способом та за власні кошти у відповідності з вимогами чинних державних будівельних норм, правил протипожежної безпеки, охорони праці, санітарних норм, тощо. По закінченню робіт з реконструкції Об"єкту, на прохання позивача КП "БТІ м.Донецька" здійснено технічну інвентаризацію нового об"єкта та виготовлено новий  технічний паспорт № 7/1265.

Отже, причиною виникнення спору є самовільна, без відповідних дозвільних документів реконструкція Підприємством Приміщення, а також невизнання відповідачем права власності Підприємства на цю нерухомість.

Перевіривши повноту встановлених судом першої інстанції обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, Донецький апеляційний господарський суд дійшов висновку про необґрунтованість апеляційної скарги  виходячи з наступного.

        Відповідно до ст. 328 Цивільного кодексу України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів ( ст. 328 Цивільного кодексу України).

         Згідно з положеннями ч.1 ст.317 Цивільного кодексу України зміст права власності полягає в тому, що власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. Здійснення права власності полягає в володінні, користуванні, розпорядженні своїм майном на свій розсуд. Статтею 320 Цивільного кодексу України власнику надане право використовувати своє майно для здійснення підприємницької діяльності.

За змістом ст.375 Цивільного кодексу України право власника на забудову здійснюється ним за умови додержання архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил, а також за умови використання земельної ділянки за її цільовим призначенням.

Оскільки будівельні роботи були проведені позивачем господарським способом без додержання приписів чинного законодавства щодо отримання дозвільної документації на проведення вказаних робіт, реконструйований об'єкт нерухомого майна вважається таким, що побудований самочинно, тобто без достатніх правових підстав. Правовідносини, пов'язані з самочинним будівництвом об'єктів нерухомого майна регулюються в Україні зокрема статтею 376 ЦК України.

Відповідно до приписів зазначеної статті, будівля, споруда та інше нерухоме майно вважається самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм та правил.

Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути  за рішенням суду визнане за власником  (користувачем) земельної ділянки чи за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під вже збудоване нерухоме майно. На  вимогу  власника  (користувача)  земельної ділянки суд може визнати  за  ним  право  власності  на  нерухоме  майно,  яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.

Господарським судом зроблений вірний висновок, з яким погоджується і суд апеляційної інстанції, що чинним законодавством встановлено, що для визнання права власності на самочинно збудоване майно, необхідно з'ясувати ряд обставин, що мають суттєве значення для розв'язання справи, а саме –встановити особу, яка є фактичним власником спірного майна, відсутність порушень прав третіх осіб, відповідність самочинно збудованих об'єктів приписам основних державних будівельних норм та питання щодо можливості їх подальшого безпечного використання, наявність наданої у встановленому законом порядку земельної ділянки.

В матеріалах справи відсутні відомості стосовно претензій до позивача майнового чи немайнового характеру з боку третіх осіб стосовно порушення їх прав. Виділена Підприємству земельна ділянка належить до земель промисловості, транспорту, зв'язку, оборони та енергетики. Статтею 19 Земельного кодексу України передбачено вичерпний перелік категорій земель відповідно до їх цільового призначення. Відповідно до статей 65-66 ЗК України, до земель промисловості належать землі, надані для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд промислових, гірничодобувних, транспортних та інших підприємств, їх під'їзних шляхів, інженерних мереж, адміністративно-побутових будівель, інших споруд.

Враховуючи, що реконструйоване нерухоме майно за своєю суттю та функціональним призначенням є промисловими спорудами, що можуть бути розташовані на землях промисловості, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку, що позивачем не було порушено положень чинного законодавства щодо цільового використання земельних ділянок.

Відповідно до статті 33 ГПК України, кожна сторона має довести ті обставини, на які вона посилається в якості обґрунтування своїх вимог та заперечень. Ані  Радою, ані Прокурором не було доведено, що спірне майно порушує законні права відповідача чи третіх осіб.

Положення Цивільного кодексу України щодо регулювання правових наслідків самочинного будівництва передбачають в якості способу набуття права власності на нього лише визнання права в судовому порядку. Обов'язок власника чи іншої зацікавленої особи, а також сама необхідність прийняття в експлуатацію об'єктів самочинного  будівництва не передбачена чинним законодавством, а порядок прийняття в експлуатацію об'єктів самочинного будівництва не врегульовано жодним нормативним актом.

