Рішення

від 03.02.2011 по справі 7/209-10

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

7/209-10

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

 01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16                                                   тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"03" лютого 2011 р.                                                                  Справа № 7/209-10

  Господарський суд Київської області у складі судді Антонової В.М., розглянувши справу

за позовом          Малого науково-виробничого підприємства «Текаро», м. Київ,

до                    Києво-Святошинської районної партійної організації Народної партії, Київська область, м. Боярка,

про                    стягнення 114 240,00 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Родиненко М.В. –представник за довіреністю №8/2010 від 27.10.2010 року,

від відповідача: не з'явились,

секретар судового засідання: Мельничук Л.В.

Обставини справи:

Мале науково-виробниче підприємство «Текаро»(далі –позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовною заявою б/н від 16.12.2010 року (вх. №5942 від 27.12.2010 року) до Києво-Святошинської районної партійної організації Народної партії (далі –відповідач) про стягнення 114 240,00 грн. неустойки за несвоєчасне повернення об'єкта оренди.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що у зв'язку з закінченням строку дії договору оренди нежитлового приміщення від 06.03.2009 року відповідач, в порушення умов договору, не звільнив орендовані ним приміщення та не передав їх за актом передання-приймання. При цьому, позивач посилається на рішення господарського суду Київської області у справі №3/078-10, яким задоволена позовна вимога Малого науково-виробничого підприємства «Текаро»про виселення Києво-Святошинської районної партійної організації Народної партії з нежитлового приміщення, що знаходиться за адресою: Київська область, м. Боярка, вул. б. Хмельницького, 98, у зв'язку із закінченням строку дії договору оренди. На виконання цього рішення був виданий наказ господарського суду Київської області від 19.07.2010 року, який відділом Державної виконавчої служби Києво-Святошинського районного управління юстиції був виконаний 30.09.2010 року, що підтверджується актом ВДВС серії АА №019613. Враховуючи зазначене, позивач просить суд стягнути з відповідача на підставі ч. 2 ст. 785 ЦК України за весь період користування нежитловим приміщенням (а саме за період з 07.02.2009 року по 30.09.2010 року) неустойку в розмірі 114 240,00 грн. з розрахунку місячної орендної плати.

Ухвалою господарського суду Київської області від 27.12.2010 року було порушено провадження у справі №7/209-10 та призначено її розгляд на 20.01.2011 року.

У зв'язку з неявкою в судове засідання 20.01.2011 року представників відповідача, який у відповідності до ч. 1 ст. 64 ГПК України належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, про що свідчить наявне в матеріалах справи повідомлення про вручення поштового відправлення, розгляд справи відкладався на 03.02.2011 року.

У судовому засіданні 03.02.2011 року представник позивача подав заяву про зменшення розміру позовних вимог, в якій просить суд у зв'язку з помилковим обрахунком позивачем суми неустойки, стягнути з відповідача 111 180,00 грн. неустойки за період з 07.02.2009 року по 30.09.2010 року. Вказана заява прийнята судом до розгляду. Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги, вважає їх обґрунтованими і правомірними та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі з врахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог.

Представники відповідача в судове засідання 03.02.2011 року повторно не з'явились. Відповідач про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином, про причини неявки відповідач суд не повідомив, вимог ухвал суду не виконав, відзиву на позовну заяву не надав.

На підставі ст. 75 ГПК України, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності відзиву на позовну заяву та без участі відповідача за наявними в ній матеріалами, так як його нез'явлення не перешкоджає вирішенню спору.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення і доводи представника позивача, дослідивши та оцінивши представлені докази в їх сукупності, господарський суд встановив:

06.03.2009 року між Малим науково-виробничим підприємством «Текаро»(орендодавець за договором, позивач у справі) та Києво-Святошинською районною партійною організацією Народної партії (орендар за договором, відповідач у справі) було укладено договір оренди нежитлового приміщення (далі –договір), відповідно до п. 1.1 якого, орендодавець зобов'язався передати орендареві у строкове платне користування, а орендар зобов'язався прийняти у строкове платне користування приміщення, що визначене у цьому договорі та зобов'язався сплачувати орендодавцеві орендну плату.

