Постанова

від 03.02.2011 по справі 14/265

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

14/265

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

31.01.2011 р.           справа №14/265

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:суддівНовікової Р.Г.Волкова Р.В., Дучал Н.М.

за участю представників:

від позивача: Балтуцька О.М. за дов.б/н від 18.10.2010р.

від відповідача:Литвинець І.М. за дов.№1/2408 від 31.12.2010р.

від третьої особи 1:від третьої особи 2:Жданова І.М. за дов.№72/10 від 14.12.2010р.не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргуДержавного підприємства «Добропіллявугілля»м.Добропілля

на рішення господарського судуДонецької області

від16 грудня 2010 року (повний текст підписаний 16.12.2010р.)

по справі№14/265 (суддя Левшина Г.В.)

за позовомВідкритого акціонерного товариства «Гранітна індустрія України» м. Київ

до

Державного підприємства «Добропіллявугілля»м.Добропілля

за участю третіх осіб без самостійних вимог на предмет споруТовариства з додатковою відповідальністю «Шахта «Білозерська»м. БілозерськеТовариства з обмеженою відповідальністю «Екойл»м.Київ в особі Філії «Екойл Донецьк» м.Донецьк

простягнення 16249714грн.83коп.

В С Т А Н О В И В:

Відкрите акціонерне товариство «Гранітна індустрія України»м.Київ звернулось до Державного підприємства «Добропіллявугілля»м.Добропілля з позовом про стягнення заборгованості в сумі 16249714грн.83коп., у тому числі основний борг в сумі 14304500грн.00коп., інфляція в сумі 1330318грн.50коп. та три проценти річних в сумі 614896грн.33коп.

На адресу господарського суду Донецької області 15.11.2010р. від відповідача надійшло клопотання про зупинення провадження по справі №14/265 до розгляду пов'язаної з нею справи №25/180пд за позовом Державного підприємства «Добропіллявугілля»до Товариства з обмеженою відповідальністю «Екойл»м.Київ та Товариства з додатковою відповідальністю «Шахта «Білозерська»м. Білозерське про визнання недійсною додаткової угоди №10 від 13.11.2008р. до договору про спільну діяльність №63 від 09.07.2007р.

Ухвалою від 22.11.2010р. суд першої інстанції  залучив до участі у справі в якості третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Товариство з додатковою відповідальністю «Шахта «Білозерська»м. Білозерське та Товариство з обмеженою відповідальністю «Екойл»м.Київ в особі Філії «Екойл Донецьк»м.Донецьк.

02.12.2010р. від  Державного підприємства «Добропіллявугілля»м.Добропілля надійшло клопотання про зупинення провадження по справі №14/265 до розгляду пов'язаних з нею справ №25/180пд та №44/122пд.

Рішенням господарського суду Донецької області від 16.12.2010р. по справі №14/265 позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства «Гранітна індустрія України»м.Київ до Державного підприємства «Добропіллявугілля»м.Добропілля про стягнення заборгованості в сумі 16249714грн.83коп., у тому числі основний борг в сумі 14304500грн.00коп., інфляція в сумі 1330318грн.50коп. та три проценти річних в сумі 614896грн.33коп. задоволені повністю. Присуджено до стягнення з Державного підприємства «Добропіллявугілля»м.Добропілля на користь Відкритого акціонерного товариства «Гранітна індустрія України»м.Київ основний борг в сумі 14304500грн.00коп., інфляцію в сумі 1330318грн.50коп. та три проценти річних в сумі 614896грн.33коп., всього заборгованість в сумі 16249714грн.83коп.

До того ж, зазначеним рішенням суду відповідачу було відмовлено у задоволенні клопотань про зупинення провадження по даній справи до розгляду господарським судом пов'язаних з нею інших справ.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Державне підприємство «Добропіллявугілля»м.Добропілля подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду Донецької області від 16.12.2010р. по справі №14/265 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Обґрунтовуючи свою правову позицію, посилається на те, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм  матеріального та процесуального права. Заявник вказує, що посилання позивача на договір про відступлення права вимоги №2/10-УСТ від 31.05.2010р. як на підставу позовних вимог є необґрунтованим та протиправним, оскільки право вимоги отримано позивачем від неналежного кредитора.  Крім того, зазначає, що при розгляді даної справи господарським судом було порушено процесуальні норми господарського права, визначені статтею 79 Господарського процесуального кодексу України.

