Ухвала

від 02.07.2014 по справі 17/360

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"02" липня 2014 р. м. Київ К/9991/65855/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючої: Гончар Л.Я.,

Суддів: Конюшка К.В.,

Чалого С.Я.,

при секретарі: Руденко Н.В.,

за участю представників сторін: ОСОБА_2, від відповідача: Шостак Я.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за касаційною скаргою суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_2 на постанову Господарського суду Рівненської області від 25 січня 2006 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 02 жовтня

2012 року у справі за позовом суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_2 до Сарненської міської ради Рівненської області та Виконавчого комітету Сарненської міської ради, третя особа: товариство з обмеженою відповідальністю «Ринок»міста Сарни, про визнання недійсним рішення,

в с т а н о в и л а:

Суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Сарненської міської ради Рівненської області та виконавчого комітету Сарненської міської ради, третя особа: товариство з обмеженою відповідальністю «Ринок» міста Сарни про визнання недійсними рішення від 10.12.2004 №959, рішення від 23.10.1996 №756 та рішення від 22.05.1996 №216.

Позовні вимоги мотивовано протиправністю рішення Сарненської міської ради від 10.12.2004 №959, яким земельну ділянку несільськогосподарського призначення в м. Сарни по вул. Пушкіна, 18, яка надана в постійне користування товариству з обмеженою відповідальністю фірмі "Ринок" для обслуговування майнового комплексу, включено до переліку земельних ділянок, що підлягають продажу, надано дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо надання у власність шляхом викупу земельної ділянки площею 0,54 га для обслуговування майнового комплексу в м. Сарни по вул. Пушкіна,18 за рахунок земель наданих в постійне користування товариству з обмеженою відповідальністю фірмі "Ринок". Так, в обґрунтування протиправності зазначеного рішення позивач зазначає, що йому видано дозвіл на відкриття ларька - кухні на території МП "Ринок", у зв'язку з чим, у випадку продажу земельної ділянки за вказаною в оспорюваному рішення адресою, позивач втратить можливість здійснення господарської діяльності, яку він проводить у зазначеному ларьку з 1995 року.

Позовні вимоги до виконавчого комітету Сарненської міської ради мотивовано протиправністю рішення від 23.10.1996 №756, яким фірмі "Ринок" вирішено видати державний акт на право постійного користування земельною ділянкою площею 0,54 га для господарської діяльності в м. Сарни по вул. Пушкіна, 12, а також протиправністю рішення від 22.05.1996 №216, яким за товариством з обмеженою відповідальністю «Ринок»міста Сарни закріплено в постійному користуванні земельну ділянку площею 0,53 га для господарської діяльності в місті Сарни по вул. Пушкіна, 12.

Постановою Господарського суду Рівненської області від 25 січня 2006 року у задоволенні позову відмовлено.

Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 02 жовтня 2012 року постанову Господарського суду Рівненської області від 25 січня 2006 року залишено без змін.

У поданій касаційній скарзі суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа ОСОБА_2 із посиланням на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення судів попередніх інстанцій та постановити нове, про задоволення позову.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, правильність правової оцінки обставин справи та застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що рішенням виконавчого комітету Сарненської міської ради №216 від 22 травня 1996 року за ТзОВ фірма «Ринок» закріплено в постійне користування земельну ділянку площею 0,53 гектара по вул. Пушкіна, 12 у м. Сарни Рівненської області, а рішенням виконавчого комітету №756 від 23 жовтня 1996 року вирішено видати ТзОВ фірма «Ринок» державний акт на право постійного користування земельною ділянкою площею 0,54 гектара для здійснення господарської діяльності за цією ж адресою. Згідно з рішенням виконавчого комітету Сарненської міської ради №453 від 15 вересня 1999 року будівлям, що розміщені на прилеглій до ТзОВ фірми «Ринок» території присвоєно нову юридичну адресі і, зокрема, ТзОВ фірма «Ринок» - вул. Пушкіна, 18.

