Постанова

від 07.10.2009 по справі 8/293

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

8/293

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 07.10.2009                                                                                           № 8/293

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:          Синиці  О.Ф.

 суддів:             

 при секретарі:            

 За участю представників:

 від позивача -Карбовська О.М.,

 від відповідача -не зявились,

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Київоблбуд"

 на рішення Господарського суду м.Києва від 13.08.2009

 у справі № 8/293 (суддя  

 за позовом                               ВАТ "Будівельно-монтажне управління № 5"

 до                                                   Товариства з обмеженою відповідальністю "Київоблбуд"

 третя особа позивача             

 третя особа відповідача            

 про                                                   стягнення 224120,87 грн.

ВСТАНОВИВ:

 Рішенням господарського суду міста Києва від 13.08.2009 (суддя Катрич В.С.) задоволено позов ВАТ “БМУ №5” та стягнуто з ТОВ “Київоблбуд” 205311 грн.00коп. боргу за контрактом на будівництво об'єкту “Матеріальний склад ТОВ “Київоблбуд” в місті Ірпінь, 11609грн.92коп. пені, 2874грн.35коп. збитків від інфляції, 1451грн.24коп. 3% річних та відповідні судові витрати. Судом відмовлено в позові в частині стягнення 2874грн.36коп. збитків від інфляції, враховуючи розрахунок суду. Суд прийшов до висновку, що відповідач за виконані роботи у повному обсязі не розрахувався, доказів проведених розрахунків не надав, факт наявності боргу належним чином доведений позивачем, тому сума боргу та відповідних штрафних санкцій за період прострочення підлягає стягненню.

 Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач просить його скасувати частково та прийняти нове, яким стягнути з нього заборгованість по контракту в розмірі 117048грн.80коп. та судові витрати. Заявник скарги стверджує, що акти №7 та № 10 не містять печатки та підпису директора відповідача та роботи по цим актам останнім не приймалися; сума основного боргу, яка підлягає сплаті позивачу становить 117048грн.80коп., а не 205311грн.00коп., як стягнув суд першої інстанції. Також, апелянт вважає, що договором п.7.2 передбачено інший розмір процентів за прострочення виконання грошового зобов'язання, ніж вказаний у ст.625 ЦК України, а саме подвійна ставка НБУ, тому до відповідача повинен застосовуватися саме цей розмір процентів, а не 3% річних. Крім того, заявник вважає, що судом невірно розраховано період стягнення пені та її суму та розмір витрат з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач зазначив, що доводи апелянта є безпідставними та просив рішення господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Від представника відповідача, через канцелярію суду, надійшло клопотання про відкладення судового засідання у справі в зв'язку з відпусткою одного представника та необхідністю другого брати участь в іншому судовому засіданні. Проте, відповідач не надав доказів знаходження свого представника у відпустці, а в довіреності доданій до клопотання вказано три представника, які можуть приймати участь в засіданнях суду. Всі сторони у спорі повідомили апеляційну інстанцію про свою оцінку обставин справи і рішення господарського суду. Явка в судове засідання представників сторін обов'язковою не визнавалась. Неявка відповідача не перешкоджає розгляду скарги, тому дане клопотання задоволенню не підлягає, а скарга на рішення суду розглядається за наявними матеріалами справи, перевіривши які і заслухавши пояснення присутнього представника позивача, колегія суддів апеляційного господарського суду враховує наступне.

За умовами контракту №4-03/2005 від 17.04.2008, укладеного між ТОВ “Київоблбуд” (генпідрядник) та ВАТ “БМУ №5” (субпідрядник) на будівництво об'єкту “Матеріальний склад ТОВ “Київоблбуд” в місті Ірпінь, відповідач доручив, а позивач прийняв на себе зобов'язання виконати монтаж металоконструкцій матеріального складу вагою 94,2466 тн., а відповідач прийняв на себе зобов'язання прийняти та оплатити виконані позивачем роботи на умовах, передбачених даним контрактом.