Відкрите акціонерне товариство «Гранітна індустрія України»м. Київ у відзиві на апеляційну скаргу від 28.01.2011р. просить рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, оскільки рішення суду прийнято за результатами всебічного, повного та об'єктивного розгляду у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності з дотриманням та правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

31.01.2011р. у судовому засіданні повноважні представники сторін, третьої особи 1 підтримали правові позиції, викладені у апеляційній скарзі та відзиві на неї. Третя особа 2 не скористалась своїм процесуальним правом щодо участі її представника у даному судовому засіданні, про час та місце проведення якого була повідомлена належним чином.

На адресу Донецького апеляційного господарського суду надійшло клопотання з боку  відповідача про зупинення провадження у справі  №14/265 у зв'язку з переглядом у апеляційному порядку рішення господарського суду Донецької області по іншій справі №25/180пд пов'язаної з даною справою за  позовом Державного підприємства «Добропіллявугілля»до Товариства з обмеженою відповідальністю «Екойл»м.Київ та Товариства з додатковою відповідальністю «Шахта «Білозерська»м. Білозерське про визнання недійсною додаткової угоди №10 від 13.11.2008р. до договору про спільну діяльність (договору простого товариства) №63 від 09.07.2007р.

Крім того, відповідачем надано клопотання про зупинення провадження у даній справі до розгляду господарським судом Донецької області пов'язаної з нею справи №44/122пд за позовом Державного підприємства «Добропіллявугілля»до Товариства з додатковою відповідальністю «Шахта «Білозерська»м. Білозерське та Відкритого акціонерного товариства «Гранітна індустрія України»м.Київ про визнання недійсним договору №2/10-УСТ від 31.05.2010р.

За результатами розгляду наданих відповідачем клопотань, суд апеляційної інстанції дійшов до висновку про відмову у задоволення зазначених клопотань, оскільки на момент прийняття оспорюваного судового рішення додаткова угода №10 від 13.11.2008р. до договору про спільну діяльність (договору простого товариства) №63 від 09.07.2007р. та договір №2/10-УСТ від 31.05.2010р. не були визнані недійсними, тому розгляд місцевим господарським судом справи №44/122пд та перегляд рішення по справі №25/180пд у апеляційному порядку не перешкоджає повному та об'єктивному розгляду справи №14/265.  

До того ж, відповідач не позбавлений можливості в подальшому звернутись до суду з заявою про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами.

Що стосується клопотання позивача про витребування додаткових документів від 28.01.2011р., то Донецький апеляційний господарський суд відхиляє зазначене клопотання з тих підстав, що витребувані позивачем документи не стосуються спірних правовідносин. При цьому, наданих до матеріалів справи документів цілком достатньо для правильного та повного вирішення даного спору.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду  відповідно до ст.101 Господарського процесуального кодексу України, на підставі встановлених фактичних обставин, переглядає матеріали господарської справи та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши матеріали господарської справи, апеляційну скаргу, відзив, заслухавши у судовому засіданні повноважних представників сторін, третьої особи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції  встановила.

Як вбачається з матеріалів справи, 09.07.2007р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Екойл»м.Київ (далі –сторона 1) та Державним підприємством «Добропіллявугілля»(далі –сторона 2) був підписаний договір про спільну діяльність №63 (договір простого товариства), відповідно до п.1.1. якого сторони зобов'язались шляхом об'єднання своїх зусиль та майна, що належить сторонам на відповідних правових титулах (право власності, повного господарського відання, оперативного управління), спільно діяти в сфері вугледобування для досягнення спільної господарської цілі –здійснення спільної програми виробничого розвитку відокремленого підрозділу «Шахта «Білозерська»Державного підприємства «Добропіллявугілля», необхідного для розробки протягом терміну дії договору восьмої південної лави пласта L3 горизонту 830 метрів похилу №1.

За приписами п.1.2 даного договору, з метою досягнення цілей цього договору сторони здійснюють відповідні дії, визначені в договорі в рамках чинного законодавства, які спрямовані на закупку та подальшу експлуатацію обладнання для вугледобування, досягнення оптимального обсягу виробництва вугілля в гірничій лаві, його подальшої реалізації та отримання прибутку від реалізації продукції.

