Рішення

від 01.02.2011 по справі 37/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

37/12

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

01.02.11 р.                                                                                    Справа № 37/12                               

Господарський суд Донецької області у складі судді Попкова Д.О., при секретарі Рассуждай С.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовною заявою: Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації „Маріупольгаз” м. Маріуполь, ідентифікаційний код 03361135

до Відповідача: Республіканської сільської ради с. Республіка, Донецької області, ідентифікаційний код 04340750

про: стягнення заборгованості в розмірі 2611,71грн., пені в розмірі 224,75грн., 3% річних  в розмірі 41,26грн. та інфляційних витрат в розмірі 106,44грн.

за участю уповноважених представників:

від Позивача –  Комарова О.В. (за довіреністю №03-5/102 від 20.12.2010р.);

від Відповідача  –  не з'явився

Відповідно до вимог ст.ст.4-4, 81-1 ГПК України судовий розгляд здійснювався з фіксацією у протоколі судового засідання

Згідно ст. 77 ГПК України суд відкладав розгляд справи з 18.01.2011р. на 01.02.2011р.

У судовому засіданні 01.02.2011р. суд виходив до нарадчої кімнати для прийняття рішення.

СУТЬ СПРАВИ:

Відкрите акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації „Маріупольгаз” м. Маріуполь (Позивач) звернулося до Господарського суду Донецької області з позовною заявою до Республіканської сільської ради с. Республіка, Донецької області (далі – Відповідач) про стягнення заборгованості в розмірі 2611,71грн., пені в розмірі 224,75грн., 3% річних  в розмірі 41,26грн. та інфляційних витрат в розмірі 106,44грн.

В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на неналежне виконання Відповідачем грошових зобов'язань за договором на надання послуг на технічне обслуговування газопроводів та споруджень на них №06/931-09 від 23.11.2009р., за період з лютого по листопад 2010р., внаслідок чого утворилась стягувана заборгованість та виникли підстави для нарахування пені, інфляції та 3% річних.

На  підтвердження вказаних обставин Позивач надав договір на надання послуг на технічне обслуговування газопроводів та споруджень на них №06/931-09 від 23.11.2009р. з додатком, акти прийому-передачі виконаних робіт, рахунки, претензію №03-782 від 07.04.2010р., акт звірки розрахунків.

Нормативно свої вимоги Позивач обґрунтовує ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 610, 629 Цивільного кодексу України,  ст. 193 Господарського кодексу України та ст.ст. 1, 2, 12, 22, 54-57  Господарського процесуального кодексу України.

На виконання вимог суду Позивачем надані додаткові документи для залучення до матеріалів справи (а.с.а.с.32-56, 69-74).

Відповідач надав відзив на позов №28 від 28.01.2011р.  з додатками (а.с.а.с.64-66),  яким підтвердив наявність заявленої до стягнення суми заборгованості перед Позивачем, вказав на виникнення боргу через відсутність коштів в бюджеті ради і не реєстрацію у зв'язку із цим договору в державному казначействі, відмову керівництва Позивача у проханні Відповідача відкликати позов, та просив розглянути справу без участі свого представника.

Представник Позивача у судовому засіданні 01.02.2011р. підтримав заявлений позов у повному обсягу та наполягав на вирішенні спору в цьому судовому засіданні.

Суд вважає за можливе вирішити спір за наявними у справі документами, оскільки їх цілком достатньо для правильною юридичної кваліфікації розглядуваних правовідносин.

Вислухавши у судовому засіданні представника Позивача, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВСТАНОВИВ:

23.11.2009р. між Позивачем (Виконавець) та Відповідачем (Замовник) укладено договір на надання послуг на технічне обслуговування газопроводів та споруджень на них №06/931-09 (а.с.7), згідно п.1.1, 2.2, 6.1 якого Виконавець виконує роботи по профілактичному та технічному обслуговуванню належних Замовнику газопроводів та споруджень на них згідно з діючими Правилами безпеки систем газопостачання України, затверджених наказом Держнаглядомпраці №254 від 01.10.1997р., за адресою: вул. Мира, с. Республіка, Тополина і Нова, строком до 23.11.2010р.

Згідно до п. 1.2 договору Замовник повинен прийняти та сплатити вартість виконаних робіт.

