Постанова

від 19.05.2011 по справі 44/04-06/1-42/343-10

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 "19" травня 2011 р.                                                                                    

Справа № 44/04-06/1-42/343-10  

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого      

Грейц К.В.,

суддів:

Бакуліної С.В., Глос О.І.,

розглянувши

у відкритому судовому засіданні касаційні скарги

ДПІ у місті Маріуполі

та ТОВ "Харківський економіко-правовий університет"

на постанову

Харківського апеляційного господарського суду від 03.03.2011р.

у справі

№44/04-06/1-42/343-10 господарського суду Харківської області

за позовом

Державної податкової інспекції у місті Маріуполі

до

ТОВ "Харківський економіко-правовий університет"

про

стягнення 87 895,40грн.

 ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Харківської області від 18.01.2011р. у справі №44/04-06/1-42/343-10 (суддя Яризько В.О.), залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 03.03.2011р. (судді: Сіверін В.І., Ільїн О.В., Терещенко О.І.), позов задоволено частково: стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість з орендної плати в розмірі 55 556,17грн. В задоволенні решти позовних вимог ДПІ у місті Маріуполі відмовлено.

У касаційній скарзі ДПІ у місті Маріуполі просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 18.01.2011р. у справі №44/04-06/1-42/343-10  та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 03.03.2011р. та прийняти нове рішення, яким задоволити позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на порушення господарськими судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме ст.29 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", ст.ст. 22, 192, 316, 317, 319, 549, 611, 625, 759 ЦК України, ст.ст. 173-175, 193, 199, 217, 230 ГК України.

У касаційній скарзі ТОВ "Харківський економіко-правовий університет" просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 18.01.2011р. у справі №44/04-06/1-42/343-10  та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 03.03.2011р. та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову ДПІ у місті Маріуполі, посилаючись на порушення господарськими судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме ст.ст. 631, 653, 762, 776, 795 ЦК України.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 21.04.2011 року у справі №44/04-06/1-42/343-10 продовжено строк розгляду та відкладено розгляд касаційної скарги на 19.05.2011 року.

18.05.2011 року до Вищого господарського суду України надійшла телеграма від представника відповідача ТОВ "Харківський економіко-правовий університет", в якій відповідач просить відкласти розгляд справи на іншу дату у зв'язку з хворобою представника.

Клопотання про відкладення розгляду касаційної скарги задоволенню не підлягає, оскільки повторне відкладення розгляду касаційної скарги призведе до порушення строків розгляду касаційної скарги, передбачених ст. 111-8 Господарського процесуального кодексу України.

Сторони не скористалися своїм процесуальним правом на участь свого представника у судовому засіданні касаційної інстанції.

Перевіривши матеріали справи та проаналізувавши на підставі встановлених у них фактичних обставин правильність застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційні скарги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Господарськими судами першої та апеляційної інстанцій встановлено наступне.

16.06.2004р. між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Донецькій області (орендодавець) та ТОВ "Харківський економіко-правовий університет" (орендар) був укладений договір оренди  №1217/2004 від (далі - Договір №1), згідно умов п. 1.1 якого Фонд (орендодавець) передає, а Університет (орендар) приймає в строкове платне користування нерухоме майно - адміністративну будівлю колишнього санаторію-профілакторію, яке розташоване за адресою: м. Маріуполь, пр. Адмірала Нахімова, 35, і знаходиться на балансі державної податкової адміністрації у місті Маріуполі, вартістю, яка визначена згідно з експертною оцінкою станом на 30.04.2004р.  1 115 895,00 грн.

Відповідно до п. 2.1 договору №1 орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, вказаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами договору та акту приймання-передачі майна.

16.06.2004р. між сторонами підписано Акт приймання-передачі, де вказано, що регіональне відділення ФДМ України по Донецькій області передає, а відповідач приймає державне майно - будівлю колишнього санаторію-профілакторію, яке розташоване за адресою: м. Маріуполь, пр. Адмірала Нахімова, 35, та знаходиться на балансі державної податкової адміністрації у м. Маріуполі, з метою розміщення учбових аудиторій відповідно до договору №1.

Відповідно до пунктів 3.1 та п. 3.3 договору орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати та перераховується до державного бюджету та балансоутримувачу в співвідношенні 50% і 50% відповідно щомісяця не пізніше 25 числа місяця.

Згідно з п. 5.2, 5.6 договору орендар зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати орендну плату і щомісяця до 25 числа надавати орендодавцю інформацію про перерахування орендної плати.

