Рішення

від 10.01.2011 по справі 4/139

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ



ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.01.11                                                                                 Справа № 4/139

Розглянувши матеріали справи за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю “Інтернешнл Транс Компані”, м. Луганськ

до першого відповідача - Відкритого акціонерного товариства Національної акціонерної  страхової компанії “Оранта ”, м. Київ в особі  Луганської обласної  дирекції Національної акціонерної  страхової компанії “Оранта ”,  м. Луганськ

до другого відповідача –Фізичної особи–підприємця ОСОБА_4

м. Донецьк

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача -

Товариство з обмеженою відповідальністю “Рабен Україна”, м. Київ

про стягнення 267210 грн. 54 коп.

Суддя          : Батюк Г.М.

секретар судового засідання:  Макаренко В.А.

в присутності представників сторін:

від позивача: представник - Муратова О.О., довіреність б/н від 29.11.2010;

від 1-го відповідача: юрисконсульт - Степанов О.В., довіреність № 08-03-14/490-09                               від 10.11.09;

від 2-го відповідача: ОСОБА_4, паспорт серія НОМЕР_2 від 04.04.96;                                                       представник - ОСОБА_5, довіреність № 4648 від 30.06.10;

від 3-ї особи: представник - не прибув.

          Суть спору: позивачем заявлено вимоги: стягнути з НАСК “Оранта”в особі  Луганської обласної  дирекції НАСК “Оранта” на користь ТОВ “Інтернешнл Транс Компані” суму страхового відшкодування у розмірі 98833,78 грн.; стягнути з Фізичної особи–підприємця ОСОБА_4 на користь ТОВ “Інтернешнл Транс Компані” суму завданих збитків у розмірі 94940,54 коп., всього у сумі 267210 грн. 54 коп. ( з урахуванням 12.07.2010 уточненої позовної заяви).

Представник  позивача надав у засідання суду 10.01.2011 заяву про уточнення позовних вимог, в порядку ст. 22 ГПК України,  та просить суд стягнути з відповідача –1 страхового відшкодування  у розмірі 98834 грн. 89 коп., інфляційних нарахувань у  розмірі 1 530 грн. 00 коп., 3% річних у розмір 740 грн. 54 коп.

Заява позивача приймається судом до розгляду, відносно  відповідача –1, оскільки це право позивача передбачено ст. 22 ГПК України не суперечить чинному законодавству. Оскільки позивачем у заяві від 10.01.2010 про уточнення позовних вимог відносно відповідача –2 позивачем позовні вимоги не уточнювались, тому позовними вимогами за даним позовом слід вважати:  вимоги про стягнення з відповідача –1 страхового відшкодування  у розмірі 98834 грн. 89 коп., інфляційних нарахувань у  розмірі 1 530 грн. 00 коп., 3% річних у розмір 740 грн. 54 коп. та стягнення з відповідача –2  суми завданих збитків у розмірі 94940,54 коп.

У судовому засіданні 10.01.2011 представник позивача письмовим поясненнями,  в порядку ст. 22 ГПК України, підтримав позовні вимоги  ( з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 10.01.2011) у повному обсязі.

Вказана  заява про уточнення позовних вимог від 10.01.2011, оцінюється судом, як заява про зменшення розміру позовних вимог у розумінні ст.22 ГПК України та приймається судом повністю.

Таким чином, з врахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 10.01.2011,  позовними вимогами  слід вважати: вимоги про стягнення з відповідача –1 страхового відшкодування  у розмірі 98834 грн. 89 коп., інфляційних нарахувань у  розмірі 1 530 грн. 00 коп., 3% річних у розмір 740 грн. 54 коп. та стягнення з відповідача –2  суми завданих збитків у розмірі 94940,54 коп.