В подальшому, 06.11.2007р. між учасниками договору про спільну діяльність №63  від 09.07.2007р., а саме, Товариством з обмеженою відповідальністю «Екойл»м.Київ, ДП «Добропіллявугілля», що іменуються в цілях бухгалтерського та податкового обліку як «ДСД №63 Філії «Екойл Донецьк»ТОВ «Екойл»і ДП «Добропіллявугілля»з одного боку (далі –позикодавець) та Державним підприємством «Добропіллявугілля» з іншого боку (далі - позичальник) був укладений договір №97 про надання позики (поворотної фінансової допомоги), згідно з п.1.1. якого позикодавець надає позичальнику цільову позику в сумі 14304500грн.00коп., а позичальник зобов'язується повернути цю суму позикодавцю у визначений цим договором строк.

Як встановлено п.1.2. договору, позика, що надається згідно з цим договором є безпроцентною.

Відповідно до п.1.3. договору, позика надається у розмірі: 6642200грн.00коп. –з метою поповнення обігових коштів, 7662300грн.00коп. –з метою прискорення запуску другої північної лави бремсберга №1 пл.18 гор.550м ВП «Шахта «Білозерська»ДП «Добропіллявугілля».

За приписами п.3.1. договору №97 від 06.11.2007р. (з урахуванням додаткової угоди №1 від 21.12.2007р. та додаткової угоди №2 від 20.03.2008р.) позика надається та підлягає поверненню в строк до 31.03.2009р.

На виконання вказаного договору позичальник перерахував відповідачу грошові кошти у визначеному договором №97 від 06.11.2007р. розмірі, що підтверджується наявними у матеріалах справи банківськими виписками за 14.11.2007р. та 16.11.2007р.

13.11.2008р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Екойл»м.Київ та Товариством з додатковою відповідальністю «Шахта «Білозерська»м.Білозерське як правонаступником прав і обов'язків ДП «Добропіллявугілля», пов'язаних з діяльністю його Відокремленого підрозділу «Шахта «Білозерська», в тому числі прав і обов'язків ДП «Добропіллявугілля»за договором №63 від 09.07.2007р., було укладено додаткову угоду №10 від 13.11.2008р. до договору про спільну діяльність (договір простого товариства) №63 від 09.07.2007р.

Зазначеною додатковою угодою сторонами встановлено, що для цілей податкового обліку учасники в межах здійснюваної спільної діяльності в подальшому іменуються як «ДСД №63 філії «Екойл Донецьк»ТОВ «Екойл»та ТДВ «Шахта «Білозерська».

Виходячи з наданих до матеріалів справи документів, Державне підприємство «Добропіллявугілля»свої зобов'язання за  договором про надання позики (поворотної фінансової допомоги) №97 від 06.11.2007р. не виконало, тобто, не повернуло грошові кошти позикодавцю у строк, встановлений умовами договору. За таких обставин, у відповідача утворилась заборгованість у загальному розмірі 14304500грн.00коп.

04.08.2009р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Екойл»м.Київ, Товариством з додатковою відповідальністю «Шахта «Білозерська»(далі –первісний кредитор) та Товариством з додатковою відповідальністю «Шахта «Білозерська»(далі –новий кредитор) був укладений договір про відступлення права вимоги №2, згідно п.1.1. якого первісний кредитор відступає, а новий кредитор набуває право вимоги до боржника за основним договором.

Умовами даного договору передбачено, що внаслідок відступлення права вимоги за цим договором новий кредитор одержує право замість первісного кредитора вимагати від відповідача виконання передбаченого договором про надання позики (поворотної фінансової допомоги) №97 від 06.11.2007р. зобов'язання щодо сплати грошових коштів в сумі 14304500грн.00коп., а також сплати будь-яких штрафних санкцій у випадку невиконання чи неналежного виконання відповідачем зобов'язань, передбачених договором №97 від 06.11.2007р.

На підставі укладеного договору про відступлення права вимоги №2 від 04.08.2009р. між його сторонами був складений та підписаний акт приймання-передачі документів №2/1.

При цьому, листом №514 від 13.08.2009р. відповідач був належним чином повідомлений про заміну кредитора.

В подальшому, між Товариством з додатковою відповідальністю «Шахта «Білозерська»(далі –первісний кредитор) та Відкритим акціонерним товариством  «Гранітна індустрія України»м.Київ (далі –новий кредитор)  31.05.2010р.  був укладений договір відступлення права вимоги №2/10-УСТ, за умовами якого Товариство з додатковою відповідальністю «Шахта «Білозерська»відступило, а позивач набув право вимоги сплати відповідачем грошових коштів, отриманих ним за договором №97 від 06.11.2007р. про надання позики (поворотної фінансової допомоги) в розмірі 14304500грн.00коп.