Також, рішенням виконавчого комітету Сарненської міської ради №410 від 06 вересня 1995 року надано дозвіл підприємцю ОСОБА_2 на відкриття території МП «Ринок», яке було реорганізоване у ТзОВ фірма «Ринок», ларька - кухні.

Оспорюваним рішенням Сарненської міської ради №959 від 10 грудня 2004 року земельну ділянку, площею 0,54 гектара по вул. Пушкіна, 18 у м. Сарни, що перебувала у користуванні ТзОВ фірма «Ринок», включено до переліку земельних ділянок, що підлягають продажу та надано дозвіл ТзОВ фірма «Ринок» дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо надання у власність шляхом викупу земельної ділянки площею 0,54 гектара для обслуговування майнового комплексу.

Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України виходив із встановлених судовим рішень обставин в господарській справі, у якій брали участь ті самі сторони, щодо яких встановлені ці обставини, а саме: постановою господарського суду Рівненської області від 28 березня 2005 року, залишеною без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 07 листопада 2005 року у справі за позовом підприємця ОСОБА_2 до виконавчо0го комітету Сарненської міської ради про реєстрацію права власності на нерухоме майно та про визнання права на земельну ділянку.

У той же час, як встановлено судом апеляційної інстанції, постановою Вищого господарського суду України від 28 лютого 2006 року судові рішення господарського суду Рівненської області від 28 березня 2005 року та Львівського апеляційного господарського суду від 07 листопада 2005 року скасовані і справу передано на новий розгляд до Господарського суду Рівненської області.

23 жовтня 2007 року Господарський суд Рівненської області ухвалив постанову про відмову в задоволенні позовних вимог у вказаній справі. Зазначена постанова була залишена без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 16 квітня 2009 року. В свою чергу Вищий адміністративний суд України, своєю постановою від 15 вересня 2009 року залишив без змін постанови Господарського суду Рівненської області та Львівського апеляційного господарського суду відповідно від 23 жовтня 2007 року та від 16 квітня 2009 року, а касаційну скаргу підприємця ОСОБА_2 - без задоволення. Ухвалою Верховного Суду України від 10 грудня 2009 року відмовлено в порушенні касаційного провадження у справі.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції як і суд апеляційної інстанції, із посиланням на обставини, встановлені судовими рішеннями, що набрали законної сили, виходили з недоведеності з боку позивача наявності факту порушення його прав та інтересів, у зв'язку з прийняттям відповідачами оскаржуваних рішень.

Колегія суддів, виходячи з меж касаційного перегляду, встановлених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України, погоджується із позицією судів попередніх інстанцій, з огляду на наступне.

Згідно з положеннями статті 30 Земельного кодексу України 1990 року, чинного на момент виникнення спірних правовідносин, при переході права власності на будівлю і споруду разом з цими об'єктами переходить у розмірах, передбачених статтею 67 цього Кодексу, і право власності або право користування земельною ділянкою без зміни її цільового призначення і, якщо інше не передбачено у договорі відчуження - будівлі та споруди. У разі зміни цільового призначення надання земельної ділянки у власність або користування здійснюється в порядку відведення.

При переході права власності громадян на жилий будинок і господарські будівлі та споруди до кількох власників, а також при переході права власності на частину будинку в разі неможливості поділу земельної ділянки між власниками без шкоди для її раціонального використання земельна ділянка переходить у спільне користування власників цих об'єктів.

При передачі підприємствами, установами і організаціями будівель та споруд іншим підприємствам, установам і організаціям разом з цими об'єктами до них переходить право користування земельною ділянкою, на якій знаходяться зазначені будівлі та споруди.

Право власності або право користування земельною ділянкою у перелічених випадках посвідчується Радами народних депутатів відповідно до вимог статті 23 цього Кодексу.

