Ухвала

від 02.10.2012 по справі 17/360

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 жовтня 2012 р. Справа № 129943/12/9104

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Клюби В. В.

суддів: Онишкевича Т. В., Попка Я. С.

з участю секретаря Сідельник Г. М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Львові апеляційну скаргу фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 на постанову господарського суду Рівненської області від 25 січня 2006 року у справі №17/360 за адміністративним позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Сарненської міської ради Рівненської області та виконавчого комітету Сарненської міської ради Рівненської області, третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору - товариство з обмеженою відповідальністю «Ринок» про визнання недійсним рішення, -

УСТАНОВИВ:

Суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Сарненської міської ради Рівненської області та виконавчого комітету Сарненської міської ради, третя особа - товариство з обмеженою відповідальністю фірма «Ринок» і просив визнати нечинним рішення Сарненської міської ради від 10 грудня 2004 року та рішення виконавчого комітету Сарненської міської ради від 23 жовтня 1996 за №756.

В ході розгляду справи позивачем, відповідно до ст. 51 Кодексу адміністративного судочинства України збільшено позовні вимоги, зокрема щодо визнання нечинним рішення виконавчого комітету Сарненської міської ради №216 від 22 травня 1996 року.

Позовні вимоги мотивовано протиправністю рішення Сарненської міської ради від 10 грудня 2004 №959, яким земельну ділянку несільськогосподарського призначення по вул. Пушкіна, 18 у м. Сарни, яка була надана в постійне користування товариству з обмеженою відповідальністю фірмі «Ринок» для обслуговування майнового комплексу, включено до переліку земельних ділянок, що підлягають продажу, надано дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо надання у власність шляхом викупу земельної ділянки площею 0,54 гектара для обслуговування майнового комплексу за вищевказаною адресою за рахунок земель, наданих в постійне користування товариству з обмеженою відповідальністю фірмі «Ринок». В обґрунтування протиправності зазначеного рішення позивач посилається на ті обставини, що товариству з обмеженою відповідальністю фірмі «Ринок» на праві постійного користування належить інша земельна ділянка ніж та, що зазначена в рішенні, за адресою: м. Сарни вул. Пушкіна, 12, а не по вул. Пушкіна, 18. Окрім цього, йому видано дозвіл на відкриття ларька - кухні на території МП «Ринок», а у випадку продажу земельної ділянки за вказаною у оспорюваному рішенні адресою, він втратить можливість здійснення господарської діяльності, яку він проводить у встановленому ларьку з 1995 року.

Обгрунтовуючи свої вимоги до виконавчого комітету Сарненської міської ради, позивач вказує на протиправність рішень виконавчого комітету від 23 жовтня 1996 за №756 та від 22 травня 1996 року за №216. Зокрема, рішенням виконавчого комітету від 22 травня 1996 за товариством з обмеженою відповідальністю фірмою «Ринок» закріплено у постійне користування земельну ділянку, площею 0,53 гектара для здійснення господарської діяльності за адресою: м. Сарни вул. Пушкіна, 12. В той же час, рішенням виконкому від 23 жовтня 1996 року ухвалено видати фірмі ринок «Ринок» державний акт на право постійного користування земельною ділянкою площею 0,54 га для господарської діяльності в м. Сарни по вул. Пушкіна, 12., де по сьогоднішній день знаходиться житловий будинок, до якого ТзОВ фірма «Ринок» жодного відношення не має. Також, рішення виконавчого комітету, на підставі якого ТзОВ фірма «Ринок» отримала акт на право постійного користування земельною ділянкою, порушує його право на користування земельною ділянкою, на якій розміщений належний йому об'єкт торгівлі.

Постановою Господарського суду Рівненської області від 25 січня 2006 року у задоволенні позову відмовлено.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 29 липня 2009 року апеляційну скаргу фізичної особи - підприємця задоволено частково: постанову Господарського суду Рівненської області від 25 січня 2006 року у даній справі скасовано і провадження у справі закрито на підставі ст. 157 ч. 1 п. 1 Кодексу адміністративного судочинства України в зв'язку з тим, що справа не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства України.

За наслідками касаційного перегляду судових рішень за касаційною скаргою позивача, ухвалою Вищого адміністративного суду України від 27 червня 2012 року ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 29 липня 2009 року скасовано і справу направлено на новий розгляд до апеляційного суду.