Згідно до п.2.8 цього договору позивач також набуває право вимагати сплати боржником всіх штрафних санкцій у разі невиконання або неналежного виконання останнім своїх зобов'язань за основним договором.

Пунктом 3.1. договору встановлено, що ціна договору відступлення права вимоги №2/10-УСТ від 31.05.2010р. еквівалентна вартості права вимоги, яке відступається, та складає 14304500грн.00коп.

За приписами п.3.2. договору, позивач сплачує Товариству з додатковою відповідальністю «Шахта «Білозерська»вартість права вимоги, яке відступається, протягом 30 календарних днів з моменту підписання цього договору.

За актом приймання-передачі документів №2/10-УСТ до договору про відступлення права вимоги №2-010-УСТ від 31.05.2010р. первісний кредитор передав, а новий кредитор прийняв оригінали  та завірені копії документів, що підтверджують право вимоги первісного кредитора до боржника.

02.06.2010р. на адресу відповідача третьою особою 1 було направлено повідомлення №2 про відступлення права вимоги сплати боргу відповідачем за договором про надання позики (поворотної фінансової допомоги) №97 від 06.11.2007р. Відкритому акціонерному товариству  «Гранітна індустрія України»м.Київ.

Як вбачається з наявного у матеріалах справи платіжного доручення №224 від 08.06.2010р. позивачем на користь Товариства з додатковою відповідальністю «Шахта «Білозерська»було перераховано грошові кошти в сумі 14304500грн.00коп.

Таким чином, Відкрите акціонерне товариство  «Гранітна індустрія України»одержало право замість первісного кредитора вимагати від боржника сплати грошових коштів в розмірі 14304500грн.00коп., які були отримані боржником за договором №97 від 04.11.2007р.

Відтак, 27.08.2010р. позивач направив на адресу відповідача вимогу про виконання боржником на користь нового кредитора обов'язку із повернення фінансової допомоги в сумі 14304500грн.00коп. Проте, відповідач відповіді на зазначену вимогу не надав.

Враховуючи викладене,  позивач дійшов до висновку про наявність правових підстав для звернення до відповідача з позовом про стягнення заборгованості в сумі 16249714грн.83коп., у тому числі основного боргу в сумі 14304500грн.00коп., інфляції в сумі 1330318грн.50коп. та 3% річних в сумі 614896грн.33коп.

Відповідно до приписів ст.ст.512, 514 Цивільного кодексу України, кредитор у зобов'язанні може бути змінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). До нового кредитора переходять права первісного кредитора  у зобов'язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 516 Цивільного кодексу України встановлено, що заміна кредитора здійснюється без згоди боржника.

Отже, укладаючи договори відступлення права вимоги №2 від 04.08.2009р. та №2/10-УСТ від 31.05.2010р., первісні кредитори почергово реалізували свої повноваження щодо розпорядження правом вимоги у грошовому зобов'язанні шляхом відступлення зазначеного права іншій особі.

Що стосується посилань заявника апеляційної скарги на отримання позивачем права вимоги за договором про відступлення права вимоги №2/10-УСТ від 31.05.2010р. від неналежного кредитора у зв'язку із недійсністю додаткової угоди №10 до договору про спільну діяльність (простого товариства) №63 від 09.07.2007р., то вони судом апеляційної інстанції не приймаються з наступних підстав.

Як стверджує відповідач, договір про надання позики (поворотної фінансової допомоги) №97 від 06.11.2007р. був укладений між ДП «Добропіллявугілля»та учасниками договору про спільну діяльність №63 від 09.07.2007р. –ТОВ «Екойл»та ДП «Добропіллявугілля».

В подальшому, склад учасників договору про спільну діяльність (простого товариства) було змінено додатковою угодою №10 від 13.11.2008р. Так, замість ДП «Добропіллявугілля»учасником договору про спільну діяльність стало Товариство з додатковою відповідальністю «Шахта «Білозерська».

Проте, в порушення норм чинного законодавства відповідач не був стороною при укладенні зазначеної додаткової угоди та не надавав згоди на таку заміну учасників договору №63 від 09.07.2007р.

На думку скаржника, лише за умови укладення додаткової угоди про зміну учасника договору про спільну діяльність за участю ДП «Добропіллявугілля»та при  наявності його згоди на цю зміну, Товариство з додатковою відповідальністю «Шахта «Білозерська»мало право отримати право вимоги до відповідача та відступити його позивачеві.