Відповідно до пункту 10.1 цей договір був укладений на строк з 16.06.2004р. по 16.06.2005р.

Згідно з пунктом 10.6 договору у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну цього договору після закінчення строку його чинного протягом місяця, договір вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені цим Договором.

Судами встановлено, і сторонами не заперечувалось, що строк дії договору був продовжений з 16.06.2005р. на 360 днів.

21.07.2006р. між РВ ФДМ України по Донецькій області (орендодавець) та відповідачем (орендар) укладено договір №2 про внесення змін до договору оренди №1217/2004 від 16.06.04р.

Відповідно до п.п. 1.1, 2.1 договору № 2 орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нерухоме майно - 85/100 адміністративної нежитлової будівлі санаторію-профілакторію, а саме: основну нежитлову будівлю літ.А-8, прибудову літ.А2-2 та частину підвалу літ. А/п, загальною площею 4 931,7 м2, яке розташоване за адресою: 87500, м. Маріуполь, пр. Нахімова, 35, що належить Державі в особі Верховної Ради України, та знаходиться на балансі державної податкової інспекції у м. Маріуполі, вартість якого визначена за незалежною оцінкою майна станом на 30.04.2004р. у сумі 1115895,00 грн. Орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, вказаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору і акта приймання-передачі майна та його реєстрації.

Згідно з пунктом 10.1 договору № 2 про внесення змін до договору оренди № 1217/2004р. від 16.06.2004р., договір № 1217/2004р. від 16.06.2004р. діє з 16.06.2004 р. по 16.06.2016р.

Згідно з п. п. 3.3, 3.5 договору №2 орендна плата перераховується до державного бюджету і балансоутримувачу у співвідношенні 50%  і 50% відповідно щомісяця не пізніше 25 числа; орендна плата, перерахована несвоєчасно або в неповному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету, та на користь балансоутримувачу у визначеному пунктом 3.3 співвідношенні, відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості, з урахуванням індексації, за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

28.05.2009р. між сторонами був складений акт приймання-передачі майна, згідно з яким відповідач повернув позивачу 85/100 будівлі, розташованої за адресою м. Маріуполь, пр. Нахімова, 35.

У зв'язку з невиконанням відповідачем зобов'язань за договором щодо своєчасної, в повному обсязі сплати орендних платежів ДПІ у місті Маріуполі звернулася до господарського суду Донецької області з позовом до ТОВ "Харківський економіко-правовий університет", в якому просить стягнути з ТОВ "Харківський економіко-правовий університет" заборгованість по орендній платі у розмірі 55556,17 грн. за період з листопада 2008 року по травень 2009 року, пеню за період з 25.11.07 р. по 30.10.10 р. у сумі 20299,87 грн. та інфляційні втрати в сумі 12039,36 грн.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 29.11.2010р. у справі №44/04-06/1 позовну заяву ДПІ у місті Маріуполі до ТОВ "Харківський економіко-правовий університет" про стягнення 87 895,4грн. передано за підсудністю до господарського суду Харківської області (а.с. 50).

Задовольняючи позов в частині стягнення заборгованості з орендної плати в розмірі 55 556, 17 грн. та відмовляючи в задоволенні решти позовних вимог, господарські суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що: по-перше, факт наявності заборгованості відповідача з орендної плати в період з листопада 2008 року по травень 2009 року в сумі 55 556, 17 грн. підтверджено матеріалами справи; по-друге, відповідач не надав до суду доказів неможливості використання орендованих приміщень через незадовільний технічний стан, зокрема, доказів звернення до позивача чи Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області з пропозицією розірвати договір внаслідок неможливості користування орендованими приміщеннями через їх технічний стан; крім того, при прийманні майна за актом приймання-передачі (підписаного відповідачем) відповідач жодних зауважень щодо технічного стану майна не зробив; по-третє, з врахуванням положень ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України щодо нарахування штрафних  санкцій за прострочення виконання зобов'язання в межах шести місяців кінцевий строк нарахування пені за травень 2009 року (останній спірний період згідно з заявленим позовом) - 25 листопада 2009 року, а позивач звернувся з позовом лише 26.11.2010 року, тобто з пропуском строку позовної давності щодо стягнення пені, а відповідачем зроблена заява щодо застосування позовної давності; по-четверте, враховуючи, що орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції на наступний місяць (п. 3.2 договору), додаткове стягнення інфляційних втрат суперечить ч. 1 ст. 61  Конституції України  (згідно з якою ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення).

