Рішення

від 13.01.2011 по справі 8/293

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ



ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.01.11                                                                                 Справа № 8/293

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “КОМ-ФОР”,                          смт Солоницівка Дергачівського району Харківської області,

до Фізичної особи –підприємця ОСОБА_1, м. Луганськ, -

про стягнення 35129 грн. 11 коп.

Суддя господарського суду Луганської області  Середа А.П.,

при секретарі судового засідання Качановській О.А.,

в присутності представників сторін:

від позивача –представник не  з‘явився;

від відповідача –представник не з‘явився, -

розглянувши матеріали справи, -

                                                           в с т а н о в и в:

суть спору: позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача заборгованості за поставлений товар у сумі 31035,65 грн., пені у сумі 2384,83 грн., 3% річних у сумі 430,48 грн. та інфляційних нарахувань у сумі 1278,15 грн., нарахованих ним з посиланням на неналежне виконання відповідачем умов договору купівлі-продажу №МО-04108, укладеного між сторонами 03.01.08 року.

На підставі ст. 77 ГПК України  розгляд справи було відкладено з 23.12.10 року до 13.01.11 року –у зв’язку з неявкою сторін.

До судового засідання, призначеного на 13.01.11 року, сторони не з’явилися.

24.12.10 року від позивача на адресу суду надійшло електронне повідомлення №7, згідно якому позивач просить відкласти розгляд справи; станом на час вирішення спору по суті від нього не надійшла заява про зміну позову або відмову від нього.

Відповідач своїм правом на подання відзиву на позов та на участь у судовому засіданні не скористався, хоча належним чином був поставлений до відома про дату, час та місце судового слухання, що підтверджується матеріалами справи (а.с.1;25).

Так, суд на адресу відповідача АДРЕСА_1, - що підтверджено довідкою з НОМЕР_2 від 20.12.10 року та довідкою Обласного адресного бюро УМВСУ у Луганській обл. від 17.12.10 року) 13.12.10 року за вих. №1410 та 24.12.10 року за вих.№1451, спрямував ухвали суду про відкриття  провадження у справі і призначення її до слухання та про відкладення її розгляду.

Оператор поштового зв’язку не повернув до суду жодне з цих поштових відправлень.

          За таких обставин суд  керується приписами частини 1 ст. 64 ГПК України, згідно якій ухвала про порушення провадження у справі надсилається зазначеним особам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

          З урахуванням вищевикладеного у суду маються достатні підстави для висновку, що ним вжито належних заходів, спрямованих на повідомлення відповідача про дату, час та місце судового слухання.

          Керуючись ст.ст.4-3, ч.3 ст. 22, ст.ст.32-34,36,43 та 75 ГПК України, суд вважає за можливе вирішити спір по суті у цьому судовому засіданні за відсутності сторін.

          І.Дослідивши наявні докази, суд встановив наступні фактичні обставини справи.

          03.01.08 року між позивачем (продавець) та відповідачем (покупець) укладено договір №МО-04108 купівлі-продажу, відповідно до якого продавець зобов'язується передати (поставити) у власність покупцеві матраци (далі –товар) у строк та на умовах, передбачених цим договором, а покупець  зобов'язується прийняти цей товар та оплатити його вартість у термін, передбачений договором  (п.1.1). Асортимент, кількість  та вартість кожної партії товару вказується у видаткових  накладних, які є невід          'ємною частиною цього договору (п.1.2).

          Покупець  зобов'язаний здійснити розрахунок за кожну партію отриманого товару на умовах 25% попередньої  оплати та спрати  вартості товару у термін 25 календарних  днів з моменту його отримання (п.3.1), безготівкого або у інший спосіб, не заборонений чинним законодавством, при цьому датою розрахунку вважається дата зарахування коштів на рахунок продавця (п.3.5).

          Сторони несуть відповідальність за невиконання або неналежне виконання умов договору відповідно до чинного законодавства (п.7.1).

          У випадку порушення строків оплати вартості товару, передбачених п.3.1 цього договору, покупець сплачує суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь період прострочки та 3% річних; крім того,  він сплачує  пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний календарний день від суми простроченого платежу (п.7.2).

