Рішення

від 07.02.2011 по справі 4/319

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

4/319

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.02.11                                                                                 Справа № 4/319

Розглянувши матеріали справи за позовом

Публічного акціонерного  товариства “Акціонерний комерційний промислово - інвестиційний банк” в особі філії “Відділення ПАТ Промінвестбанк в м. Луганськ”, м. Луганськ

до Товариства з обмеженою відповідальністю “Транспортно - експедиційна компанія “СхідТрансАвто”, м. Сєвєродонецьк Луганської області

про стягнення 57930,69 дол. США   

Суддя: Батюк Г.М.

за участю секретаря судового засідання: Макаренка В.А.

у присутності представників сторін:

від позивача - Спіцина Н.Ф., довіреність №842 від 22.06.2010;

від відповідача - не прибув.

Суть спору: позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача заборгованості за кредитом у сумі 53207,95 дол. США, проценти  у сумі 3864,58 дол. США, плата за управління в національній валюті у сумі 3401,27 дол. США, по курсу, встановленому Національним банком України на день прийняття судом рішення ( з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог від 12.01.2011 № 08/76).

Відповідач витребувані судом документи не представив, участь свого представника у судовому засіданні не забезпечив, хоча про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином: ухвала суду направлялася за адресою, яка є офіційним місцезнаходженням підприємства та підтверджена довідкою державного реєстратора у виконавчому комітеті.

Отримання вказаної ухвали відповідачем підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

Відповідно до пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженою наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 N 75 (з подальшими змінами), перший, належним чином підписаний, примірник процесуального документа (ухвали, рішення, постанови) залишається у справі; на звороті у лівому нижньому куті цього примірника проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправку документа, що містить: вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена.

Дана відмітка є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.

Водночас до повноважень господарських судів не віднесено з'ясування фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому, відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи. Про це Вищим господарським судом України зазначалося і в інформаційних листах від 02.06.2006 N 01-8/1228 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" (пункт 4), від 14.08.2007 N 01-8/675 "Про деякі питання практики застосування норм

Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року" (пункт 15), від 18.03.2008 N 01-8/164 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2007 році" (пункт 23).

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

На підставі викладеного справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

          Представник позивача у судовому засіданні 07.02.2011, в порядку ст. 22 ГПК України, надав заяву про зменшення позовних вимог у зв'язку з помилкою у тексті заяви від 14.01.2011, якою  просить суд стягнути з відповідача на свою користь, всього заборгованості у сумі 59286,40 дол. США, у тому числі: заборгованість за кредитом  у сумі 53207,95 дол. США, несплачені проценти –2677,18 дол. США за період з 01.10.2010 по 31.12.2010, плата за управління –3401,27 дол. США за період з 01.08.2010 по 21.11.2010.

Заява позивача судом задовольняється, оскільки це право позивач передбачене ст. 22 ГПК України та не суперечить чинному законодавству.

З'ясувавши фактичні  обставини справи,  докази на їх підтвердження, надавши правову кваліфікацію відносинам  сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи та правової норми, яка підлягає застосуванню, приймаючи до уваги доводи учасників судового процесу, суд   

ВСТАНОВИВ:

Заява про зменшення позовних вимог, здана у судовому засіданні 07.02.2011 підлягає до задоволення.

Позовними вимогами слід вважати: вимоги про стягнення з відповідача заборгованості у сумі 59286,40 дол. США, у тому числі: заборгованість за кредитом у сумі 53207,95 дол. США, несплачені проценти –2677,18 дол. США, плата за управління –3401,27 дол. США (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог).

Новою ціною позову (з урахуванням заяв про зменшення позовних вимог) слід вважати: вимоги про стягнення з відповідача заборгованості у сумі 59286,40 дол. США, у тому числі: заборгованість за кредитом у сумі 53207,95 дол. США, несплачені проценти –2677,18 дол. США, плата за управління –3401,27 дол. США.

Між сторонами у справі було укладено кредитний договір №251 від 22.11.2007  із змінами від 02 серпня 2010 року (далі- Кредитний договір), відповідно до якого Позичальнику (відповідачу) наданий кредит в сумі 141400,00 дол. США, з кінцевим терміном повернення 19.11.2010 .(а.с.10-12).

Позивач зазначає, що кредит надавався відповідачу шляхом зарахування кредитних коштів в сумі 141400,00 дол. США на поточний валютний рахунок позичальника №2600530431743, що підтверджено випискою з банку ( а.с.13).

Після конвертації грошових коштів в гривневий еквівалент в національній валюті сума 714070,00грн. була зарахована на поточний рахунок позичальника №26008301231743, з якого здійснювались перерахування коштів контрагенту позичальника на оплату транспортних засобів, що підтверджується виписками з особових рахунків відповідача ( а.с.76-78).

Так, за користування кредитом позичальник повинен сплачувати проценти у розмірі, передбаченому п. 3.2. Кредитного договору -12 % річних, за неналежне користування кредитом відповідно до п.3.5 Кредитного договору - 30% річних.