Пунктом 3.1 контракту передбачено, що вартість робіт визначена на підставі договірної ціни та складає 400 000грн.00коп. (у т.ч. ПДВ). У випадку зміни об'єму робіт, передбачених п.1.1 даного контракту вартість робіт визначається по фактично виконаному “субпідрядником” та прийнятому “генпідрядником” об'єму робіт (п.3.2 контракту).

Згідно з п. 5.1 роботи по даному контракту вважаються виконаними “субпідрядником” та прийнятими “генпідрядником” після підписання акту приймання-здачі виконаних робіт комісією у складі представника “генпідрядника” та представниками “субпідрядника”.

 Сторонами по спірному контракту були підписані додаткові угоди від 26.06.2008р. та від 05.08.2008р., якими загальна вартість робіт була збільшена на суму 240 000грн.00коп.

 Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується наявними у справі матеріалами на виконання вказаного контракту позивачем виконано роботи на загальну суму - 582141грн.00коп., що підтверджується довідками про вартість виконаних робіт за червень 2008 на суму 100 000грн.00коп., за липень 2008 на суму 190 638грн.00коп., за вересень 2008 на суму 186 192грн.00коп., за (листопад 2008) березень 2009 на суму 105 311грн.00коп. та актами приймання виконаних підрядних робіт № 1 за червень 2008 на суму 45 000грн.00коп., № 2 за червень 2008 на суму 55 000грн.00коп., № 3 за липень 2008 на суму 6 428грн.40коп., № 4 за липень 2008 на суму 17 142грн.00коп., № 5 за липень 2008 на суму 22 504грн.80коп., № 6 за липень 2008 на суму 144 562грн.80коп., № 7 за вересень 2008 на суму 45 000грн.00коп., № 8 за вересень 133 333грн.20коп.,  № 9 за вересень 2008 на суму 2 144грн.40коп., № 10 за вересень 2008 на суму 5 714грн.40коп., № 11 за (листопад 2008) березень 2009 на суму 22 495грн.00коп., № 12 за (листопад 2008) березень 2009 на суму 67 104грн.00коп., № 13 за (листопад 2008) березень 2009 на суму 4 283грн.00коп., № 14 за (листопад 2008) березень 2009 на суму 11 429грн.00коп. на загальну суму 582 141грн.00коп.

Відповідно до акту звірки розрахунків від 02.04.2009 складеного та підписаного сторонами відповідач розрахувався за виконані позивачем роботи частково в сумі 376830грн.00коп.

Таким чином, борг відповідача відповідно до акту звірки становить 205311грн.00коп.

На направлену позивачем на адресу відповідача претензію з вимогою сплатити борг останній відповіді не надав.

Статтею 837 ЦК України передбачено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Відповідно до ст. 193 ГК України, ст. 526 ЦК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Акти приймання виконаних підрядних робіт та акт звірки розрахунків, які знаходяться в матеріалах справи, є достатнім доказом факту виконання замовлених робіт позивачем та їх прийняття відповідачем.

В своїй апеляційній скарзі відповідач посилається на те, що акти №7 та № 10 не містять печатки та підпису директора відповідача та роботи по цим актам останнім не приймалися, але такі посилання не відповідають дійсним обставинам справи, оскільки як в судовому засіданні першої інстанції так і апеляційної були оглянуті оригінали вказаних актів на яких є печатка та підпис директора відповідача, тому дані посилання є безпідставними. Крім того, в апеляційній скарзі відповідач наводить інші розрахунки боргу, які не відповідають акту звірки, актам приймання виконаних робіт та не підтверджені належними доказами і тому не приймаються судом до уваги.

Враховуючи викладене, апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції про стягнення з відповідача суми основного боргу за виконані позивачем підрядні роботи в розмірі 205311грн.00коп.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно вимог ст.625 ЦК України стягнення з відповідача суми 1451грн.24коп. 3% річних за період з 16.03.2009 по 10.06.2009 є правомірним.

Також, апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції про часткове задоволення суми стягнення збитків від інфляції, оскільки розрахунок наданий позивачем є невірним. Враховуючи розрахунок місцевого господарського суду стягненню підлягає 2874грн.35коп. інфляційних за вказаний вище період.