          Як вбачається з п.7.4 договору, сторони домовилися, що спори, пов'язані з його виконанням, вирішуються у господарському суді Харківської області.

           За загальним правилом, викладеним у ч.2 ст, 15 ГПК України, справи у спорах, що виникають при виконанні господарських договорів та з інших підстав, а також справи про визнання недійсними актів розглядаються господарським судом за місцезнаходженням відповідача.

          ГПК України не передбачає за обставин, які мають місце за визщезгаданим договором та при вирішенні даного спору, права сторін на договірну підсудність.

          З урахуванням викладеного, керуючись ст.15 та п.1 ст. 83 ГПК України, суд вважає, що цей спір є підсудним господарському суду Луганської області.

          Виходячи з обставин справи, наявних у ній доказів, керуючись ст.ст.4-3,ч.3 ст.22,ст.ст.32-34,36,43 та 75 ГПК України, суд вважає за можливе вирішити цей спір по суті у даному судовому засіданні за відсутності сторін, –на підставі наявних у справі доказів.

           На підтвердження позовних вимог позивач надав до справи наступні видаткові накладні на поставку відповідачеві товару на загальну суму 31035,65 грн., кожна з яких містить докази отримання зазначеного в них товару відповідачем (його підпис, скріплений печаткою):

          №РН-000478 від 03.03.10 року на суму 1604,00 грн.;

          №РН-000609 від 17.03.10 року на суму 1649,84 грн.;

          №РН-000824 від 12.04.10 року на суму 1205,40 грн.;

          №РН-001013 від 05.05.10 року на суму 6831,01 грн.;

          №РН-001065 від 12.05.10 року на суму 4144,01 грн.;

          №РН-001123 від 19.05.10 року на суму 6611,00 грн.;

          №РН-001203 від 26.05.10 року на суму 9895,01 грн.

          Позивач стверджує, що відповідач не сплатив вартість отриманого товару, з огляду на що, керуючись п.7.2 договору та чинним законодавством, на вказану суму основого боргу він  нарахував:

          пеню за період з 29.03.10 року по 15.11.10 року у загальній сумі  2384,83 грн.;

          3% річних  за той же період –у сумі 430,48 грн.;

          інфляційні нарахування за той же період у сумі 1278,15 грн., -  а всього 35129,11 грн. та просить стягнути їх з відповідача.

          Останній позов не спростував та не оспорив.

           ІІ.Оцінивши наявні у справі докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

          Згідно статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦКУ) зобов'язання для фізичних та юридичних осіб виникають внаслідок вчинення ними дій, передбачених цим Кодексом, у т.ч. - укладення договорів.

          Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків ( частина 1 ст. 626 ЦКУ), який є обов’язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦКУ).

          Зобов'язанням є правовідносини, в яких одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певні дії (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певних дій, а кредитор має право вимагати від боржника   виконання його обов'язку (частина 1 ст.509 ЦКУ).

          Закон –ст.525 ЦКУ – не передбачає права сторони на односторонню відмову від виконання зобов'язань, а згідно ст.526 ЦКУ зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

          Статтею 527 ЦКУ встановлено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор –прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання.

          Як сказано у частині 1 ст. 530 ЦКУ, якщо у зобов’язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

          Договір, укладений між сторонами за цим спором, належить до договорів купівлі-продажу.

          Згідно ст.655 ЦКУ за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає  або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

          Позивач по справі належним чином виконав вимоги ст.ст.662 та 663 ЦКУ, - тобто передав відповідачу обумовлену договором кількість товару.

          Тобто відповідач, отримавши від позивача товар на вищезгадану суму, повинен був у визначений договором  строк оплатити його вартість, однак не зробив цього, - а значить -  припустився порушення вимог чинного цивільного законодавства та умов договору (пункти 3.1-3.6).

           Так, статтею 691 ЦКУ встановлено, що покупець    зобов'язаний    оплатити   товар   за   ціною, встановленою  у  договорі  купівлі-продажу,  або,  якщо  вона   не встановлена  у  договорі  і не може бути визначена виходячи з його умов,  - за ціною,  що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу,  а  також вчинити за свій рахунок дії,  які відповідно до договору,  актів цивільного законодавства або вимог,  що  звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

            Якщо  ціну  встановлено  залежно  від  ваги  товару,  вона визначається за вагою нетто, якщо інше  не  встановлено  договором купівлі-продажу.