Представник відповідача -1 надав до суду відзив на позовну заяву від 14.06.2010, доповнення до відзиву від 10.01.2011, якими вимоги позову відхилив у повному обсязі посилаючись на те, що відповідача -1 цілком правомірно застосував принцип недострахування (пропорціональності страхової виплати); застосування двох франшиз за спірним договором, правомірне, оскільки це передбачено п. 6.1.1. Договору тобто безумовну франшизу за договором у розмірі 4810,00грн., і у відповідності до п. 1.24 франшиза - частина суми збитку, що не підлягає страховому відшкодуванню, так у разі застосування безумовної франшизи - сума страхового відшкодування у будь-якому разі зменшується на суму франшизи та з інших підстав викладених у відзиві та доповненні.

           Ухвалою суду від 12.07.2010 за клопотанням відповідача –2, в порядку ст. 41 ГПК України, було призначено почеркознавчу експертизу на вирішення експерту було поставлено питання: «Чи виконано підпис на договорі № 44/09 від 25.09.2009 ОСОБА_4, від імені якого він зазначений, або цей підпис виконано іншою особою?.». Проведення почеркознавчої експертизи доручено Донецькому науково –дослідному інституту судових експертиз.

          Представник відповідача-2 відзивом від 30.06.2010  та у поясненні від 16.12.2010 проти позову заперечує посилаючись на  висновок експертизи  № 4036/02 від 16.11.2010.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача подав до суду пояснення від 21.06.2010, яким позовні вимоги позивача підтримав у повному обсязі, та просить суд справу розглянути без участі представника, оскільки не має можливості забезпечити його явку.

Розглянувши документи і матеріали, додані до позовної заяви, заслухавши пояснення представника позивача та відповідачів, всебічно і повно з’ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для вирішення спору,  суд –

в с т а н о в и в :

Заява про уточнення позовних вимог від 10.01.2011 підлягає до задоволення.

Позовними вимогами слід вважати: вимоги про стягнення з відповідача –1 страхового відшкодування  у розмірі 98834 грн. 89 коп., інфляційних нарахувань у  розмірі 1 530 грн. 00 коп., 3% річних у розмір 740 грн. 54 коп. та стягнення з відповідача –2  суми завданих збитків у розмірі 94940,54 коп.. (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 10.01.2011).

Новою ціною позову  слід вважати: вимоги про стягнення з відповідача –1 страхового відшкодування  у розмірі 98834 грн. 89 коп., інфляційних нарахувань у  розмірі 1 530 грн. 00 коп., 3% річних у розмір 740 грн. 54 коп. та стягнення з відповідача –2  суми завданих збитків у розмірі 94940,54 коп.. (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 10.01.2011).

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що між ТОВ «Інтернешнл Транс Компані»(далі-Стахувальник, позивач) та Відкритим акціонерним товариством Національної акціонерної  страхової компанії «Оранта»в особі  Луганської обласної  дирекції Національної акціонерної  страхової компанії «Оранта»(далі-  Страховик, відповідач) (далі- НАСК «Оранта»в особі ЛОД НАСК «Оранта») укладений договір добровільного страхування відповідальності експедитора № 90-243-2/612612 від 02 липня 2009 року (надалі - Договір страхування).

Відповідно до умов Договору страхування НАСК «Оранта»в особі ЛОД НАСК «Оранта»зобов'язалось відшкодувати шкоду чи збитки, завдані третім особам під час надання ТОВ «Інтернешнл Транс Компані»послуг з експедирування майна.

Ліміт страхового випадку визначений у п. 5.2 договору страхування та становить 200 000 грн.00коп.

Згідно п. 6.1.2 Договору страхування у разі крадіжки майна франшиза становить не більше 30 000 грн. 00 коп.

Позивач зазначив, що між ТОВ «Інтернешнл Транс Компані»(далі- Замовник, позивач) та ФОП ОСОБА_4 ( далі- Перевізник, відповідач -2) укладений договір № 44/09 від 25.09.2009  (надалі - Договір), за яким ФОП ОСОБА_4 зобов'язався надавати послуги з перевезення вантажу автомобільним транспортом, а ТОВ «Інтернешнл Транс Компані»зобов'язалося оплатити їх.

