Рішення

від 19.01.2011 по справі 5/131

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

5/131

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.01.11                                                                                 Справа № 5/131

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Белинда», м. Луганськ

до Міського комунального підприємства «Покоління», м. Луганськ

про  стягнення 26941,84 грн.

Суддя Васильченко Т.В.

представники сторін:

від позивача – не прибув;

від відповідача - не прибув;

Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Белинда»звернулось до господарського суду Луганської області з позовом про стягнення з відповідача на користь позивача боргу за  поставлені продукти харчування  в сумі 21902 грн. 83 коп., інфляційних втрат в сумі 2114 грн. 67 коп., 3% річних  в сумі 680 грн. 40 коп. та пені у розмірі 2243 грн. 94 коп.

11.01.2011 відповідачем наданий письмовий відзив на позовну заяву, яким позовні вимоги відповідачем визнані в повному обсязі. Вказаним відзивом відповідач також просить надати розстрочку виплати заборгованості у розмірі 26941 грн. 84 коп. строком на 10 місяців згідно наданого графіку погашення заборгованості.   

Відповідно до вимог ст. 77 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 11.01.2011 було оголошено перерву до 19.01.2011 до 14 год. 20 хв.

Після перерви в судове засідання  повноважні представники сторін у справі не прибули.

Втім, позивач направив на адресу суду клопотання про розгляд справи за відсутності його представника, в якому також повідомив, що не заперечує проти розстрочки виконання рішення суду але строком на 6 місяців.

Крім того, 14.01.2011р. позивачем подана заява, в якій користуючись правом наданим ст. 22 ГПК України,  він частково відмовився від позовних вимог в частині стягнення пені та просить стягнути з відповідача пеню лише в сумі 1121 грн. 97 коп.

Подана заява не протирічить вимогам ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, тому приймається судом.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши подані докази в їх сукупності , суд

в с т а н о в и в:

Між товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Белинда», як постачальником, та міським комунальним підприємством «Покоління», як замовником, 26.03.2009 укладено договір № 309р (далі - Договір), за умовами якого постачальник зобов'язався поставити та передати у власність замовника продукти молочні інші (далі –товар), а замовник зобов'язався прийняти та оплатити їх відповідно до умов договору за кількістю та номенклатурою, визначеними в Специфікації.

Відповідно до Специфікації товаром є молоко незбиране згущене з цукром 1/450 в кількості 11399,979 кг. 15,95 за 1 кг. на загальну суму 181829,67 грн., сметана 1/0,5 в кількості 3435,00 кг. 12,60 за 1 кг. на загальну суму 43281,00; ряжанка 1/0,5 в кількості 2000,00 кг. 7,00 за 1 кг. на загальну суму 14000,00; кефір 1/0,5 в кількості 1364,00 кг. 5,80 за 1 кг. на загальну суму 7911,20; йогурт 1/0,5 в кількості 500,00 кг. 8,65 за 1 кг. на загальну суму 4325,00.

На виконання умов даного договору, позивачем було поставлено відповідачу визначену сторонами продукцію на загальну суму 21902 грн. 83 коп., що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними від 26.05.2009 року № 48561; від 26.05.2009 року № 48569; від 28.05.2009 року № 49043; від 01.06.2009 року № 49404; від 01.06.2009 року № 49875; від 02.06.2009 року № 50258; від 02.06.2009 року № 50278; від 02.06.2009 року № 50446; від 04.06.2009 року № 51226; від 09.06.2009 року № 52842; від 10.06.2009 року № 52791; від 10.06.2009 року № 52782; від 15.06.2009 року № 54836; від 16.06.2009 року № 55359; від 16.06.2009 року № 55333; від 18.06.2009 року № 56544; від 23.06.2009 року № 58103; від 25.06.2009 року № 59141; від 01.07.2009 року № 61135; від 01.07.2009 року № 61108; від 02.07.2009 року № 61575; від 07.07.2009 року № 62710; від 07.07.2009 року № 62699; від 07.07.2009 року № 62695; від 08.07.2009 року № 63504; від 09.07.2009 року № 64100; від 14.07.2009 року № 65789; від 14.07.2009 року № 65785; від 16.07.2009 року № 66961; від 21.07.2009 року № 68386; від 21.07.2009 року № 68375; від 23.07.2009 року № 69394; від 28.07.2009 року № 70982; від 28.07.2009 року № 70963; від 04.08.2009 року № 73306; від 04.08.2009 року № 73298; від 06.08.2009 року № 74569; від 11.08.2009 року № 75976; від 11.08.2009 року № 75958; від 18.08.2009 року № 77906; від 18.08.2009 року № 77888; від 25.08.2009 року № 79953; від 26.08.2009 року № 80625; від 26.08.2009 року № 80593; від 01.09.2009 року № 82176; від 01.09.2009 року № 82151; від 07.09.2009 року № 83965; від 08.09.2009 року № 84067; від 08.09.2009 року № 84054; від 10.09.2009 року № 85056; від 14.09.2009 року № 85843; від 14.09.2009 року № 85864; від 15.09.2009 року № 86231; від 15.09.2009 року № 86237; від 17.09.2009 року № 87159; від 22.09.2009 року № 88281; від 22.09.2009 року № 88265; від 23.09.2009 року № 88729; від 24.09.2009 року № 89175; від 29.09.2009 року № 90408; від 29.09.2009 року № 90386; від 30.09.2009 року № 90849; від 01.10.2009 року № 91344; від 06.10.2009 року № 92347; від 06.10.2009 року № 92327; від 06.10.2009 року № 92311; від 08.10.2009 року № 93194; від 13.10.2009 року № 94373; від 20.10.2009 року № 96322; від 20.10.2009 року № 96335; від 21.10.2009 року № 96805; від 22.10.2009 року № 97273; від 26.10.2009 року № 98336; від 27.10.2009 року № 98427; від 27.10.2009 року № 98419; від 28.10.2009 року № 98839; від 29.10.2009 року № 99304.