            Якщо договором купівлі-продажу встановлено, що ціна товару підлягає зміні залежно від показників,  що зумовлюють ціну  товару (собівартість,  затрати тощо),  але при цьому не визначено способу її перегляду,  ціна визначається виходячи  із  співвідношення  цих показників  на  момент  укладення  договору  і на момент передання товару.

           Якщо продавець прострочив виконання обов'язку щодо  передання товару,   ціна   визначається   виходячи   із  співвідношення  цих показників на  момент  укладення  договору  і  на  день  передання товару, встановлений у договорі, а якщо такий день не встановлений договором,  - на день,  визначений відповідно до статті 530  цього Кодексу.  

           Положення цієї    частини    про   визначення   ціни   товару застосовуються,  якщо  інше  не  встановлено   актами   цивільного законодавства або не випливає із суті зобов'язання.

           Отримавши від позивача товар, відповідач повинен був дотримуватися як вимог вищецитованої статті, так і умов договору (п.п.3.1-3.6).

           Такий його обов’язок передбачено частинами 1 та 2 ст. 692 ЦКУ, якими встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття  товаророзпорядчих  документів   на   нього,   якщо договором  або  актами  цивільного  законодавства  не встановлений інший строк оплати товару.

           Покупець  зобов'язаний  сплатити  продавцеві  повну   ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

          З огляду на те, що відповідач не вчинив таких дій, позивач цілком правомірно скористався правилом частини 3 ст. 692 ЦКУ, в якій сказано, що у разі прострочення  оплати  товару  продавець  має  право вимагати  оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

          Отже, з боку відповідача має місце неналежне виконання умов укладеного між сторонами договору (порушення зобов’язань).

          Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням  умов,   визначених  змістом  зобов'язання  (неналежне виконання) (ст. 610 ЦКУ).

          Згідно п.п.3 та 4 статті 611 Кодексу у разі порушення зобов'язання настають  правові  наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки та відшкодування збитків та моральної шкоди.

              Частинами 1 та 2 статті 612 ЦКУ визначено, що боржник  вважається  таким,  що  прострочив,  якщо  він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його  у  строк, встановлений договором або законом.

          Боржник,  який прострочив   виконання   зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки  і  за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

          З урахуванням викладеного та наявних у справі доказів суд вважає, що позивач належним чином довів  наявність вини відповідача у невиконанні умов договору, а тому особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності його вини (умислу чи необережності), якщо інше не встановлено законом або договором (частина 1 ст.614 ЦКУ).

          Боржник, який порушив зобов'язання, повинен відшкодувати кредиторові спричинені збитки. Розмір збитків, спричинених порушенням зобов'язання, доказується кредитором (частини 1 та 2 ст.623 ЦКУ).

          Якщо за порушення зобов'язання встановлено  неустойку,  то вона  підлягає   стягненню   у  повному  розмірі,  незалежно  від відшкодування збитків. Договором може  бути  встановлено  обов'язок  відшкодувати збитки лише в тій частині, в якій вони не покриті неустойкою. Договором може бути встановлено стягнення неустойки без права на відшкодування збитків або можливість за вибором кредитора стягнення неустойки чи відшкодування збитків (ст. 624 ЦКУ).

    Стаття 549 Кодексу визначено, що  неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов’язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

          Частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України (далі –ГКУ) встановлено, що нарахування штрафних санкцій, якщо інше не встановлено договором або законом, припиняється через шість місяців після виникнення права на нарахування таких санкцій.

          Позивач при визначенні суми пені не у повному обсязі дотримався вищезазначених вимог закону та умов договору.

          Так, з редакції пункту 7.2 укладеного між сторонами договору вбачається, що продавцю надано право на нарахування пені за кожен день прострочення, що при наявній редакції цього пункту свідчить лише про право на нарахування пені за період, який не перевищує 6 місяців (ч.6 ст. 232 ГКУ).