Позивач вказав на те, що між ТОВ «Інтернешнл Транс Компані»(далі- Перевізник, позивач) та ТОВ «Рабен Україна»( далі- Замовник, третя особа)  укладений договір транспортного перевезення № ПО64/2009-101 від 01 квітня 2009 року (надалі - Договір транспортного перевезення), за яким ТОВ «Інтернешнл Транс Компані»зобов'язалось забезпечити доставки вантажу автомобільним транспортом по території України, а ТОВ «Рабен Україна»зобов'язалось оплатити надані послуги.

Позивач у позові зазначив, що він здійснював перевезення та експедирування товару зі складу ТОВ «Рабен Україна»на підставі ТТН- листа доставки № 804016000072587 від 27 жовтня 2009 року.

Позивач вказує на те, що для здійснення перевезення вантажу використовувався транспортом за Договором  укладеним з ФОП ОСОБА_4

Позивач зазначив, що 28.10.2009  під час перевезення вантажу відбулась крадіжка товару, прийнятого до перевезення та експедирування ТОВ «Інтернешнл Транс Компані».

Зазначена ситуація відповідає страховому випадку, передбаченому п. 3.2.1. Договору страхування.

ТОВ «Рабен Україна»( третя особа)   30.11.2009 надіслало  ТОВ «Інтернешнл Транс Компані»( позивачу) претензію  № К/911-917 на суму 264 940 грн. 54 коп.(а.с.52).

На підставі претензії, відповідно п. 10.1.2. Договору страхування, ТОВ «Інтернешнл Транс Компані»( позивач)  звернулося до ВАТ НАСК «Оранта»в особі ЛОД НАСК «Оранта» ( відповідача- 1) з заявою про сплату страхової виплати за шкоду на користь ТОВ «Рабен Україна»( третя особа)  .

Позивач вказав на те, що ТОВ «Інтернешнл Транс Компані»в повному обсязі виконав зобов'язання, передбачені розділом 9 Договору страхування щодо дій Страхувальника, а саме,  у разі настання страхового випадку відповідача - 1 (Страховика) було вчасно повідомлено про подію, надані всі наявні документи, подана заява про страхову виплату від 26 лютого 2010 року (а.с.53).

Однак, як зазначив позивач, ВАТ НАСК «Оранта»в особі ЛОД НАСК «Оранта»(відповідач -1), всупереч умов Договору страхування, не надала у встановлений 15-денний термін відповідь на заяву про страхову виплату та своєчасно, в строк до 29 березня 1010 року, не провела страхову виплату, відповідно до п. 10.2 договору. Відповідь на заяву позивач не отримав,  страхова виплата на день розгляду справи на проведена.

Позивач вказує на те, що дії ВАТ НАСК «Оранта»в особі ЛОД НАСК «Оранта»порушують умови договору та законодавства України  до виконання зобов'язань, тобто, ВАТ НАСК «Оранта»в особі ЛОД НАСК «Оранта»прострочено виконання грошового зобов’язання на суму 98834,89 грн. ( з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 10.01.2011)

Відповідно до вимог ч.2 ст. 625 ЦК України, позивач нарахував відповідачу –1,  3% річних - 740 грн. 54 коп. за період з 29.03.2010 по 21.05.2010, інфляційних нарахувань за березень 2010 року у сумі 1530  грн. 00 коп. ( з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 10.01.2011)

Позивач у позові вказує на те, що збитки у розмірі 94 940 грн. 54 коп. повинен сплатити ФОП ОСОБА_4, ( відповідач -2), оскільки  договором перевезення передбачена повна матеріальна відповідальність перевізника перед Замовником.

Позивач у позові зазначив, що пунктом 4.4. Договору, передбачена повна матеріальна відповідальність ФОП  ОСОБА_4 ( відповідача –2) перед ТОВ «Інтернешнл Транс Компані»( позивачем) за пошкодження, втрату або крадіжку вантажу, що виникли під час транспортування вантажу.