Частиною першою статті 23 Земельного кодексу України 1990 року встановлено, що право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 10 Земельного кодексу України 1990 року, чинного на момент виникнення спірних правовідносин, до відання міських Рад народних депутатів у галузі регулювання земельних відносин на їх території належить: передача земельних ділянок у власність, надання їх у користування, в тому числі на умовах оренди, у порядку, встановленому статтями 17 і 19 цього Кодексу.

Згідно з положеннями статті 19 Земельного кодексу України 1990 року сільські, селищні Ради народних депутатів надають земельні ділянки у користування для всіх потреб із земель сіл, селищ, а також за їх межами для будівництва шкіл, лікарень, підприємств торгівлі та інших об'єктів, пов'язаних з обслуговуванням населення (сфера послуг), сільськогосподарського використання, ведення селянського (фермерського) господарства, особистого підсобного господарства, індивідуального житлового, дачного і гаражного будівництва, індивідуального і колективного садівництва, городництва, сінокосіння і випасання худоби, традиційних народних промислів.

Міська Рада народних депутатів надає земельні ділянки (крім ріллі і земельних ділянок, зайнятих багаторічними насадженнями) для будь-яких потреб у межах міста.

Судами попередніх інстанцій із посиланням на докази, досліджені під час судового розгляду справи, у тому числі, рішення судів, що набрали законної сили у справі між тими самими сторонами, встановлено, що товариство з обмеженою відповідальністю фірма «Ринок» є правонаступником прав та обов'язків малого підприємства «Ринок». 24 липня 1995 року між представництвом Фонду державного майна України в Сарненському районі та товариством покупців укладено договір №5 купівлі - продажу цілісного майнового комплексу малого підприємства «Ринок» у м. Сарни вул. Пушкіна, 12 (на даний час - 18) на земельній ділянці площею 0,81 гектара. Договір зареєстрований згідно рішення виконавчого комітету Сарненської районної ради №142 від 28 липня 2005 року. У зв'язку із зазначеним, рішенням виконавчого комітету Сарненської міської ради №216 від 22 травня 1996 року за ТзОВ фірма «Ринок» закріплено в постійне користування земельну ділянку площею 0,53 гектара по вул. Пушкіна, 12 у м. Сарни Рівненської області, а рішенням виконавчого комітету №756 від 23 жовтня 1996 року вирішено видати ТзОВ фірма «Ринок» державний акт на право постійного користування земельною ділянкою площею 0,54 гектара для здійснення господарської діяльності за цією ж адресою.

У той же час, рішенням виконавчого комітету Сарненської міської ради №410 від 06 вересня 1995 року позивачеві надано дозвіл на відкриття на території МП «Ринок», яке було реорганізоване у ТзОВ фірма «Ринок», ларька - кухні, без виділення земельної ділянки.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що будь-яких рішень щодо надання позивачу у власність чи у користування повноважним органом місцевого самоврядування земельної ділянки не приймалось. Ларьок-кухня як об'єкт нерухомого майна за позивачем не зареєстрований.

Враховуючи викладене, зважаючи на обставини, встановлені судами попередніх інстанцій на підставі доказів, досліджених під час судового розгляду справи, колегія суддів погоджується із позицією судів попередніх інстанцій щодо недоведеності з боку позивача факту порушення його прав та інтересів з боку відповідача у зв'язку з прийняттям оскаржуваних рішень з мотивів наявності у позивача дозволу на відкриття об'єкту комерційного призначення, у зв'язку з чим вказує на обґрунтованість позиції судів щодо відсутності підстав для захисту прав позивача за вказаним позовом.

Доводи касаційної скарги висновків судів попередніх інстанцій не спростовують.

Правова оцінка встановлених обставин справи судами першої та апеляційної інстанцій дана вірно, порушень норм матеріального чи процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень судами не допущено.

Відповідно до частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 160, 167, 220, 221, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів ,-

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову Господарського суду Рівненської області від 25 січня 2006 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 02 жовтня 2012 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута в порядку ст.ст.235-239 1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: