Рішення

від 02.02.2011 по справі 16/287

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

16/287

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

02.02.11 р.                                                                                    Справа № 16/287                               

Суддя господарського суду Донецької області В.В. Манжур,

при секретарі Гавриленко І.О., розглянувши матеріали справи

за позовом: Приватного підприємства „ВТБ Лізинг Україна” м.Київ

до відповідача: Державного підприємства „Донецька залізниця” м.Донецьк

про стягнення 7433682,06грн.,

За участю представників сторін :

від позивача: Цибенко В.В. – за довіреністю

від відповідача: Бахал В.Ю. – за довіреністю

СУТЬ СПОРУ:

Ухвалою господарського суду Донецької області від 13.12.2010р. порушено провадження по справі за позовом Приватного підприємства „ВТБ Лізинг Україна” м.Київ до Державного підприємства „Донецька залізниця” м.Донецьк про стягнення 7433682,06грн., у тому числі суми основного боргу в розмірі 4354104,37грн., суми коефіцієнту коригування в розмірі 2490030,39грн., пені в розмірі 299126,60грн., 3% річних в розмірі 69639,67грн., витрати від інфляції в розмірі 220781,03грн. За вказаною позовною заявою розгляд справи призначено на 27.12.2010р. – 10год. 10хв. Судом визнано обов`язковою явку у судове засідання представників сторін, сторони у справі зобов`язані надати докази та документи, необхідні для всебічного, повного та об`єктивного розгляду  справи.

Представників сторін було ознайомлено з правами та обов'язками у відповідності із                   ст.22 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні клопотання про фіксацію судового процесу технічними засобами        не надвалось, на підставі чого справу було розглянуто без застосування зазначених засобів. Крім цього, роз'яснено вимоги ст.81-1 Господарського процесуального кодексу України, тому складено протокол, який долучено до матеріалів справи.

Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.  

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на договір фінансового лізингу                     № Д/Ш-071868/НЮ-242-ФЛ від 25.09.2007р. з додатками, додаткову угоду № 1 з додатками, графік лізингових платежів, акт приймання-передачі, рішення по справі № 33/97 від 13.08.2009р., претензію з доказами направлення, відзив на претензію, виписку банку, акт звірки розрахунків, розрахунок суми позовних вимог, неналежне виконання відповідачем умов договору, з приводу чого утворилась заборгованість та позивачем нараховані пеня, 3% річних та індекс інфляції.

Згідно ч.4 ст.22 Господарського процесуального кодексу України – позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Позивач надав до суду заяву за № 6/03-07/11 від 05.01.2011р., в якій просить стягнути з відповідача суму основного боргу в розмірі 3992536,34грн., суму коефіцієнту коригування в розмірі 2283256,43грн., пеню в розмірі 319532,42грн., 3% річних в розмірі 55687,76грн., витрати від інфляції в розмірі 175469,34грн.

Відповідач у відзиві, наданому до суду 27.12.2010р., проти позовних вимог заперечує в повному обсязі, посилаючись на їх безпідставність. Крім того, відповідач надав клопотання за  № 2005/63 від 14.01.2011р. про зменшення розміру пені.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши подані докази та заслухавши у судових засіданнях пояснення представників сторін, господарський суд  встановив:

25.09.2007р. між Приватним підприємством „ВТБ Лізинг Україна” (Лізингодавець) та Державним підприємством „Донецька залізниця” (Лізингоодержувач) був укладений договір фінансового лізингу № 242-ФЛ (далі за текстом – договір), згідно розділу 2 якого Лізингодавець набуває у власність у Продавця предмет лізингу, визначений Лізингоодержувачем, технічні параметри, гарантія якості, необхідний склад документації яких задовольняють потреби Лізингоодержувача, і передає їх Лізингоодержувачу за плату в тимчасове володіння і користування на умовах, передбачених цим договором. Кількість, Виробник товару, модель та термін передачі Предмета лізингу в лізинг визначаються додатком № 2.

Договір, згідно п.12.1., набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до виконання сторонами всіх зобов'язань, передбачених цим договором.

Строк фінансового лізингу складає 84 місяці (лізингові періоди) з моменту підписання актів приймання-передачі предмету лізингу в лізинг (п.4.1. договору).

Лізингодавцем належним чином виконані умови договору, а саме: майно, що є предметом лізингу, - цифрову телефонну станцію з вузлом автоматичної комутації у кількості 1 шт., вартістю 13655833,33грн., було передано в користування Лізингоодержувачу на підставі підписаного акту приймання-передачі майна.

В пункті 3.3. договору передбачено, що загальна ціна договору визначається виходячи з підписаного сторонами графіка лізингових платежів.

Згідно пункту 1.7. договору, графік нарахування платежів розраховується виходячи з винагороди Лізингодавця, визначеної сторонами в розмірі 17% річних. Зазначений розмір винагороди залишається незмінним, протягом всього строку дії договору і не може бути змінений. При обчисленні винагороди Лізингодавця за конкретний Лізинговий період застосовується принцип ануїтету згідно П(с)БУ № 14 „Оренда”.

Величина лізингових платежів, що підлягають оплаті, зафіксована в графіках до договору і розраховується згідно з пунктами 1.8., 1.9. договору, згідно яких в лізинговий платіж входять суми, скореговані на коефіцієнт коригування (К = Курс 2 / Курс 1, де Курс 1 – курс, встановлений НБУ для одного долара США на дату укладання договору, Курс 2 – курс, встановлений НБУ для одного долара США на день, коли фактично здійснюється Лізинговий платіж) і еквівалентні відшкодуванню вартості предмета лізингу, а також винагороди Лізингодавця. включаючи відсотки за користування позиковими коштами з метою придбання предмета лізингу, податків, сплачувані відносно предмета лізингу Лізингодавцем, інші витрати тощо.

Згідно пункту 3.4. договору, лізингові платежі за користування предметом лізингу по кожному графіку здійснюються Лізингоодержувачем до закінчення лізингового періоду                  не пізніше 20 числа поточного місяця відповідно до графіка і мають бути скоригованими на коефіцієнт коригування (К) сумами лізингових платежів, та, за змістом пункту 3.11. договору, їх здійснення не залежить від фактичного користування предметом лізингу.

Між сторонами був узгоджений та підписаний графік нарахування та сплати лізингових платежів, який є невід'ємною частиною договору, з відповідними змінами, які були узгоджені згідно додаткової угоди № 1 від 17.12.2008р. до договору. В пункті 3 додаткової угоди № 1 від 17.12.2008р. до договору сторони узгодили, що з дати підписання цієї угоди всі, раніше підписані графіки лізингових платежів до договору вважати такими, що втратили чинність.

Проте всупереч прийнятих обов'язків, Лізингоодержувач зобов'язання за договором           щодо сплати періодичних лізингових платежів виконував не в повному обсязі, внаслідок чого за період з листопада 2009р. по листопад 2010р. виникла заборгованість, яка, згідно підписаного між сторонами акту звірки розрахунків станом на 30.11.2010р., без врахування коефіцієнту коригування становить 2676140,02грн. Зазначений акт звірки розрахунків стосовно суми заборгованості за договором без врахування коефіцієнту коригування підписаний між сторонами без заперечень.

На підставі зазначеного, зважаючи на той факт, що на момент розгляду справи відповідачем умови договору в частині здійснення лізингових платежів належним чином                       не виконані та до матеріалів справи не надано належних доказів сплати заборгованості за договором у повному обсязі за період з листопада 2009р. по листопад 2010р., позовні вимоги щодо стягнення суми заборгованості з лізингових платежів за договором обґрунтовані, доведені належним чином, але підлягають задоволенню, згідно підписаного між сторонами акту звірки розрахунків станом на 30.11.2010р., без врахування коефіцієнту коригування, в розмірі 2676140,02грн.

В частині стягнення суми коефіцієнту коригування в розмірі 2283256,43грн., суд виходить з наступного:

Статтею 524 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має бути виражене в грошовій валюті України – гривні. Сторони можуть визначити грошовій еквівалент зобов'язаний в іноземній валюті.

В пунктах 1, 2 статті 533 Цивільного кодексу України зазначено, що грошове зобов'язання має виконано в гривнях. Якщо в зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Отже, коригування лізингових платежів, в основі якого лежить зміна курсової різниці, а саме – зміна курсу гривні по відношенню до долару США, прямо не заборонена та не суперечить чинному законодавству України.

