Рішення

від 27.01.2011 по справі 17/360

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

17/360

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.01.11                                                                                 Справа № 17/360

За позовом  Приватного акціонерного товариства «Луганський патронний завод», м. Донецьк

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дінус-сталь», м. Луганськ

про стягнення  721 грн. 38 коп.

                                                                                                     Суддя  Фонова О.С.    

                                                     Представники:

від позивача –Апанасенко Д.В., довіреність № 24 від 19.05.2010;

від відповідача –Апанасова Н.М., довіреність № б/н від 01.03.2010;

         Суть спору: позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача заборгованості у сумі 7244,11 грн., 3% річних у сумі 196,87 грн. та інфляційних нарахувань у сумі 723,34 грн., за договором №522 від 15.08.2007.

Позивачем у судовому засіданні 04.01.2011  на підставі статті 22 Господарського процесуального кодексу України було надано заяву про зменшення позовних вимог № 108/1  від 04.01.2011, згідно якої позивач просить стягнути з відповідача борг у сумі 725,84 грн., інфляційні нарахування  у сумі 723,34 грн.  та 3% річних у сумі 196,87 грн.

21.01.2011 до канцелярії суду надійшла заява  позивача від 19.01.2011 про зменшення позовних вимог, згідно якої позивач просить стягнути з відповідача 3% річних у сумі 176,62 грн. та інфляційні нарахування  у сумі 544,76 грн.

Відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України зменшення розміру позовних вимог є правом позивача. Тому, та з урахуванням дотримання всіх вимог, зменшення розміру позовних вимог за вказаною заявою позивача прийнято судом до розгляду.

Відповідач у відзиві на позовну заяву, зданим у судовому засіданні 27.01.2011 пояснює, що повністю сплатив борг, згідно платіжних доручень № 430 від 17.11.2010 на суму 1181,26 грн., № 472 від 21.12.2010 на суму 1992,48 грн., № 473 від 21.12.2010 на суму 2775,25 грн., № 474 від 21.12.2010 на суму 2405,21 грн., копії яких залучені судом до матеріалів справи.

Крім того, відповідач у відзиві на позовну заяву вказує, що позовні вимоги не визнає в повному обсязі, посилаючись, на те, що борг ним сплачений повністю, а тому відсутні підстави для нарахування 3% річних та інфляційних нарахувань.

Відповідач вважає, що погашення боргу, яке здійснено відповідачем у повному обсязі, підлягає врахуванню судом, як пом'якшуючий захід щодо відповідача по стягненню з нього 3% річних та інфляційних нарахувань.

Проте, розрахунок позивача щодо нарахування 3% річних та інфляційних є помилковим. Відповідно до розрахунку відповідача 3% річних складають 166,63 грн. замість 196,87 грн. визначених позивачем; інфляційні нарахування складають  485,77 грн. замість 723,34 грн. визначених позивачем.

Дослідивши обставини справи, витребувані судом та надані позивачем докази на підтвердження своїх доводів, заслухавши пояснення представників сторін, що прибули  у судове  засідання, суд

   в с т а н о в и в:

Між Приватним акціонерним товариством «Луганський патронний завод»(позивач у справі), як Виконавцем, та Товариством з обмеженою відповідальністю «Дінус-сталь»(відповідач у справі), як Замовником, був укладений договір про надання послуг непромислового характеру № 522  від 15.08.2007 (далі –Договір).

Пунктом 1.1 Договору встановлено, що Виконавець надає Замовнику послуги непромислового характеру у вигляді водовідведення, а Замовник сплачує надані послуги на умовах, передбачених цім Договором.

Відповідно до пункту 2.1.2 Договору, Замовник зобов‘язаний сплачувати вартість послуг на протязі 10 банківських днів після підписання акту приймання-передачі виконаних робіт.

Як встановлено у пункті 3.5 Договору, підставою для оплати є акти приймання-передачі виконаних робіт та показання лічильника на водовідведення.

