Рішення

від 27.01.2011 по справі 16/310

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

16/310

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

27.01.11 р.                                                                                    Справа № 16/310                               

Суддя господарського суду Донецької області В.В. Манжур,

при помічнику судді Єрохіній В.В., розглянувши матеріали справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „Істейт” м.Донецьк

до відповідача: Приватного підприємства „ТМК Строй”  м.Донецьк  

про стягнення 9200,60грн.,

За участю представників сторін :

від позивача: Красюков Д.В. – за довіреністю

від відповідача: не з'явився  

СУТЬ СПОРУ:  

Ухвалою господарського суду Донецької області від 29.12.2010р. порушено провадження по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Істейт” м.Донецьк до Приватного підприємства „ТМК Строй” м.Донецьк про стягнення 9200,60грн., у тому числі суми боргу з суборендної плати в розмірі 3010,00грн., суми боргу з електричної енергії в розмірі 1861,99грн., суми пені в розмірі 1732,45грн., суми індексу інфляції в розмірі 833,89грн., 3% річних в розмірі 257,27грн., суми штрафу в розмірі 1505,00грн. За вказаною позовною заявою розгляд справи призначено на 13.01.2011р. – 11год. 10хв. Судом визнано обов`язковою явку у судове засідання представників сторін, сторони у справі зобов`язані надати докази та документи, необхідні для всебічного, повного та об`єктивного розгляду  справи.

Представника позивача було ознайомлено з правами та обов'язками у відповідності із                   ст.22 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні клопотання про фіксацію судового процесу технічними засобами        не надавалось, на підставі чого справу було розглянуто без застосування зазначених засобів. Крім цього, роз'яснено вимоги ст.81-1 Господарського процесуального кодексу України, тому складено протокол, який долучено до матеріалів справи.

Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.  

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на договір суборенди № 51/08 від 01.05.2008р., акт приймання-передачі від 01.05.2008р., рахунки-фактури, неналежне виконання відповідачем умов договору, з приводу чого утворилась заборгованість та позивачем нараховані пеня, індекс інфляції, 3% річних та штраф.

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (серія АЕ № 415279) відповідач зареєстрований за адресою: пр.Ілліча, буд.105, м.Донецьк, 83059. З метою належного повідомлення відповідача про час та місце слухання справи судова кореспонденція направлялась саме за цією адресою.

Однак, Відповідач до жодного судового засідання не з'явився, відзив на позов та витребувані документи не надав, хоча був повідомлений про слухання справи належним чином.

Зважаючи на достатність представлених позивачем документів, згідно статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглянута за наявними у ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши подані докази та заслухавши у судових засіданнях пояснення представника позивача, господарський суд встановив:

01.05.2008р. між Товариством з обмеженою відповідальністю „Істейт” (Орендар) та Приватним підприємством „ТМК Строй” (Суборендар) був укладений договір суборенди за                № 51/08 (далі за текстом – договір), згідно розділу 1 якого Орендар передав Судорендарю у тимчасове платне користування нерухоме майно – нежитлове приміщення з підключеною системою опалення на другому поверсі прохідної площею 21,5 кв.м, розташоване за адресою: 83059, м.Донецьк, пр.Ілліча, 105, про що складений акт приймання-передачі.

Згідно п.5.3. договору, договір вступає в силу з 01.05.2008р. та діє до 31.12.2008р.

В пункті 5.3. договору сторони узгодили строк його дії, але, зважаючи на той факт, що у матеріалах справи відсутні докази повернення орендованого майна Орендареві, суд дійшов висновку, що договір був поновлений, відповідно до приписів ст.764 Цивільного кодексу України, на строк, який був раніше встановлений договором.

Згідно п.п.1, 5 ст.762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму, та вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до пунктів 3.1. та 3.2. договору, щомісячна сума суборендної плати за користування Приміщеннями складає 1505,00грн. з розрахунку 70,00грн. за 1 кв.м, з урахуванням ПДВ. Зазначена плата включає комунальні послуги, послуги за користування електроенергією, пов'язані з суборендою приміщення. Окремо на підставі рахунків компенсуються витрати, пов'язані з користуванням Суборендарем телефоном, Інтернет-зв'язком, а також сплачуються інші супутні послуги, пов'язані з суборендою Приміщення. Суборендар щомісячно сплачує суборендну плату (попередню оплату) за наступний місяць шляхом перерахування на рахунок Орендаря 100% суборендної плати не пізніше останнього числа поточного місяця. Інші рахунки сплачуються Суборендарем протягом 3-х днів з моменту надання рахунку.

Згідно вимог ст.ст. 525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

В пункті 3.3. договору передбачено, що Орендар щомісячно надає Суборендареві акт виконаних робіт. Акт виконаних послуг підписується Суборендарем протягом 5-ти днів. У випадку якщо Суборендар не підписав акт у визначений строк або письмово не мотивував відмову від підписання, акт вважається не оспореним Суборендарем та є підставою для оплати.

