Рішення

від 03.02.2011 по справі 11/206-10

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

11/206-10

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця,  Хмельницьке шосе, 7  тел. 66-03-00, 66-11-31       http://vn.arbitr.gov.ua

І м е н е м     У к р а ї н и

РІШЕННЯ

03 лютого 2011 р.                             Cправа 11/206-10

за позовом   Вінницького навчально-науково-виробничого об'єднання «Комплекс –1»,

                      м. Вінниця     

до                  товариства з обмеженою відповідальністю «Фобос», м. Вінниця    

про                стягнення 9 502,26 грн.

                                                    Суддя      В. Матвійчук

при секретарі судового засідання Т. Павловій , за участю представників:

від позивача              -  Т. Романішина за довіреністю № 9  від 12.01.2011р.,

                                      С. Оверчук за  довіреністю № 8  від 12.01.2011р.,

від відповідача         -  не з'явився.       

СУТЬ СПОРУ:

Заявлено позов про стягнення з  товариства з обмеженою відповідальністю «Фобос»згідно розрахунку заборгованості на користь Вінницького навчально-науково-виробничого об'єднання «Комплекс –1»суму основного боргу 7 374, 80 грн., крім того пеню в розмірі 83, 43 грн., неустойку у розмірі подвійної плати за користування приміщенням 1 956, 72 грн., сума боргу з урахуванням індексу інфляції в сумі 63, 94 грн. та  3% річних від простроченої суми 23, 37 грн..

В процесі розгляду справи позивач змінив розмір позовних вимог, про що подав заяву за № 2 від 11.01.2011р., в якій просить стягнути з відповідача 1988,80 грн. основного боргу, 49,14 грн.  інфляційних нарахувань, 83,43 грн. пені, 16,11 грн. 3% річних та 7730,66 грн. неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення повернення орендованого майна.

Вказана заява прийнята судом до розгляду.

Позовні вимоги мотивовані тим, що у відповідності до укладеного між сторонами 14.01.2009р.  договору оренди нежитлових приміщень № 2, позивач передав а відповідач прийняв нежитлові приміщення обумовлені договором.

За час дії договору відповідач додатково брав в оренду інші приміщення та  повертав орендовані приміщення,  що сторонами фіксувалось в додатках до договору.

Відповідно до положень 3.3 договору відповідач зобов'язався вносити оренду плату щомісячно зі сплатою до 10-го числа поточного місяця згідно з виставленим рахунком позивача в повному обсязі.

Проте, відповідачем не виконувалися  умови договору,  оренда плата вносилась несвоєчасно та не в повному обсязі.

Зважаючи на положення п.п. 6.7., 7.3., 7.7. договору позивач листом за № 105  від 22.11.2010р.  повідомив відповідача про  відмову від договору оренди, та керуючись ст. 785 ЦК України, вимагав звільнити приміщення та сплатити  отримані орендні послуги і  штрафні санкції.

Однак, вказане звернення відповідачем залишено без належного  реагування, приміщення на день слухання справи відповідачем не звільнено та не проведено розрахунків по орендній платі.

Відповідач вимоги суду викладені в ухвалі  від 08.12.2010р. щодо надання документів не виконав, явки уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив.  Про розгляд справи в суді повідомлений належним чином, про що свідчить поштове повідомлення № 20459241.

Зважаючи на відсутність належних доказів в матеріалах справи та з метою забезпечення реалізації сторонами права на судовий захист своїх прав та інтересів, ухвалою від 28.12.2010р. розгляд справи відкладено на 03.02.2011р..

В судовому засіданні встановлено, що відповідач не скористався своїми правами не надавши визначених судом документів та не забезпечивши явки свого представника.  

Враховуючи викладене суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про час і місце розгляду судової справи і забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.

За викладених вище обставин справу, із врахуванням вимог ч.1 ст.69 ГПК України,   розглянуто за наявними у ній матеріалами, згідно ст. 75 цього Кодексу.

Перевіривши доводи представника позивача доказами та оцінивши їх на засадах всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, судом встановлено  наступне.

14 січня  2009 року між Вінницьким навчально-науково-виробничим об'єднанням «Комплекс –1»(позивач, за договором Орендодавець) та товариством з обмеженою відповідальністю «Фобос» ( відповідач, за договором Орендар) укладено договір оренди нежитлових приміщень за № 2.