Адреса будівлі, у якій знаходиться приміщення, що орендується: Київська область, м. Боярка, вул. Б. Хмельницького, 98 (п. 1.2 договору). Загальна площа приміщення, що орендується, складає: 203,0 кв.м. (п. 1.3 договору).

Додатком №1 від 14.05.2009 року до договору від 06.03.2009 року, сторони затвердили зміни в п. 1.3 та 5.1 договору від 06.03.2009 року, а саме встановили, що загальна площа приміщення, що орендується, складає 204,00 кв.м., а розмір орендної плати складає 70,00 грн. за кв.м. Вказаний додаток підписаний повноважними представниками сторін та скріплений їх печатками.

Приписами п. 3.1 договору передбачено, що приміщення, що орендується, повинно бути передано орендодавцем та прийнято орендарем протягом 3-х днів з дня набрання чинності цим договором.

Згідно п. 5.2 договору, розмір орендної плати за кожний наступний місяць, визначається шляхом коригування розміру місячної оплати за попередній місяць на індекс інфляції, за поточний місяць.

Орендна плата сплачується орендарем в безготівковому порядку на поточний рахунок орендодавця до 15 числа поточного місяця за минулий місяць (п. 5.3 договору).

Сторонами, п. 4.1. договору, погоджено, що строк оренди приміщення, що орендується складає 11 місяців з моменту прийняття приміщення, що орендується, за актом приймання-передачі.

Відповідно до п. 9.2 договору, останній вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання.

07.03.2009 року між Малим науково-виробничим підприємством «Текаро»та Києво-Святошинською районною партійною організацією Народної партії було складено акт передачі-приймання орендованого приміщення, відповідно до якого орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування нежитлове приміщення, загальною площею 203,0 кв.м., що знаходиться за адресою: Київська область, м. Боярка, вул. Б. Хмельницького, 98. Вказаний акт підписаний повноважними представниками сторін та скріплений їх печатками, при цьому в останньому зазначено, що сторони взаємних претензій не мають.

Відповідно до п.п. 6.3.5. та 7.2. договору, орендар зобов'язаний протягом 10 днів по закінченню строку оренди передати приміщення, що орендується орендодавцеві в справному стані та підписати акт приймання-передачі.

Приміщення, що орендується, вважається фактично переданим орендодавцю з дати підписання акта передання-приймання (п. 7.4. договору).

Частиною 1 ст. 785 ЦК України унормовано, що у разі припинення договору, орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві орендоване нежитлове приміщення у належному стані.

Враховуючи, що у відповідності до п. 4.1. договору, строк оренди приміщення закінчився 07.02.2010 року (07.03.2009 року, дата підписання акту передачі-приймання нежитлового приміщення в оренду, +11 місяців), то відповідач повинен був повернути орендоване приміщення на протязі 10 днів, а саме до 17.02.2010 року (07.02.2010 року+10 днів).

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх обов'язків за договором в частині сплати орендної плати та повернення орендодавцеві орендованого приміщення після закінчення строку оренди, позивач звернувся до господарського суду Київської області з позовом про виселення Києво-Святошинської районної партійної організації Народної партії з приміщення, що знаходиться за адресою: Київська область, м. Боярка, вул. Б. Хмельницького, 98.

Рішенням господарського суду Київської області від 06.07.2010 року у справі №3/078-10 з відповідача стягнуто 50 937,37 грн. заборгованості по сплаті орендної плати за період з жовтня 2009 року по лютий (по 06.02) 2010 року за договором, 12 022,53 грн. заборгованості по сплаті комунальних послуг, виселено відповідача з орендованого приміщення, а також зобов'язано останнього передати орендоване приміщення позивачу.