При цьому, представник позивача надав письмові пояснення, в яких зазначив, що передача товару відповідно до накладних з № 48561 до № 69394 здійснювалася на підставі договору від 26.03.2009 № 309р, а не як помилково зазначено в накладних - договору № 312р, надавши до матеріалів справи копію договору від 26.03.2009 № 312р, за яким поставлялися продукти готові та консерви овочеві. Отримання товару за вказаними накладними на підставі саме договору від 26.03.2009 № 309р підтвердив і відповідач у своєму листі від 14.01.2011р.

Пунктом 5.1 договору визначено, що відповідач оплачує товар, що поставляється позивачем протягом 60 банківських дня з моменту поставки, у безготівковій чи готівковій формі відповідно до діючого законодавства.

Проте, відповідач в порушення умов договору свої обов'язки щодо своєчасної та повної оплати продукції не виконав, внаслідок чого у нього виник борг в сумі 21902 грн. 83 коп.

Відповідно до ст.ст. 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов`язань та є обов'язковим для виконання сторонами.

Зобов`язання в силу вимог ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України  має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог даного Кодексу і інших актів законодавства. Одностороння  відмова  від  зобов'язання  або одностороння зміна  його  умов  не  допускається,  якщо  інше  не   встановлено договором або законом. Аналогічна за змістом норма міститься у п.1 ст. 193 Господарського кодексу України.

За приписами п. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

При цьому, п.2 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів,  необхідних  для належного  виконання нею зобов'язання,  враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Порушенням зобов'язання, у відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

З урахуванням  вищевикладеного, враховуючи, що факт виконання позивачем взятих на себе за договором зобов'язань та факт порушення відповідачем своїх договірних зобов`язань в частині своєчасної та повної оплати отриманої продукції підтверджений матеріалами справи і визнаний відповідачем, суд прийшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення 21902 грн. 83 коп.

У відповідності до статті 625 Цивільного кодексу України  боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі даної норми цивільного законодавства та виходячи з того, що відповідач допустив прострочення виконання грошового зобов'язання, позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 3% річних у сумі 680 грн. 40 коп. та інфляційні нарахування у сумі 2114 грн. 67 коп.

Розрахунок суми інфляційних нарахувань та 3% річних здійснений позивачем з дотриманням вимог чинного законодавства і є обґрунтованим, тому позовні вимоги в цій частині також підлягають задоволенню.

Окрім того, на підставі приписів ст. ст. 230, 232 Господарського кодексу України та п. 5.2  договору позивач за порушення відповідачем своїх зобов'язань по оплаті отриманого товару, нарахував та заявив до стягнення пеню у розмірі 2243 грн. 94 коп.

Розрахунок пені здійснений з дотриманням вимог чинного законодавства і є обґрунтованим.

Втім, оскільки 14.01.2011р. позивачем подана заява, в якій користуючись правом наданим ст. ст.  22, 78  ГПК України,  він частково відмовився від позовних вимог в частині стягнення пені та просить стягнути з відповідача пеню лише в сумі 1121 грн. 97 коп., позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню частково в сумі 1121 грн. 97 коп.