Із змісту пункту 1.9. договору вбачається, що „курс 2 – це курс, встановлений НБУ для одного долара США на день, коли фактично здійснюється лізинговий платіж”, а тому сума платежу коригується в момент сплати, а не напередодні, тому що неможливо визначити коефіцієнт коригування, який буде діяти на момент фактичної оплати в майбутньому.

Отже, лише після сплати Відповідачем суми заборгованості за базовим графіком у Позивача виникне право на визначення розміру коефіцієнту коригування, розмір якого і буде визначатися в порядку п.1.9. договору за курсом на дату фактичної сплати суми заборгованості з лізингових платежів.

На підставі зазначеного, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог в частині стягнення суми коефіцієнту коригування в розмірі 2283256,43грн.

Щодо стягнення суми пені в розмірі 319532,42грн., суд зазначає наступне:

В пункті 9.2. договору передбачена відповідальність Лізингоодержувача за порушення строків перерахування лізингових платежів за договором у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє на дату виникнення простроченої заборгованості, за кожний день прострочення на суму простроченої заборгованості.

Згідно зі ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.  

Відповідно до ст.230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно п.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Таким чином, законодавчо обмежений строк, протягом якого може нараховуватись пеня за порушення договірних зобов'язань.

Наданий позивачем розрахунок пені за прострочення лізингових платежів за договором  суд визнав невірним, оскільки позивачем при розрахунку пені за період з 21.12.2009р. по 30.11.2010р. застосовані невірні ставки НБУ.

Згідно розрахунку суду сума пені за прострочку оплати лізингових платежів за договором складає 295296,72грн., виходячи з наступного розрахунку:

період нарахування пені з 21.12.2009р. по 20.06.2010р. (відповідно до вимог ст.232 ГК України)

1) з 21.12.2009р. по 07.06.2010р. – 169 днів прострочки – облікова ставка НБУ 10,25%

   548700,78грн. * (2 * 10,25%) : 365 * 169 = 52081,48грн.

2) з 08.06.2010р. по 20.06.2010р. – 13 днів прострочки – облікова ставка НБУ 9,5%

   548700,78грн. * (2 * 9,5%) : 365 * 13 = 3713,13грн.

період нарахування пені з 21.01.2010р. по 20.07.2010р. (відповідно до вимог ст.232 ГК України)

1) з 21.01.2010р. по 07.06.2010р. – 138 днів прострочки – облікова ставка НБУ 10,25%

   349072,68грн. * (2 * 10,25%) : 365 * 138 = 27055,52грн.

2) з 08.06.2010р. по 07.07.2010р. – 30 днів прострочки – облікова ставка НБУ 9,5%

   349072,68грн. * (2 * 9,5%) : 365 * 30 = 5451,27грн.

3) з 08.07.2010р. по 20.07.2010р. – 13 днів прострочки – облікова ставка НБУ 8,5%

   349072,68грн. * (2 * 8,5%) : 365 * 13 = 2113,56грн.

період нарахування пені з 21.02.2010р. по 20.08.2010р. (відповідно до вимог ст.232 ГК України)

1) з 21.02.2010р. по 07.06.2010р. – 107 днів прострочки – облікова ставка НБУ 10,25%

   349072,68грн. * (2 * 10,25%) : 365 * 107 = 20977,83грн.

2) з 08.06.2010р. по 07.07.2010р. – 30 днів прострочки – облікова ставка НБУ 9,5%

   349072,68грн. * (2 * 9,5%) : 365 * 30 = 5451,27грн.

3) з 08.07.2010р. по 09.08.2010р. – 33 дні прострочки – облікова ставка НБУ 8,5%

   349072,68грн. * (2 * 8,5%) : 365 * 33 = 5365,20грн.

4) з 10.08.2010р. по 20.08.2010р. – 11 днів прострочки – облікова ставка НБУ 7,75%

   349072,68грн. * (2 * 7,75%) : 365 * 11 = 1630,60грн.

період нарахування пені з 21.03.2010р. по 20.09.2010р. (відповідно до вимог ст.232 ГК України)

1) з 21.03.2010р. по 07.06.2010р. – 79 днів прострочки – облікова ставка НБУ 10,25%

   349072,68грн. * (2 * 10,25%) : 365 * 79 = 15488,31грн.

2) з 08.06.2010р. по 07.07.2010р. – 30 днів прострочки – облікова ставка НБУ 9,5%

   349072,68грн. * (2 * 9,5%) : 365 * 30 = 5451,27грн.