Відповідач - 1 у відзиві позовні вимоги відхилив у повному обсязі.

Відповідач -2  у відзиві та доповненні вимоги позову відхилив посилаючись на  висновок експертизи  № 4036/02  від 16.11.2010.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача у поясненні від 21.06.2010, позовні вимоги позивача підтримав у повному обсязі.

Оцінивши доводи представників сторін у їх сукупності, суд вважає позов не обґрунтованим та таким, що не підлягає до задоволення з огляду на  наступне.

Згідно ст. 43 Господарського  процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст. 33, 34 Господарського  процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно з п. 1 ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі )боржник зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру і користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно з п. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з п. 7 ст. 193 ГК України не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка конання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до п.2 ст.625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов‘язання, на вимогу кредитора зобов‘язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції, а також 3% річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір відсотків

Згідно із ст. 174 Господарського Кодексу України господарські зобов'язання виникають з господарського договору.

Відповідно до приписів статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог —відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 цього ж кодексу передбачено, що одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 16 ГК України кожний суб'єкт господарювання має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються, зокрема, шляхом присудження до виконання обов'язку в натурі.

Відповідно до ст. 993 ЦК України, до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних виплат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Відповідно до ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України "Про страхування", до страховика, який виплатив страхове відшкодування в межах фактичних витрат, переходить право вимоги (регресу), яке страхувальник, що одержав страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Позивач звернувся до господарського суду з даною позовною заявою про стягнення з  відповідача –1 страхового відшкодування  у розмірі 98834 грн. 89 коп., інфляційних нарахувань у  розмірі 1 530 грн. 00 коп., 3% річних у розмір 740 грн. 54 коп. та стягнення з відповідача –2  суми завданих збитків у розмірі 94940,54 коп.. (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 10.01.2011). Яка прийнята судом, як така, що не суперечить чинному законодавству.

Як свідчать матеріали справи, між ТОВ «Інтернешнл Транс Компані»(далі-Стахувальник, позивач) та Відкритим акціонерним товариством Національної акціонерної  страхової компанії «Оранта»в особі  Луганської обласної  дирекції Національної акціонерної  страхової компанії «Оранта»(далі-  Страховик, відповідач) (далі- НАСК «Оранта»в особі ЛОД НАСК «Оранта») укладений договір добровільного страхування відповідальності експедитора № 90-243-2/612612 від 02 липня 2009 року (надалі - Договір страхування)(а.с. 25-32).

Відповідно до умов Договору страхування НАСК «Оранта»в особі ЛОД НАСК «Оранта»зобов'язалось відшкодувати шкоду чи збитки, завдані третім особам під час надання ТОВ «Інтернешнл Транс Компані»послуг з експедирування майна.

Ліміт страхового випадку визначений у п. 5.2 договору страхування та становить 200 000 грн.00коп.

Згідно п. 6.1.2 Договору страхування у разі крадіжки майна франшиза становить не більше 30 000 грн. 00 коп.

Також, між ТОВ «Інтернешнл Транс Компані»(далі- Замовник, позивач) та ФОП ОСОБА_4 ( далі- Перевізник, відповідач -2) укладений договір № 44/09 від 25.09.2009  (надалі - Договір), за яким ФОП ОСОБА_4 зобов'язався надавати послуги з перевезення вантажу автомобільним транспортом, а ТОВ «Інтернешнл Транс Компані»зобов'язалося оплатити їх (а.с.33)

Між ТОВ «Інтернешнл Транс Компані»(далі- Перевізник, позивач) та ТОВ «Рабен Україна»( далі- Замовник, третя особа)  укладений договір транспортного перевезення № ПО64/2009-101 від 01 квітня 2009 року (надалі - Договір транспортного перевезення), за яким ТОВ «Інтернешнл Транс Компані»зобов'язалось забезпечити доставки вантажу автомобільним транспортом по території України, а ТОВ «Рабен Україна» зобов'язалось оплатити надані послуги (а.с.34-39).