За управління   кредитом   позичальник   повинен   сплачувати   банку   плату   у   розмірі   1%   річних, передбаченому п. 3.4 Кредитного договору.

Погашення кредиту повинно було здійснюватись в порядку визначеному п.2.2. Кредитного договору, щомісячно в сумі 3930,00 дол. США.

Як передбачено п.3.2. п.3.4 кредитного договору проценти за користування кредитом і плата за управління повинні сплачуватися відповідачем, виходячи із встановленої відсоткової ставки, не пізніше останнього робочого дня поточного місяця.

Відповідно до п. 3.2 Кредитного Договору проценти за користування кредитом сплачуються виходячи із встановленої банком процентної  ставки у розмірі 12% річних.

Відповідач порушив зобов'язання за Кредитним договором щодо своєчасної та повної сплати кредиту та  процентів за користування кредитом, в зв'язку з чим за ним уторилась заборгованість у сумі 59286,40 дол. США, у тому числі: заборгованість за кредитом у сумі 53207,95 дол. США, несплачені проценти –2677,18 дол. США за період з 01.10.2010 по 31.12.2010, плата за управління –3401,27 дол. США за період з 01.08.2010 по 21.11.2010 (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог).

Позивачем на адресу відповідача 08.12.2009 було направлено лист № 02-2-2156/1 рекомендованою кореспонденцією з пропозицією прийняти заходи до погашенню заборгованості, відповідач відповіді  на лист не надав  кредит не погасив.

Позивач звернувся до господарського суду Луганської області із позовною заявою, якою просить суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованості за кредитним договором № 251 від 22.11.2007 у сумі 59286,40 дол. США, у тому числі: заборгованість за кредитом у сумі 53207,95 дол. США, несплачені проценти –2677,18 дол. США, за період з 01.10.2010 по 31.12.2010, плата за управління –3401,27 дол. США за період з 01.08.2010 по 21.11.2010 (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог).

Відповідач відзив на позовну заяву не надав, у судове засідання не з'явився.

Встановивши фактичні обставини справи, оцінивши доводи сторін та надані ним докази суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог виходячи з наступних підстав.

Судом встановлено факт порушення відповідачем зобов'язань за кредитним договором № 251 від 22.11.2007.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах  звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 7 ст. 193 Господарського Кодексу України, не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

За приписами статті 173 Господарського кодексу України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку, а саме: виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо.

Відповідно до приписів статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог —відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 цього ж кодексу передбачено, що одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

           Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір з обов'язковим для виконання сторонами.

Приписами статті 530 згаданого кодексу, зокрема, встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Порушенням зобов'язання, у відповідності до ст. 610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання, тобто - неналежне виконання.

Згідно зі ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно ч.2 ст.1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокове повернення частини позики, що залишилася , по сплаті процентів.

Відповідно до ст. 1054 Цивільного Кодексу України за кредитним договором, банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст.ст. 43, 33 Господарського процесуального кодексу України сторони повинні довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідач доказів належного виконання зобов'язань за кредитним договором від  договором № 251 від 22.11.2007 не надав та доводи позивача в цій частині не спростував.

За вказаних обставин вимоги позивача за позовом підтверджені матеріалами справи, відповідають фактичним обставинам, тому підлягають до задоволення повністю з віднесенням судових витрат на відповідача згідно ст. 49 ГПК України.

За таких обставин, вимоги позивача про стягнення з  відповідача  у примусовому порядку заборгованості за кредитним договором № 251 від 22.11.2007 у сумі 59286,40 дол. США, у тому числі: заборгованість за кредитом у сумі 53207,95 дол. США, несплачені проценти –2677,18 дол. США  за період з 01.10.2010 по 31.12.2010, плата за управління –3401,27 дол. США за період з 01.08.2010 по 21.11.2010 (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог).

У судовому засіданні 07.02.2011 були оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

Також, слід  звернути увагу позивача на те, що діючим законодавством не передбачено повернення державного мита у разі зміни або зменшення розміру позовних вимог позивачем.

Відповідно до ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача, а саме державне мито у сумі 592,86 дол. США та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.22,44,49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.  

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Транспортно- експедиційна компанія “СхідТрансАвто”, м. Сєвєродонецьк Луганської області, вул. Вілєсова, б.1, кв. 108,  код ЄДРПОУ 32740953 на користь Публічного акціонерного  товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" в особі філії “Відділення ПАТ “Промінвестбанк в м. Луганськ”, м. Луганськ, вул. К.Маркса, 36, код ЄДРПОУ 09304304, заборгованість за кредитом у сумі 53207,95 дол. США, несплачені проценти у сумі 2677,18 дол. США, плата за управління у сумі 3401,27 дол.США , державне мито у сумі 592,86 дол. США та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236 грн. 00 коп., видати позивачу наказ після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Повне рішення складено –09.02.2011.

Суддя                                                                                                  Г.М.Батюк

Пом. судді                                                                                                            Ю.А.Зайцева