Факт надання Суборендарю послуг з оренди в орендованому приміщенні підтверджується актами здачі-приймання (надання послуг) за період з березня по квітень 2009р., які Суборендарем не оспорені та, згідно п.3.3. договору, є підставою для оплати.

Згідно п.2.2.3. договору, Суборендар зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі вносити суборендну плату та компенсувати всі інші супутні витрати, пов'язані з суборендою Приміщення.  

Позивачем на адресу відповідача були направлені рахунки-фактури за вказаний період на загальну суму 3010,00грн., які до теперішнього часу не оплачені.

Зважаючи на те, що на момент розгляду справи відповідачем не надано до матеріалів справи доказів сплати заборгованості з суборендних платежів за період з березня по квітень 2009р. в повному обсязі, вимоги позивача про стягнення суми заборгованості з суборендних платежів в розмірі 3010,00грн. обґрунтовані, доведені належним чином та підлягають задоволенню.

В частині позовних вимог щодо стягнення суми боргу з електричної енергії в розмірі 1861,99грн., суд відмовляє, виходячи з наступного:

Згідно пункту 3.1. договору, до складу щомісячної суборендної плати включаються комунальні послуги, послуги за електроенергію, пов'язані з суборендою приміщення. Окремо на підставі рахунків компенсуються витрати, пов'язані з користуванням Суборендарем телефоном, Інтернет-зв'язком, а також сплачуються інші супутні послуги, пов'язані з суборендою Приміщення.

Отже, оскільки за умовами договору витрати за електроенергію включені до складу щомісячної суборендної плати, у позивача відсутні правові підстави для виставлення окремих рахунків відповідачеві на оплату електроенергії.

На підставі зазначеного, вимоги позивача щодо стягнення суми боргу з електричної енергії в розмірі 1861,99грн. безпідставні та не підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог в частині стягнення суми пені в розмірі 1732,45грн., суд зазначає наступне:

Згідно пункту 4.2. договору, за несвоєчасне внесення суми щомісячної орендної плати або сум за комунальні послуги, послуги за користування електроенергію та інші послуги, Суборендар сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочки від суми заборгованості.

Згідно зі ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.   

Відповідно до ст.230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Таким чином, законодавчо обмежений строк, протягом якого може нараховуватись пеня за порушення договірних зобов'язань.

Позивачем під час розгляду справи наданий уточнений розрахунок суми пені.

Однак, зважаючи на безпідставність позовних вимог щодо стягнення суми боргу з електричної енергії, суд зазначає про відсутність правових підстав для нарахування пені на суму боргу з електричної енергії, а тому відмовляє у стягненні суми пені в розмірі 217,05грн.

Розрахунок позивача в частині нарахування пені в сумі 338,60грн. на суму боргу з суборендної плати визнаний судом невірним, оскільки позивачем невірно визначений початок перебігу строку прострочення оплати суборендних платежів.

Згідно розрахунку суду сума пені за прострочку оплати суборендних платежів за договором складає 331,67грн., виходячи з наступного розрахунку:

Оскільки за договором оплата суборенд них платежів здійснюється щомісячно (попередня оплата) за наступний місяць шляхом перерахування Суборендарем на рахунок Орендаря 100% суборендної плати не пізніше останнього числа поточного місяця. Отже, початок перебігу строку прострочення оплати суборендних платежів починається з першого числа кожного місяця, за який здійснюється оплата.

Із розрахунку позивача вбачається, що нарахування пені за прострочку оплати у березні 2009р. здійснено включно по 25.08.2009р., нарахування пені за прострочку оплати у квітні 2009р. здійснено включно по 22.09.2009р

березень 2009р.

період нарахування пені з 01.03.09р. по 25.08.09р. (відповідно до вимог ст.232 ГК України)

1) з 01.03.09р. по 14.06.09р. – 106 днів прострочки – облікова ставка НБУ 12%

   1505,00грн. * (2 * 12%) : 365 * 106 = 104,90грн.

2) з 15.06.09р. по 11.08.09р. – 58 днів прострочки – облікова ставка НБУ 11%

   1505,00грн. * (2 * 11%) : 365 * 58 = 52,61грн.

3) з 12.08.09р. по 25.08.09р. – 14 днів прострочки – облікова ставка НБУ 10,25%

   1505,00грн. * (2 * 10,25%) : 365 * 14 = 11,83грн.

квітень 2009р.

період нарахування пені з 01.04.09р. по 22.09.09р. (відповідно до вимог ст.232 ГК України)

1) з 01.04.09р. по 14.06.09р. – 75 днів прострочки – облікова ставка НБУ 12%

   1505,00грн. * (2 * 12%) : 365 * 75 = 74,22грн.

2) з 15.06.09р. по 11.08.09р. – 58 днів прострочки – облікова ставка НБУ 11%

   1505,00грн. * (2 * 11%) : 365 * 58 = 52,61грн.

