Постанова

від 26.01.2011 по справі 5020-5/369

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУ Д УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 січня 2011 р. № 5020-5/369

Вищий господарський суд Ук раїни у складі колегії судді в:

Головуючого судді: Мирошниченка С.В.,

суддів: Барицької Т.Л.,

Губенко Н.М.,

розглянувши касаційну ска ргу Суб'єкта підприємницько ї діяльності ОСОБА_4

на постанову Севастопольського апеляц ійного господарського суду в ід 16.08.2010

та на рішення господарського суду міста Севастополь від 17.06.2010

у справі № 5020-5/369

за позовом Товариства з обмеженою ві дповідальність "Севастополь ська судоремонтна компанія"

до Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_4

про стягнення 3 851,18 грн.

в судовому засіданні взяли участь представники:

- позивача повідомлений, але не з'явився;

- відповідача повідомле ний, але не з'явився;

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Севастополя від 17. 06.2010 у справі № 5020-5/369 (суддя І.В. Євдо кімов), залишеним без змін пос тановою Севастопольського а пеляційного господарського суду від 16.08.2010 (судді: В.І. Гонтар , Ю.М. Гоголь, К.В. Волков), позов Т овариства з обмеженою відпов ідальність "Севастопольська судоремонтна компанія" (далі - позивач) до Суб'єкта підпри ємницької діяльності ОСОБ А_4 (далі - відповідач) про ст ягнення 3 851,18 грн. задоволено ча стково, вирішено стягнути з в ідповідача на користь позива ча заборгованість в розмірі 3 124,72 грн., з яких: 2 613,00 грн. - основн а заборгованість, 273, 54 грн. - пе ня, 65,71 грн. - 3% річних, 172,47 грн. - з битки від інфляції та судові витрати.

Відповідач, не погоджуючис ь із прийнятими у справі судо вими рішеннями, звернувся з к асаційною скаргою до Вищого господарського суду України , в якій просить постанову Сев астопольського апеляційног о господарського суду від 16.08.20 10 та рішення господарського с уду міста Севастополя від 17.06.20 10 скасувати, та направити дану справу на новий розгляд до мі сцевого господарського суду з підстав порушення судами п опередніх інстанцій норм мат еріального та процесуальног о права.

Учасники судового процесу належним чином повідомлялис я про час та місце розгляду да ної справи згідно з вимогами Інструкції з діловодства в г осподарських судах Україн и, затвердженої наказом Голо ви Вищого господарського суд у України від 10.12.2002 № 75, проте сто рони не скористались своїм п равом бути присутніми у судо вому засіданні 26.01.2011.

Оскільки ухвалою Вищого го сподарського суду України ві д 06.01.2011 (про порушення касаційно го провадження) явка учасник ів судового процесу обов'язк овою не визнавалася, додатко ві документи від них не витре бовувалися, з врахуванням ос обливостей розгляду скарги с удом касаційної інстанції, п ередбачених ст. 1117 ГПК України , колегія суддів вважає, що нея вка представників сторін у с удове засідання не перешкодж ає розгляду справи за наявни ми матеріалами відповідно до ст.ст. 75, 1115 ГПК України та не є пі дставою для відкладення розг ляду справи.

Ознайомившись з матеріа лами та обставинами справи н а предмет надання їм судами п опередніх інстанцій належно ї юридичної оцінки та повнот и встановлення обставин спра ви, дотримання норм матеріал ьного та процесуального прав а, колегія суддів Вищого госп одарського суду України дійш ла висновку, що касаційна ска рга відповідача не підлягає задоволенню з наступних під став.

Як вбачається з матеріалі в справи, 14.07.2009 року між товарис твом з обмеженою відповідаль ністю "Севастопольська судор емонтна компанія" (виконавец ь) та суб'єктом підприємницьк ої діяльності ОСОБА_4 (зам овник) укладений договір № 2 (д алі - договір), відповідно до пункту 1.1. якого виконавець зо бов'язався виконати роботи п о ремонту РБ "Красноперекопс к" в обсязі, згідно з відомостя ми на виконання робіт (додато к 1) та здати замовнику у строк и передбачені даним договоро м.

Згідно з пунктом 1.2 договору замовник зобов'язався прийн яти та оплатити роботи в поря дку, визначеному договором.

Пунктом 3.1 цього договору вс тановлено, що договірна варт ість робіт приблизна та узго джена сторонами в сумі 11 160,00 грн .