Відповідно до статті 35 Господарського процесуального кодексу України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу,  який  вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Рішенням господарського суду Донецької області від 18.12.2009р. по справі №44/270 було відмовлено в задоволенні позову заступника прокурора Донецької області  в інтересах держави в особі Міністерства вугільної промисловості України та Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області до Державного підприємства «Добропіллявугілля», Товариства з обмеженою відповідальністю «Екойл»та Товариства з додатковою відповідальністю «Шахта «Білозерська»про визнання недійсним договору спільної діяльності (простого товариства) №63 від 09.07.2007р. та додаткових угод до нього №1 від 12.07.2007р., №№2, 3, 4  від 01.08.2007р., №5 від 05.11.2007р., №6 від 11.03.2008р., №7 від 01.08.2008р., №8 від 28.08.2008р., №9 від 29.08.2008р. та №10 від 13.11.2008р.

Як встановлено зазначеним рішенням, заміна Державного підприємства  «Добропіллявугілля»на Товариство з додатковою відповідальністю «Шахта «Білозерська»додатковою угодою №10 від 13.11.2008р. до договору про спільну діяльність (договору простого товариства) №63 від 09.07.2007р. відбулась в результаті вибуття з господарського відання Державного підприємства  «Добропіллявугілля»відповідного цілісного майнового комплексу внаслідок передачі цього комплексу Товариству з додатковою відповідальністю «Шахта «Білозерська»в оренду згідно договору оренди цілісного майнового комплексу №5/2008 від 13.11.2008р.

При  цьому, підтвердженням передачі цілісного майнового комплексу є відповідний передавальний баланс, підписаним ДП «Добропіллявугілля». За своєю правовою суттю додаткова угода №10 від 13.11.2008р. до договору про спільну діяльність (договору простого товариства) №63 від 09.07.2007р. є правочином щодо зміни сторони у зобов'язанні.

До того ж, суд першої інстанції в своєму рішенні визначив безпідставними  твердження Державного підприємства  «Добропіллявугілля»про безумовну необхідність підписання додаткової угоди №10 від 13.11.2008р. до договору про спільну діяльність (договору простого товариства) №63 від 09.07.2007р. не тільки Товариством з обмеженою відповідальністю «Екойл»та Товариством з додатковою відповідальністю «Шахта «Білозерська», але й Державним підприємством «Добропіллявугілля», оскільки нормами цивільного законодавства не передбачена обов'язковість тристоронніх угод про заміну сторони у зобов'язанні.

Слід зазначити, що наведене рішення господарського суду Донецької області постановою Донецького апеляційного господарського суду від 15.02.2010р. по справі №44/270 залишено без змін.

Згідно приписам ч.5 ст.85 Господарського процесуального кодексу України, у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Отже, рішення господарського суду Донецької області від 18.12.2009р. по справі №44/270 набрало законної сили.

Таким чином, факт правомірності додаткової угоди №10 від 13.11.2008р. до договору про спільну діяльність (договору простого товариства) №63 від 09.07.2007р. був встановлений рішенням суду, яке вступило в законною силу та не скасовано.

Крім того, виходячи зі змісту наявного у матеріалах справи листа №1/2239 від 04.12.2008р. за підписом генерального директора Державного підприємства «Добропіллявугілля» Панібратченко В.Ф., відповідач підтвердив той факт, що не є учасником договору про спільну діяльність (договору простого товариства) №63 від 09.07.2007р. у зв'язку з передачею в оренду цілісного майнового комплексу ВП «Шахта «Білозерська»ДП «Добропіллявугілля»за договором від 13.11.2008р. №5/2008.

З огляду на вищевикладене, суд першої інстанції дійшов до правомірного висновку щодо відсутності правових підстав для визнання недійсною додаткової угоди №10 від 13.11.2008р. до договору про спільну діяльність (договору простого товариства) №63 від 09.07.2007р. в порядку ст.83 Господарського процесуального кодексу України.

Слід зазначити, що місцевим  господарським судом обґрунтовано не прийняті до уваги посилання відповідача на те, що договір про відступлення права вимоги №2/10-УСТ від 31.05.2010р. за своєю правовою природою є договором факторингу.

Так, ч.1 ст.1077 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Згідно із ст.1079 Цивільного кодексу України фактором може бути банк або фінансова установа.

За наведеним визначенням договору факторингу цей договір спрямований на фінансування однією стороною іншої сторони шляхом передачі в її розпорядження певної суми грошових коштів.