Відповідно до ст. ст. 22, 78 ГПК України позивач має право відмовитись від позову, дана відмова не порушує чиїх - небудь прав і законних інтересів, з правовими  наслідками  відмови від  позову позивач ознайомлений, повноваження на вчинення цих дій перевірені, тому вона прийнята судом і провадження у справі в частині стягнення пені в сумі 1121,97 грн. підлягає припиненню в порядку п. 4 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

За таких обставин, оцінивши подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Судові витрати розподіляються в порядку ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні 11.01.2011р. представник відповідача надав суду відзив в якому визнав позовні вимоги в повному обсязі та заявив клопотання про розстрочку виконання рішення господарського суду у даній справі строком на 10 місяців згідно запропонованого відповідачем графіку погашення заборгованості. В обґрунтування вказаного клопотання відповідач послався на тяжкий фінансовий стан, в зв'язку з чим, він не має можливості за один раз сплатити позивачу стягувану суму та на те, що він є комунальним підприємством основним предметом діяльності якого є організація забезпечення та доставка продуктів харчування у школи, оздоровчі табори, дитячі дошкільні заклади.

Позивач проти клопотання відповідача про розстрочку виконання рішення суду у даній справі не заперечив, але строком на 6 місяців.

Положеннями ст. 3, ч. 3 ст. 509 Цивільного кодексу України встановлено, що загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність, зобов'язання, в свою чергу, має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.  

Пунктом 6 статті 83 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд, приймаючи рішення, має право відстрочити  або розстрочити виконання рішення. При цьому слід враховувати  приписи ст. 121 Господарського процесуального кодексу України  про те, що за наявності обставин, що ускладнюють виконання  рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, за поданням прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає  це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити  виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Розстрочка означає виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі.

Підставою для відстрочки,  розстрочки, зміни способу та  порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським  судом способом. Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних  процесів у економіці держави та інші обставини справи (п. 2 роз'яснення президії Вищого господарського суду України № 02-5/333 від 12.09.96).

З огляду на викладене та враховуючи, що підприємство відповідача є комунальним, його платоспроможність залежить від добросовісного виконання зобов'язань споживачами послуг, які надаються відповідачем, а також велике соціальне значення підприємства відповідача, а саме неприпустимість зупинення діяльності відповідача у сфері забезпечення шкіл, пришкільних оздоровчих таборів та дошкільних закладів продуктами харчування, суд дійшов висновку про можливість надання відповідачу розстрочки виконання рішення суду.

Втім, розстрочка виконання рішення суду на строк, зазначений у заяві відповідача, є недоцільною, оскільки у випадку тривалого невиконання рішення господарського суду будуть порушені майнові інтереси позивача у справі.

За таких обставин, заява відповідача підлягає задоволенню частково шляхом надання розстрочки виконання  рішення  суду у даній справі строком на шість місяців із здійсненням платежів рівними частками починаючи з лютого 2011 р. (перший платіж –до 28.02.2011) грошових коштів в сумі 4384 грн. 04 коп.  щомісячно протягом шести місяців.

У судовому засіданні відповідно до ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

На підставі викладеного, керуючись  ст. ст.  33, 34, 49, 78, п. 4. ст.. 80, ст.. ст..  82, 83, 84, 85, 121 Господарського процесуального кодексу України, суд –

                                               в и р і ш и в :

1.   Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Міського комунального підприємства «Покоління», м. Луганськ, кв. Молодіжний, 14а, код ЄДРПОУ 01549633 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Белинда», м. Луганськ, вул. Кримська, 1ж, код ЄДРПОУ 30761809 заборгованість у сумі 21902 грн. 83 коп., пені у сумі 1121 грн. 97 коп., 3% річних у сумі 680 грн. 40 коп. та інфляційні нарахування у сумі 2114 грн. 67 коп., а також  витрати зі сплати державного мита у сумі 258 грн. 20 коп. та 226 грн. 17 коп. витрат на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу, видати наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.          

3. Розстрочити виконання даного рішення  на  шість місяців із здійсненням платежів рівними частками починаючи з лютого 2011 року (перший платіж –до 28.02.2011) грошових коштів в сумі 4384 грн. 04 коп. щомісячно протягом шести місяців.

4. У частині вимог про стягнення пені у розмірі 1121 грн. 97 коп. провадження у справі припинити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя                                                                                     Т.В.Васильченко

Дата підписання рішення - 20.01.2011.