На виконання умов договору позивач надав відповідачеві послуги непромислового характеру у вигляді водовідведення, які були сплачені відповідачем в повному обсязі, проте з порушенням строків, встановлених у пункті 2.1.2 Договору.

У зв'язку з зазначеним позивач звернувся до суду з вимогами про стягнення з відповідача  3% річних у сумі 176,62 грн. за загальний період з 15.07.2009 по 15.12.2010 та інфляційних нарахувань в сумі 544,76 грн. за загальний період з 15.07.2009 по 01.12.2010 (з урахуванням заяв про зменшення позовних вимог).

Відповідач проти позову заперечує  з підстав, викладених вище.

Встановивши фактичні обставини справи, оцінивши доводи сторін та надані ними докази, суд дійшов висновку про наступне.

Згідно ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським  визнається  зобов'язання,  що  виникає  між суб'єктом  господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав,  передбачених  Господарським  кодексом,  в силу  якого  один  суб'єкт  (зобов'язана  сторона,  у  тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати  роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій,  а інший суб'єкт (управнена сторона,  у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах  звичайно ставляться.

Згідно ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України (далі –ЦК України) одностороння відмова від зобов'язання не допускається, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов, що передбачені  договором, вимогами Цивільного кодексу України, тощо.

Статтею 530 ЦК України встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Поясненнями, зданими у судовому засіданні 27.01.2011, представник  відповідача повідомив, що до подачі позову 17.11.2010 перерахував позивачу 398,50 грн. за послуги, прийняті по акту № б/н від 31.12.2009, суму боргу, що залишилась, відповідач перерахував  після подання позову 21.12.2010. Про зазначене свідчать платіжні доручення №472 від 21.12.2010, № 473 від 21.12.2010, № 474 від 21.12.2010, копії яких залучені судом до матеріалів справи.

Оскільки відповідачем було порушено строки оплати наданих послуг, то позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 3% річних у сумі 176,62 грн. за загальний період з 15.07.2009 по 15.12.2010 та інфляційних нарахувань в сумі 544,76 грн. за загальний період з 15.07.2009 по 01.12.2010 (з урахуванням заяв про зменшення позовних вимог).

Відповідно до пункту 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо розмір процентів не встановлено договором або законом.

Суд не приймає до уваги контр розрахунок відповідача, оскільки позивачем було враховано часткову оплату наданих послуг на суму 398,50 грн. та не взято до розрахунку вартість виконаних в листопаді 2008 року робіт на суму 324,34 грн.

Стосовно клопотання позивача звільнити його від сплати 3% річних та інфляційних нарахувань у заявлених сумах, суд зазначає, що дані вимоги за своєю природою не є штрафними санкціями, а тому не можуть бути зменшенні на вимогу відповідача або з ініціативи суду.

Отже, вимоги позивача про стягнення 3% річних та інфляційних нарахувань  відповідають чинному законодавству,  є обґрунтованими та  вірно нарахованими.

З огляду на викладене, позов підлягає задоволенню в повному обсязі з віднесенням судових витрат на відповідача.

При зменшенні позовних вимог, судові витрати в частині зменшення покладаються на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.22, 44, 49, 78, п. 4 ч.1-1 ст. 80, 82, 84, 85 ГПК України, суд     

       в и р і ш и в:

1.          Позов задовольнити.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Дінус-сталь", м. Луганськ, вул. Почтова, буд. 1-ж, ідентифікаційний код 33182113, на користь Приватного акціонерного товариства "Луганський патронний завод", м. Луганськ, вул. Почтова, буд. 1-м, ідентифікаційний код 32201889, інфляційні нарахування у сумі 544,76 грн., 3% річних  у сумі 176,62  грн., витрати по оплаті держмита у сумі 9,01 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 20,85 грн., видати наказ.

У судовому засіданні оголошено вступну і резолютивну частини рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання.

Повне рішення складено:  01.02.2011.

Суддя                                                                                       О.С. Фонова