Як вбачається, позивач  здійснював перевезення та експедирування товару зі складу ТОВ «Рабен Україна»на підставі ТТН- листа доставки № 804016000072587 від 27 жовтня 2009 року. Для здійснення перевезення вантажу використовувався транспортом за Договором  укладеним з ФОП ОСОБА_4

З матеріалі справи вбачається, що 28.10.2009  під час перевезення вантажу відбулась крадіжка товару, прийнятого до перевезення та експедирування ТОВ «Інтернешнл Транс Компані».

Зазначена ситуація відповідає страховому випадку, передбаченому п. 3.2.1. Договору страхування.

ТОВ «Рабен Україна»( третя особа)   30.11.2009 надіслало  ТОВ «Інтернешнл Транс Компані»( позивачу) претензію  № К/911-917 на суму 264 940 грн. 54 коп.(а.с.52).

На підставі претензії, відповідно п. 10.1.2. Договору страхування, ТОВ «Інтернешнл Транс Компані»( позивач)  звернулося до ВАТ НАСК «Оранта»в особі ЛОД НАСК «Оранта» ( відповідача- 1) з заявою про сплату страхової виплати за шкоду на користь ТОВ «Рабен Україна»( третя особа) .

Матеріали справи свідчать про те, що ТОВ «Інтернешнл Транс Компані»виконав зобов'язання, передбачені розділом 9 Договору страхування щодо дій страхувальника, а саме,  у разі настання страхового випадку відповідача - 1 було вчасно повідомлено про подію, надані всі наявні документи, подана заява про страхову виплату від 26 лютого 2010 року.

Відносно заявлених позовних вимог щодо відповідача –1 про стягнення страхового відшкодування  у розмірі 98834 грн. 89 коп., інфляційних нарахувань у  розмірі 1 530 грн. 00 коп., 3% річних у розмір 740 грн. 54 коп. (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 10.01.2011) слід зазначити наступне.

Відповідно до п. 5.1 Договору страхування, загальна страхова сума (ліміт зобов’язань) за Договором: 600 00 грн.

Пунктом 5.2 Договору страхування, страхова сума (ліміт зобов’язань) за кожним страховим випадком: 200 000 грн.

Відповідності до п.8.2.1 Договору страхування, при укладанні вказаного договору Страхувальник зобов'язаний надати Страховику повні та достовірні відомості для оцінки страхового ризику і надалі негайно (не пізніше, ніж упродовж двох робочих днів) інформувати його про будь-яку зміну страхового ризику, в т.ч. щодо характеру та вартості Майна, умов експлуатації транспортних засобів, регіонів перевезення тощо.

Згідно  заяви на страхування відповідальності експедитора ГОВ «Інтернешнл Транс Компані»від 02.07.2009 максимальна вартість майна на один транспортний засіб (надалі - ТЗ) при перевезенні одним ТЗ повинна складати 200 000 грн., відповідно до цього страхова сума на один страховий випадок при перевезенні одним ТЗ склала 200 000грн. (пряма пропорційність).

Згідно п.12.1. Договору страхування, договір укладається на підставі письмової заяви Страхувальника на страхування відповідальності авто перевізника/експедитора (далі - Заява). Форма заяви визначається Страховиком. Страхувальник зобов'язаний у заяві зазначити всю відому йому інформацію та відомості, що мають істотне значення для визначення ступеня ризику. Починаючи з дати укладення Договору страхування заява стає додатком до нього та невід'ємною частиною цього Договору.

