Рішення

від 18.01.2011 по справі 44/04-06/1-42/343-10

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

44/04-06/1-42/343-10

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,  

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" січня 2011 р.                                                            Справа № 44/04-06/1-42/343-10

вх. № 10641/1-42

Суддя господарського суду Яризько В.О. 

при секретарі судового засідання Сінченко І.В.

за участю представників сторін:

позивача - Підопригора В.В. (дов.),  відповідача - Ящук Н.А. (дов.)

розглянувши справу за позовом Державної податкової інспекції у м. Маріуполі  

до  ТОВ "Харківський економіко-правовий університет", м. Харків  

про стягнення 87895,40 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Державна податкова інспекція у м. Маріуполі, звернувся до господарського суду з позовною заявою  до відповідача, ТОВ "Харківський економіко-правовий університет", про стягнення заборгованості за договором оренди № 1217/2004 від 16.06.2004р. у сумі 87895,40 грн., в т.ч. заборгованість по орендній платі - 55556,17 грн., пеня - 20299,87 грн., інфляційні втрати - 12039,36 грн.

У судовому засіданні представник позивача підтримує позовні вимоги.

Відповідач проти позову заперечує частково.

В обґрунтування своїх заперечень проти позову посилається на те, що він не міг користуватись орендованим приміщенням, оскільки воно знаходилось в непридатному для використання вигляді. Стосовно нарахування інфляційних втрат посилається на те, що орендна плата за кожний наступний місяць визначається з урахуванням індексу інфляції, а отже інфляційні втрати закладені в орендну плату, а позивач окремо здійснив нарахування інфляційних, тобто провів подвійне нарахування. Стосовно стягнення пені відповідач просить застосувати строк позовної давності.

Вислухавши представників сторін, розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне.

Між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Донецькій області (орендодавець) та ТОВ "Харківським економіко-правовим університетом" (орендар, відповідач) був укладений договір оренди  № 1217/2004 від 16.06.2004р. (далі - Договір № 1), згідно умов п. 1.1 якого Фонд (орендодавець) передає, а Університет (орендар) приймає в строкове платне користування нерухоме майно - адміністративну будівлю колишнього санаторію-профілакторію, яке передається в оренду з метою розміщення учбових аудиторій та розташовано за адресою: м. Маріуполь, пр. Адмірала Нахімова, 35, і знаходиться на балансі державної податкової адміністрації у м. Маріуполі, вартістю, яка визначена згідно з експертною оцінкою станом на 30.04.2004р.  1 115 895,00 грн.

Відповідно до п. 2.1 Договору № 1 орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, вказаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами Договору № 1 та акту приймання-передачі майна.

16.06.2004р. між сторонами підписано Акт приймання-передачі, де вказано, що регіональне відділення ФДМ України по Донецькій області передає, а відповідач приймає державне майно - будівлю колишнього санаторію-профілакторію, яке розташоване за адресою: м. Маріуполь, пр. Адмірала Нахімова, 35, що знаходиться на балансі державної податкової адміністрації у м. Маріуполі, з метою розміщення учбових аудиторій відповідно до Договору № 1.

Згідно до ст. 10 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", орендна плата є істотною умовою договору оренди державного майна, що закріплене у п. 3 договору оренди "Орендна плата", а саме відповідно до пунктів 3.1 та п. 3.3 договору орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати та перераховується до державного бюджету та балансоутримувачу в співвідношенні 50% і 50% відповідно щомісяця не пізніше 25 числа місяця.

Відповідно до п. 5.2, 5.6 договору орендар зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати орендну плату, щомісяця до 25 числа надавати орендодавцю інформацію про перерахування орендної плати.

Відповідно до пункту 10.1 цей Договір був укладений на строк з 16.06.2004р. по 16.06.2005р.

Згідно з пунктом 10.6 Договору у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну цього договору після закінчення строку його чинного протягом місяця, Договір вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені цим Договором.

Дане положення договору відповідає вимогам статті 764 ЦК України та ч. 2 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

Сторонами не заперечується, що строк дії Договору був продовжений з 16.06.2005р. на 360 днів.

21.07.2006р. між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Донецькій області (орендодавець) та відповідачем (орендар) укладено Договір № 2 про внесення змін до Договору оренди № 1217/2004 від 16.06.04р.