Пунктом 3.5 договору сторони обумовили, що оплата робіт зд ійснюється замовником перев одом грошових коштів на розр ахунковий рахунок виконавця наступним чином: зокрема 30% ві д вартості робіт за договоро м оплачується протягом 3-х бан ківських днів з моменту вико нання 30% робіт згідно з даним д оговором.

Обґрунтовуючи підстави по зову, позивач посилається на те, що згідно з актом виконани х робіт від 20.08.2009, роботи відпов ідно до п. 3.5 договору № 2 від 14.07.200 9 виконані ним належним чином , однак обов'язку з оплати вказ аних робіт відповідачем здій снено не було.

Свої заперечення проти поз овних вимог відповідач мотив ує тим, що оскільки зазначени й акт виконаних робіт підпис аний неуповноваженою на те о собою, то він не може бути дока зом виконання робіт за догов ором, з огляду на що позовні ви моги є безпідставними.

Колегія суддів не погоджує ться з вищезазначеними довод ами відповідача, враховуючи наступне.

Відповідно до п. 3.3. договору при завершенні робіт виконав ець надає замовнику акт вико наних робіт, узгоджений з пре дставником замовника.

Замовник протягом доби роз глядає та направляє виконавц ю затверджений акт виконаних робіт чи мотивовану відмову (п. 3.4. договору).

Відповідно до наявного в ма теріалах справи листа відпов ідача № 153 від 22.07.2009, останнім бул о визнано, що позивач виконав роботи на суму 2613,00 грн., зокрема зазначено, що у зв' язку зі зм еншенням обсягу робіт, рахун ок 30% оплати повинен складати 2 613 грн., замість виставлених 3 348 грн.

У листі № 154 від 23.07.2009 відповіда ч підтвердив, що 21.07.2009 позивачем було надіслано на його адрес у необхідні для оплати докум енти, а саме фінансовий акт 30% г отовності від 20.07.2009, рахунок № 2 в ід 21.07.2009 та акт виконаних робіт від 20.07.2009.

Крім того, у вищезазначеном у листі відповідач вказав, що оскільки п. 3.5. договору встано влено, що оплата 30% від вартост і робіт здійснюється протяго м 3-х банківських днів з момент у виконання, то строк виконан ня становить - до 24.07.2009.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 ГК Укра їни майново-господарськими в изнаються цивільно-правові з обов'язання, що виникають між учасниками господарських ві дносин при здійсненні господ арської діяльності, в силу як их зобов'язана сторона повин на вчинити певну господарськ у дію на користь другої сторо ни або утриматися від певної дії, а управнена сторона має п раво вимагати від зобов'язан ої сторони виконання її обов 'язку.

Відповідно до статті 509 ЦК Ук раїни зобов`язанням є правов ідношення, в якому одна сторо на (боржник) зобов`язана вчини ти на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утри матися від певної дії, а креди тор має право вимагати від бо ржника виконання його обов`я зку.

Підставою виникнення циві льних прав та обов`язків є, зок рема, договори та інші правоч ини (п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України).

Згідно зі ст. 629 ЦК України до говір є обов' язковим для ви конання сторонами.

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України, суб 'єкти господарювання та інші учасники господарських відн осин повинні виконувати госп одарські зобов'язання належн им чином відповідно до закон у, інших правових актів, догов ору, а за відсутності конкрет них вимог щодо виконання зоб ов'язання - відповідно до вимо г, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до вико нання господарських договор ів застосовуються відповідн і положення ЦК України з урах уванням особливостей, передб ачених ГК України.

З огляду на вищезазначене, к олегія суддів Вищого господа рського суду погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо наявності пі дстав для стягнення з відпов ідача заборгованості за дого вором відповідно до фактично го обсягу робіт в сумі 2 613,00 грн.

Щодо вимог позивача про стя гнення неустойки у сумі 1000,00 гр н., колегія суддів касаційної інстанції зазначає наступне .

Сторони передбачили у п. 8.2. д оговору, що за порушення стро ків оплати замовник сплачує виконавцю неустойку в розмір і 1% від суми договору (на день о плати) за кожен день простроч ення платежу.

Відповідно до п. 48 Інформаці йного листа Вищого господарс ького суду України № «Про дея кі питання практики застосув ання норм Цивільного та Госп одарського кодексів України »від 07.04.08 № 01-8/211 штраф та пеня є рі зновидами неустойки, які від різняються тим, що розмір пен і залежить від тривалості пр острочення боржника, а штраф не залежить.