Відповідно до п.12.3 Договору страхування у разі настання істотних змін у ступені ризику або змін, що можуть збільшити обсяг зобов'язань Страховика, Страхувальник зобов'язаний негайно, але у будь-якому разі не пізніше, ніж протягом 2 (двох) робочих днів з моменту, коли про ці зміни йому стало відомо чи мало стати відомо, письмово повідомити про ці зміни Страховика.

Пункт 12.3.2 Договору страхування передбачає, що у разі не укладення додаткової угоди про внесення змін до Договору згідно з п.12.3.1 Договору, чи несплати додаткового страхового платежу за цією угодою впродовж 5-ти робочих днів з дати падання Страхувальником повідомлення про настання цих змін, а також у разі неповідомлення Страхувальником Страховика згідно з п.12.3 Договору зобов'язання Страховика вважаються такими, що припинились з дати фактичного настання таких змін.

Відповідно до ст.9 Закону України «Про страхування», під страховим відшкодуванням розуміється - страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку. Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник. Непрямі збитки вважаються застрахованими, якщо це передбачено договором страхування. У разі коли страхова сума становить певну частку вартості застрахованого предмета договору страхування, страхове відшкодування виплачується у такій же частці від визначених по страховій події збитків, якщо інше не передбачено умовами страхування.

Згідно п. 11.1.1. Договору страхування, якщо страхова сума (ліміт зобов'язань) за ризиком згідно з пунктом 3.2.1 Договору становить певну частку від вартості майна (недострахування), страхове відшкодування виплачується у такій же частці від суми визначених за страховим випадком розмірів збитків, спричинених цим ризиком.

Суд вважає, що враховуючи відсутність наявної додаткової угоди до Договору про збільшення максимальної вартості майна на один транспортний засіб (далі-ТЗ) при перевезенні одним ТЗ і як наслідок збільшення страхової суми при перевезенні майна одним ТЗ, та не сплату додаткового страхового платежу за Договором страхування Страховик цілком правомірно застосував принцип недострахування.

Принцип «недострахування»(пропорціональності страхової виплати), закріплений у ст. 9 Закону України «Про страхування», передбачає, що у випадку, коли страхова сума складає певну частину вартості застрахованого предмета договору страхування, страхове відшкодування виплачується у такій самій частині від визначених по страховій події збитків, якщо інше не передбачено умовами страхування.

Згідно із Законом України «Про страхування»при страхуванні майна страхова сума встановлюється у межах вартості майна за цінами і тарифами, які діють на момент укладення договору, якщо інше не обумовлено договором страхування.

Таким чином, якщо для визначення страхової суми Страховику була заявлена вартість майна нижче реальної, Страховик погодився і було укладено договір, це дає Страховику право при настанні страхового випадку застосовувати принцип «страхової недооцінки»у випадку підтвердження факту, що страхова сума складає певну частину вартості застрахованого майна. Тобто, при визначенні суми страхового відшкодування враховується співвідношення страхової суми і вартості застрахованого майна, і у такому разі страхувальник отримує страхове відшкодування не у повному обсязі (згідно з, наприклад, актом оцінки експерта), а лише частину таку саму, як страхова сума складає від вартості майна. При цьому, згідно із Законом «Про страхування»страхова недооцінка застосовується завжди, крім випадку, коли сторони прямо виключили її застосування (наприклад, договір страхування містить умову, що «страхове відшкодування виплачується у повному розмірі понесеного збитку незалежно від зміни кількості товару в обігу протягом періоду страхування», «страхова недооцінка не застосовується»і т.п.).

Щодо застосування  відповідачем-1 при виплаті страхового відшкодування двох франшиз за Договором страхування, слід зазначити, що п. 6.1.1. Договору страхування за кожним  страховим випадком передбачено безумовну франшизу за Договором у розмірі 4810,00грн., і у відповідності до п. 1.24 Договору франшиза - частина суми збитку, що не підлягає страховому відшкодуванню, причому у разі застосування безумовної франшизи - сума страхового відшкодування у будь-якому разі зменшується на суму франшизи. Тобто договором передбачено основну безумовну франшизу у розмірі 4 800,00грн., яка підлягає застосуванню за Договором за будь-яких умов.