3) з 12.08.09р. по 22.09.09р. – 42 дні прострочки – облікова ставка НБУ 10,25%

   1505,00грн. * (2 * 10,25%) : 365 * 42 = 35,50грн.

Загальна сума пені, яка підлягає стягненню з відповідача, становить 331,67грн.

Отже, вимоги позивача про стягнення пені підлягають частковому задоволенню в розмірі 331,67грн.

Щодо заявлених вимог про стягнення суми індексу інфляції в розмірі 833,89грн.,                       3% річних в розмірі 257,27грн., суд виходить з наступного:

Прострочення відповідачем грошового зобов'язання тягне за собою обов'язок сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також трьох процентів річних з простроченої суми, на підставі статті 625 ЦК України.

Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України боржник, що прострочив виконання грошового зобов'язання  на  вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснений позивачем розрахунок індексу інфляції арифметично перевірено судом у відповідності до методики листа Верховного Суду України № 62-97р від 03.04.97р. “Рекомендації відносно порядку застосування індексу інфляції при розгляді судових справ”, та визнаний частково невірним.

В частині нарахування індексу інфляції в розмірі 2238,36грн. на суму боргу з електричної енергії суд відмовляє, у зв'язку з відсутністю правових підстав для нарахування індексу інфляції на суму боргу з електричної енергії, зважаючи на безпідставність позовних вимог щодо стягнення суми боргу з електричної енергії.

Розрахунок індексу інфляції на суму боргу з суборендної плати, здійснений позивачем за період з 01.03.2009р. по 22.11.2010р., визнаний судом вірним та підлягає задоволенню.

Щодо нарахування індексу інфляції на суму боргу з суборендної плати за період з 01.04.2009р. по 22.11.2010р., судом здійснено перерахунок, виходячи з наступного:

Середній індекс інфляції за вказаний вище період дорівнює 1,114.

1505,00грн. х 1,114 – 1505,00грн. = 171,57грн.

Отже, стягненню з відповідача підлягає індекс інфляції, нарахований на суму боргу з суборендної плати, в розмірі 412,37грн.

В частині нарахування 3% річних в розмірі 104,75грн. на суму боргу з електричної енергії суд відмовляє, у зв'язку з відсутністю правових підстав для нарахування індексу інфляції на суму боргу з електричної енергії, зважаючи на безпідставність позовних вимог щодо стягнення суми боргу з електричної енергії.

Здійснений позивачем розрахунок 3% річних на суму боргу з суборендної плати в розмірі 152,52грн. визнаний судом вірним та підлягає задоволенню.

Стосовно заявлених позовних вимог про стягнення суми штрафу в розмірі 1505,00грн.,   суд дійшов висновку про відмову в цій частині позовних вимог з наступних підстав:

В пункті 4.3. договору сторони передбачили відповідальність у вигляді штрафу в розмірі щомісячної суборендної плати за несвоєчасне повернення приміщення після припинення дії суборенди.

Однак, із матеріалів справи вбачається, що позивачем не заявлені вимоги щодо повернення з суборенди переданого відповідачеві приміщення, а отже відсутні правові підстави для нарахування штрафу, згідно п.4.3. договору.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються судом   на відповідача (пропорційно розміру задоволених позовних вимог), оскільки саме з вини останнього виник спір.

На підставі ст.ст. 525, 549, 615, 625, 762 Цивільного кодексу України, керуючись ст.ст.4-2, 4-3, 22, 32, 33, 34, 38, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд –

                                                 В И Р I Ш И В :

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Істейт” м.Донецьк до Приватного підприємства „ТМК Строй” м.Донецьк про стягнення 9200,60грн., у тому числі суми боргу з суборендної плати в розмірі 3010,00грн., суми боргу з електричної енергії в розмірі 1861,99грн., суми пені в розмірі 1732,45грн., суми індексу інфляції в розмірі 833,89грн., 3% річних в розмірі 257,27грн., суми штрафу в розмірі 1505,00грн. – задовольнити частково.

Стягнути з Приватного підприємства „ТМК Строй”  м.Донецьк (83059, м.Донецьк, пр.Ілліча, буд.105; ЄДРПОУ 34665370) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Істейт” м.Донецьк (83045, м.Донецьк, пр.Ленінський, 43; ЄДРПОУ 34627450)  суму боргу з суборендної плати в розмірі 3010,00грн., пеню в розмірі 331,67грн., суму індексу інфляції в розмірі 412,37грн., 3% річних в розмірі 152,52грн.; витрати по сплаті державного мита в сумі 43,31грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 100,21грн.

В іншій частині позовних вимог – у задоволенні відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

У судовому засіданні 27.01.2011р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення відповідно до ст.85 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Суддя                                                               Манжур В.В.                               

Повний текст рішення складений та підписаний 01.02.2011р.