Відповідно до п.п. 1.1, 2.1 Договору № 2 орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нерухоме майно - 85/100 адміністративної нежитлової будівлі санаторію-профілакторію, а саме: основну нежитлову будівлю літ.А-8, прибудову літ.А2-2 та частину підвалу літ. А/п, загальною площею 4 931,7 м2, яке розташоване за адресою: 87500, м. Маріуполь, пр. Нахімова, 35, що належить Державі в особі Верховної Ради України, та знаходиться на балансі державної податкової інспекції у м. Маріуполі, вартість якого визначена за незалежною оцінкою майна станом на 30.04.2004р. у сумі 1115895,00 грн. Орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, вказаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього Договору і акта приймання-передачі майна та його реєстрації.

Так договором № 2 були внесені зміни до договору оренди № 1217/2004р. від 16.06.2004р., фактично зміни стосуються лише пункту 1 Договору, а саме об'єму приміщення, яке передано відповідачу в оренду, а також строку дії договору, встановленого пунктом 10.1.

Інші умови договору залишені без змін, в тому числі і пункт 2.1, яким визначено,  що  орендар вступає в строкове платне користування у термін, вказаний у договорі, але не раніше дати підписання цього Договору та акту приймання - передачі майна, а отже даний пункт діє з 16.06.2004р., що також підтверджує пункт 10.1 Договору № 2 про внесення змін до договору оренди № 1217/2004р. від 16.06.2004р., в якому зазначено, що договір № 1217/2004р. від 16.06.2004р. діє з 16.06.2004 р. по 16.06.2016р.

Також між сторонами був складений акт приймання-передачі майна від 28.05.2009 р. щодо передачі відповідачем позивачу 85/100 будівлі , розташованої за адресою м. Маріуполь, пр. Нахімова, 35.

Як вбачається з тексту договору № 1217/2004р. від 16.06.2004р. в первісній редакції, та з тексту договору з внесеними змінами вартість переданої будівлі з врахуванням визначення обсягів переданої будівлі залишилась та сама, що і при первісній редакції, а також виходячи з обсягів переданої будівлі та її оцінки була визначена та сама і орендна плата.

Отже проаналізувавши вказані умови первісного тексту договору № 1217/2004р. від 16.06.2004р. та тексту договору № 1217/2004р. від 16.06.2004р. з внесеним змінами Договором № 2 від 21.07.2006р., суд дійшов висновку, що фактично вказаними договорами визначено одне і те саме майно, що передається відповідачу в оренду. А отже майно - 85/100 (вісімдесят п'ять сотих) адміністративної нежитлової будівлі санаторію - профілакторію, а саме: основна нежитлова будівля літ. "А-8", прибудова літ. "А2-2" та частина підвалу літ. "А/п", загальною площею 4931,7м. кв., яке розташоване за адресою: 87500, м. Маріуполь, пр. Адмірала Нахімова, 35, фактично було передано відповідачу за актом приймання - передачі від 16.06.2004р., яке було повернуто лише за актом від 28.05.2009р., а за таких обставин вказане майно фактично знаходилось в користуванні у відповідача в період з 16.06.2004р. по 28.05.2009р.

Позивач просить стягнути заборгованість по орендній платі у розмірі 55556,17 грн. за період з листопада 2008 року по травень 2009 року, пені за період з 25.11.07 р. по 30.10.10 р. у сумі 20299,87 грн.грн. та інфляційні втрати в сумі 12039,36 грн.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч.1 ст.759 Цивільного кодексу України за  договором  найму  (оренди)  наймодавець  передає   або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до ч.1 ст.13 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" передача    об'єкта    оренди    орендодавцем   орендареві здійснюється у строки і на умовах, визначених у договорі оренди.

Відповідно до ч.5 ст.762 Цивільного кодексу України, плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Крім того, відповідно до ч.3 ст. 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Відповідно до ч.3 ст.19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" строки внесення орендної плати визначаються у договорі.

Згідно  ст. 509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11  Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України.

Названі норми передбачають, що господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо з  господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідач порушив умови договору оренди, орендну плату вносив несвоєчасно, внаслідок чого за період з листопада 2008 р. по травень 2009 р. у відповідача існує заборгованість з орендної плати в розмірі 55556,17 грн.