Згідно з п.6.1.2. Договором страхування також передбачено додаткову франшизу у разі настання відповідальності за заподіяння шкоди чи збитку у зв'язку із пограбуванням, крадіжкою майна чи неправомірним заволодінням транспортним засобом з майном у розмірі 15% від вартості майна, але у будь якому разі не менше 5 000,00грн. і не більше 30 000,00грн.

Таким чином, за Договором страхування передбачено дві  франшизи, основна, яка підлягає застосуванню у будь-якому разі, та додаткова франшиза застосування якої обумовлено настанням визначених ризиків за Договором страхування , у  даному випадку крадіжки .

Пунктом 5.2 Договору страхування, передбачена страхова сума (ліміт зобов’язань) за кожним страховим випадком: 200 000 грн.

Як вбачається, за страховим випадком від 28.10.2009 вартість вантажу за який ВАТ НАСК «Оранта»в особі ЛОД НАСК «Оранта»несе відповідальність в момент його перевезення складала 494 955,14 грн., що є недострахування вантажу з коефіцієнтом  0,4 відповідальності Страховика визначеним пунктом 5.2 Договору страхування.( 200 000,00 грн. : 494 955,14 грн. = 0,4. Таким чином страхове відшкодування за викрадений вантаж зменшується на коефіцієнт  0,4 або 40%.

Таким чином, з урахуванням  застосування двох франшиз  розмір страхового відшкодування склав 264940,54 грн. х 0,4 –4810,00 грн. –30 000,00 грн.= 71166,22 грн.

Матеріалами справи підтверджено, що ВАТ НАСК «Оранта»в особі ЛОД НАСК «Оранта»відповідно до платіжного доручення  № 2076 від 22.06.2010 провів оплату у сумі 71166,22 грн.  третій особі ( ТОВ «Рабен Україна»).  

За таких обставин, вимоги позову про стягнення з відповідача –1 страхового відшкодування  у розмірі 98834 грн. 89 коп., слід визнати такими, що не підлягають задоволенню з огляду на вищевикладене, що спростовується матеріалами справи. Оскільки у стягненні суми страхового відшкодування позивачу відмовлено, тому інфляційні нарахування у  розмірі 1 530 грн. 00 коп., 3% річних у розмір 740 грн. 54 коп. є  такими, що не підлягають задоволенню.

За клопотанням відповідача –2   ухвалою господарського суду Луганської області від 12.07.2010, з метою встановлення особи, яка підписала договір № 44/09 від 25.09.2009, оскільки це має істотне значення для вирішення справи, та потребує спеціальних знань, і з метою повного всебічного та  об’єктивного розгляду справи, суд, відповідно до ст. 41 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням задоволення клопотання другого відповідача по справі про призначення почеркознавчої експертизи, призначив судову почеркознавчу експертизу підпису ОСОБА_4 на договір № 44/09 від 25.09.2009, на вирішення якої поставлено наступне питання - чи виконано підпис на договорі № 44/09 від 25.09.2009 ОСОБА_4, від імені якого він зазначений, або цей підпис виконано іншою особою?. Проведення експертизи  було доручено Донецькому науково –дослідному інституту судових експертиз, розташованого за адресою:  83087, м. Донецьк, вул. Дубравна, 1-Б.

Висновком експерта судово –почеркознавчої експертизи № 4036/02 від 16.11.2010 у справі № 4/139 встановлено,  підпис від імені  ОСОБА_4 у договорі № 44/09 від 25.09.2009,який розташований на зворотній стороні документа, у графі: «Юридичні адреси сторін», у рядку «ОСОБА_4.», - виконаний не ОСОБА_4, а іншою особою.