Висновки господарських судів попередніх інстанцій щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог у частині стягнення заборгованості з орендної плати у сумі 55 556, 17 грн. є законними і обґрунтованими, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" передача об'єкта оренди орендодавцем орендареві здійснюється у строки і на умовах, визначених у договорі оренди.

Згідно з ч. 5 ст. 762 Цивільного кодексу України плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч. 3 ст. 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку; зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України, ст. 193 ГК України).

Господарськими судами встановлено і матеріалами справи підтверджено  факт укладення між сторонами договору оренди №1217/2004 від 16.06.2004 року і договору №2 про внесення змін до договору оренди №1217/2004 від 16.06.2004 року, передачі орендованого майна відповідачу за актом приймання-передачі від 16.06.2004 року, підписаного відповідачем без зауважень (а.с.70), і повернення вказаного майна позивачу лише 28.05.2009 року (а.с.15 ).

Господарськими судами також встановлено, матеріалами справи підтверджено і відповідачем не спростовано факт невиконання відповідачем зобов'язань щодо своєчасної і в повному обсязі сплати орендної плати, внаслідок чого виникла заборгованість з орендної плати в період з листопада 2008 по травень 2009 року в сумі 55 556, 17 грн.

Доводи відповідача про неможливість користуватися орендованим майном через його незадовільний стан цілком правомірно не було взято до уваги господарськими судами, оскільки, як встановлено господарськими судами, відповідач прийняв майно за актом приймання-передачі від 16.06.2004 року без будь-яких зауважень (а.с.70), протягом дії договору не звертався до позивача або РВ ФДМУ по Донецькій області з відповідними листами чи пропозицією розірвати договір і повернув орендоване майно на виконання рішення господарського суду Донецької області від 10.02.2009 року у справі №37/245пд лише 28.05.2009 року.

Що стосується висновків господарських судів в частині позовних вимог про стягнення пені за несвоєчасну сплату орендної плати та інфляційних, слід зазначити наступне.

Пославшись на сплив строку позовної давності щодо вимог про стягнення пені (з врахуванням обмеження строку нарахування пені шістьма місяцями пунктом 6 ст. 232 Господарського кодексу України) і звернення позивача з даним позовом лише 26.11.2010 року (тоді як кінцевий строк нарахування пені –25.11.2009 року), господарські суди не взяли до уваги, що: по-перше, згідно з матеріалами справи (а.с.49) позивач звернувся з позовом до господарського суду не 26.11.2010 року, а 23.11.2010 року; по-друге, положення ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України щодо нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання в межах шести  місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, застосовується до відповідних правовідносин у разі, якщо інше не встановлено законом або договором, а умовами договору оренди встановлено можливість нарахування пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день  прострочення, включаючи день оплати  (п. 3.5 договору).

Висновки господарських судів про те, що додаткове нарахування позивачем інфляційних втрат суперечить вимогам ч. 1 ст. 61 Конституції України (згідно з якою ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне і те саме правопорушення) не ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального права, оскільки: по-перше, відповідно до ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на  вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від прострочення суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, тобто інфляційні нарахування на суму боргу не є санкціями, а входять до складу грошового зобов'язання; по-друге, умови договору про визначення орендної плати за кожний наступний місяць шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції (п.3.2 договору) не є юридичною відповідальністю за правопорушення в розумінні вимог чинного законодавства.

Відповідно до ч. 2 ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

У зв'язку з наведеним та врахуванням меж повноважень касаційної інстанції, встановлених ч. 2 ст. 111-5 та ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу України, постановлені у справі судові рішення в частині позовних вимог про стягнення пені та інфляційних підлягають скасуванню, а справа в цій частині—передачі на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи суду першої інстанції слід взяти до уваги викладене у зазначеній постанові, вжити всі передбачені чинним законодавством засоби для всебічного, повного та об'єктивного встановлення обставин справи, прав та обов'язків сторін і, в залежності від встановленого та у відповідності з вимогами закону, вирішити спір.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 1115, 1117, п. 3 ст. 1119, ст.ст. 11110, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційні скарги ДПІ у місті Маріуполі та ТОВ "Харківський економіко-правовий університет" на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 03.03.2011 р. у справі №44/04-06/1-42/343-10 задовольнити частково.

Рішення господарського суду Харківської області 18.01.2011 року та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 03.03.2011 року у справі №44/04-06/1-42/343-10 скасувати в частині позовних вимог про стягнення пені та інфляційних.

В цій частині справу направити на новий розгляд до господарського суду Харківської області.

В іншій частині постанову Харківського апеляційного господарського суду від 03.03.2011 року залишити без змін.

Головуючий

К. Грейц

Судді:

С. Бакуліна

О. Глос