Суд зазначає, що не приймає посилання відповідача на те, що він не міг користуватись орендованим приміщенням, оскільки відповідач не надав доказів звернення до позивача або Регіонального відділення ФДМ України по Донецькій області з відповідними листами або з пропозицією розірвати договір, у зв'язку з неможливістю використовувати приміщення через його технічний стан.

Таким чином позовні вимоги в частині стягнення орендної плати в сумі 55556,17 грн. нормативно та документально обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Позивачем також на підставі п.3.5 Договору була нарахована пеня за період з 25.11.07 р. по 30.10.10 р. у сумі 20299,87 грн.

Ч.1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку,  передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За змістом ст. 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні  санкції; оперативно-господарські санкції та адміністративно-господарські санкції.

Відповідно до ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової  суми (неустойка,  штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним  правил  здійснення  господарської  діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ч.1 та ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня,  коли зобов'язання  мало бути виконано.

Як вбачається з наданого розрахунку нарахування пені проведено більше ніж за 6 місяців, що є порушенням вимог чинного законодавства, а отже пеня за кожний період може нараховуватись не більше ніж шість місяців, та за таких обставин кінцевий строк нарахування пені за травень 2009р. (останній спірний період згідно заявленого позову) - 25 листопада 2009р., а позивач звернувся з даним позовом до суду лише 26.11.2010р., тобто з пропуском строку позовної давності щодо стягнення пені.

Статтею 258 ЦК України встановлений скорочений термін позовної давності щодо стягнення пені, а саме в один рік.

Згідно ч.3 та ч.4 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Відповідачем зроблена заява щодо застосування строку позовної давності.

Враховуючи, що позивачем необґрунтовано нарахована пеня саме за період до 30.10.2010р., нарахування даної пені проведено з порушенням вимог ч.6 ст. 232 ГПК України, а також враховуючи те, що сплинув строк стягнення пені, на застосуванні якого наполягає відповідач, суд відмовляє в частині стягнення пені за несвоєчасну сплату орендної плати в сумі 20299,87 грн.

Згідно ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Згідно пункту 3.2 Договору оренди орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць.

Як вбачається з наданих розрахунків нарахування орендної плати проведено позивачем саме з урахуванням індексів інфляції, при цьому позивач просить додатково стягнути інфляційні втрати, суд вважає, що додаткове нарахування інфляційних втрат суперечить вимогам чинного законодавства та позивачем проведено подвійне нарахування інфляційних втрат, а отже відмовляє в стягнення інфляційних втрат у сумі 12039,36 грн.

Таким чином, суд вважає позовні вимоги законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково, а саме в частині стягнення орендної плати в сумі 55556,17 грн., в іншій частині відмовляє в задоволенні позовних вимог з наведених вище підстав.

Судові витрати покладаються на відповідача відповідно до вимог ст. 49 ГПК України в частині задоволених позовних вимогах, а саме стягує з відповідача держмито в сумі 555,56 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн.

Керуючись ст.8 Конституції України, ст.ст. 1, 12, 22, 32-34, 43, 44, 49, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального  кодексу України, суд   

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з ТОВ "Харківський економіко-правовий університет" (61080 м. Харків, пр. Гагаріна, 187, код 24332652) на користь Державної податкової інспекції у м. Маріуполі (87532 м. Маріуполь, вул. Італійська, 59, код 23031003) заборгованість з орендної плати в розмірі 55556,17 грн.

Стягнути з ТОВ "Харківський економіко-правовий університет" (61080 м. Харків, пр. Гагаріна, 187, код 24332652) на користь держбюджету України (одержувач -  УДК у м. Харкові, № рахунку 31110095700002, код ЄДРПОУ 24134490, код бюджетної класифікації 22090200, символ звітності банку 095, банк одержувача - ГУДКУ у Харківській обл., МФО 851011) 555,56 грн. державного мита.

Стягнути з ТОВ "Харківський економіко-правовий університет" (61080 м. Харків, пр. Гагаріна, 187, код 24332652) на користь державного бюджету України (одержувач коштів  -  УДК у м. Харкові, № рахунку 31219264700002, код ЄДРПОУ 24134490, код бюджетної класифікації 22050000, символ звітності банку 264, банк одержувача - ГУДКУ у Харківській обл., МФО 851011) 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

          Видати накази після набрання рішенням законної сили.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Суддя                                                                                 Яризько В.О.

Повний текст рішення підписаний 24.01.2011 р.