Умовами контракту сторони погодили, що за порушення строку оплати по п.6.1.3, виконаних “субпідрядником” по даному контракту робіт згідно графіку, “генпідрядник” сплачує пеню, від вартості робіт згідно підписаних форм КБ-2а та КБ-3, в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочки, що діяла на період, за який сплачується пеня (п.7.2 контракту). Висновки суду про задоволення позовних вимог в частині стягнення пені в розмірі 11609грн.92коп., в зв'язку з простроченням платежу за договором є вірними.

Що стосується заперечень відповідача про те, що договором п.7.2 передбачено інший розмір процентів за прострочення виконання грошового зобов'язання, ніж вказаний у ст.625 ЦК України, а саме подвійна ставка НБУ, тому до відповідача повинен застосовуватися саме цей розмір процентів, а не 3% річних є безпідставними та необґрунтованими, оскільки нарахування передбачені ст.625 ЦК України, а саме: 3% річних та інфляційні підлягають стягненню незалежно від стягнення передбаченого договором забезпечення виконання зобов'язання, а саме пені (ст.546,549 ЦК України).

Посилання заявника, що судом невірно розраховано період стягнення пені теж не відповідають обставинам справи. Дійсно, в наданому позивачем розрахунку 3% річних та пені вказано період з 16.03.2008 по 10.06.2009. Є очевидним, що позивачем допущено описку в поданому розрахунку замість 2009 вказано 2008 рік. Проте, і позивачем, і судом розрахунки здійснено за період з 16.03.2009 по 10.06.2009. Отже, дана описка позивача не є підставою для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції, а проведені розрахунки суми стягнення штрафних санкцій є вірними.

Також, необґрунтованими є посилання відповідача про те, що розмір витрат з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу повинен становити 236грн.00коп. враховуючи наступне.

Відповідно до постанови Кабінету міністрів України №361 від 14.04.2009, яка була чинною на момент подання позовної заяви, запроваджено формульний підхід до визначення розміру витрат з інформаційно-технічного забезпечення судових процесів в залежності від розміру мінімальної заробітної плати, яка встановлюється Верховною Радою України у Законі України про Державний бюджет України на відповідний рік. Таким чином, з урахуванням ст. 55 Закону України “Про Державний бюджет на 2009 рік”, розмір витрат з інформаційно-технічного забезпечення судових процесів, пов'язаних з розглядом господарських справ, у 2009 році становив: з дати набуття чинності постанови по 30 червня 2009 року  312 грн. 50 коп. Так як позовну заяву подано до суду 24.06.2009, то сплачений позивачем розмір витрат з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу в сумі 312грн. 50коп. є вірним. Вказану постанову скасовано 08.07.2009 постановою Кабінету міністрів України №693 та відновлено дію постанови КМ України від 21.12.2005 № 1258 "Про затвердження Порядку оплати витрат з інформаційно-технічного забезпечення судових процесів, пов'язаних з розглядом цивільних та господарських справ, та їх розмірів" до якої  лише 05.08.2009 внесено зміни, якими розмір витрат з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу встановлено в сумі 236грн.00коп.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивачем не доведено правомірності своїх заперечень, що стосуються невірного визначення суми заборгованості та штрафних санкцій.

Враховуючи викладене вище, колегія суддів апеляційного господарського суду прийшла до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги. Рішення суду першої інстанції ґрунтується на фактичних обставинах та матеріалах справи, прийняте у відповідності до норм чинного законодавства, а тому підстави для його скасування відсутні.

Керуючись ст. ст. 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, –

ПОСТАНОВИВ:

 1. Рішення господарського суду міста Києва від 13.08.2009 у справі №8/293 залишити без змін, а апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю “Київоблбуд” – без задоволення.

2. Справу № 8/293 повернути господарському суду міста Києва.

 Головуючий суддя                                                                      

 Судді                                                                                          

 13.10.09 (відправлено)