Розділом 3 договору сторонами була визначена вартість передбачених договором видів робіт (послуг) згідно додатку №1 до договору (а.с.8) із застереженнями про те, що ціна є динамічною та встановили порядок її зміни в залежності від зміни вартості профілактичного і технічного обслуговування (п. 3.2.), і вартість матеріалів, деталей, вузлів, необхідних для виконання робіт, не входять до загальної вартості робіт і сплачуються окремо

У розділі 4 договору сторони визначений порядок оплати,, зокрема встановивши, що Виконавець 1 раз на місяць відає Замовнику акт форми 2 на фактично виконані роботи з додаванням рахунку на  сплату (п. 4.1.), а Замовник має протягом 3-х банківських днів з моменту отримання акту  і рахунку їх підписати та сплатити (п. 4.2.).

Умовами п. 5.2. договору сторони передбачили відповідальність за несвоєчасну сплату рахунків, наданих Виконавцем, Замовник сплачує пеню у розмірі двох облікових ставок НБУ, за кожний день прострочки.

В перебігу правовідносин за вказаним договором Позивачем були направлені Відповідачу акти виконаних робіт та рахунки: за лютий 2010р. (а.с.9) рахунок №336то на суму 549,59грн., за березень 2010р. (а.с.10) рахунок №923то на суму 274,79грн., за квітень 2010р. (а.с.11) рахунок №1586то на суму 220,21грн., за травень 2010р. (а.с.12) рахунок №2393то на суму 220,21грн., за червень 2010р. (а.с.13) рахунок №2394то на суму 220,21грн., за липень 2010р. (а.с.14) рахунок №2395то на суму 220,21грн., за серпень 2010р. (а.с.15) рахунок №2396то на суму 220,21грн., за вересень 2010р. (а.с.16)  рахунок №2397то на суму 220,21грн., за жовтень 2010р. (а.с.17) рахунок №2398то на суму 233,03грн., за листопад 2010р. (а.с.18) рахунок № 2399то на суму 233,04грн. всього на загальну суму 2611,71грн., які прийняті та підписані Відповідачем із зазначенням дати підписання.

Претензією №03-2443 від 05.11.2010р. (а.с.19) Позивач повідомив (а.с.73) Відповідача про наявність заборгованості, у тому числі – і за розглядуваним договором, та вимагав її погашення до 15.11.2009р.  

У зв'язку із незадоволенням претензійних вимог, Позивач звернувся до суду з розглядуваним позовом, вимагаючи стягнення окрім суми заборгованості за період з лютого по листопад 2010р. в сумі 2611,71грн., нараховані на цю суму пеню в розмірі 224,75грн., 3% річних в сумі 41,26грн. та інфляційну індексацію у розмірі 106,44грн.

Як вбачається із довідки станом на 31.01.2011р. (а.с.69) за підписом керівника та головного бухгалтера Позивача  та акту звірення розрахунків (а.с.74), складеного та надісланого (а.с.73) Позивачем на виконання вимог суду, заявлена до стягнення сума заборгованості не погашена.

Відповідач у відзиві №28 від 28.01.2011р.  (а.с.64) підтвердив наявність заборгованості у стягуваній сумі.

Суд розглядає справу в контексті всіх заявлених вимог, оскільки їх об'єднання відповідає приписам ст. 58 Господарського процесуального кодексу України -  вони поєднані підставами виникнення та наданими доказами (порушення грошових зобов'язань за договором).

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає вимоги Позивача до Відповідача такими, що підлягають задоволенню частково, враховуючи наступне:

Як вбачається із матеріалів справи, сутність розглядуваного позову полягає у примусовому спонуканні Відповідача до виконання грошових зобов'язань за договором і застосуванні наслідків їх невиконання у вигляді стягнення 3% річних, інфляційної індексації та пені.

Зважаючи на статус сторін та характер правовідносин, останні, згідно ст.ст.1-3 Господарського кодексу України регламентуються насамперед його положеннями та іншими актами господарського законодавства, зокрема Цивільним кодексом України та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України. Виходячи із змісту прав та обов'язків сторін, визначених  договором 06/931-09 від 23.11.2009р., його предмету, такий договір кваліфікується судом як договір про надання послуг.

Як встановлено ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг виконавець зобов'язується за завданням замовника надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Отже, в контексті зазначених норм укладений між Позивачем та Відповідачем договір  є належною підставою для виникнення у останнього грошових зобов'язань, визначених його умовами.

Як встановлено ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ч.1 ст.903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. В свою чергу,  ч. 1 ст. 530  цього Кодексу визначає, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

При цьому, приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.