За умовами даного договору  Орендодавець передає а Орендар приймає в оренду нежитлове приміщення площею 57,7 м.кв., розташованих на першому поверсі, а саме: кім. інв. № 9-42,5 м.кв. та кім. інв. № 10 –12,5 м.кв., що належать Орендодавцю на правах власності.

Відповідно до п. 2.1 договору передача в оренду чи повернення з оренди нежитлового приміщення здійснюється сторонами згідно з актом прийому-передачі приміщень і мереж, де вказуються інвентарні номери та загальна площа, місце розташування, технічний стан приміщення і обладнання, визначаються межі експлуатаційної відповідальності мереж.

Вартість оренди 1 кв.м. площі приміщень і визначених відповідно до п. 1.2 договору послуг встановлюється за домовленістю сторін і оформляється окремим протоколом, який підписується обома сторонами. Протокол є невід'ємною частиною договору оренди нежитлових приміщень (п. 3.2 договору).

Орендна плата за оренду нежитлового приміщення вноситься Орендарем щомісячно зі сплатою до 10-го числа поточного місяця згідно з виставленим рахунком Орендодавця в повному обсязі.

За час дії договору між сторонами укладено ряд додатків до нього (№№ 4-14), якими вносились відповідні зміни та доповнення.

Так, зокрема 18.12.2009 р. відповідач передав з оренди приміщення інв. №10 площею 12,5 кв.м, про що укладено  додаток №6 .

01.2.2010 р. відповідач додатково взяв в оренду приміщення загальною площею 30кв.м, а саме: приміщення інв. №7 –20,6 кв.м, інв. № 4 –1,8 кв.м, інв. № 11 –7,6 кв.м. за 1м2, про що укладено додаток № 8.

18.06.2010 р. відповідач погодив з позивачем зміни до договору оренди в частині зміни термінів платежів за оренду з 10 числа на 20 число поточного місяця, про що укладено додаток № 10.

12.07. 2010 р. відповідач додатково взяв в оренду приміщення загальною площею 28 кв.м, а саме: інв. № 5 – 20,6 кв.м, інв. № 4 –1,8 кв.м, інв. № 11 –5,6 кв.м., про що укладено  додаток № 11.

31.10.2010 р. відповідач повернув з оренди позивачу приміщення загальною площею 58 кв.м., а саме: інв. № 5 –20,6 кв.м, інв. № 3,6 кв.м., інв. № 11 –13,2 кв.м., інв. № 7 –20,6кв.м., про що укладено  додаток № 13.

В оренді відповідача в листопаді 2010 року залишилося приміщення інв. № 9 площею 45,2 кв. м. з орендною платою 55 грн. за 1 кв. м, за користування якого згідно умов договору орендна плата становить 2486 грн..

Як стверджується матеріалами справи, зокрема актами прийому-передачі наданих послуг, виписками банку, рахунками-фактури, орендна плата відповідачем вносилась з порушенням строків визначених договором.

Так, за жовтень 2010 року відповідачем сплачено орендну плату в розмірі  5386 грн. після звернення позивача до суду з позовом.

Посилаючись на  п.п. 6.7, 7.3, 7.7 позивач 22.11.2010 р. листом №105 повідомив відповідача про відмову від договору оренди та, посилаючись на  ст. 785 ЦК України, вимагав звільнити приміщення та розрахуватися за отримані орендні послуги та сплатити штрафні санкції. Однак, вказане звернення відповідачем залишено  без реагування.

Окрім того, останнім не сплачено розміру орендної плати за листопад 2010 року в розмірі 1988,80 грн..

Беручи до уваги встановлені обставини, суд зважає на таке.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст. 173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Як вбачається із матеріалів справи предметом позову є стягнення боргу згідно договору оренди.

В силу ст. 759 Цивільного кодексу України за  договором  найму  (оренди)  наймодавець  передає   або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.  

За таких обставин позивачем правомірно заявлено до стягнення 1988,80 грн. боргу по орендній платі.

Судом також розглянуто вимогу позивача  про стягнення 49,14 грн.  інфляційних нарахувань, 83,43 грн. пені, 16,11 грн. 3% річних та 7730,66 грн. неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення повернення орендованого майна.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно з ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання .

Згідно ч.6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст. 230 ГК України).

Частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України передбачено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому, розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконання частини зобов'язання, або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до ч.1 ст.624 Цивільного кодексу України, якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Пунктом 6.4 договору визначено, що за прострочку платежів за оренди приміщень та послуг Орендар перераховує Орендарю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочки.

Відповідно до ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Оскільки відповідач не виконав зобов'язання у строк визначений у договорах,  він є боржником, що прострочив.