Відповідно до ст. 42 ГПК України, висновок судового експерта повинен містити докладний опис проведених досліджень, зроблені в результаті їх висновки і обґрунтовані відповіді на поставлені господарським судом питання. Висновок подається господарському суду в письмовій формі, і копія його надсилається сторонам. Якщо під час проведення судової експертизи встановлюються обставини, що мають значення для правильного вирішення спору, з приводу яких судовому експерту не були поставлені питання, у висновку він викладає свої міркування і щодо цих обставин. У випадках недостатньої ясності чи неповноти висновку судового експерта господарський суд може призначити додаткову

судову експертизу. При необхідності господарський суд може призначити повторну судову експертизу і доручити її проведення іншому судовому експерту. Висновок судового експерта для господарського суду не є обов'язковим і оцінюється господарським судом за правилами, встановленими статтею 43 цього Кодексу. Відхилення господарським судом висновку судового експерта повинно бути мотивованим у рішенні.

Відповідно до статті 43. ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Суд приймає висновок експерта судово –почеркознавчої експертизи № 4036/02 від 16.11.2010 у справі № 4/139 у якості належного доказу.

Суд вважає, вимоги позову про стягнення з відповідача -1 страхового відшкодування  у розмірі 98834 грн. 89 коп., інфляційних нарахувань у  розмірі 1 530 грн. 00 коп., 3% річних у розмір 740 грн. 54 коп. (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 10.01.2011 ), не обґрунтованим, такими, що спростовується матеріалами справи, тому у задоволенні позовних вимог слід відмовити.

Вимоги позову про стягнення з відповідача -2 збитків у розмірі   94 940 грн. 54 коп. за  Договором №44/09 від 25.09.2009 не обґрунтованим, такими, що спростовуються висновком експерта, який суд прийняв у якості належного доказу,  тому у задоволенні позовних вимог щодо відповідача -2, слід відмовити.

Також, слід  звернути увагу позивача на те, що діючим законодавством не передбачено повернення державного мита у разі зміни або зменшення розміру позовних вимог позивачем .

У судовому засіданні 10.01.2011 оголошена   вступна  та резолютивна частина рішення.           

Повернути із Державного бюджету України позивачу надміру сплачене державне мито у сумі 00 грн. 02 коп., за квитанцією № 4000981 від 11.06.2010, що знаходиться в матеріалах справи.          

Відповідачем -2 відповідно до квитанції № 61 від 30.07.2010 на суму 1395,36 грн. була проведена оплата, відповідно до ст. 41 ГПК України, Донецькому науково –дослідному інституту судових експертиз за проведення експертизи, яка підлягає стягненню з позивача.

Відповідно до ст.ст. 44,49 ГПК України витрати по держмиту, судові витрати  та витрати на проведення експертизи покладаються на  позивача.

          На підставі викладеного, керуючись  ст. ст. 22, 41, 44,49, 82, 84, 85 ГПК України,   суд

                                                                                в и р і ш и в :

1.          У задоволені позовних вимог  щодо відповідача –1  відмовити.

2.          У задоволенні позовних вимог  щодо відповідача –2  відмовити.

3.          Судові витрати покласти на позивача

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Інтернешнл Транс Компані”, кв.Ольховський,14/37, м. Луганськ, код ЄДРПОУ 36485112 на користь Фізичної особи–підприємця ОСОБА_4, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1 суму 1395,36 грн., видати наказ відповідачу -2.

5. Повернути із Державного бюджету України Товариству з обмеженою відповідальністю “Інтернешнл Транс Компані”, кв.Ольховський,14/37, м. Луганськ, код ЄДРПОУ 36485112 надміру сплачене державне мито у сумі у сумі 00 грн. 02 коп., за квитанцією № 4000981 від 11.06.2010, що знаходиться в матеріалах справи.

Рішення завірене гербовою печаткою господарського суду Луганської області є підставою для повернення державного мита.

Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Повне рішення складено:  17.01.2011.

Суддя                                                                                               Г.М.Батюк

Пом. судді                                                                                          Ю.А.Зайцева.