Оскільки відповідач в добровільному порядку не виконав вказане рішення суду, зокрема, в частині повернення орендованого приміщення, то державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Києво-Святошинського районного управління юстиції 30.09.2010 року було здійснене його примусове виселення, про що 30.09.2010 року складено Акт вилучення у боржника предметів, зазначених у рішення суду та передачі їх стягувачу, відповідно до якого позивачу (орендодавцю) було повернуто орендоване за договором приміщення. Копії зазначених документів містяться в матеріалах справи.

Вищенаведене свідчить про те, що відповідач фактично у період з 17.02.2010 року по 30.09.2010 року перебував у нежилих приміщеннях, які він орендував у позивача за договором оренди від 06.03.2009 року, та повернув їх позивачу лише 30.09.2010 року.

Згідно зі статтею 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом.

Відповідно до ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до ч. 1. ст. 785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Наявними матеріалами справи, а саме Актом про вилучення у боржника предметів, зазначених у рішення суду та передачі їх стягувачу від 30.09.2010 року, підтверджується, що приміщення, орендоване за договором від 06.03.2009 року, було повернуто позивачу (орендодавцю) лише 30.09.2010 року.

Згідно ч.2 ст. 785 ЦК України, якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Предметом позову у даній справі є вимога позивача про стягнення з відповідача неуйстоки на підставі ч. 2 ст. 785 ЦК України в розмірі місячної орендної плати у зв'язку з невиконанням Києво-Святошинською районною партійною організацією Народної партії обов'язку з повернення орендованого майна.

При цьому, господарський суд зазначає, що відповідно до приписів глави 51 ЦК України мірами відповідальності, що застосовуються за порушення зобов'язання за наявності вини є сплата неустойки, відшкодування збитків і моральної шкоди, а також припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від нього, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору, та зміна умов зобов'язання.

Частиною 1 ст. 199 ГК України передбачено, що виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов'язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Виходячи зі змісту ст. ст. 546, 548, 549 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися у відповідності до закону або умов договору, зокрема, неустойкою, яку боржник повинен сплатити у разі порушення зобов'язання.

Крім того, згідно ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Статтею 785 ЦК України та іншими приписами законодавства не встановлено заборони для стягнення неустойки за несвоєчасне повернення приміщення орендарем у розмірі меншому, ніж передбачено ч. 2 ст. 785 ЦК України.

Згідно ч. 2 ст. 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом.

За таких обставин, господарський суд дійшов висновку про правомірність вимоги позивача про стягнення з відповідача неустойки на підставі ч. 2 ст. 785 ЦК України в розмірі місячної орендної плати у зв'язку з невиконанням Києво-Святошинською районною партійною організацією Народної партії обов'язку з повернення орендованого майна за період прострочки з 07.02.2010 року по 30.09.2010 року.

Однак, перевіривши наданий позивачем розрахунок неустойки, з врахуванням умов договору та наявних у матеріалах справи документів, господарський суд вважає, що наданий позивачем розрахунок неустойки є невірним з наступних підстав.

Позивач у позовній заяві вказує, що після припинення дії договору, а саме з 06.02.2010 року по день його фактичного звільнення (30.09.2010 року), відповідач використовував приміщення 236 днів, зокрема, 22 дні лютого 2010 року (з 07.02.2010 року по 28.02.2010 року) та 7 повних місяців (з березня 2010 року по вересень 2010 року).

Проте, господарський суд зазначає, що відповідно до п. п. 4.1., 6.3.5., 7.2. договору, строк оренди приміщення складає 11 місяців з моменту прийняття приміщення за актом приймання-передачі та після закінчення цього строку відповідач повинен протягом 10 днів повернути об'єкт оренди орендодавцю (позивачу у справі). Беручи до уваги те, що акт приймання-передачі приміщення в оренду був підписаний сторонами 07.03.2009 року, то строк дії договору закінчився 07.02.2010 року і відповідно до 17.02.2010 року відповідач повинен був повернути орендоване приміщення позивачу.