Оскільки ГК України не міст ить визначень неустойки, штр афу та пені, які сплачуються у разі невиконання або ненале жного виконання господарськ ого зобов'язання, слід виходи ти із визначень, наведених у Ц К України.

Відповідно до статті 549 ЦК Ук раїни пенею є неустойка, що об числюється у відсотках від с уми несвоєчасно виконаного г рошового зобов'язання за кож ен день прострочення виконан ня.

Таким чином, умови укладено го між сторонами договору пе редбачають цивільно-правову (господарсько-правову) відпо відальність за порушення йог о умов у вигляді сплати неуст ойки у формі пені.

Як встановлено судами попе редніх інстанцій та підтверд жено матеріалами справи, поз ивачем нараховано відповіда чу до сплати пеню у розмірі 1000,0 0 грн.

Згідно з приписами п. 18 листа Вищого господарського суду України «Про деякі питання п рактики застосування норм Го сподарського процесуальног о кодексу України, порушені у доповідних записках про роб оту господарських судів у 2004 р оці»від 11.04.2005 року №01-8/344 з огляду на вимоги частини 1 статті 47 ГП К щодо прийняття судового рі шення за результатами обгово рення усіх обставин справи т а частини 1 статті 43 ГПК Україн и стосовно всебічного, повно го і об'єктивного розгляду в с удовому процесі всіх обстави н справи в їх сукупності суд п овинен перевірити обґрунтов аність і правильність здійсн еного нарахування штрафних с анкцій, річних, збитків від ін фляції, і в разі, якщо їх обчис лення помилкове - зобов'язат и позивача здійснити перерах унок відповідно до закону чи договору або зробити це само стійно.

Таким чином, суд першої інст анції належним чином здійсни в перерахунок розміру пені, щ о підлягає стягненню з відпо відача на користь позивача т а встановив, що вона складає 273,54 грн., з чим правомірно погод ився суд апеляційної інстанц ії.

Крім того, є обґрунтованими висновки судів попередніх і нстанцій про стягнення з від повідача нарахованих позива чем на розмір основної забор гованості 3% річних та інфляці йних втрат, з огляду на таке.

Статтею 625 ЦК України встано влено, що боржник, який простр очив виконання грошового зоб ов'язання, зобов'язаний на вим огу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встан овленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних ві д простроченої суми; боржн ик не звільняється від відпо відальності за неможливість виконання ним грошового зоб ов'язання.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати б оргу з урахуванням індексу і нфляції та процентів річних є способами захисту його май нового права та інтересу, сут ь яких полягає у відшкодуван ні матеріальних втрат кредит ора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційни х процесів та отриманні комп енсації (плати) від боржника з а користування утримуваними ним грошовими коштами, належ ними до сплати кредиторові; о тже, інфляційні нарахування на суму боргу та проценти річ них входять до складу грошов ого зобов'язання (постанова В СУ від 16.05.2006 у справі №10/557-26/155).

Отже, як встановлено судами попередніх інстанцій, та зна йшло своє підтвердження в су ді касаційної інстанції, від повідач порушив виконання зо бов'язання за договором, а том у вимога позивача про стягне ння інфляційних втрат та 3% рі чних, в силу наведених норм, є обґрунтованою.

З урахуванням меж перегляд у справи в касаційній інстан ції, колегія суддів вважає, що під час розгляду справи факт ичні її обставини були встан овлені місцевим та апеляційн им господарськими судами на підставі всебічного, повного і об' єктивного дослідження поданих доказів в їх сукупно сті, висновки судів відповід ають цим обставинам і їм дана належна юридична оцінка з пр авильним застосуванням норм матеріального і процесуальн ого права.

Доводи касаційної скарги н е спростовують висновків апе ляційного та місцевого госп одарських судів, а тому підст ав для зміни чи скасування рі шення та постанови судів поп ередніх інстанції, не вбачає ться.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Гос подарського процесуального кодексу України, Вищий госпо дарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Су б'єкта підприємницької діяль ності ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Постанову Севастопольсько го апеляційного господарськ ого суду від 16.08.2010 та рішення го сподарського суду міста Сева стополь від 17.06.2010 у справі № 5020-5/369 з алишити без змін.

Головуючий суддя С.В . Мирошниченко

Судді: Т.Л. Барицька

Н.М. Гу бенко