Зазначена послуга за договором факторингу надається фактором клієнту за плату, розмір якої визначається договором. При цьому, сама грошова вимога, передана клієнтом фактору, не може розглядатись як плата за надану останнім фінансову послугу.

Тобто, відносини між фактором та клієнтом носять оплатний характер, фактору має бути забезпечена можливість одержання винагороди за послуги по фінансуванню діяльності клієнта.

Отже, оскільки за договором уступки права вимоги №2/10-УСТ від 31.05.2010р. жодна із сторін не передає грошові кошти в розпорядження другої сторони   за плату, то відсутні будь-які правові підстави для кваліфікації договору уступки права вимоги №2/10-УСТ від 31.05.2010р. факторинговим договором.

За таких обставин, позивач є належним кредитором за спірними правовідносинами, та має законні права вимагати у судовому порядку повернення відповідачем грошових коштів, отриманих ним за договором про надання позики (поворотної фінансової допомоги) №97 від 06.11.2007р.

Відповідно до ч.1 ст.193 Господарського кодексу України та ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

При цьому, положення ч.7 ст.193 Господарського кодексу України та ст.525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов.

Як вбачається з наданого до матеріалів справи акту звірки взаємних розрахунків, підписаним 31.08.2010р. між позивачем та відповідачем без будь-яких зауважень або заперечень, заборгованість відповідача перед позивачем за договором №97 від 06.11.2007р. становить 14304500грн.00коп.

Згідно приписам ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, встановлено, що  кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень та обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

У матеріалах справи відсутні докази повернення відповідачем грошових коштів на користь позивача.

Отже, господарський суд Донецької області правомірно та законно задовольнив позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства «Гранітна індустрія України»м.Київ в частині стягнення з відповідача суми заборгованості у розмірі 14304500грн.00коп.

Стосовно  вимог позивача щодо стягнення 3% річних в розмірі 614896грн.33коп. та індексу інфляції в розмірі 1330318грн.50коп., суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про їх задоволення.

Згідно ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, що прострочив виконання грошового зобов'язання  на  вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки відповідачем прострочене повернення грошових коштів, то кредитор, яким відповідно до договору відступлення права вимоги №2/10-УСТ від 31.05.2010р. є позивач, має всі підстави для отримання 3% річних та інфляційної складової.

Щодо посилань скаржника на порушення господарським судом Донецької області норм господарського процесуального права, оскільки судом всупереч положенням ст.79 Господарського процесуального кодексу України залишені без задоволення клопотання відповідача про зупинення розгляду даної справи до розгляду пов'язаних з нею справ №25/180пд та №44/122пд, то судом апеляційної інстанції вони  не беруться до уваги з підстав їх безпідставності.

Як обґрунтовано зазначено місцевим господарським судом, розгляд справ №25/180пд та №44/122пд не перешкоджає розгляду даної справи, оскільки на момент розгляду справи №14/265 додаткова угода №10 від 13.11.2008р. до договору про спільну діяльність (договору простого товариства) №63 від 09.07.2007р. та договір уступки права вимоги №2/10-УСТ від 31.05.2010р.  є чинними, докази визнання їх недійсними відсутні. Крім того, суд не був позбавлений можливості в порядку ст.83 Господарського процесуального кодексу України визнати недійсним повністю або частково пов'язаний з предметом спору договір, який суперечить закону.

З огляду на наведене, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду  визначила, що доводи заявника, викладені в апеляційній скарзі не обґрунтовані та не доведені належними та допустимими доказами в розумінні ст.33, ст.34 Господарського процесуального кодексу України.

У зв'язку з цим підстав для зміни чи скасування судового рішення господарського суду Донецької області від 16.12.2010р. у справі №14/265 колегія суддів апеляційної інстанції не вбачає.

Результати розгляду апеляційної скарги оголошені в судовому засіданні.

Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги покладаються на заявника –Державне підприємство «Добропіллявугілля»м.Добропілля.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Державного підприємства «Добропіллявугілля»м.Добропілля на рішення господарського суду Донецької області від 16.12.2010р. у справі №14/265 - залишити без задоволення.

Рішення  господарського суду Донецької області від 16.12.2010р. у справі  №14/265 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий                                                                                     Р.Г. Новікова

Судді:                                                                                                 Р.В. Волков

                                                                                                   Н.М. Дучал

Надруковано 7 примірників: 1 –позивачу; 1 –відповідачу; 2- 3-ім особам; 1 - у справу, 1 - господарському суду; 1 - ДАГС