3) з 08.07.2010р. по 09.08.2010р. – 33 дні прострочки – облікова ставка НБУ 8,5%

   349072,68грн. * (2 * 8,5%) : 365 * 33 = 5365,20грн.

4) з 10.08.2010р. по 20.09.2010р. – 42 днів прострочки – облікова ставка НБУ 7,75%

   349072,68грн. * (2 * 7,75%) : 365 * 42 = 6225,93грн.

період нарахування пені з 21.04.2010р. по 20.10.2010р. (відповідно до вимог ст.232 ГК України)

1) з 21.04.2010р. по 07.06.2010р. – 48 днів прострочки – облікова ставка НБУ 10,25%

   349072,68грн. * (2 * 10,25%) : 365 * 48 = 9410,62грн.

2) з 08.06.2010р. по 07.07.2010р. – 30 днів прострочки – облікова ставка НБУ 9,5%

   349072,68грн. * (2 * 9,5%) : 365 * 30 = 5451,27грн.

3) з 08.07.2010р. по 09.08.2010р. – 33 дні прострочки – облікова ставка НБУ 8,5%

   349072,68грн. * (2 * 8,5%) : 365 * 33 = 5365,20грн.

4) з 10.08.2010р. по 20.10.2010р. – 72 дні прострочки – облікова ставка НБУ 7,75%

   349072,68грн. * (2 * 7,75%) : 365 * 72 = 10673,02грн.

період нарахування пені з 21.05.2010р. по 20.11.2010р. (відповідно до вимог ст.232 ГК України)

1) з 21.05.2010р. по 07.06.2010р. – 18 днів прострочки – облікова ставка НБУ 10,25%

   349072,68грн. * (2 * 10,25%) : 365 * 18 = 3528,98грн.

2) з 08.06.2010р. по 07.07.2010р. – 30 днів прострочки – облікова ставка НБУ 9,5%

   349072,68грн. * (2 * 9,5%) : 365 * 30 = 5451,27грн.

3) з 08.07.2010р. по 09.08.2010р. – 33 дні прострочки – облікова ставка НБУ 8,5%

   349072,68грн. * (2 * 8,5%) : 365 * 33 = 5365,20грн.

4) з 10.08.2010р. по 20.11.2010р. – 103 дні прострочки – облікова ставка НБУ 7,75%

   349072,68грн. * (2 * 7,75%) : 365 * 103 = 15268,34грн.

період нарахування пені з 21.06.2010р. по 30.11.2010р. (відповідно до вимог ст.232 ГК України)

1) з 21.06.2010р. по 07.07.2010р. – 17 днів прострочки – облікова ставка НБУ 9,5%

   349072,68грн. * (2 * 9,5%) : 365 * 17 = 3089,05грн.

2) з 08.07.2010р. по 09.08.2010р. – 33 дні прострочки – облікова ставка НБУ 8,5%

   349072,68грн. * (2 * 8,5%) : 365 * 33 = 5365,20грн.

3) з 10.08.2010р. по 30.11.2010р. – 113 днів прострочки – облікова ставка НБУ 7,75%

   349072,68грн. * (2 * 7,75%) : 365 * 113 = 16750,71грн.

період нарахування пені з 21.07.2010р. по 30.11.2010р. (відповідно до вимог ст.232 ГК України)

1) з 21.07.2010р. по 09.08.2010р. – 20 днів прострочки – облікова ставка НБУ 8,5%

   349072,68грн. * (2 * 8,5%) : 365 * 20 = 3251,64грн.

2) з 10.08.2010р. по 30.11.2010р. – 113 днів прострочки – облікова ставка НБУ 7,75%

   349072,68грн. * (2 * 7,75%) : 365 * 113 = 16750,71грн.

період нарахування пені з 21.08.2010р. по 30.11.2010р. (відповідно до вимог ст.232 ГК України) – 102 дні прострочки – облікова ставка НБУ 7,75%

   349072,68грн. * (2 * 7,75%) : 365 * 102 = 15120,11грн.

період нарахування пені з 21.09.2010р. по 30.11.2010р. (відповідно до вимог ст.232 ГК України) – 71 день прострочки – облікова ставка НБУ 7,75%

   349072,68грн. * (2 * 7,75%) : 365 * 71 = 10524,78грн.