          Звідси, - позивач невірно нарахував пеню на основний борг, що виник у зв’язку з несплатою покупцем вартості товару, отриманого по накладній:

           1)№РН-0000478 від 03.03.10 року з суми боргу 1604,00 грн. за період з 29.03.10 року по 01.10.10 року - пеню у розмірі 149,77 грн.,  оскільки мав право нарахувати її лише за період з 29.03.10 року по 29.09.10 року у сумі 142,57 грн.;

          по тій же накладній позивач мав право нарахувати пеню за період з 29.09.10 року по 15.11.10 року з залишку суми боргу в 699,38 грн. -  у  сумі 13,95 грн., що разом з сумою, вказаною у попередньому абзаці, становить   156,52 грн. (142,57 грн. + 13,95 грн.), а не 163,13 грн. (149,77 грн. + 13,36 грн.), як просить стягнути позивача; різниця становить 6,61 грн.;

          2)№РН-0000609 від 17.03.10 року з суми боргу  в 1639,84 грн. – за період з 12.04.10 року по 15.11.10 року пеню у розмірі 172,60 грн., оскільки мав право нарахувати її  лише за період з 12.04.10 року по 12.10.10 року у сумі 145,68 грн.; різниця становить 26,92 грн.

          За інші періоди пеня нарахована вірно.

          Таким чином,  позивачем надмірно нарахована пеня у загальній сумі 33,53 грн.(6,61 грн. + 26,92 грн.).

          З урахуванням вищевикладеного загальна сума пені, що підлягає стягненню, становить  2351,30 грн. (2384,83 грн. –33,53 грн.).

          При вирішенні питання про стягнення інфляційних нарахувань та 3% річних суд керується ст. 625 ЦКУ, згідно якій  боржник   не   звільняється   від   відповідальності    за

неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого  індексу інфляції за весь час прострочення,  а також три проценти річних  від  простроченої  суми,  якщо  інший  розмір процентів не встановлений договором або законом.          

          Спосіб захисту порушеного права сторонами за цим спором обрано у відповідності до вимог ст. 16 ЦКУ.

          З урахуванням вищевикладеного позов підлягає задоволенню частково з підстав, про які йдеться вище у цьому рішенні.

          Керуючись ст.ст.44.47-1 та 49 ГПК України, суд покладає на відповідача судові витрати у сумі, пропорційній сумі задоволених позовних вимог, а саме:

          державне мито  - 350,95 грн.;

          витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу  -  235,77 грн.

          Решта судових витрат покладаються на позивача.

          На підставі викладеного, ст.ст. 11, 525, 526, 530, 560, 610-612, 614, 623, 655, 691 та 692 Цивільного кодексу України, ст.232 Господарського кодексу України, керуючись ст.ст. 4-3,22,32-34, 43,44,47, 47-1, 49,75 та  ст.ст. 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу  України,  суд

в и р і ш и в :

          1.Позов задовольнити  частково.

         2.Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, який мешкає за адресою: АДРЕСА_1 - на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КОМ-ФОР»,  ідентифікаційний код 33337750, яке знаходиться за адресою: смт Солоницівка, вул. Бєлгородська, 5 Дергачівського району Харківської області,  -  основний борг у сумі 31035 (тридцять одна тисяча  тридцять п’ять) грн. 65 коп., пеню у сумі 2351 (дві тисячі триста п’ятдесят одна) грн.30 коп., 3% річних у сумі 430 (чотириста тридцять) грн. 48 коп., інфляційні нарахування у сумі  1278 (одна тисяча двісті сімдесят вісім) грн. 15 коп.,  а також витрати по сплаті  державного мита у сумі  350 (триста п’ятдесят) грн. 95 коп. та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі  235  (двісті тридцять п’ять) грн. 77 коп.

          Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

          3.У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

          4.Решту судових витрат покласти на позивача.

          Відповідно до ст.85 ГПК України у судовому засіданні 13.01.11 року оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення.

          Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

                    Рішення складено у повному обсязі та підписано –  17 січня 2011 року.

Суддя                                                                                                А.П.Середа