На обґрунтування доводів апеляційної скарги, підприємець ОСОБА_1 посилається на те, що при розгляді справи судом першої інстанції не досліджувалося питання правомірності прийняття оскаржуваних рішень, а тільки констатовано факт їх прийняття, оскільки вважав, що законність їх винесення встановлена судовим рішенням у справі, що розглядалася за правилами господарського процесуального судочинства. Разом з тим саме законність прийняття цих рішень повинна бути предметом з'ясування у даній справі. Крім цього судове рішення Господарського суду Рівненської області від 28 березня 2005 року, висновки якого покладено в основу оскаржуваної постанови від 25 січня 2006 року, скасоване.

В судовому засіданні особа, яка подала апеляційну скаргу, підтримала викладені у ній доводи, вважає рішення суду першої інстанції незаконним, оскільки оскаржувані рішення винесені з порушенням законодавства і порушують його права.

Представник відповідачів вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалено з дотриманням законодавства і підстав для його скасування немає. Також, оскаржуваним рішенням давалася оцінка судом в ході розгляду справи за позовом підприємця ОСОБА_1 в порядку господарського судочинства.

ТзОВ фірма «Ринок» в судове засідання представника не направила, хоча була належним чином та у встановленому законом порядку повідомлена про дату, час та місце судового засідання, що відповідно до ст. 196 ч. 4 Кодексу адміністративного судочинства України не є перешкодою для судового розгляду справи.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення позивача та представника відповідачів, перевіривши і обговоривши доводи апеляційної скарги, правильність правової оцінки обставин справи та застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає.

Судом встановлено і підтверджено матеріалами справи, що рішенням виконавчого комітету Сарненської міської ради №216 від 22 травня 1996 року за ТзОВ фірма «Ринок» закріплено в постійне користування земельну ділянку, площею 0,53 гектара по вул. Пушкіна, 12 у м. Сарни Рівненської області, а рішенням виконавчого комітету №756 від 23 жовтня 1996 року вирішено видати ТзОВ фірма «Ринок» державний акт на право постійного користування земельною ділянкою площею 0,54 гектара для здійснення господарської діяльності за цією ж адресою. Згідно з рішенням виконавчого комітету Сарненської міської ради №453 від 15 вересня 1999 року будівлям, що розміщені на прилеглій до ТзОВ фірми «Ринок» території присвоєно нову юридичну адресі і, зокрема, ТзОВ фірма «Ринок» - вул. Пушкіна, 18.

Окрім цього, рішенням виконавчого комітету Сарненської міської ради №410 від 06 вересня 1995 року надано дозвіл підприємцю ОСОБА_1 на відкриття території МП «Ринок», яке було реорганізоване у ТзОВ фірма «Ринок», ларька - кухні.

Оспорюваним рішенням Сарненської міської ради №959 від 10 грудня 2004 року земельну ділянку, площею 0,54 гектара по вул. Пушкіна, 18 у м. Сарни, що перебувала у користуванні ТзОВ фірма «Ринок», включено до переліку земельних ділянок, що підлягають продажу та надано дозвіл ТзОВ фірма «Ринок» дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо надання у власність шляхом викупу земельної ділянки площею 0,54 гектара для обслуговування майнового комплексу.

Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції відповідно до ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України виходив із встановлених судовим рішень обставин в господарській справі, у якій брали участь ті самі сторони, щодо яких встановлені ці обставини, а саме: постановою господарського суду Рівненської області від 28 березня 2005 року, залишеною без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 07 листопада 2005 року у справі за позовом підприємця ОСОБА_1 до виконавчо0го комітету Сарненської міської ради про реєстрацію права власності на нерухоме майно та про визнання права на земельну ділянку. Зокрема, вказаним рішенням встановлено, що ТзОВ фірма «Ринок» є правонаступником прав та обов'язків малого підприємства «Ринок». 24 липня 1995 року між представництвом Фонду державного майна України в Сарненському районі та товариством покупців був укладений договір №5 купівлі - продажу цілісного майнового комплексу малого підприємства «Ринок» у м. Сарни вул. Пушкіна, 12 (на даний час - 18) на земельній ділянці площею 0,81 гектара. Договір зареєстрований згідно рішення виконавчого комітету Сарненської районної ради №142 від 28 липня 2005 року. Відтак, товариство покупців відповідно до ст. 30 Земельного кодексу України ( у чинній на момент укладення договору редакції) набуло право на користування земельною ділянкою з моменту укладення договору, з липня 1995 року. Рішенням виконавчого комітету Сарненської міської ради від 06 вересня 1995 року підприємцю ОСОБА_1 надано дозвіл на відкриття ларька - кухні саме на території малого підприємства «Ринок» без виділення земельної ділянки в натурі при наявності необхідних документів. В матеріалах справи наявний робочий проект, погоджений 09 жовтня 1996 року районним архітектором Сарненського району Рівненської області, згідно якого ларьок є спорудою з навісом на зацементованій площадці площею 31 метр квадратний і займає частину земельної ділянки (площею 15 метрів квадратних), яка відведена у постійне користування комбінату громадського харчування Сарненської райспоживспілки рішенням виконкому №247 від 13 березня 1997 року та частину земельної ділянки (площею 16 метрів квадратних), яка відведена у постійне користування ТзОВ фірмі «Ринок» рішенням виконкому №756 від 23 жовтня 1996 року. Крім цього, у рішенні від 25 січня 2006 року суд послався на те, що ТзОВ фірма «Ринок» правомірно користується земельною ділянкою на підставі державного акта.