період нарахування пені з 21.10.2010р. по 30.11.2010р. (відповідно до вимог ст.232 ГК України) – 41 день прострочки – облікова ставка НБУ 7,75%

   349072,68грн. * (2 * 7,75%) : 365 * 41 = 6077,69грн.

період нарахування пені з 21.11.2010р. по 30.11.2010р. (відповідно до вимог ст.232 ГК України) – 10 днів прострочки – облікова ставка НБУ 7,75%

   349072,68грн. * (2 * 7,75%) : 365 * 10 = 1482,36грн.

Отже, стягненню з відповідача підлягає сума пені в розмірі 295296,72грн.

Відповідач у клопотанні за № 2005/66 від 14.01.2011р. просить зменшити розмір пені, посилаючись на скрутний фінансовий стан підприємства та кризу в економіці держави, що потягло за собою погіршення фінансового стану залізниці.

Згідно ст.233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Згідно ч.3 ст.83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Суд дослідив визначені відповідачем обставини та відмовляє у задоволенні клопотання щодо зменшення розміру пені, оскільки відповідачем не надані докази, що підтверджують скрутний фінансовий стан підприємства. Також суд звертає увагу заявника, що зменшення розміру неустойки (штрафу, пені) – це право суду, яке суд, приймаючи рішення, застосовує лише у виняткових випадках. У даному випадку відповідачем не доведена винятковість, що може стати підставою для зменшення розміру пені.

Стосовно заявлених вимог про стягнення 3% річних в розмірі 55687,76грн. та витрат від інфляції в розмірі 175469,34грн., суд виходить з наступного:

Прострочення відповідачем грошового зобов'язання тягне за собою обов'язок сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також трьох процентів річних з простроченої суми, на підставі статті 625 ЦК України.

Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України боржник, що прострочив виконання грошового зобов'язання  на  вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснений позивачем розрахунок індексу інфляції був арифметично перевірений судом у відповідності до методики листа Верховного Суду України № 62-97р від 03.04.97р. “Рекомендації відносно порядку застосування індексу інфляції при розгляді судових справ”.

Отже розрахунки 3% річних  та індексу інфляції визнані судом вірними та підлягають  задоволенню. Стягненню з відповідача підлягають 3% річних в розмірі 55687,76грн. та витрати від інфляції в розмірі 175469,34грн.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються судом  на відповідача (пропорційно розміру задоволених позовних вимог), оскільки саме з вини останнього виник спір.

На підставі ст.ст. 525, 549, 615, 625 Цивільного кодексу України, ст.ст.230, 232, 233 Господарського кодексу України, керуючись ст.ст.4-2, 4-3, 22, 32, 33, 34, 38, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд –

                                                    В И Р I Ш И В :

Позовні вимоги Приватного підприємства „ВТБ Лізинг Україна” м.Київ до Державного підприємства „Донецька залізниця” м.Донецьк про стягнення суми основного боргу в розмірі 3992536,34грн., суми коефіцієнту коригування в розмірі 2283256,43грн., пені в розмірі 319532,42грн., 3% річних в розмірі 55687,76грн., витрат від інфляції в розмірі 175469,34грн. – задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства „Донецька залізниця” м.Донецьк (83001, м.Донецьк вул.Артема, 68; ЄДРПОУ 01074957; п/р 2600901517249 в Донецькому відділенні Укрексімбанку, МФО 334817) на користь Приватного підприємства „ВТБ Лізинг Україна” м.Київ (юр.адреса: м.Київ, вул.Гоголівська, 22/24; поштова адреса: 03150 МСП 03680, м.Київ, вул.Червоноармійська, 72 другий під'їзд, дев'ятий поверх; ЄДРПОУ 34356910; п/р 26001301008886 у ПАТ „ВТБ Банк” м.Київ, МФО 321767) суму основного боргу в розмірі 2676140,02грн., пеню в розмірі 295296,72грн., 3% річних в розмірі 55687,76грн., витрати від інфляції в розмірі 175469,34грн.; витрати по сплаті державного мита в сумі 10985,96грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 101,67грн.

В іншій частині позовних вимог – у задоволенні відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

У судовому засіданні 02.02.2011р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення відповідно до ст.85 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Суддя                                                               Манжур В.В.                               

Повний текст рішення складений та підписаний 07.02.2011р.