Таким чином, враховуючи, що строк дії договору оренди припинився 07.02.2010 року та відповідно до умов договору відповідач повинен був повернути орендоване нежитлове приміщення протягом 10 днів після закінчення строку оренди, то господарський суд дійшов висновку, що право вимоги позивача на стягнення з відповідача неустойки виникло з 18.02.2010 року. Отже, наведене свідчить, що у лютому 2010 року відповідач фактично без відповідних правових підстав використовував приміщення 11 днів, а саме з 18.02.2010 року по 28.02.2010 року включно, а не 22 дня, як помилково вказує позивач в розрахунку суми неустойки.

Оскільки місячна орендна плата за користування об'єктом оренди згідно умов договору від 06.03.2009 року становить 14 280,00 грн. (204 кв.м., загальна площа орендованого приміщення,*70,00 грн., орендна плата за 1 кв.м.), то відповідно неустойка за фактичне користування приміщенням відповідачем у лютому 2010 року становить 5 610,00 грн. (510,00 грн., орендна плата за один день користування приміщенням (14 280,00 грн./28дні),*11 днів, фактичного користування приміщенням у лютому 2010 року). Відповідно за період з березня 2010 року по вересень 2010 року неустойка за користування відповідачем приміщенням становить 99 960,00 грн. (14 280,00 грн., місячна орендна плата за користування приміщенням,*7 місяців, фактичного користування приміщенням). Отже, загальна сума неустойки, яка підлягає стягненню з відповідача за несвоєчасне повернення об'єкту оренди за період з 18.02.2010 року по 30.09.2010 року складає 105 570,00 грн. (5 610,00 грн.+99 960,00 грн.). В іншій частині позову, а саме в стягненні 5 610,00 грн. неустойки (111 180,00 грн., як визначено позивачем в заяві про зменшення позовних вимог, - 105 570,00 грн.), суд відмовляє.

За таких обставин, господарський суд дійшов до висновку, що позов, з врахуванням заяви про зменшення позовних вимог, підлягає задоволенню частково, у сумі 105 570,00грн. –неустойка за несвоєчасне повернення об'єкту оренди. В іншій частині позову, а саме в стягненні 5 610,00 грн. неустойки за несвоєчасне повернення об'єкту оренди, господарський суд відмовляє.

Відповідно до абз. 2. п. 4.2. Роз'яснення Вищого господарського суду України від 04.03.1998 року №02-5/78 «Про деякі питання практики застосування розділу VІ Господарського процесуального кодексу України»якщо позивач завищив ціну позову, або у процесі розгляду спору зменшив позовні вимоги, або господарський суд відмовив у стягненні певних сум, державне мито у цій частині не повертається.

Згідно абз. 4 п. 9 вищезазначеного Роз'яснення Вищого господарського суду України Розподіл між сторонами сум, що підлягають сплаті за проведення експертизи (аудиту), послуги перекладача, а також інших судових витрат проводиться за правилами розподілу державного мита.

Судові витрати відповідно до ст. 49 ГПК України покладаються на сторін, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст.  44, 49, ст. ст.  82-85 ГПК України, господарський суд,-

вирішив:

1.          Позов задовольнити частково.

2.                    Стягнути з Києво-Святошинської районної партійної організації Народної партії (08150, Київська область, Києво-Святошинський район, м. Боярка, вул. 50-років Жовтня, буд. 27/16, код ЄДРПОУ 26021548) на користь Малого науково-виробничого підприємства «Текаро»(03028, м. Київ, проспект Науки, буд. 41, код ЄДРПОУ 13686140) 105 570 (сто п'ять тисяч п'ятсот сімдесят) грн. 00 коп. неустойки та судові витрати: 1 055 (одну тисячу п'ятдесят п'ять) грн. 70 коп. державного мита і 224 (двісті двадцять чотири) грн. 47 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.                    В іншій частині позову відмовити.

          4.   Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду Київської області набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному або касаційному порядку.

 Суддя                                                                                Антонова В.М.