Постановою Вищого господарського суду України від 28 лютого 2006 року судові рішення господарського суду Рівненської області від 28 березня 2005 року та Львівського апеляційного господарського суду від 07 листопада 2005 року скасовані і справу передано на новий розгляд до Господарського суду Рівненської області.

23 жовтня 2007 року Господарський суд Рівненської області ухвалив постанову про відмову в задоволенні позовних вимог у вказаній справі. Зазначена постанова була залишена без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 16 квітня 2009 року. В свою чергу Вищий адміністративний суд України, своєю постановою від 15 вересня 2009 року залишив без змін постанови Господарського суду Рівненської області та Львівського апеляційного господарського суду відповідно від 23 жовтня 2007 року та від 16 квітня 2009 року, а касаційну скаргу підприємця ОСОБА_1 - без задоволення. Згідно ухвали Верховного Суду України від 10 грудня 2009 року відмовлено в порушенні касаційного провадження у справі.

Судовим рішення від 23 жовтня 2007 року встановлено, що рішенням виконавчого комітету Сарненської міської ради від 06 вересня 1995 року підприємцю ОСОБА_1 надано дозвіл на відкриття ларька - кухні саме на території малого підприємства «Ринок» без виділення земельної ділянки в натурі при наявності необхідних документів. Робочий проект погоджений 09 жовтня 1996 року районним архітектором Сарненського району Рівненської області. Ларьок розміщений на земельних ділянках, які перебувають у користуванні третіх осіб, а сам робочий проект не є затвердженням проекту на капітальне будівництво об'єкту нерухомості. При цьому, рішенням виконавчого комітету Сарненської міської ради №756 від 23 жовтня 1996 року ТзОВ фірмі «Ринок» видано Державний акт на право постійного користування земельною ділянкою, площею 0,54 гектара по вул. Пушкіна, 12 у м. Сарни Рівненської області. Також, на підставі рішення виконавчого комітету Сарненської міської ради №247 від 13 березня 1997 року видано Державний акт на право постійного користування земельними ділянками загальною площею 0,36 гектара для розміщення будівель. В тому числі і 0,05 гектара по вул. Пушкіна. З метою впорядкування нумерації будівель, розташованій на прилеглій до ТзОВ фірми «Ринок» території, ТзОВ фірми «Ринок» визначено юридичну адресу: м. Сарни вул. Пушкіна, 18, а іншим суб'єктам господарювання- № № 18/1 - 18/6. У переліку об'єктів відсутній ларьок - кухня підприємця ОСОБА_1.

Даючи оцінку цим обставинам, суд посилався на положення ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» та ст. 116 Земельного кодексу України, згідно яких виключно на пленарних засіданнях міської ради вирішуються земельні питання, тобто особи набувають право власності та право користування на земельну ділянку за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Проте рішення щодо надання земельної ділянки підприємцю ОСОБА_1 не приймалося. Також судом зазначено, з посиланням на норми ст. 331 Цивільного кодексу України та ст. 19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень», що право власності на нерухоме майно виникає з моменту завершення будівництва, його прийняття до експлуатації, а також державної реєстрації права власності. В зв'язку з цим суд прийшов до висновків про відсутність доказів права власності позивача на земельну ділянку чи права користування такою ділянкою.

Таким чином, суд при вирішенні справи прийшов до висновку, що перебування земельної ділянки у користуванні іншої особи не порушує права чи інтереси підприємця ОСОБА_1.