В матеріалах справи міститься висновок спеціаліста Донецького обласного бюро експертиз № 5/1 від 20.01.11 року, відповідно до якого конструкції будівель Приміщень, які розташовані по вулиці Новоросійській, 13 в Київському районі міста Донецька, знаходяться в задовільному технічному стані, відповідають вимогам чинної нормативно-технічної документації в сфері архітектурного проектування, та не мають обмежень щодо їх використання. На думку експерта, обстежені будівлі придатні до подальшого використання.

         Зазначений висновок з урахуванням статей 32, 34, 43 ГПК України, може свідчити про відсутність порушень основних державних будівельних норм та можливість подальшого безпечного користування будівлями за їх функціональним призначенням за умови додержання положень чинного законодавства.

Статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав та основних свобод людини встановлено принцип мирного володіння майном, який в контексті прецендентної практики Європейського суду з прав людини закріплює засади поваги до права власності та забороняє безпідставне позбавлення або обмеження володіння особою своїм майном, інакше як в інтересах суспільства та на умовах, передбачених нормами міжнародного права.

Згідно зі статтею 41  Конституції України, кожен  має  право  вільно володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку,  визначеному законом. В даному випадку, набуття права власності на самочинно збудоване та самочинно реконструйоване майно можливе лише в судовому порядку за умови додержання низки умов.

Відповідно до статті 316 Цивільного кодексу України, правом власності особи є право особи на певну річ, яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Статтею 319 ЦК України, встановлюється, що власник володіє, користується та розпоряджається своїм майном на власний розсуд, та має право вчиняти до свого майна будь-які дії, що не суперечать закону. Статтею 320 ЦК України передбачено право власника використовувати своє майно для підприємницької діяльності.

Стаття 321 Цивільного кодексу України гарантує, що особа може бути позбавлена права власності або обмежена в його здійсненні лише в випадках, прямо передбачених законом.

На час розгляду справи позивач відкрито володіє майном, що утворилося в результаті реконструкції архітектурного об'єкту, який розташовано по вулиці Новоросійській 13 в Київському районі міста Донецька. Право позивача на вказане майно не спростовується жодною особою, але не може бути визнано та зареєстровано з огляду на порушення встановленої процедури отримання дозвільної документації для проведених будівельних робіт.

Відсутність альтернативної можливості вирішити подальшу долю об'єктів самочинного будівництва та належним чином оформити правовстановлюючі документи на належне позивачу майно, заважає йому вільно володіти та користуватись зазначеним об'єктом нерухомості та унеможливлює розпорядження їм. Чинне законодавство України передбачає необхідність вирішення подальшої долі самочинно збудованого нерухомого майна саме в судовому порядку на підставі статті 376 ЦК України.

          Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України  кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

При цьому поняття "охоронюваний законом інтерес" треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

          З огляду на вищевказане, суд першої інстанції дійшов правомірного та законного висновку щодо наявності всіх правових підстав для визнання за позивачем права власності на самочинно збудований об'єкт нерухомості у судовому порядку.

          Посилання заявника апеляційної скарги  на ст. 331 Цивільного кодексу України, якою визначається обов"язковість прийняття новоствореного майна в експлуатацію відповідно до договору або закону є неправомірним з огляду на те, що об"єкти про які йдеться у позові  не є новоствореними.  Наполягання скаржника на порушенні судом процесуального права не підтверджені положеннями господарського процесуального кодексу України.

За таких обставин, Донецький апеляційний господарський суд дійшов висновку, що доводи прокурора, викладені в апеляційній скарзі не обґрунтовані, не доведені належними та допустимими доказами в розумінні ст.33, ст.34 Господарського процесуального кодексу України та спростовуються наявними в матеріалах справи доказами.

          Твердження заявника апеляційної скарги про порушення і неправильне застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішення не знайшли свого підтвердження, в зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування судового рішення господарського суду Донецької області від 21.01.2011р. у справі № 44/134пд суд апеляційної інстанції не вбачає.

            Результати апеляційного провадження у справі № 44/134пд оголошені в судовому засіданні.    

            Керуючись ст.ст. 29, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд,-

                               ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Прокурора Київського району м. Донецька в інтересах держави в особі Донецької міської ради, м. Донецьк на рішення господарського суду Донецької області від 21.01.2011 р. по справі № 44/134пд - залишити без задоволення.

  Рішення господарського суду Донецької області від 21.01.2011 р. по справі                     № 44/134пд -  залишити без змін.

         Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів.

Головуючий                                                                                             Н.М.Дучал

Судді:                                                                                                        М.Д.Запорощенко

                                                                                                              Р.Г.Новікова

Надруковано 7екз.: 1-позивачу, 1-відповідачу, 2-прокурору, 1-у справу, 1-ДАГС, 1-ГСДО