Згідно ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Як зазначено вище сторони в договорі (п. 7.2.) встановили 10% річних за прострочення виконання зобов'язання.

Перевіривши за допомогою бази даних «Законодавство України»правильність нарахування заявлених до стягнення сум пені та  річних  судом встановлено, вказані суми  є обґрунтованими, а відтак підлягають задоволенню.

Щодо заявлених до стягнення  49,14 грн. інфляційних нарахувань за визначений розрахунком період,  суд зауважує наступне.

Індекс інфляції (індекс споживчих цін) –це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, який визначається виключно Держкомстатом і його найменший період визначення становить місяць, а тому прострочка платежу за менший період не тягне за собою нарахування інфляційних втрат, а розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що мала місце на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Держкомстатом, за період прострочки. Розрахунки індексу інфляції за квартал, період з початку року і т. п. проводяться «ланцюговим»методом, тобто шляхом множення місячних (квартальних і т. д.) індексів (наказ Держкомстату від 27.07.2007, № 265 «Про затвердження Методики розрахунку базового індексу споживчих цін»).

Визначений в розрахунку період нарахування не може бути предметом розгляду, оскільки прострочка платежу за менший період ніж місяць не тягне за собою нарахування інфляційних втрат.

За таких обставин задоволенню підлягає сума інфляційних нарахувань в розмірі 26,93 грн..

Згідно ч. 2 ст. 785 Цивільного кодексу  України якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Пунктом 6.7. договору визначено, що при виникненні кредиторської заборгованості на протязі 2-х місяців і більше по орендній платі нежитлових приміщень, повністю або частково згідно п. 3.3 цього договору та оформлених протоколів, додатків до нього, дія договору припиняється, про що Орендодавець направляє Орендарю повідомлення про відмову від договору найму (оренди). Договір оренди вважається розірваним з моменту одержання повідомлення Орендодавця про відмову від договору.

Зміна чи розірвання договору відбувається за згодою сторін чи за умовами договору (п. 7.3. договору).

Дострокове розірвання цього договору Орендодавцем в односторонньому порядку наступає при фінансовій заборгованості Орендаря понад два місяці, якщо сторони не домовилися про інше (п. 7.7. договору).

Як встановлено судом, повідомлення про розірвання договору відповідачем отримано 24.11.2010р.. Проте, після припинення договору відповідач не виконав свого обов'язку щодо фактичного звільнення приміщення.

Враховуючи те, що вищевказаною нормою цивільного законодавства прямо передбачена відповідальність наймача у вигляді сплати неустойки у певному розмірі за невиконання обов'язку повернення речі після припинення договору найму, суд дійшов висновку, що  вимога позивача про стягнення з відповідача неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення повернення орендованого майна є правомірною. Дослідивши розрахунок неустойки в розмірі 7730,66 грн., судом встановлено, що вказана сума неустойки є обґрунтованою, а тому підлягає задоволенню.  

В силу ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Зважаючи на  наведене, позов підлягає  частковому задоволенню з розподілом  судових витрат за правилами ст. 49 ГПК України.

Керуючись   ст.ст.43, 32, 33, 34, 43, 49, 82, 84, 85, 115 Господарського процесуального кодексу України, -

В И Р І Ш И В:    

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Фобос»(21022, м. Вінниця, вул. Київська, 134, код 3264779) на користь Вінницького навчально-науково-виробничого об'єднання «Комплекс-1»(21007, м. Вінниця, вул. Фрунзе, код 31679925) 1988 (одну тисячу дев'ятсот вісімдесят вісім) грн. 80 коп. –боргу по орендній платі за листопад 2010 року; 83 (вісімдесят три) грн. 43 коп. – пені; 16 (шістнадцять) грн. 11 коп. –3% річних; 26 (двадцять шість) грн. 93 коп. – інфляційних втрат; 7730 (сім тисяч сімсот тридцять) грн. 66 коп. - неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення повернення орендованого майна;  152 (сто п'ятдесят дві) грн. 54 коп. -  витрат зі сплати  державного мита та 235 (двісті тридцять п'ять) грн. 66 коп. -  витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

      3.          В решті позову відмовити.

4.          Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5.          Копію рішення направити відповідачу.

                                                                       Повне рішення складено 07.02.2011р.

Суддя                                                         В. Матвійчук

віддрук. прим.:

1 - до справи

2- відповідачу - (21022, м. Вінниця, вул. Київська, 134)