Таким чином,  Відповідач не мав жодних підстав для ухилення від виконання обов'язку із здійснення платежів за отримані послуги  в термін 3 банківських днів з моменту отримання акту форми 2 та рахунку на оплату відповідно до умов п.п. 4.1 та 4.2 договору № 06/931-09 від 23.11.2009р.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України та ст.599  Цивільного кодексу України за загальним правилом зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином, тоді як невиконання або неналежне виконання є порушенням зобов'язання у розумінні ст. 610 Цивільного кодексу України.

Оскільки наявність боргу у заявлені  Позивачем сумі підтверджується матеріалами справи, Відповідачем не тільки на спростовується, але  й визначається, суд дійшов висновку про можливість визнання Замовника таким, що прострочив виконання відповідних грошових зобов'язань у розміні ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України.

За змістом ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, що прострочив виконання грошового зобов'язання, не звільняється від відповідальності за неможливість його виконання та на вимогу кредитора має сплатити суму боргу з урахуванням інфляційної індексації та 3% річних за весь період прострочення.

Здійснивши перевірки правильності арифметичного розрахунку вимог в цій частині  (а.с.а.с.21-27), суд  дійшов висновку про можливість задоволення вимог щодо:

- щодо заборгованості за надані послуги по технічному обслуговуванню у повному обсягу – у розмірі _2611,71грн.;

- в частині 3% річних - лише у розмірі 39,12грн.(через недоліки у розрахунку, зумовленими спрощенням чисел);

- відносно інфляційної індексації повністю – у розмірі 106,44грн., оскільки заявлена сума не перевищує розміру процентів, який може бути нарахований за вказаний Позивачем період прострочення.

Згідно із ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, у тому числі – сплата неустойки, що узгоджується із ч. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України.

Аналогічні положення закріплені і в ст.ст. 216, 217 Господарського кодексу України. При цьому, несвоєчасне виконання грошових зобов'язань є належною підставою у розумінні ст. 218 Господарського кодексу України для застосування заходів господарсько-правової відповідальності.

Як встановлено ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є вид неустойки, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Враховуючи, що домовленість Позивача та Відповідача про застосування пені у разі прострочення плати сформульована безпосередньо у п. 5.2. договору, вимоги ст. 547 Цивільного кодексу України стосовно форми правочину щодо забезпечення виконання зобов'язання, видом якого у розумінні ч. 1 ст. 546 цього Кодексу є неустойка, у розглядуваному випадку дотримані.

Приймаючи до уваги висновок щодо наявності заборгованості Відповідача, яка сформувалась протягом вказаного Позивачем періоду нарахування, тривіальність прострочення платежу, суд, зважаючи на обмеження суми стягуваної пені приписами ст. 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”, а періоду її нарахування  - положеннями  ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, здійснивши перерахунок за допомогою відповідної програми інформаційно-пошукової системи „Законодавство”, дійшов висновку про можливість задоволення позовних вимог про стягнення пені частково - в розмірі 221,88грн. Частковість задоволення вимог в означеній частині обумовлена арифметичними недоліками Позивача у підрахунку.

Відносно зауважень Відповідача про нездійснення  реєстрації договору в органах державного казначейства суд наголошує, що діюче законодавство не покладає у залежність від вчинення або не вчинення Замовником означених дій ані дійсність договору, ані настання моменту оплати згідно його умов і необхідності її здійснення.

Судові витрати у відповідності до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України стягуються з Відповідача на користь Позивача пропорційно суми задоволених вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1, 4-2 - 4-6, 22, 33, 34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

      1. Позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації „Маріупольгаз” м. Маріуполь (ідентифікаційний код 03361135) до Республіканської сільської ради с. Республіка, Донецької області (ідентифікаційний код 04340750) про стягнення заборгованості в розмірі 2611,71грн., пені в розмірі 224,75грн., 3% річних  в розмірі 41,26грн. та інфляційних витрат в розмірі 106,44грн. задовольнити  частково.

2. Стягнути з Республіканської сільської ради с. Республіка, Донецької області (ідентифікаційний код 04340750) на користь Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації „Маріупольгаз” м. Маріуполь (ідентифікаційний код 03361135) заборгованість в розмірі 2611,71грн., пеню в розмірі 221,88грн., інфляційні витрати в розмірі 106,44грн. та 3% річних в розмірі 39,12грн

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. У задоволені решти вимог відмовити.

4. Республіканської сільської ради с. Республіка, Донецької області (ідентифікаційний код 04340750) на користь Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації „Маріупольгаз” м. Маріуполь (ідентифікаційний код 03361135) державне мито в сумі 99,80грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 235,60 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

У судовому засіданні 01.02.2011р. проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст  рішення складено та підписано 07.02.2011р.

Суддя                                                               Попков Д.О.