Такий же висновок містився і у скасованому в подальшому, проте чинному на час ухвалення судом першої інстанції рішення від 25 січня 2006 року, рішенні Господарського суду Рівненської області від 28 березня 2005 року.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується із вказаними висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Предметом переданого на вирішення суду спору є правомірність рішень ради та виконавчого комітету ради по включенню земельної ділянки до переліку земельних ділянок, що підлягають продажу, про видачу державного акту на право постійного користування земельною ділянкою та закріплення за товариством з обмеженою відповідальністю фірмою «Ринок» міста Сарни в постійне користування спірної земельної ділянки.

За змістом ст. 5 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» система органів місцевого самоврядування включає в себе: сільську, селищну, міську раду; сільського, селищного, міського голову; виконавчі органи сільської, селищної, міської ради.

Відповідно до Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання. Вирішення питань регулювання земельних відносин вирішуються виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради відповідно до пунктів статті 12 Земельного кодексу України.

Відповідно до ст. ст. 10, 33, 51 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», виконавчі комітети створюються сільськими, селищними, міськими, районними в містах радами для здійснення виконавчих функцій і повноважень місцевого самоврядування у межах, визначених цим та іншими законами і є виконавчими органами місцевого самоврядування. До відання виконавчих органів сільських, селищних міських рад належать делеговані повноваження по здійсненню контролю за дотриманням земельного та природоохоронного законодавства, використанням і охороною земель, природних ресурсів загальнодержавного та місцевого значення, відтворенням лісів; реєстрація суб'єктів права власності на землю; реєстрація права користування землею і договорів на оренду землі; видача документів, що посвідчують право власності і право користування землею.

Відповідно до ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України. Згідно ст.72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлені ці обставини.

З вищевикладеного випливає, що встановлені судовим рішення від 23 жовтня 2007 року в порядку господарського судочинства обставини справи, участь у розгляді якої брали як підприємець ОСОБА_1, так і Сарненська міська рада, виконавчий комітет Сарненської міської ради, ТзОВ фірма «Ринок» і щодо яких встановлені такі обставини повністю відповідають тим обставинам, які були встановлені судом і зазначені у судовому рішенні від 28 березня 2005 року, та у зв'язку із встановленням яких судом першої інстанції було ухвалено рішення суду у даній справі. Зокрема, суди як першої так і апеляційної інстанції встановили, що позивачу надано тільки дозвіл на відкриття ларька - кухні і саме на території ТзОВ фірма «Ринок», що не свідчить про надання останньому земельної ділянки чи дозволу на будівництво, а сам ларьок не є об'єктом нерухомого майна. Жодних рішень щодо надання позивачу у власність чи у користування повноважним органом місцевого самоврядування не приймалося.

Тому колегія суддів апеляційного суду вважає, що встановлені судовим рішення в порядку господарського судочинства обставини справи, участь у розгляді якої брали підприємець ОСОБА_1, Сарненська міська рада, виконавчий комітет Сарненської міської ради, ТзОВ фірма «Ринок» і щодо яких встановлені такі обставини підтверджує обґрунтованість і законність висновків суду першої інстанції, викладених у рішенні від 25 січня 2006 року. Оскільки ТзОВ фірма «Ринок» правомірно користується земельною ділянкою і при цьому права позивача жодним чином не порушуються, колегія суддів вважає, що підприємець ОСОБА_1 відповідно до ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України звернувся до адміністративного суду з позовом за захистом права на земельну ділянку, хоча фактично таке право у нього з визначених законодавством підстав не виникало, а тому оскаржувані ним рішення органу місцевого самоврядування не підлягають скасуванню.

Згідно ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Виходячи із змісту вищевказаної статті Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів апеляційного суду вважає, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, яке призвело до неправильного вирішення справи, тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції, вирішуючи даний спір, правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування і відповідно - до задоволення апеляційної скарги апеляційний суд не вбачає.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову господарського суду Рівненської області від 25 січня 2006 року у справі №17/360 за адміністративним позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Сарненської міської ради Рівненської області та виконавчого комітету Сарненської міської ради Рівненської області, третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору - товариство з обмеженою відповідальністю «Ринок» про визнання недійсним рішення - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили, а у випадку складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України - з дня складення ухвали в повному обсязі, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя Клюба В. В.

Судді: Онишкевич Т. В.

Попко Я. С.